Постанова

від 10.07.2023 по справі 914/1011/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. Справа №914/1011/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Марка Р.І.,

Суддів: Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.

Секретар судового засідання: Чудяк Х.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусак Олег Іванович,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 08.02.2023 (вх. № 01-05/399/23 від 08.02.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 (повний текст рішення складено 24.10.2022)

у справі № 914/1011/22 (головуючий суддя Король М.Р.)

за позовом: ОСОБА_2 ;

до відповідача: Гаражного кооперативу "Білогорський";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ;

про: визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, оформленого протоколом 31/21 від 24.10.2021 року,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Загальних зборів (Зборів уповноважених) Гаражного кооперативу "Білогорський", оформлене протоколом №1/21 від 24.10.2021р. Стягнуто з Гаражного кооперативу "Білогорський" на користь ОСОБА_2 2 481,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції, перевіривши наявні в справі докази та приймаючи до уваги встановлений факт порушення корпоративних прав позивача, як учасника Гаражного кооперативу "Білогорський", та факт прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням не учасник ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б/н від 08.02.2023 (вх. № 01-05/399/23 від 08.02.2023) подана до Західного апеляційного господарського 08.02.2023. в апеляційній скарзі апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2022 у справі №914/1011/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що прийняте рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси, оскільки відповідно до п.5 скасованого рішення загальних зборів: «Вирішили обрати та призначити з 25.10.2021 року Головою правління (Головою кооперативу) - ОСОБА_1 ».

Також, апелянт не погоджується із висновками суду та вказує, що відповідно до протоколу №1/21 загальних зборів уповноважених гаражного кооперативу «Білогорський» на зборах були присутні 27 уповноважених гаражного кооперативу з 39, тобто, на думку апелянта, кворум для прийняття рішень був.

29.03.2023 від позивача надійшов відзив б/н від 24.03.2023 (вх. №01-04/2210/23) на апеляційну скаргу, в якому позивач, не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_1 не був та не є зареєстрований як новообраний голова ГК « Білогорський» та не міг бути через відсутність кворуму підчас проведення зборів 24.10.2021 р., вказане рішення, оформлене протоколом № 1/21 від 24.10.2021 р.

29.03.2023 від відповідача надійшов відзив б/н від 24.03.2023 (вх. №01-04/2211/23) на апеляційну скаргу, в якому відповідач, не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що для участі у зборах реєструвалися та на зборах голосували члени кооперативу, а не тільки уповноважені, з наведеного слідує, що такі збори не можуть вважатися зборами уповноважених, а є загальними зборами членів кооперативу. Відповідно, на загальних зборах був відсутній кворум, що означає, що всі рішення, ухвалені на зборах, є нелегітимними, як такі, що ухвалені за відсутності кворуму.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 03.04.2023.

Ухвалою суду від 03.04.2023 відкладено розгляд справи на 15.05.2023.

Ухвалою суду від 15.05.2023 відкладено розгляд справи на 19.06.2023 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 .

03.06.2023 від позивача на вимогу суду надано докази надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.06.2023 призначено розгляд справи на 03.07.2023.

19.06.2023 від апелянта надійшла заява б/н від 19.06.2023 про відвід судді Марку Р.І.

Ухвалою суду від 26.06.2023 передано матеріали справи № 914/1011/22 на автоматизований розподіл для визначення складу суду по розгляду заяви ОСОБА_1 б/н від 19.06.2023 (вх. № 01-04/4124/23 від 19.06.2023) про відвід судді Марка Р.І. у справі №914/1011/22.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 червня 2023 року справу №914/1011/22 для вирішення питання про відвід передано колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою суду від 27.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Марка Р.І. у справі №914/1011/22.

Ухвалою суду від 30.06.2023 призначено розгляд справи на 10.07.2023.

У судовому засіданні 10.07.2023 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, визначених у відзиві на апеляційну скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач та апелянт уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

24 жовтня 2021 року відбулися Загальні збори членів кооперативу (Зборів уповноважених) Гаражного кооперативу "Білогорський".

Збори відбулися у м. Львові в приміщенні Вищого професійного училища № 20 по вул. Широкій, 83.

Відповідно до змісту оспорюваного рішення загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Білогорський" від 24.10.2021р., оформленого протоколом №1/21, від 24.10.2021р. в порядок денний було включено 8 (вісім ) питань.

1.Обрання голови зборів та Секретаря зборів.

2.Доповідь-звіт Голови правління кооперативу.

3.Доповідь Голови Ревізійної комісії.

4.Затвердження Статуту кооперативу у новій редакції.

5.Обрання нового складу Правління та Ревізійної комісії.

6.Про обмеження повноважень Голови правління.

7.Затвердження рішень правління.

8.Різне.

Гаражний кооператив "Білогорський" було створено в 1968 році.

Статут Гаражного кооперативу "Білогорський" зареєстровано 08 липня 1968 року у Виконкомі Залізничної районної ради депутатів трудящих.

Згідно Статуту кооперативу, метою діяльності кооперативу є забезпечення членів кооперативу гаражем-стоянкою для автомобілів і мотоциклів шляхом будівництва власного обладнаного гаража-стоянки за власні кошти кооперативу, а також для подальшої експлуатації та управління цим гаражем-стоянкою (п.1).

Органами управління кооперативу є загальні збори його членів і правління кооперативу (п.30 Статуту).

Загальні збори членів кооперативу являються дійсними за участю в ньому не менше 2/3 загальної кількості членів кооперативу чи їх довірених осіб (п.33 Статуту).

Відповідно до змісту оспорюваного рішення загальних зборів, на загальних зборах (зборах уповноважених) 24.10.2021р. взяло участь 69 членів кооперативу.

Зокрема, зазначено, що всього членів кооперативу- 623. Присутні: Всього 69 - осіб, з яких 27 осіб (з всього 39) - уповноважені особи, повноваження яких делеговані членами кооперативу. Кількість членів кооперативу, які є представленими уповноваженими 42 осіб - члени кооперативу, які делегували повноваження уповноваженим, що є присутніми на зборах.

Як зазначено в протоколі №1/21 від 24.10.2021р., кворум для прийняття рішень є.

В протоколі №1/21 питанням під номером 5 зазначено обрання нового складу правління та Ревізійної комісії, а в подальшому в протоколі під питанням номер 5 голосували за обрання правління та ревізійної комісії, а також обрання голови правління (кооперативу).

По 6 та 7 питаннях порядку денного, жодні рішення не приймались.

Позивачем в підтвердження того, що він є членом кооперативу надано суду наступні копії документів:

-виписка з протоколу №4 від 20.11.2013р. про прийняття ОСОБА_2 в члени Гаражного кооперативу "Білогорський";

-витяг про реєстрацію речових прав на гараж №579;

-договір дарування на гараж № 579 ;

-квитанція про сплату вступного, пайового внеску.

Відповідачем надано суду копію списку членів кооперативу/власників гаражних боксів Гаражного кооперативу "Білогорський", відповідно до якого всього членів кооперативу/власників гаражних боксів: 606 осіб.

Також, відповідачем надано суду копію касового прибуткового ордеру №57, на прізвище ОСОБА_2 про сплату останнім вступного та пайового внеску в розмірі 300,00 грн.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до абзацу 3 статті 2 Закону України "Про кооперацію" (далі - ЗУ "Про кооперацію") кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування

За змістом положень статті 6 відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах (частина перша статті 7 ЗУ "Про кооперацію").

Згідно із статтею 9 ЗУ "Про кооперацію" державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (стаття 11 ЗУ "Про кооперацію").

Відповідно до приписів статті 15 ЗУ "Про кооперацію", особа набуває членства в кооперативі після затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нового члена загальними зборами членів кооперативу.

Частиною 3 статті 10 ЗУ "Про кооперацію" покладає на кооператив обов`язок вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Матеріалами справи підтверджується членство позивача в Гаражному кооперативі "Білогорський" та докази підтвердження того, що ОСОБА_2 сплатив вступний, пайовий внесок до кооперативу.

Відповідно до статті 19 ЗУ "Про кооперацію", для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством. Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України "Про кооперацію").

Згідно з положеннями статті 12 ЗУ "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених вище норм корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" та п.31 Статуту, вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу.

Одним із складових елементів корпоративних прав є правомірність учасника кооперативу брати участь у процесі управління кооперативом. Це право може бути реалізоване шляхом участі у загальних зборах членів кооперативу.

Згідно із списками реєстрації членів кооперативу та уповноважених членів кооперативу для проведення загальних зборів 24.10.2021р., із 623 членів (606 фактично згідно списку членів кооперативу) на зборах були присутні 79 членів, з них, згідно підрахунку підписів, наявні 52 підписи присутніх членів кооперативу та 27 підписів уповноважених членів. В оскаржуваному рішенні загальних зборів членів Гаражного кооперативу "Білогорський" від 24.10.2021р., оформленого протоколом №1/21 від 24.10.2021р. вказано 69 присутніх. Проте, відповідно до п.33 Статуту, загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні не менше 2/3 його членів або їх довірених осіб.

