Постанова

від 04.07.2023 по справі 201/791/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5297/23 Справа № 201/791/23 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь», третя особа виконуюч обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» Верчикова Марина Всеволодівна про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно наказу № 38-к від 20 травня 1996 року з 27 травня 1996 року її прийняли на роботу на посаду завідуючої диспансерним відділенням у Комунальне некомерційне підприємство «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» (КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь»), де вона працює і до цього часу. Наказом № 29 від 28 лютого 2022 року КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» на підприємстві оголошено простій. З інформації, розміщеної на ресурсі Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ОСОБА_1 стало відомо, що у КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» 28 липня 2022 року відбулися зміни в керівному складі підприємства, замість директора ОСОБА_2 вказано ОСОБА_3 .. При цьому, адреса реєстрації КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» не змінилась, та станом на дату звернення з цим позовом до суду визначена як: АДРЕСА_1 . 28 липня 2022 року в месенджері Viber в загальній групі працівників КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» сестра медична хірургічного відділення 2 повідомила про намір відкриття нового місця локації диспансеру у місті Києві.

В цьому ж повідомленні, зазначено про необхідність до 20 серпня 2022 року всім працівникам прибути в місце локації з документами.

З підстав відсутності будь-якої іншої інформації та підтверджуючої документації за висвітленими в месенджері Viber питаннями, ОСОБА_1 15 серпня 2022 року подано до в.о. директора КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» Верчикової М.В. звернення з зазначенням особистих контактів для зв`язку (діючі номери телефону, адреса @ пошти), окрім того, керівника КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» було повідомлено про готовність ОСОБА_1 виконувати свої обов`язки за посадою (приступити до роботи) у м. Києві, повідомлено кількісний склад родини, зазначено потреби у забезпеченні житлом на новому місці дислокації підприємства та у фінансовій допомозі для переїзду.

26 серпня 2022 року у месенджері Viber позивачці від ОСОБА_3 надійшла виписка з наказу № 12/08-К від 22 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками». Ознайомившись зі змістом отриманої виписки з наказу, позивач вважає, що виданий наказ є не обґрунтованим, свавільним, таким, що порушує діючі норми законодавства Україні, права та інтереси позивача, має дискримінаційний характер.

Фактичні обставини свідчать про те, що в оскаржуваному наказі КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» від 22 серпня 2022 року № 12/08-К не наводить дійсні та достатні причини призупинення дії трудового договору, а також не вказує - у чому саме є неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки.

З відповіді Департаменту охорони здоров`я Донецької обласної державної адміністрації від 02 січня 2023 року за № 01-20/6/0/71-23, що надана на запит трудового колективу КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» вбачається, що наказом КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» від 27 липня 2022 року № 1-0 продовжено діяльність диспансеру, визначено організацію трудових відносин, та повідомлення до працівників про необхідність надання інформації щодо готовності приступити до виконання обов`язків з 22 серпня 2022 року.

Позивач вважає, що керівництвом КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» проводилось вибіркове призупинення дії трудових договорів з працівниками, які з тих чи інших виключно суб`єктивних міркувань такого керівництва є неугодними на підприємстві. Позиція позивача щодо можливості застосування «прихованого покарання» відносно неї зі сторони відповідача шляхом видання оскаржуваного наказу про призупинення дії трудового договору підтверджується активною громадською діяльністю ОСОБА_1 , яка спільно з головою профспілкового комітету КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» О.О. Дедеш та іншими активно налаштованими працівниками здійснюють заходи щодо захисту та відновлення прав та інтересів трудового колективу КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» в світі подій, що відбуваються на підприємстві.

Отже, на думку позивача, зміст оскаржуваного наказу КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» № 12/08-К від 22 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 сам по собі свідчить про його безпідставність та необґрунтованість, не відповідність вимогам діючого законодавства України.

Позивач позбавлена можливості працювати з моменту прийняття відповідачем протиправного наказу про призупинення з нею трудового договору та фактичного, незаконного відсторонення її від роботи і до моменту прийняття рішення про скасування відповідного наказу, поновлення трудових відносин та допуску позивача до роботи.

