Ухвала

від 04.07.2023 по справі 2-589/2008

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1802/23

Справа № 2-589/2008

Головуючий у першій інстанції Чебан А.П.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Кузьміч Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, правонаступником якої є Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, правонаступником якої є Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , після смерті якого на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області залишилася земельна ділянка розміром 7,46 гектара, яку позивачка має право успадкувати по закону в порядку першої черги, інших спадкоємців немає. У зв`язку з пропуском шестимісячний строку для прийняття спадщини, позивач звернулась до суду з відповідною позовною заявою та рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року позивачу було надано додатковий строк для прийняття спадщини. Проте, ОСОБА_2 не знайшла оригінал Державного акту, про що районною газетою було надруковано відповідну об`яву. У зв`язку з втратою оригіналу Державного акту, нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 7,46 га, розташовану на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №009818, що залишився після смерті ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Давиденко Костянтин Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2021 року допущено ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року та призначено справу до розгляду на 11-40 г. 24.02.2022 року (а. с. 54).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 року у зв`язку зі зміною адміністративно-територіального устрою внаслідок якого Жовтоярська сільська рада Татарбунарського району Одеської області увійшла до складу Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, здійснено заміну відповідача з Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на Дивізійську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (а. с. 99-101).

У зв`язку зі звільненням головуючого судді ОСОБА_4 у відставку, розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного суду від 16.03.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл даної цивільної справи, за наслідками проведення якого визначено новий склад судової колегії.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.03.2023 року прийнято до провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, правонаступником якої є Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку та ухвалою від цієї ж дати призначено справу до розгляду на 04.07.2023 року на 14-30 г. (а.с. 110-111).

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 04.07.2023 року на 14-30 г. сторони до суду не з`явились.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича надійшла заява про розгляд справи без присутності апелянта та її представника.

Від представника Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого означена сільська рада вважає себе неналежним відповідачем і просить розглянути апеляційну скаргу без присутності в судовому засіданні її представника.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката Лети М.А. від 16.06.2022 року про розгляд апеляційної скарги за її відсутності та за відсутності позивача. Також адвокатом наданий відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Інших заяв в тому числі про намагання взяти участь у розгляді справи після зміни складу судової колегії, від позивача та її представника не надходило.

В розумінні ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тлумачення наведених вище норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість дійти висновку щодо вирішення, чи невирішення судом першої інстанції питань про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №521/12093/19 (провадження №61-20975св19).

Враховуючи наведене, при надходженні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, апеляційному суду необхідно відкрити апеляційне провадження, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 1 статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналогічна за змістом норма містилась і у статті 292 ЦПК України у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Згідно з п.8 постанови Пленуму Пленумом Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України 2004 року права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов`язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, що суд вирішив питання про їх права та обов`язки.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

-відповідно до копії свідоцтва про смерть вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 07);

- згідно з копією Державного акту серії ІІІ-ОД №009818 від 08.04.2004 року, виданого Татарбунарською райдержадміністрацією, ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка розміром 7,46 гектар, розташована на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району, яка була передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується також довідкою відділу земельних ресурсів у Татарбунарському районі Одеської області за №716 від 04.04.2008 року (а.с. 10, 14);

- відповідно до копії довідки № 355 від 19.12.2007 року, виданої Жовтоярською сільською радою Татарбунарського району Одеської області, видно, що ОСОБА_3 дійсно по день смерті проживав в селі Нове Татарбунарського району Одеської області (а.с. 09);

- згідно з копією свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_3 (а.с. 05);

- згідно зі свідоцтвом про шлюб ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на „ ОСОБА_7 (а.с. 06);

- у відповідності до копії витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок №117 від 19.12.2007 року, виданого відділом земельних ресурсів у Татарбунарському районі Одеської області, підтверджується, що ОСОБА_3 08.04.2004 року було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 7,46 га на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (а.с. 08);

- згідно з копією рішення Татарбунарського районного суду Одеської області №2-231 від 01.02.2008 року, ОСОБА_2 було надано додатковий строк тривалістю шість місяців для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 12);

- згідно з листом державного нотаріуса Татарбунарської державної нотаріальної контори до Татарбунарського районного суду Одеської області Трофімова Т.М. зверталась до даної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_3 . Нотаріальна контора не може видати вказаний документ у зв`язку з не наданням оригіналу Державного акту про право власності на земельну ділянку на ім`я померлого (а.с. 11);

- відповідно до оголошення, розміщеного у газеті „Татарбунарский вестник» від 26.12.2007 року: „Державний акт на право приватної власності на землю серії СО №063818 на ім`я ОСОБА_3 (Жовтоярська с/р) вважати недійсним (а.с. 15).

Крім того вбачаються наступні події, які відбулися після ухвалення оскаржуваного судового рішення:

- згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 листопада 2017 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 понад п`ять років до часу відкриття спадщини. В якості заінтересованої особи при поданні заяви про встановлення факту постійного проживання до участі у справі притягнуто Жовтоярську сільську раду Татарбунарського району Одеської області (а.с. 37);

- як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень, згідно з ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.02.2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_8 , представника ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 01 лютого 2008 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про надання додаткового строку на прийняття спадщини закрито.

Зі змісту ухвали Одеського апеляційного суду містяться такі встановлені у справі обставини:

- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- ОСОБА_2 є донькою померлого ОСОБА_3 , та відноситься до першої черги спадкування;

- згідно з відповіддю Татарбунарської державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщин після померлого ОСОБА_3 , однак у зв`язку з пропуском строку їй було відмовлено та роз`яснено право на звернення до суду за поновленням пропущеного строку;

- відповідно до спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 звернулась з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 лише 21.12.2017 року;

- на момент смерті ОСОБА_3 разом з ним ніхто зареєстрований не був.

Встановивши зазначені обставини у справі № 2-231/08 колегія суддів дійшла до висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів того, що оскаржуваним рішенням суду порушені права ОСОБА_1 до суду надано не було, а з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 з ним не була зареєстрована за однією адресою, до нотаріальної контори звернуласьлише через 13 років після смерті спадкодавця, а також в 2017 році рішенням суду встановлено про проживання апелянта однією сім`єю з ОСОБА_3 , тобто через 9 років після прийняття оскаржуваного рішення.

У справіпро оскарженнярішення судупро визнанняправа власностів порядкуспадкування зазаповітом,колегія суддівза аналогічнихобставин,констатує,що ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 з ним не була зареєстрована за однією адресою, до нотаріальної контори звернуласьлише через 13 років після смерті спадкодавця, а також в 2017 році рішенням суду встановлено про проживання апелянта однією сім`єю з ОСОБА_3 , тобто через 9 років після прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, звернувшись до суду у 2017 році та встановивши факт спільного проживання однією сім`єю на протязі не менше 5 років до часу відкриття спадщини, що відповідає четвертій черзі спадкування за законом, ОСОБА_1 не надала будь-яких належних та достатніх доказів, що оскаржуваним судовим рішенням, яким визнано право власності за ОСОБА_2 (дочкою спадкодавця, на користь якої померлим власником земельної ділянки було складено заповіт), були порушені права апелянта.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Враховуючи наведене та виходячи з встановлених у справі обставин, апеляційне провадження, на підставі ч.1 п.3ст.362 ЦПК Українипідлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись п.3 ч.1ст. 362 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 травня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, правонаступником якої є Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання права власності на земельну ділянку - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений: 07.07.2023 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: О.В. Князюк

С.О. Погорєлова