Рішення

від 09.06.2008 по справі 2-589/2008

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-589

2008 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 червня 2008 року         Сарненський районний суд Рівненської області

головуючий суддя     -       Болотвіна Л.О.

при секретарі        -        Магрело Л.І.

адвоката - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сарни справу за позовом ОСОБА_2 СЕМЕШВНИ до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного внаслідок помилки та визнання права власності на житловий будинок та господарські будівлі в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 подала до суду позов, відповідачем в якому є ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, що в м. Сарни по вул. Бєлгородська, 58-а і згідно якого вона, за дорученням ОСОБА_4 продала домобудівлю своїй онучці, ОСОБА_3 5.05.2003 року, вказуючи, що помилилась відносно свого права на укладення такого договору на підставі довіреності ОСОБА_4С, яка померла 28.09.2001 p., оскільки такого права у неї у зв»язку із смертю цієї особи уже не було згідно закону; крім того, ОСОБА_4 15.04.1997 р. заповіла їй цю домобудівлю, а про заповіт вона згадала лише після укладення договору купівлі-продажу.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, оскільки ОСОБА_2, знаючи, що ОСОБА_4 на час укладення договору померла, не повідомила про це нотаріусу; крім того, вона пропустила трьохрічний строк звернення до суду.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 56 ЦК України (1963 р.) угода, укладена внаслідок помилки, яка має істотне значення може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки, тобто, до справи повинна братись не люба помилка, а тільки та, яка відноситься до предмету, характеру, суб»єкту угоди; особа, яка вчиняє правочин, має бути впевнена, що її волевиявлення є вільним і відповідає її внутрішній волі; немає значення, які правові наслідки виникнуть за правочином.

Вказуючи, що уклала угоду внаслідок помилки, позивачка посилається на те, що уклала угоду від імені ОСОБА_4 за дорученням, яке після смерті останньої втратило чинність; тобто, після 28.09.2001 р., дня смерті ОСОБА_4С, дія доручення припинилась, на що вказувала ст. 69 ЦК України (1963 р.)

Таким чином, суд вважає, що помилки в діях позивачки при укладенні угоди не було, а навпаки, вона не повідомила нотаріусу про смерть ОСОБА_4

В даному разі мову можна вести про невідповідність угоди вимогам закону, а щодо цього позивачка зверталась з таким позовом до суду і за рішенням судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської обл. від 14.03.2008 р. їй в позові відмовлено за спливом позовної давності.

Оскільки суд    відмовляє в позові про визнання недійсною угоди, не підлягає задоволенню і вимога про визнання права власності на домобудівлю, яка є предметом цієї угоди.

На підставі ст. 56 ЦК України (1963 p.), керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного внаслідок помилки та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Від сплати державного мита ОСОБА_2 звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через районний суд з поданням протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження з послідуючим поданням протягом 20 днів апеляційної скарги.