Предметом оскарження за змістом цього позову є наказ КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» № 12/08-К від 22 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з ОСОБА_1 дії трудового договору. Оскаржуваний наказ позивач отримала 26 серпня 2022 року у месенджері УіЬег від керівника КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» Верчикової М.В..

З оскаржуваним наказом під особистий підпис позивача в порушення пункту 11 глави 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у держорганах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, перелічених в наказі Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 - ознайомлено не було.

Станом на дату звернення з цим позовом всі вимоги позивача до КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» про надання копії наказу залишені без розгляду (відповіді).

На думку позивача, датою первісного ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом можна вважати дату 26 серпня 2022 року, якою позивачем отримано копію оскаржуваного наказу у месенджері УіЬег від керівника КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» Верчикової М.В.. Тобто, станом на дату пред`явлення цього позову, встановлений ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду позивачем порушений. Але, на думку позивача, визначений нормою ст. 233 КЗпП України строк пропущено з поважних причин, а тому суд може поновити цей строк, адже з дня отримання оскарженого наказу минуло не більше одного року.

Отже, позивач вважає вказане призупинення дії трудового договору незаконним та таким, що порушує його права та законні інтереси, її було фактично звільнено з порушенням процедури зупинення трудового договору, передбаченої чинним законодавством, без врахування тимчасової непрацездатності, обставин в країні, згоди на переведення та іншу запропоновану посаду, розрахунок не проводиться і по сьогоднішній день. Позивач вважає такі порушення і відсутність розрахунку з ним при звільненні з роботи незаконними, та таким, що грубо порушує його трудові права та вимоги діючого законодавства, звернувся до відповідача і просив відповісти, чому саме так призупинено дію наказу і не проведено розрахунок, своєчасно не вручено наказ, належної відповіді не було, що також не законно.

Враховуючи викладене, позивачка просила поновити строк на звернення до суду із цією позовною заявою про вирішення трудового спору, визнати незаконним та скасувати наказ № 12/08- К від 22 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 22 серпня 2022 року з ОСОБА_1 дії трудового договору, стягнути з КНП «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» середню заробітну плату за період з 22 серпня 2022 року по 10 квітня 2023 року, допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати (середнього заробітку за час вимушеного прогулу) в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року - позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що в оскаржуваному наказі КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» від 22 серпня 2022 року № 12/08-К не наводить дійсні та достатні причини призупинення дії трудового договору, а також не вказує - у чому саме є неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки. КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» своїм наказом № 12/08-К від 22 серпня 2022 року «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» призупинив з ОСОБА_1 дію трудового договору без належної правової підстави, а тому ефективним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 є поновлення з 22 серпня 2022 року дії трудового договору з нею з підстав визнання оскаржуваного наказу незаконним. Крім того, суд вказав, що відповідно до довідки про заробітну плату від 20 липня 2022 року № 47, заробітна плата позивача за 2 місяці до призупинення дії договору з нею становила 52 223,28 грн., а тому суд вважав, що у даному випадку позивачка має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 1 273,74 грн. помноженої на фактичну кількість робочих днів за період вимушеного призупинення дії трудового договору в період з 22 серпня 2022 року по день ухвалення рішення у цій справі.

В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що причиною призупинення дії трудового договору з позивачкою стала абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи у КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь» за його місцезнаходженням, оскільки внаслідок тимчасової окупації міста Маріуполь існує реальна загроза для життя та здоров`я працівника, внаслідок чого роботодавець не має можливості здійснювати свою діяльність на вказаній території та гарантувати безпеку працівнику.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення скасувати, як таке, що не відповідає вимогам матеріального та процесуального законів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.

Так, матеріалами справи встановлено, що згідно наказу № 38-к від 20 травня 1996 року з 27 травня 1996 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду завідуючої диспансерним відділенням у Комунальне некомерційне підприємство «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» (КНП «Онкодиспансер м. Маріуполь»), де вона працює і до цього часу.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та в подальшому продовжено - воєнний стан.