Згідно з положеннями ст.15 Закону України "Про кооперацію", загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про кооперацію", статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Таким чином, на загальних зборах членів кооперативу були присутні менше 2/3 його членів, а отже загальні збори не були правомочними.

Щодо тверджень апелянта про наявність кворуму на зборах.

Згідно з ч. 8 ст. 15 ЗУ "Про кооперацію" визначено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Положення про загальні збори членів кооперативу і збори уповноважених містяться в ст. 15 Закону "Про кооперацію", яка має назву "Вищий орган управління кооперативу". Таким чином, збори уповноважених не є окремим органом управління, ці збори проводяться замість загальних зборів, коли через велику кількість членів чи інші обставини провести загальні збори неможливо, мають таку саму компетенцію як і загальні збори. Порядок обрання уповноважених має бути визначений статутом кооперативу.

Відмінність між цими двома органами полягає у тому, що:

(1) у загальних зборах з правом голосу мають право брати участь лише члени кооперативу, а у зборах уповноважених - лише уповноважені;

(2) різними є правила визначення кворуму: кворум загальних зборів становить половина від загальної кількості членів кооперативу, а зборів уповноважених - 2/3 від загальної кількості уповноважених.

Таким чином, для визначення кворуму на зборах, потрібно встановити, які саме збори проводилися в кооперативі - загальні збори членів кооперативу чи збори уповноважених.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 910/4201/20.

На зборах кооперативу, які проводилися 24.10.2021р., брали участь та голосували як члени кооперативу, так і уповноважені. Протокол цих зборів має назву "Протокол 1/21 загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) Гаражного кооперативу «Білогорський»". Відтак неможливо з`ясувати які саме збори проводилися - збори уповноважених чи загальні збори членів кооперативу. Адже, якщо вважати, що проводилися збори уповноважених, то кворум був і рішення прийняті більшістю голосів відповідно до закону та статуту, враховуючи, що загальна кількість уповноважених становить 27 осіб. Але, якщо вважати це загальними зборами членів кооперативу, то кворуму не було, адже було зареєстровано лише 69 членів, тоді як загальна кількість членів кооперативу складала 623 особи.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у "Протоколі 1/21 загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) Гаражного кооперативу «Білогорський»" від 24.10.2021 зазначається про участь 69 членів кооперативу, при цьому у першому списку присутніх наводиться поіменний перелік лише 53 таких членів та у другому 27 членів, що додатково свідчить про суперечливість відомостей, які містяться у протоколі від 24.10.2021р.

Відповідно до ч.10 ст.15 Закону "Про кооперацію" кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

З наведеного слідує, що член кооперативу (не уповноважений) може бути присутнім на зборах уповноважених, але його голос не може бути врахований при визначенні кворуму чи голосуванні. І навпаки, будь-який член кооперативу (як обраний, так і не обраний уповноваженим) може брати участь у загальних зборах членів кооперативу і мати при цьому один голос (тобто він реєструється і голосує як звичайний член кооперативу).

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі № 910/4201/20.

Оскільки для участі у зборах реєструвалися та на зборах голосували члени кооперативу, а не тільки уповноважені, суд дійшов висновку, що такі збори не можуть вважатися зборами уповноважених, а є загальними зборами членів кооперативу. Відповідно, на зборах був відсутній кворум, а це означає, що всі рішення, ухвалені на зборах, є нелегітимними, як такі, що ухвалені за відсутності кворуму.

Для юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію").

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.03.2020р. у справі № 922/756/19, від 21.04.2020р. у справі № 927/411/19, від 05.05.2020р. у справі № 916/1996/19.

З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів учасників кооперативу, яке оформлене протоколом від 24.10.2021р., прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України щодо порядку проведення загальних зборів та за відсутності кворуму для прийняття рішень, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія 97" проти України»; заява № 19164/04).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. (ч. 1 ст. 9 ГПК України).

У ГПК України законодавець встановив повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції з підстави неналежного повідомлення в суді першої інстанції особи, яка подала апеляційну скаргу. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України).

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань», стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21).

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86,129,236,254,269,270,275,276,281,282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 у справі № 914/1011/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Матущак О.І.