Постанова

від 18.06.2021 по справі 752/3493/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/9076/2021

справа №752/3493/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року, постановленої під головуванням судді Слободянюк А.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕМА КІДС" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року у зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 05 лютого 2021 року щодо залишення позовної заяви без руху, позовна заява визнана неподаною та повернута.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої просить відкрити провадження у справі за позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Посилається на незгоду з висновками суду щодо необхідності сплати судового збору. Також вказує, що судом 05 лютого 2021 року позовна заява залишена без руху з одних підстав, а 02 березня 2021 року судом вже вказано на додаткові підстави.

Відповідачем ТОВ "ВЕМА КІДС" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в пій і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи убачається, що в лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду за вирішенням трудового спору та просив ухвалити рішення, яким визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставного звільнення; стягнути невиплачену заробітну плату; зобов`язати надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату за певний період; стягнути моральну шкоду.

05 лютого 2021 року судом першої інстанції постановлена ухвала, якою позовну заяву залишено без руху. Судом зазначено, що в порушення статті 95 ЦПК України не засвідчено належним чином всіх копій документів, які додані до позовної заяви. Наступним суд зазначив, що позивачу слід уточнити прохальну частину, оскільки така не містить періоду, за який необхідно стягнути невиплачену заробітну плату.

На виконання ухвали позивачем 18 лютого 2021 року подана заява про усунення недоліків позовної заяви, згідно якої вказано про надання належним чином засвідчених копій документів та уточнюються прохальна частина поданого позову, шляхом викладення позову у новій редакції. Проте передані апеляційному суду матеріали справи нової редакції позовної заяви не містять та не містять даних про повернення цієї заяви позивачу. Водночас, згідно заяви, яка супроводжує позовну заяву, позивачем визначено такі вимоги: поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

02 березня 2021 року судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та вказано на необхідність сплатити судовий збір за вимоги, крім поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

У відповідь на вказану ухвалу, ОСОБА_1 у заяві зазначив, що надсилає позовну заяву у новій редакції, що не містить вимог, які підлягають оплаті судовим збором.

Разом з тим, передані апеляційному суду матеріали справи не містять і цієї редакції позовної заяви, як і відсутні дані про повернення цієї позовної заяви позивачу.

12 квітня 2021 року судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви унаслідок несплати судового збору.

Із змісту ухвали убачається, що остання редакція позовної заяви (у якій згідно тверджень позивача виключені вимоги, що підлягають оплаті судовим збором) містить вимоги про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку.

З огляду на наведене, апеляційний суд вказує на таке.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 185 ЦПК України:

1. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

2. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

3. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Питання застосування пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" в частині на які саме вимоги розповсюджується пільга, було предметом розгляду згідно із постановами Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі №243/9526/17 (243/9561/2017), Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, від 28 листопада 2018 року у справі №559/321/16-ц.

Згідно із цими постановами Верховним Судом визначено, що пункт 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" стосується виключно заробітної плати, до якої не належать інші компенсаційні виплати, зокрема середня заробітна плата.

З обставин справи убачається, що вперше залишивши позовну заяву без руху, суд першої інстанції дійсно не вказав на необхідність сплати судового збору в частині вимог, які відповідно до Закону вимагали такої оплати, але, право суду залишити позовну заяву без руху допускається на будь-якій стадії розгляду справи до виходу суду до нарадчої кімнати (частина 11 статті 187 ЦПК України). В той же час, суд, на який покладено обов`язок забезпечити правильність і послідовність вирішення справи, не повинен вчиняти дій, які створюють перешкоди для провадження у справі.

Апеляційний суд також враховує, що встановивши, що на виконання першої ухвали позивач фактично додав нові вимоги, суд був вправі залишити позовну заяву без руху у разі наявності для цього законних підстав.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не вправі відокремлювати вимоги, які підлягають оплаті судовим збором від тих, які не підлягають, не ґрунтуються на положеннях Закону. Окрім того, апеляційний суд також вказує про помилковість посилання скаржника на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №234/6607/17, згідно якої вимоги про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні не підлягають оплати судовим збором, оскільки слід ураховувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, у якій Велика Палата Верховного Суду відступити висновків касаційного суду, зокрема, у справі №234/6607/17.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Разом з тим, матеріали справи не містять уточненої позовної заяви, а також відомостей про її повернення позивачу, відтак апеляційний суд позбавлений можливості встановити обсяг позовних вимог згідно із уточненнями, поданими позивачем після постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху. Натомість згідно поданої ОСОБА_1 заяви до суду першої інстанції, ним вказано про відсутність у новій редакції позовної заяви вимог, які підлягають оплаті судовим збором.

Оскільки вирішення питання про відкриття провадження у справі є компетенцію суду першої інстанції, апеляційна скарга задовольняється частково.

Згідно статті 379 ЦПК України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова