Постанова

від 26.06.2023 по справі 911/1330/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р. Справа№ 911/1330/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Суткович М.А.,

від відповідачів:

ОСОБА_1 - Сич Є.Ю.,

ОСОБА_2 - Резнік А.Б.,

ТОВ Фірми "Кріогенсервіс" - представник не з`явився,

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі №911/1330/21 (суддя Колесник Р.М., повний текст складено 25.01.2023) за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, встановлення строку виконання рішення загальних зборів товариства та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" про визначення розміру частки учасника товариства.

ВСТАНОВИВ наступне.

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач/ ОСОБА_3 ) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач 1/ ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідачка/ ОСОБА_2 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" (далі по тексту - відповідач 3/ТОВ фірма "Кріогенсервіс"/Товариство), в якому просив суд:

- визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" в сумі 5400000,00 гривень;

- визначити частку ОСОБА_3 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" в розмірі 2106000,00 гривень, що становить 39% та частку ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" у розмірі 3294000,00 гривень, що становить 61%;

- встановити строк виконання рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", оформленого протоколом №1 від 20.01.2015: протягом одного року з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовано обставинами невизнання частки позивача у статутному капіталі товариства у розмірі 2106000,00 гривень (39% статутного капіталу товариства), встановленої рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", оформленим протоколом №1 від 20.01.2015.

ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" про визначення частки ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" в розмірі 11340000,00 гривень, що становить 70% статутного капіталу товариства.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 не визнає та оспорює право власності ОСОБА_2 на майно - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", а первісний та зустрічний позови виникли із одних правовідносин та є взаємопов`язаними, оскільки без визначення розміру частки ОСОБА_2 неможливо буде визначити розмір частки ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022, у задоволенні зустрічного та первісного позовів відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 911/1330/21 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства скасовано, а справу № 911/1330/21 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області. Рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 у справі № 911/1330/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про встановлення строку виконання рішення загальних зборів у справі № 911/1330/21 залишено без змін.

У своїх письмових поясненнях, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 та з урахуванням висновків, що було викладено в окремій думці судді Кібенко О.Р. по цій справі, позивач зазначив, що він прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення частки у розмірі 39% та корпоративних прав у цьому розмірі та не має на меті позбавити корпоративних прав інших учасників або обмежити право ОСОБА_2 розпоряджатися своєю часткою, а тому вважає, що його первісні позовні вимоги мають бути задоволені частково: визначено розмір статутного капіталу в сумі 1800000,00 гривень, визначено частки учасників наступним чином: ОСОБА_3 - 702000,00 гривень, що становить 39%, ОСОБА_1 - 378000 гривень, що становить 21%, ОСОБА_2 - 720000,00 гривень, що становить 40%.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі №911/1330/21 позов в частині позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства задоволено частково; визначено розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кріогенсервіс" (код: 21543199) у сумі 1800000,00 гривень; визначено, що учасниками товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кріогенсервіс" (код: 21543199) є: ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 14,66% (263880 гривень); ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 46,34% (834120 гривень); ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 39% (702000,00 гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи вимогу про визначення розміру статутного капіталу суд виходив з того, що з огляду на визнання недійсним у межах справи № 911/938/19 усіх наступних рішень загальних зборів учасників товариства, зокрема щодо збільшення розміру статутного капіталу товариства до 16200000,00 гривень, дійсний розмір статутного капіталу товариства становить 1800000,00 гривень, адже в порядку, визначеному законодавством та статутом товариства учасники рішення про інший розмір статутного капіталу не приймали.

Стосовно вимоги про визначення розміру часток суд вказав, що право позивача в частині безпідставного та неправомірного зменшення розміру його частки є порушеним та, відповідно, підлягає поновленню у спосіб визначення його частки у розмірі 39% в статутному капіталі 1800000,00 гривень.

За висновком суду першої інстанції визначення часток решти учасників є певною мірою ускладненим, оскільки частка що залишилася - 61% має бути розподілена між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином, щоб не порушити таким розподілом їх права та не допустити зайве втручання в питання діяльності товариства.

Щодо цього, судом враховано, що врегулювати спірне питання учасники товариства у спосіб прийняття рішення загальними зборами товариства не зможуть, а тому суд вбачає виправданим, дотримуючись принципу справедливості та розумності, балансу інтересів всіх учасників, здійснити розподіл часток учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином, аби зберегти пропорційне співвідношення розміру їх часток між собою, що визначено чинними відомостями в ЄДР у статутному капіталі у розмірі 16200000 гривень (22,15% та 70% відповідно) відносно визначеного судом дійсного розміру статутного капіталу товариства у розмірі 1800000,00 гривень.

Для визначення такого пропорційного співвідношення, їх чинні частки, що у сукупності становить 92,15% (22,15+70%) беремо за 100%. Судом визначено пропорційне співвідношення часток, що належить кожному з них відносно цього загального розміру: 22,15/92,15х100=24,04%; 70/92,15х100= 75,96%. Отримане співвідношення накладено на частку, що підлягає розподілу між ними (61%) у належному розмірі статутного капіталу (1800000,00 гривень): 61х24,04/100 = 14,66% (розмір частки ОСОБА_1 ); 61х75,96/100= 46,34% (розмір частки ОСОБА_2 ).

Таким чином, за висновком суду, розмір часток учасників у статутному капіталі ТОВ фірма "Кріогенсервіс" у розмірі 1800000,00 гривень має становити: ОСОБА_3 - 39% (702000 гривень), ОСОБА_2 46,34% (834120 гривень), ОСОБА_1 - 14,66% (263880 гривень).

Стосовно заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд вказав, що початок перебігу цього строку найбільш правильним буде обраховувати від моменту коли позивач дізнався або міг дізнатися про вчинення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 першого договору дарування від 03.12.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі 1 та 2 звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.

Апеляційні скарги мотивовані невірністю визначення судом розміру статутного капіталу товариства в сумі 1800000,00 гривень, оскільки за доводами скаржників рішення загальних зборів від 20.01.2015, яким збільшено розмір статуного капіталу не скасовано.

Також, скаржники вважають необґрунтованими розміри часток учасників товариства, визначені місцевим господарським судом та вказують про те, що здійснений судом розподіл позбавив відповідача 2 частини частки.

Крім цього, апелянти вказують про невірність обраного позивачем способу захисту порушеного права та вважають невірним визначення судом початку перебігу строку позовної давності.

В ході здійснення апеляційного провадження відповідачем 1 подано до апеляційного суду додатковий доказ, а саме Науковий висновок, датований 13.03.2023.

Так, за приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

Таким чином, вказаний доказ не приймається та відповідно не оцінюється колегією суддів.

Представники апелянтів - відповідачів 1 та 2 у справі в судовому засіданні надали пояснення, якими підтримали апеляційні скарги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційних скарг та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач 3 правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача 3 до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача 3, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, з прийняттям нового в цій частині - про відмову у їх задоволенні, з наступних підстав.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", затвердженого загальними зборами учасників ТОВ фірми "Кріогенсервіс", протокол №18/11 від 18.11.2014, статутний капітал вказаного товариства становить 1800000,00 гривень, а його учасниками є ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 61% - 1098000,00 гривень, ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 39% - 702000,00 гривень.

На загальних зборах учасників товариства, які відбулись 20.01.2015 та оформлені протоколом №1, було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства з 1800000,00 гривень до 5400000,00 гривень за рахунок додаткових вкладів їх учасників, а саме: ОСОБА_1 вносить додатковий вклад у розмірі 2196000,00 гривень, а ОСОБА_3 - 1404000,00 гривень до 01.09.2015.

Рішенням загальних зборів товариства від 20.08.2015, оформленим протоколом №08/20, вирішено збільшити строк внесення додаткових вкладів учасників до 20.08.2016.

У позовній заяві ОСОБА_3 стверджує про те, що між ним та ОСОБА_1 існувала домовленість, що останній внесе за ОСОБА_3 його додатковий вклад (жодних доказів такої домовленості матеріали справи не містять, ОСОБА_1 заперечує такі домовленості).

Згідно зі змістом протоколу загальних зборів учасників ТОВ фірми "Кріогенсервіс" (на якому були присутні як ОСОБА_3 , так і ОСОБА_1 ) від 27.09.2016 №09/27 щодо розгляду першого питання порядку денного, а саме: "Підсумки виконання рішень Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс": протокол №1 від 20.01.2015 та протокол №08/20 від 20.08.2015", з цього питання виступав ОСОБА_1 , який повідомив, що ОСОБА_3 свій додатковий вклад до статутного капіталу не вніс. ОСОБА_1 , в свою чергу, свій додатковий вклад у статутний капітал Товариства вніс у розмірі 2196000,00 гривень, як і було вирішено на загальних зборах товариства від 20.01.2015. Крім того, повідомив, що оскільки Товариство потребувало грошових коштів, ОСОБА_1 вніс додатково 1404000,00 гривень. Запропонував перерозподілити частки учасників в статутному капіталі товариства пропорційно внесеним вкладам. ОСОБА_3 з такою пропозицією ОСОБА_1 не погодився; в загальних зборах оголошено перерву до 07.11.2016.

Отже, рішення загальних зборів товариства від 20.01.2015, 20.08.2015 та 27.09.2016 стали передумовою для вчинення подальших дій щодо зміни розміру статутного капіталу, перерозподілу часток учасників, зміни їх розміру.

Наступними за хронологією рішеннями загальних зборів учасників ТОВ фірма "Кріогенсервіс":

- від 07.11.2016 повернуто ОСОБА_1 1404000,00 гривень, зменшено статутний капітал до 3996000,00 гривень, перерозподілено частки учасників, внаслідок чого частка ОСОБА_1 становить 82,43%, а частка ОСОБА_3 - 17,57%;

- від 24.04.2017 збільшено статутний капітал до 10000000,00 гривень за рахунок додаткових вкладів учасників;

- від 03.01.2018 затверджено нову редакцію статуту товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу з 3996000,00 гривень до 10000000,00 гривень за рахунок додаткових вкладів учасників; встановлено, що ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі товариства в розмірі 82,43% статутного капіталу товариства, що становить 8243000,00 гривень та ОСОБА_3 належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 17,57% статутного капіталу товариства, що становить 1757000,00 гривень; про продовження строку внесення додаткових вкладів в статутний капітал товариства до 09.01.2018 включно та проведення державної реєстрації змін до Статуту у зв`язку із збільшенням статутного капіталу товариства;

- від 10.01.2018 зобов`язано ОСОБА_3 надати письмові пояснення в строк до 12.02.2018 щодо невиконання рішення загальних зборів учасників про внесення додаткових вкладів;

- від 13.02.2018 зменшено розмір статутного капіталу з 10000000,00 гривень до 8945000,00 гривень та перерозподілено частки учасників, внаслідок чого частка ОСОБА_1 визначена у розмірі 92,15%, а частка ОСОБА_3 - 7,85%;

- від 12.04.2018 збільшено розмір статутного капіталу з 8945000,00 гривень до 16200000,00 гривень;

- від 19.12.2018 вирішено внести зміни до статуту товариства на виконання вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2019 у справі №911/938/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та постановою Верховного Суду від 18.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", третя особа у справі: ОСОБА_1 , задоволені частково.

Визнано недійсними такі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс":

- рішення загальних зборів, оформлені протоколом № 11/07 від 07.11.2016 (порядок денний не співпадав із фактично розглянутими питаннями);

- рішення загальних зборів за результатами розгляду п. 4 порядку денного, оформлене протоколом № 38 від 24.04.2017 (вказане питання не було включено до порядку денного);

- рішення загальних зборів, оформлені протоколом № 39 від 03.01.2018 про затвердження нової редакції Статуту товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" з 3996000,00 гривень до 10000000,00 гривень за рахунок додаткових вкладів учасників; про встановлення, що ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі товариства в розмірі 82,43% статутного капіталу товариства, що становить 8243000,00 гривень та ОСОБА_3 належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 17,57% статутного капіталу товариства, що становить 1757000,00 гривень; про продовження строку внесення додаткових вкладів в статутний капітал товариства до 09.01.2018 включно та проведення державної реєстрації змін до Статуту у зв`язку з збільшенням статутного капіталу товариства;

- рішення загальних зборів від 10.01.2018, оформлені протоколом № 39 від 10.01.2018;

- рішення загальних зборів від 13.02.2018, прийняті за результатами розгляду пунктів 3, 4, 5 порядку денного, оформлені протоколом № 40 від 13.02.2018;

- рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 41 від 12.04.2018 за результатами розгляду п. 4 та частково п. 6 порядку денного, а саме: в частині щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу;

- рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 42 від 19.12.2018 за результатами розгляду п. 3 порядку денного частково в частині розміру статутного капіталу та розміру і розподілу часток учасників. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ фірми "Кріогенсервіс" від 22.04.2019, оформленим протоколом №43, на яких були присутні і ОСОБА_3 (частка в статутному капіталі 7,85%), і ОСОБА_1 (частка в статутному капіталі товариства 92,15%, зокрема, вирішено внести зміни до статуту товариства відповідно до вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (п. 4 порядку денного).

Згідно з новою редакцією статуту товариства, статутний капітал останнього становить 16200000,00 гривень, при цьому, ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 92,15% (14928300,00 гривень), ОСОБА_3 - 7,85% (1271700,00 гривень).

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ фірми "Кріогенсервіс" від 02.03.2020 (на яких був присутній лише ОСОБА_1 ) було прийнято рішення про виплату учасника товариства дивідендів за 2019 рік.

В матеріалах справи міститься договір дарування частини частки у статутному капіталі товариства від 03.12.2019, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 40% із належних йому 92,5% у статутному капіталі товариства, що в грошовому еквіваленті дорівнює 6480000,00 гривень.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.04.2020, оформлених протоколом №45, на яких були присутні учасники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у сукупності володіють 92,15% у статутному капіталі товариства, вирішено внести зміни до статуту товариства та уповноважено директора товариства на проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства.

З матеріалів справи вбачається, що була проведена державна реєстрація нової редакції статуту, згідно з яким, учасниками товариства є: ОСОБА_1 - 52,15% статутного капіталу (8448300,00 гривень), ОСОБА_2 - 40% (6480000,00 гривень), ОСОБА_3 - 7,85% (1271700,00 гривень).

04.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ще один договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_1 додатково подарував на користь ОСОБА_2 частку у розмірі 30% від належної ОСОБА_1 частки у розмірі 52,15% у статутному капіталі ТОВ фірма "Кріогенсервіс" (т. 1а.с. 175-176).

З матеріалів справи також вбачається, що 17.07.2020 було проведено державну реєстрацію зміни відомостей про учасників товариства, щодо розміру їх часток та з витягу з ЄДР (т. 3 а.с. 152-157) вбачається, що в реєстрі за ОСОБА_1 обліковується частка у розмірі 3588300,00 гривень, що становить 22,15% статутного капіталу, за ОСОБА_3 частка у розмірі 1271700,00 гривень, що становить 7,85% статутного капіталу та за ОСОБА_2 частка у розмірі 11340000,00 гривень, що становить 70% статутного капіталу.

Предметом спору у цій справі, в частині переданій на новий розгляд, є матеріально-правові вимоги ОСОБА_3 про:

- визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" в сумі 5400000,00 гривень;

- визначення частки ОСОБА_3 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" в розмірі 2106000,00 гривень, що становить 39% та частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" у розмірі 3294000,00 гривень, що становить 61%.

Такі позовні вимоги, первісно, були обґрунтовані тим, що оскільки рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/938/19 визнано недійсними усі рішення загальних зборів учасників ТОВ фірма "Кріогенсервіс" (від 07.11.2016, 24.04.2017, 03.01.2018, 10.01.2018,13.02.2018, 12.04.2018, 19.12.2018) щодо зміни розміру статутного капіталу, перерозподілу (зміни розміру) часток учасників, то єдиним чинним рішенням загальних зборів залишилось рішення від 20.01.2015, яким статутний капітал збільшено до 5400000,00 гривень. Тому, позивач вважав, що, у сукупності із його вимогами про продовження строку виконання зазначеного рішення, належним способом захисту порушеного права є визначення судом розміру статутного капіталу саме у цьому розмірі та визначення розміру часток учасників в цьому статутному капіталі у первісному пропорційному співвідношенні ОСОБА_1 - 61% та ОСОБА_3 - 39%.

У своїх письмових поясненнях, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 та з урахуванням висновків, що було викладено в окремій думці судді Кібенко О.Р. по цій справі, позивач зазначив, що він прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення частки у розмірі 39% та корпоративних прав у цьому розмірі та не має на меті позбавити корпоративних прав інших учасників або обмежити право ОСОБА_2 розпоряджатися своєю часткою, а тому вважає, що його первісні позовні вимоги мають бути задоволені частково: визначено розмір статутного капіталу в сумі 1800000,00 гривень, визначено частки учасників наступним чином: ОСОБА_3 - 702000,00 гривень, що становить 39%, ОСОБА_1 - 378000 гривень, що становить 21%, ОСОБА_2 - 720000,00 гривень, що становить 40%. Додатково у письмових поясненнях викладено заперечення позивача щодо застосування до його позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності.

Заперечуючи проти позову з урахуванням висновків, що було викладено у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 та з урахуванням висновків, що було викладено в окремій думці судді Кібенко О.Р., відповідачі посилалися на те, що рішеннями загальних зборів учасників ТОВ фірма "Кріогенсервіс" від 22.04.2019, від 13.04.2020 та від 15.09.2020, що є чинними та не були предметом оскарження в межах справи № 911/938/19, а також внаслідок укладання договорів дарування (від 03.12.2020 та від 04.07.2020), внаслідок якого ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 частину від своєї частки у розмірі 40% та 30% відповідно, наразі чинний та не спростований розмір статутного капіталу товариства становить 16200000,00 гривень, а частки учасників становлять: ОСОБА_1 - 3588300,00 гривень (22,15%), ОСОБА_3 - 1271700,00 гривень (7,85%) та ОСОБА_2 - 11340000,00 гривень (70%), що з огляду на чинність зазначених рішень загальних зборів учасників та договорів дарування, проведеної та не спростованої державної реєстрації змін щодо розміру статного капіталу, складу учасників, розмірів їх часток, виключає задоволення позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу у розмірі 5400000,00 гривень, склад учасників: ОСОБА_1 з часткою 61% та ОСОБА_3 з часткою 39%, адже таке задоволення призведе до безпідставного позбавлення ОСОБА_2 її частки та, фактично, до виключення її зі складу учасників, що буде свідченням безпідставного втручання суду у внутрішню діяльність товариства. До того ж, відповідачі посилалися на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду із позовом у цій справі.

Додатково представник ОСОБА_1 в поясненнях від 29.11.2022 звернув увагу суду на ту обставину, що висловлене позивачем, за наслідками перегляду справи в касаційному порядку, прохання про часткове задоволення його позовних вимог із визначенням розміру статутного капіталу, складу учасників та розміру їх часток, фактично є зміною і предмету і підстав позову, що є неможливим, а розгляд справи має здійснюватися відносно первісно визначеного предмету позову та додатково обґрунтував необхідність застосування до вимог позивача наслідків пропуску строку позовної давності.

Скасовуючи попередні судові рішення у цій справи, в частині відмови у задоволенні позову про визначення розміру статутного капіталу та визначення часток учасників, та скеровуючи її у зазначеній частині на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 зазначив, що:

- необхідно проаналізувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс", які були ухвалені після рішень загальних зборів, що були визнанні недійсними у справі №911/938/19, тобто належало встановити якими були передумови для ухвалення загальними зборами рішень від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020, які питання вирішувались на вказаних загальних зборах та на загальних зборах 19.12.2018, 12.04.2018, 13.02.2018, 10.01.2018, 03.01.2018, 24.04.2017, 07.11.2016;

- необхідно надати належну правову оцінку рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" від 20.01.2015 та 20.08.2015, відповідно до яких учасниками товариства було вирішено збільшити статутний капітал; визначено суми додаткових вкладів, які підлягали внесенню кожним з учасників; та встановлено і продовжено строк їх внесення;

- необхідно встановити: чи відповідали такі рішення від (20.01.2015 та 20.08.2015) положенням статуту та вимогам чинного на той час законодавства; визначити наслідки невиконання одним із учасників свого обов`язку щодо внесення додаткового вкладу; чи вплинуло внесення іншим із учасників додаткового внеску на розмір його частки.

Як вже зазначалося, рішенням загальних зборів учасників ТОВ фірма "Кріогенсервіс" від 20.01.2015, що оформлено протоколом №1, було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу товариства з 1800000,00 гривень до 5400000,00 гривень за рахунок додаткових вкладів їх учасників, а саме: ОСОБА_1 вносить додатковий вклад у розмірі 2196000,00 гривень, а ОСОБА_3 - 1404000,00 гривень до 01.09.2015.

Рішенням загальних зборів товариства від 20.08.2015, оформленим протоколом №08/20, вирішено збільшити строк внесення додаткових вкладів учасників до 20.08.2016.

В подальшому, рішенням загальних зборів від 27.09.2016 було констатовано невиконання ОСОБА_3 свого обов`язку щодо внесення додаткового вкладу, повідомлено, що цей обов`язок за ОСОБА_3 виконано ОСОБА_1 .

Крім цього, визначено, що ОСОБА_1 свій додатковий вклад у статутний капітал Товариства вніс у розмірі 2196000,00 гривень, як і було вирішено на загальних зборах товариства від 20.01.2015.

Рішенням загальних зборів учасників товариства від 07.11.2016 (яке в наступному визнано недійсним рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2019 у справі № 911/938/19) учасники товариства вирішили: 1. повернути ОСОБА_1 1404000,00 гривень; 2. Зменшити розмір статутного капіталу товариства до 3996000,00 гривень; 3. Перерозподілити частки учасників відповідно до внесених додаткових вкладів наступним чином: учасник ОСОБА_1 - 82,43%, що становить 3294000,00 гривень, кількість голосів - 82,43%; учасник ОСОБА_3 - 17,57%, що становить 702000,00 гривень, кількість голосів - 17,57%; затверджено нову редакцію статуту товариства.

Колегія суддів на виконання вказівок Верховного Суду надає оцінку рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" від 20.01.2015 та 20.08.2015.

Відповідно до частини 1 статті 140 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 20.01.2015) товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Частиною 3 статті 144 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 20.01.2015) передбачено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства (ч. 6 вказаної статті в редакції, чинній станом на 20.01.2015).

Аналогічні норми містяться у статті 52 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 20.01.2015).

Частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 20.01.2015) передбачено, що товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Пункт "а" частини 1 статті 59 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 20.01.2015) передбачає, що до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.

Відповідно до статті 145 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на 20.01.2015) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу.

Отже, закон розрізняє поняття внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення та додаткових вкладів, тобто таких, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №911/1089/19).

Відповідно до наведених вимог закону, не допускається звільнення учасника товариства від обов`язку внесення первинного вкладу до статутного капіталу товариства, заявленого на момент державної реєстрації товариства, тоді як збільшення статутного капіталу вже існуючого товариства шляхом внесення додаткових вкладів учасниками є їх правом, яке реалізується шляхом прийняття відповідного рішення зборами товариства, які самостійно визначають розмір, форму і порядок внесення учасниками додаткових вкладів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/2340/17 та від 31.10.2018 у справі № 905/2639/17.

Таким чином, Загальними зборами учасників товариства, проведеними 20.01.2015, було реалізовано своє право та збільшено вже складений статутний капітал.

Так, до 20.01.2015 статутний капітал вказаного товариства становив 1800000,00 гривень, а його учасниками були ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 61% - 1098000,00 гривень, ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі 39% - 702000,00 гривень.

Наведене відображено в п. 6.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс" (в редакції від 18.11.2014).

Учасниками даної справи не надано жодних заперечень проти того, що наведеними особами були внесені повністю їхні частки до статутного капіталу товариства під час його створення.

Як вже вказувалося, згідно з частиною 6 статті 144 Цивільного Кодексу України, яка була чинною станом на час проведення загальних зборів, які відбулися 20.01.2015, порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Відповідно до пункту 6.10 Статуту (в редакції від 18.11.2014) збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. У випадку прийняття Загальними зборами Учасників товариства рішення про внесення додаткових вкладів, то такі вклади є обов`язковими для внесення всіма учасниками, і вносяться у грошовій формі. Додаткові вклади можуть вноситися шляхом передачі майна або майнових прав лише за взаємною згодою між Учасником та Загальними зборами Учасників.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України "Про господарські товариства", який був чинний станом на час проведення загальних зборів, які відбулися 20.01.2015, зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Виходячи зі змісту наведеної норми, за загальним правилом, додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, проте це питання може бути по-іншому врегульоване в установчих документах.

Пунктом 6.2 Статуту (в редакції від 18.11.2014) передбачено, що вкладом до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Зміни вартості майна внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в цьому статуті.

Отже, відповідно статутом товариства не було передбачено, що внесення учасниками додаткових внесків може мати наслідком перерозподіл розміру часток у статутному капіталі, положення статуту товариства по суті дублюють зміст законодавчих норм.

При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, згідно з якою за відсутністю конкретних положень в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю щодо зазначених питань, зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх часток в статутному капіталі, вказаних в установчих документах товариства.

Отже, за висновком колегії суддів, внесення лише одним учасником товариства, а саме ОСОБА_1 додаткового внеску, розмір якого встановлено рішенням Загальних зборів учасників товариства, проведених 20.01.2015, в сумі 2 196 000, 00 грн. не вплинув на розмір часток учасників та не мав наслідком їх перерозподіл.

З огляду на визнання недійсним у межах справи № 911/938/19 усіх наступних рішень загальних зборів учасників товариства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що дійсний розмір статутного капіталу товариства становить 1800000,00 гривень.

Враховуючи вищевикладені підстави, колегією судді відхиляються доводи скаржників про те, що наслідком прийняття рішення загальних зборів від 20.01.2015 був перерозподіл розміру часток учасників товариства.

Стосовно рішень загальних зборів учасників товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020, які не були оскаржені в межах справи № 911/938/19, слід зазначити наступне.

За змістом ч. 5 ст. 17 (п.п. д, е) Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 по цій справі вже констатував той факт, що позивач, з огляду на обставини справи та сутність спору, вірно визначив спосіб захисту порушеного права (з огляду на що доводи скаржників про протилежне - невірність обраного позивачем способу захисту не приймаються апеляційним судом).

І такий спеціальний спосіб захисту прав позивача дозволяє не здійснювати оскарження кожного рішення загальних зборів учасників, що послідовно приймалися із порушенням та обумовлені прийняттям попереднього, яке або вже визнано судом недійсним, або не породжує жодних юридичних наслідків, а тому суд розглядаючи справу за позовом учасника, яким обрано спеціальний спосіб захисту порушеного права - визначення розміру статного капіталу та складу учасників товариства, розміру їх часток, може самостійно оцінити рішення загальних зборів на предмет відповідності вимогам законодавства та статуту товариства та дійти висновку щодо того, чи впливають такі рішення на задоволення позовних вимог позивача.

Обставини справи свідчать про очевидну невизначеність та спір між учасниками щодо дійсного розміру статутного капіталу товариства.

І така невизначеність розпочалася після прийняття рішення загальними зборами від 20.01.2015 та подальших дій, що були направлені на його реалізацію.

Наведені вище обставини дають підстави дійти висновку, що відсутність судового рішення, яким було б визнано недійсними рішення загальних зборів учасників товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020 та відповідних змін, внесених до установчих документів та проведення їх державної реєстрації, не перешкоджає вирішенню судом цього спору в межах позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників.

Так, визнання недійсними рішень загальних зборів товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020 до поновлення прав позивача в аспекті сутності предмету спору у даній справі призвести не може.

Рішення загальних зборів учасників товариства від 02.03.2020 стосувалося виключно питання про виплату дивідендів за наслідками роботи товариства у 2019 році. Тобто таке рішення для правильності вирішення цієї справи взагалі не має жодного значення, адже захист прав позивача щодо отримання належного розміру дивідендів не є предметом цієї справи.

Таким чином, оскільки передумовою для прийняття загальними зборами учасників товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020, були попередні рішення, які визнані недійсними у відповідній частині (зміни розміру статутного капіталу та розміру часток учасників), то визнання їх недійсними не потребується.

Щодо визначення складу учасників та розміру їх часток, колегія суддів враховує наступне.

За наслідками касаційного розгляду справи позивач в своїх поясненнях зазначав, що не заперечує, якщо розмір статутного капіталу буде визначено у розмірі 1800000,00 гривень, а частки учасників товариства будуть складати ОСОБА_3 - 39% або 702000,00 гривень, ОСОБА_1 - 21% або 378000,00 гривень, а частка ОСОБА_2 - 40% або 720000,00 гривень.

При цьому, ОСОБА_2 набула право власності на свою частку у розмірі 70% у спосіб відчуження цієї частки на її користь ОСОБА_1 на підставі двох договорів дарування: від 03.12.2019, за яким вона набула право власності на 40% статутного капіталу та від 04.07.2020, за яким вона набула право власності на 30% статутного капіталу.

У п.62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначено, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову одного із учасників товариства, суди мали врахувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства, включаючи колишніх учасників, також не збігаються (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17). Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які у разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Частка є об`єктом права власності. Захищаючи права одного з учасників товариства, суд не може порушувати права власності інших учасників товариства.

Відповідно до ст.319 ЦК, власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, які встановлені законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості (крім умов воєнного чи надзвичайного стану, коли можливе наступне відшкодування.

Право на мирне володіння своїм майном гарантоване закріплене у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол).

При цьому предметом регулювання ст.1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden, заяви №7151/75 та №7152/75), "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" (James and others v. the United Kingdom, заява № 8793/79), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), "Сєрков проти України" (заява №39766/05), "Колишній король Греції та інші проти Греції" (The former king of Greece and others v. Greece, заява №25701/94), "Трегубенко проти України" (заява №61333/00), "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків його дії.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності (рішення ЄСПЛ у справах "Колишній король Греції та інші проти Греції" (The former king of Greece and others v. Greece, заява №25701/94), "Трегубенко проти України" (заява №61333/00).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, ст.1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Окрім наведеного, колегією суддів враховується, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Це означає, що кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

На даний час вказані договори дарування від 03.12.2019 та від 04.07.2020 не визнані недійсними в судовому порядку.

В свою чергу, договори дарування від 03.12.2019 та від 04.07.2020 є предметом оскарження в межах справи № 911/524/21 за позовом ОСОБА_3 , провадження у якій зупинено до завершення розгляду цієї справи.

Враховуючи наведене, до вказаних правочинів застосовується презумпція їх правомірності.

Таким чином, з урахуванням викладеного, враховуючи існуючу невизначеність в частині розміру статутного капіталу товариства та розміру часток його учасників, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, але з поправкою на наявність вказаних договорів дарування, які наразі не визнані недійсними.

Проте, суд дійшов висновку про пропуск позовної давності за даними вимогами та відмову у позові з цих підстав.

Так, щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідач ОСОБА_1 01.06.2021 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій ним зазначено, що порушення прав позивача вперше відбулося 07.11.2016, коли його частку було частково перерозподілено у зв`язку зі збільшенням розміру статутного капіталу. Наступний перерозподіл його частки відбувся на загальних зборах учасників товариства, що відбулися 13.02.2018.

Про обидва ці рішення позивачу було достовірно відомо, а відомості про зміну розміру часток учасників було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на загальний строк позовної давності у три роки, відповідач ОСОБА_1 вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, адже право на подання відповідного позову виникло у позивача починаючи або з 08.11.2016 або з 14.02.2018 та відповідно строк позовної давності сплив 08.11.2019 або 14.02.2021, тоді як із позовом у цій справі позивач звернувся до суду лише 05.05.2021.

Заперечуючи проти заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, позивач посилався на те, що 08.04.2019 звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішень загальних зборів учасників товариства (справа № 911/938/19) та пред`явлення цього позову перериває перебіг строку позовної давності для вимог про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників. Також позивач посилається на те, що виникнення у нього права вимагати визначити розмір статутного капіталу та розмір його частки відбулося із моменту набрання законної сили рішенням у справі № 911/938/19, тобто з 25.02.2020 та після того, як товариство не вжило жодних заходів із метою приведення розміру статутного капіталу та часток учасників у відповідність із зазначеним рішенням.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраховувати початок строку позовної давності починаючи з рішення загальних зборів від 07.11.2016 правові підстави відсутні, адже від моменту прийняття цього та наступних рішень мали обраховуватися строки позовної давності в межах справи № 911/938/19, а наступна зміна обставин призвела до виникнення нової дати, від якої такі строки мають обраховуватися для розгляду цієї справи.

Суд вказав, що до моменту зміни складу учасників товариства та до моменту набуття частини частки ОСОБА_1 позивач підставно, з урахуванням вимог ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" міг розраховувати, що його права можуть бути відновлені у спосіб скасування відповідних реєстраційних дій, які ґрунтувалися на незаконних рішеннях загальних зборах та призвели до порушення його корпоративних прав. Проте, після того як склад учасників у товаристві змінився, а незаконно визначена частка ОСОБА_1 у розмірі 92,15% в частині спочатку 40%, а потім 30% була відчужена на користь нового учасника, відновлення прав позивача не може відбуватися інакше, ніж у спосіб подання позову про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників, який є спеціальним способом захисту прав особи, яка має намір поновити правовий стан, що існував до моменту порушення, проте із урахуванням зміни складу учасників.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до моменту зміни складу учасників товариства, набуття ОСОБА_2 прав учасника товариства, у позивача не виникало права та необхідності звертатися із позовом саме про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників та така необхідність виникла вже після зміни складу учасників.

За висновком суду першої інстанції, не дивлячись на те, що перше рішення загальних зборів товариства, яким було незаконно перерозподілено частку позивача було прийнято 07.11.2016, початок перебігу строку позовної давності для розглядуваного позову найбільш правильним буде обраховувати від моменту коли позивач дізнався або міг дізнатися про вчинення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 першого договору дарування від 03.12.2019, що було вчинено під час судового розгляду справи № 911/938/19 в межах якого, якщо б відчуження частини частки не відбулося на користь ОСОБА_2 , як нового учасника товариства, право позивача могло бути відновлено на підставі судових рішень у зазначеній справі після того, як вони набрали законної сили.

Та, оскільки вперше ОСОБА_2 набула прав учасника на підставі договору дарування, вчиненого 03.12.2019, за актом приймання-передачі частини частки у розмірі 40% від 02.03.2020, державна реєстрація зазначених змін проведена в ЄДР 04.03.2020, суд дійшов висновку, що право на подання позову про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у складі відповідачів: ТОВ Фірма "Кріогенсервіс", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могло виникнути раніше, ніж 04.03.2020, а тому трирічний загальний строк на звернення до суду із розглядуваним позовом необхідно обраховувати саме від цієї дати, а тому підстав для застосування строків позовної давності у суду не має.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32; далі - Конвенція), право на доступ до суду (що є одним із елементів права на справедливий суд) не є абсолютним: воно допускає певні обмеження і, зокрема, часові ліміти, встановлювані інститутом позовної давності. «Існування позовної давності per se не є несумісним із Конвенцією» (рішення у справі «Фінікаріду проти Кіпра» (Phinikaridou v. Cyprus), заява № 23890/02, від 20.12.2007).

ЄСПЛ у своїх рішеннях також зазначав, що для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі обмеження цього права строками давності) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) таке обмеження має мати національне підґрунтя; 2) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду у такий спосіб чи такою мірою, щоб зводили нанівець саму сутність цього права; 3) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 4) має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів; запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Тобто застосування позовної давності має легітимну мету.

Так, стаття 256 ЦК визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).

Визначення початку перебігу позовної давності міститься у статті 261 ЦК і за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК).

Отже, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Наслідки спливу позовної давності визначено у статті 267 ЦК, за змістом якої, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5).

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 ЦК) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу за відсутності поважних причин щодо пропущення. При цьому суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Так, починаючи з 07.11.2016 рішеннями загальних зборів ТОВ фірма "Кріогенсервіс", вносилися відповідні зміни до установчих документів та проведено відповідні реєстраційні дії, внаслідок чого частка позивача поступово в порядку перерозподілу була зменшена з 39% до 7,85%, частка учасника ОСОБА_1 була збільшена з 61% до 92,15%, а розмір статутного капіталу було поступово збільшено з 1800000,00 гривень до 16200000,00 гривень.

Отже, саме від тоді і почалась невизначеність у позивача щодо розміру статутного фонду та часток учасників.

Проте, позивач спочатку обрав інший спосіб захисту своїх прав.

Так, позивач у 2019 році звернувся до Господарського суду Київської області із позовом про визнання недійсними усіх рішень загальних зборів учасників товариства починаючи з 07.11.2016, що, зокрема, стосувалися зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток учасників в порядку перерозподілу, затвердження змін до статуту товариства та про скасування державної реєстрації відповідних змін в Єдиному державному реєстрі (справа № 911/938/19).

На переконання колегії суддів, звертаючись з позовом про визнання недійсними усіх рішень загальних зборів учасників товариства починаючи з 07.11.2016, позивач мав розуміти, що питання стосовно наслідків невнесення ним та внесення іншим учасником товариства додаткового внеску на виконання рішень зборів від 20.01.2015 та 20.08.2015 залишається невизначеним. Навіть незалежно від такого розуміння тоді вже існував визначений Законом спосіб захисту про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників.

Вказані рішення зборів від 20.01.2015 та 20.08.2015 стали підставою для прийняття в подальшому інших рішень щодо здійснення перерозподілу часток.

Отже, оскарження всіх наступних рішень зборів не спроможне було виключити ту невизначеність, яку наразі позивач (пред`являючі позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства) намагається усунути.

Колегія суддів вважає, що позивач не міг наведеного не усвідомлювати та не розуміти, що скасування рішень, прийнятих на зборах починаючи з 07.11.2016 не могло мати наслідком визначення розміру статутного капіталу товариства та розміру часток його учасників, адже у протилежному випадку звернення до суду з відповідним позовом було б недоцільним, у зв`язку з відсутністю невизначеності щодо розміру статуного капіта та розміру часток учасників.

Питання договорів дарування, а також висновку суду першої інстанції про те, що вони ускладнюють для позивача відновлення його прав, не впливає на висновок колегії суддів щодо пропуску строку позовної давності, оскільки як було наведено вище невизначеність почалася раніше - після внесення додаткового вкладу одним учасником та невнесення іншим, з подальшими рішеннями про зміну розмірів їх часток.

Разом з тим, позивач звернувся з позовом про визнання недійсними вказаних договорів дарування.

Вказана справа наразі не розглянута судами, а отже питання законності правочинів дарування має вирішуватися саме в наведеній справі.

Незважаючи на висновок суду першої інстанції про триваюче порушення прав позивача, момент з якого він міг вважати та вважав своє право порушеним є чітким - прийняття загальними зборами рішень від 07.11.2016.

Верховний Суд, направляючи дану справу на новий розгляд, також вказав на те, що ключове значення для вирішення спору по суті - встановлення розміру статутного капіталу та розміру часток мають висновки щодо рішень загальних зборів від 20.01.2015 та 20.08.2015 - їх законність, наслідки невнесення одним та внесення іншим учасником додаткового вкладу.

Так, рішенням загальних зборів від 27.09.2016 було констатовано невиконання ОСОБА_3 свого обов`язку щодо внесення додаткового вкладу, повідомлено, що цей обов`язок за ОСОБА_3 виконано ОСОБА_1 .

Наведене додатково підтверджує, що саме ці рішення 2015 року є відправною точкою ситуації, а їх виконання одним учасником, з подальшим перерозподілом розміру часток - початком невизначеності в учасників товариства щодо розміру статутного капіталу та їх часток.

Отже, від цього моменту і має починатися перебіг строку позовної давності за вимогою про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства.

Своєчасне подання позивачем позову саме з наведеним предметом усунуло б таку невизначеність.

Позивач мав можливість своєчасного захисту свого права.

Крім цього, щодо укладення договорів дарування, то позивач не позбавлений був права на звернення із заявою про забезпечення позову або у справі про оскарження вказаних договорів, або при вчасному зверненні з даним позовом.

Стосовно висновку місцевого господарського суду про те, що початок перебігу строку позовної давності для розглядуваного позову найбільш правильним буде обраховувати від моменту коли позивач дізнався або міг дізнатися про вчинення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 першого договору дарування від 03.12.2019, що було вчинено під час судового розгляду справи № 911/938/19, слід зазначити наступне.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину та подачу позову про визнання недійсними договорів дарування, а також наведене вище стосовно рішень зборів від 20.01.2015, 20.08.2015 та 27.09.2016, вказана обставина є початком відліку для строку позовної давності для вимоги про визнання недійсними вказаних договорів, проте не для позовних вимог у даній справі.

Висновок місцевого господарського суду про те, що право позивача могло бути відновлено за рішенням в іншій справі (№ 911/938/19), якщо б відчуження частини частки не відбулося на користь ОСОБА_2 , як нового учасника товариства, є суперечливим та невірним, з огляду на неусунення первісної невизначеності за рішеннями зборів від 27.09.2016, про що наведено вище.

Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників товариства сплив 28.09.2019 року.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 30.04.2021 (про що свідчить відбиток штампу на конверті), тобто з пропуском строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 ст. статті 267 ЦК).

Отже, у задоволенні позовних вимог у даній справі слід відмовити внаслідок спливу строку позовної давності.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об`єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі №911/1330/21 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі №911/1330/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства та прийняти нове в цій частині - про відмову у їх задоволенні.

3. В решті рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 у справі №911/1330/21 - залишити без змін.

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6 810 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 810 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 07.07.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Руденко