Загально відомим та таким, що не потребує доказування є той факт, що з 24 лютого 2022 року російська федерація здійснила повномасштабну збройну агресію по відношенню до України, а інфраструктура та житловий фонд міста Маріуполь зазнавали руйнувань внаслідок прямих ракетних ударів.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 14 травня 2022 року №92 було внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 та затверджено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових дій) або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 12 травня 2022 року. Так, зокрема, до вказаного переліку належить Маріупольська міська територіальна громада.

Згідно з розпорядженням Голови ОДА начальника обласної Військової адміністрації Кириленка П. № 58/7-22-рк від 04 липня 2022 року, у зв`язку з відсутністю інформації про місце перебування директора КНП «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» Волошина С.П. та причини відсутності його на роботі, виконання обов`язків директора КНП «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» було покладено на ОСОБА_3

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», метою якого є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу.

Керуючись положеннями ст. 13 згаданого Закону, відповідачем був виданий наказ № 12/08-к від 22 серпня 2022 року про призупинення дії трудового договору з працівниками до відновлення можливості виконувати роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон 2136-IX).

Статтею 1 Закону визначено, що він визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно ст. 13 вказаного Закону (у первинній редакції, яка діяла до 19.07.2022) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

З 19 липня 2022 року ст. 13 Закону 2136-IX викладено в новій (розширеній) редакції.

Зокрема у ч. 1 даної статті дане більш розширене визначення поняттю призупинення дії трудового договору та вказано, що це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

У частині 2 даної статі вказано, що наказ про призупинення дії трудового договору повинен містити кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові інші персональні данні відповідних працівників.

Таким чином, законодавець прямо передбачив, що призупинення дії трудового договору може відбуватись не по відношенню до всього персоналу, а відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку).

При цьому, умовами такого призупинення на тлі російської військової агресії є неможливість надання та виконання певної роботи (в новій редакції ст. 13 Закону неможливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підставами для призупинення дії трудового договору відповідно до ст. 13 Закону 2136-IX може бути не лише абсолютна непрацездатність підприємства через його руйнування чи руйнування частини його інфраструктури, а й інші, викликані збройною агресією, фактичні та економічні чинники, які не дозволяють забезпечити працівника роботою, яку він виконував раніше, наприклад: скорочення замовлень чи обсягу послуг, які надаються підприємством, суттєве зниження доходів підприємства, неможливість виконання роботодавцем перед працівником зобов`язань з виплати заробітної плати та страхових внесків тощо.

При цьому, саме на керівництво підприємства покладаються дискреційні повноваження щодо визначення переліку працівників з якими необхідно призупинити дії трудових договорів, з самостійним визначенням відповідних трудових критеріїв для цього (певні посади, що можуть бути незадіяні в умовах зміненої господарської діяльності; кваліфікація окремих працівників, наявність у них певних знань, навичок та умінь, допущення певними працівниками порушень трудового розпорядку тощо).

Колегія суддів звертає увагу, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а Законом визначено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.

При цьому, колегія суддів не може може взяти до уваги наявну довідку про доходи №47 від 20 липня 2022 року, підписана директором КНП «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» - Волошиним С. та заступником головного бухгалтера - Герегієвою Н., оскільки вона підписана особою, яка вже не виконувала обов`язки директора КНП «Онкологічний диспансер м. Маріуполь».

Встановивши вказані обставини справи, а також керуючись вказаними нормами права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

На вказане суд уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Згідно положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1610,40 грн., а судовий збір в розмірі 3171,60 грн. необхідно віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2023 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь», третя особа виконуюч обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» Верчикова Марина Всеволодівна про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Онкологічний диспансер м. Маріуполь» судовий збір у розмірі 1610,40 грн..

Судовий збір в розмірі 3171,60 грн. віднести за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко