Постанова

від 13.02.2024 по справі 911/1330/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1330/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Баранця О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.

представника позивача за первісним позовом - Суткович М.А. (адвокат);

представника відповідача 1 за первісним позовом - Сича Є.Ю. (адвокат);

представника відповідача 2 за первісним позовом - Резніка А.Б. (адвокат);

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пономаренко Є.Ю., судді - Кропивна Л.В., Руденко М.А.)

від 26.06.2023

у справі за первісним позовом ОСОБА_2

до: 1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_3 ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс"

про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, встановлення строку виконання рішення загальних зборів товариства

та за зустрічним позовом ОСОБА_3

до: 1. ОСОБА_2 ;

2. ОСОБА_1 ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Кріогенсервіс"

про визначення розміру частки учасника товариства

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу Товариства в сумі 5 400 000,00 грн, визначення його частки у розмірі 2 106 000,00 грн (39 %) та частки ОСОБА_1 у розмірі 3 294 000,00 грн (61%).

2. Позиція позивача обґрунтована тим, що розмір статутного капіталу Товариства та частки учасників визначено рішенням загальних зборів учасників, яке оформлене протоколом №1 від 20.01.2015, а наступні рішення про збільшення статутного капіталу, перерозподіл часток учасників та затвердження нової редакції статуту Товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу визнані недійсними судом в іншій справі, тому не породжують правових наслідків.

3. ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом про визначення частки в розмірі 11 340 000,00 грн, що становить 70% статутного капіталу Товариства.

4. Заперечуючи проти позову з урахуванням висновків, що було викладено у постанові суду касаційної інстанції про направлення справи на новий розгляд, відповідачі посилалися на те, що чинність рішень загальних зборів учасників Товариства від 22.04.2019, від 13.04.2020 та від 15.09.2020, що не були предметом оскарження в межах справи № 911/938/19, а також укладання договорів дарування (від 03.12.2020 та від 04.07.2020), згідно з якими ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 частину від своєї частки у розмірі 40% та 30%. До того ж, відповідачі посилалися на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду із позовом у цій справі.

Фактичні обставини справи, установлені судами

5. Відповідно до Статуту, затвердженого загальними зборами учасників Товариства, протокол №18/11 від 18.11.2014, статутний капітал становить 1 800 000,00 грн, а його учасниками є ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі 61% - 1 098 000,00 грн, ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 39% - 702 000,00 грн.

6. Пунктом 6.2 Статуту було передбачено, що вкладом до статутного капіталу товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в цьому статуті.

7. Відповідно до пункту 6.10 Статуту збільшення статутного капіталу товариства допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. У випадку прийняття Загальними зборами Учасників товариства рішення про внесення додаткових вкладів, то такі вклади є обов`язковими для внесення всіма учасниками, і вносяться у грошовій формі. Додаткові вклади можуть вноситися шляхом передачі майна або майнових прав лише за взаємною згодою між Учасником та Загальними зборами Учасників.

8. 20.01.2015 загальні збори учасників Товариства прийняли рішення, що оформлені протоколом №1, про збільшення розміру статутного капіталу товариства з 1 800 000,00 грн до 5 400 000,00 грн за рахунок додаткових вкладів їх учасників, а саме: ОСОБА_1 вносить додатковий вклад у розмірі 2 196 000,00 грн, а ОСОБА_2 - 1 404 000,00 грн до 01.09.2015.

9. Рішенням загальних зборів Товариства від 20.08.2015, оформленим протоколом №08/20, вирішено збільшити строк внесення додаткових вкладів учасників до 20.08.2016.

10. У позовній заяві ОСОБА_2 стверджував про те, що між ним та ОСОБА_1 існувала домовленість, що останній внесе за ОСОБА_2 його додатковий вклад (доказів такої домовленості матеріали справи не містять, ОСОБА_1 заперечує такі домовленості).

11. Згідно зі змістом протоколу загальних зборів учасників Товариства (на якому були присутні як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 ) від 27.09.2016 №09/27 щодо розгляду першого питання порядку денного, а саме: "Підсумки виконання рішень Загальних зборів учасників ТОВ "Кріогенсервіс": протокол №1 від 20.01.2015 та протокол №08/20 від 20.08.2015", з цього питання виступав ОСОБА_1 , який повідомив:

- ОСОБА_2 свій додатковий вклад до статутного капіталу не вніс.

- ОСОБА_1 свій додатковий вклад у статутний капітал Товариства вніс у розмірі 2 196 000,00 грн, як і було вирішено на загальних зборах Товариства від 20.01.2015.

- Товариство потребувало грошових коштів, тому ОСОБА_1 вніс додатково 1 404 000,00 грн.

- ОСОБА_1 запропонував перерозподілити частки учасників в статутному капіталі Товариства пропорційно внесеним вкладам.

12. ОСОБА_2 з такою пропозицією ОСОБА_1 не погодився; в загальних зборах оголошено перерву до 07.11.2016.

13. Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 07.11.2016 (яке в наступному визнано недійсним) учасники товариства вирішили:

-повернути ОСОБА_1 1 404 000,00 грн;

-зменшити розмір статутного капіталу товариства до 3 996 000,00 грн;

-перерозподілити частки учасників відповідно до внесених додаткових вкладів наступним чином: учасник ОСОБА_1 - 82,43%, що становить 3 294 000,00 гривень, кількість голосів - 82,43%; учасник ОСОБА_2 - 17,57%, що становить 702 000,00 гривень, кількість голосів - 17,57%; затверджено нову редакцію статуту Товариства.

14. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2019 у справі №911/938/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 та постановою Верховного Суду від 18.06.2020, позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства, третя особа у справі: ОСОБА_4 , задоволені частково.

15. Суд у справі №911/938/19 визнав недійсними такі рішення загальних зборів учасників Товариства:

- рішення загальних зборів, оформлені протоколом №11/07 від 07.11.2016 (порядок денний не співпадав із фактично розглянутими питаннями);

- рішення загальних зборів за результатами розгляду п.4 порядку денного, оформлене протоколом №38 від 24.04.2017 (вказане питання не було включено до порядку денного);

- рішення загальних зборів, оформлені протоколом №39 від 03.01.2018 про затвердження нової редакції статуту товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу Товариства з 3 996 000, 00 грн до 10 000 000, 00 грн за рахунок додаткових вкладів учасників; про встановлення, що ОСОБА_1 належить частка в статутному капіталі товариства в розмірі 82,43% статутного капіталу товариства, що становить 8 243 000,00 грн та ОСОБА_2 належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 17,57% статутного капіталу товариства, що становить 1 757 000,00 грн; про продовження строку внесення додаткових вкладів в статутний капітал товариства до 09.01.2018 включно та проведення державної реєстрації змін до статуту у зв`язку з збільшенням статутного капіталу Товариства;

- рішення загальних зборів від 10.01.2018, оформлені протоколом №39 від 10.01.2018;

- рішення загальних зборів від 13.02.2018, прийняті за результатами розгляду пунктів 3, 4, 5 порядку денного, оформлені протоколом №40 від 13.02.2018;

- рішення загальних зборів, оформлене протоколом №41 від 12.04.2018 за результатами розгляду п.4 та частково п.6 порядку денного, а саме: в частині щодо проведення державної реєстрації змін до установчих документів товариства у зв`язку із збільшенням статутного капіталу;

- рішення загальних зборів, оформлене протоколом №42 від 19.12.2018 за результатами розгляду п.3 порядку денного частково в частині розміру статутного капіталу та розміру і розподілу часток учасників. В іншій частині позову відмовлено.

16. Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 22.04.2019, оформленим протоколом №43, на яких були присутні і ОСОБА_2 (частка в статутному капіталі 7,85%), і ОСОБА_1 (частка в статутному капіталі 92,15%), зокрема, вирішено внести зміни до статуту Товариства (п.4 порядку денного).

17. Згідно з новою редакцією статуту Товариства, статутний капітал останнього становить 16 200 000,00 грн. ОСОБА_1 володіє часткою у розмірі 92,15 % (14 928 300,00 грн), ОСОБА_2 - 7,85% (1 271 700,00 грн).

18. Згідно з договором дарування частини частки у статутному капіталі Товариства від 03.12.2019 ОСОБА_1 подарував ОСОБА_3 40% від належних йому 92,5% у статутному капіталі Товариства, що в грошовому еквіваленті дорівнює 6 480 000,00 грн.

19. Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 13.04.2020, оформлених протоколом №45, на яких були присутні учасники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які у сукупності володіють 92,15% у статутному капіталі Товариства, вирішено внести зміни до статуту Товариства та уповноважено директора Товариства на проведення державної реєстрації змін до установчих документів Товариства.

20.Була проведена державна реєстрація нової редакції статуту, згідно з яким учасниками Товариства є: ОСОБА_1 - 52,15% статутного капіталу (8 448 300,00 грн), ОСОБА_3 - 40% (6 480 000,00 грн), ОСОБА_2 - 7,85% (1 271 700,00 грн).

Короткий зміст судових рішень, що ухвалені до передачі справи на новий розгляд

21. Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2021, яке було залишено без змін постаново Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022, відмовлено у задоволенні первісного позову та зустрічного позову.

22.Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами обставини перебування сторін станом на 27.09.2016 у відповідному правовому стані, а саме: внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства додаткового внеску у сумі 1 404 000,00 грн та наявності у нього частки номінальною вартістю 2 106 000,00 грн, як наслідок, збільшення статутного капіталу товариства і формування його у розмірі 5 400 000,00 грн.

23. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, господарські суди виходили з того, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату ухвалення рішення містяться відомості щодо складу учасників Товариства та розмірів їх часток, а отже зустрічна позовна вимога за своєю правовою природою є вимогою про встановлення юридичного факту, яка не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді.

24.Судове рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не оскаржувалось.

25. Верховний Суд постановою від 22.09.2022 частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_2 , скасував судові рішення щодо відмови в задоволенні первісного позову ОСОБА_2 про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників Товариства, передав справу №911/1330/21 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

26. Верховний Суд виснував, що:

- позивач обрав правильний спосіб захисту свого права, вимагаючи визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників Товариства;

- висновок суду, що позов спрямований на виконання рішень загальних зборів, а не на повернення до попереднього правового стану, який існував до стверджуваного порушення прав позивача, є необґрунтованим;

- висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на презумпцію легітимності рішень загальних зборів учасників Товариства та оспорювання у справі №911/524/21 дійсності договорів дарування частини частки у статутному капіталі Товариства, є передчасним;

- відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього. Суд має у мотивувальній частині рішення надати правову оцінку рішенням загальних зборів учасників Товариства, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав.

27. Постанова суду касаційної інстанції містить такі вказівки для суду під час нового розгляду справи:

- провести аналіз рішень загальних зборів Товариства, які були ухвалені після визнаних недійсними рішень судом у справі № 911/938/19. Цей аналіз повинен включати в себе встановлення передумов для ухвалення таких рішень, питань, які на них вирішувалися;

- надати належну правову оцінку рішенням загальних зборів Товариства від 20.01.2015 та 20.08.2015, відповідно до яких було вирішено збільшити статутний капітал; визначено суми додаткових вкладів, які підлягали внесенню кожним з учасників; встановлено і продовжено строк їх внесення;

- встановити, чи відповідали такі рішення положенням статуту та вимогам чинного на той час законодавства; визначити наслідки невиконання одним із учасників свого обов`язку щодо внесення додаткового вкладу; а також, чи вплинуло внесення іншим із учасників додаткового внеску на розмір його частки.

Короткий зміст судових рішень за результатами нового розгляду

28. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2022 первісний позов задоволено частково, визначено: розмір статутного капіталу Товариства у сумі 1800000,00 грн, учасниками Товариства є:

ОСОБА_1 з часткою у статутному капіталі - 14,66% (263 880,00 грн);

ОСОБА_3 - 46,34% (834 120,00 грн);

ОСОБА_2 - 39% (702 000,00 грн).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

29. Суд першої інстанції зробив такі висновки:

1) щодо розміру статутного капіталу Товариства:

- законодавство та статут Товариства передбачають, що додаткові внески не впливають на розмір часток учасників у статутному капіталі;

- збільшення статутного капіталу Товариства допускається тільки після внесення додаткових вкладів усіма учасниками у відповідному процентному співвідношенні до їхніх часток у статутному капіталі;

- це є запобіжник від зловживання одним із учасників своїм правом на збільшення розміру статутного капіталу у спосіб внесення додаткового вкладу з метою "розмиття" частки іншого учасника;

- збільшення статутного капіталу Товариства до 5 400 000,00 грн відповідно до рішень загальних зборів Товариства від 20.01.2015 та 20.08.2015 не відбулося, оскільки ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку щодо внесення додаткового вкладу;

- дійсний розмір статутного капіталу Товариства становить 1 800 000,00 грн, оскільки у межах справи № 911/938/19 були визнані недійсними всі наступні рішення щодо збільшення розміру статутного капіталу Товариства, й учасники не приймали рішення про інший розмір статутного капіталу. Вимога про визначення статутного капіталу Товариства у розмірі 5 400 000,00 грн не підлягає задоволенню;

- у відповідачів відсутні об`єктивні підстави стверджувати про те, що дійсний розмір статутного капіталу становить 16 200 000,00 грн, оскільки рішення загальних зборів учасників Товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020 не відповідали як вимогам законодавства та статуту Товариства у питаннях збільшення статутного капіталу Товариства за рахунок додаткових вкладів учасників, так і у питанні перерозподілу (зміни розміру) часток учасників товариства, а рішення загальних зборів учасників Товариства від 02.03.2020 взагалі не має жодного значення для вирішення спору, оскільки стосувалося виключно питання про виплату дивідендів;

2) щодо складу учасників то розміру їх часток:

- частка у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 зменшилася до 7,85% неправомірно. Право позивача підлягає поновленню у спосіб визначення його частки у розмірі 39% у статутному капіталі Товариства у розмірі 1800000,00 грн;

- частка у статутному капіталі Товариства, що залишилася - 61% (1 098 00,00 грн) має бути розподілена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 таким чином, щоб не порушити таким розподілом їх права та не допустити зайве втручання в питання діяльності Товариства;

- суд виходить з презумпції правомірності договорів дарування від 03.12.2019 та від 04.07.2020, принаймні в частині набуття ОСОБА_3 прав учасника Товариства, тому виходячи з принципів розумності та справедливості, перерозподіл часток між ними має бути здійснений таким чином, аби зберегти пропорційне співвідношення розміру їх часток, що визначено чинними відомостями в ЄДР у статутному капіталі у розмірі 16 200 000,00 грн (22,15% та 70% відповідно) відносно визначеного судом дійсного розміру статутного капіталу Товариства у розмірі 1 800 000,00 грн. Саме такий розподіл не порушує права учасників Товариства та не призведе до зайвого втручання в питання діяльності Товариства;

- розмір часток учасників у статутному капіталі Товариства у розмірі 1 800 000,00 грн визначається таким чином: ОСОБА_1 - 14,66% (263880,00 грн); ОСОБА_3 - 46,34% (834 120,00 грн);

- визнання договорів дарування від 03.12.2019 та від 04.07.2020, що оспорюються в межах справи № 911/524/21, недійсними для захисту прав ОСОБА_2 не вимагається, оскільки належним способом захисту його порушеного права є саме визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників;

- учасники Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , з огляду на існуючі між ними родинні стосунки та безоплатний характер договору дарування, мають можливість врегулювати між собою усі спірні питання щодо розміру їх часток у статутному капіталі Товариства на підставі відповідного правочину, якщо визначений судом розмір часток цих учасників не відповідатиме їх інтересам;

3) щодо строку позовної давності:

- строк позовної давності для розгляду позову не сплинув, оскільки лише після того, як склад учасників у товаристві змінився, а незаконно визначена частка ОСОБА_1 у розмірі 92,15% була відчужена на користь нового учасника, відновлення прав позивача вже не могло відбуватися інакше, ніж у спосіб подання позову про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників;

- право на подання позову про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників виникло у позивача не раніше 04.03.2020 (державна реєстрація змін в ЄДР), а тому трирічний загальний строк на звернення до суду із розглядуваним позовом необхідно обраховувати саме від цієї дати.

30. Суд апеляційної інстанції постановою від 26.06.2023 апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнив, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в позові. У решті вимог - залишив без змін судове рішення.

31. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що внесення лише одним учасником товариства, а саме ОСОБА_1 додаткового внеску, розмір якого встановлено рішенням загальних зборів учасників Товариства, проведених 20.01.2015, в сумі 2 196 000,00 грн не вплинув на розмір часток учасників та не мав наслідком їх перерозподіл, оскільки:

- відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про господарські товариства", який був чинний станом на час проведення загальних зборів, які відбулися 20.01.2015, зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами;

- статутом товариства не було передбачено, що внесення учасниками додаткових внесків може мати наслідком перерозподіл розміру часток у статутному капіталі;

- відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, що за відсутністю конкретних положень в установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю щодо зазначених питань, зміна вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх часток в статутному капіталі, вказаних в установчих документах товариства.

32. Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що не оскарження наступних рішень загальних зборів учасників товариства від 22.04.2019, 02.03.2020, 13.04.2020 в межах справи № 911/938/19 не впливає на право звертатися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу та складу учасників Товариства, розміру їх часток, в межах якого суд може самостійно оцінити рішення загальних зборів на предмет відповідності вимогам законодавства та статуту товариства та дійти висновку щодо того, чи впливають такі рішення на задоволення позовних вимог позивача.

33. Суд апеляційної інстанції, враховуючи існуючу невизначеність в частині розміру статутного капіталу товариства та розміру часток його учасників, погодився із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, але з поправкою на наявність вказаних договорів дарування, які наразі не визнані недійсними.

34. Суд апеляційної інстанції відмовив у позові, оскільки ОСОБА_2 , звернувшись до суду із позовом 30.04.2021, пропустив строк позовної давності, який сплив 28.09.2019, і ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

35. Висновок щодо пропуску строку позовної давності суд апеляційної інстанції мотивував так:

- рішенням зборів від 27.09.2016 року констатовано невиконання позивачем зобов`язання щодо внесення додаткового вкладу, що спричинило невизначеність щодо розміру статутного капіталу та часток. З цього моменту почалася невизначеність у позивача щодо розміру статутного капіталу і розпочався перебіг строку позовної давності;

- спочатку позивач обрав інший спосіб захисту своїх прав, подавши позов про визнання недійсними усіх рішень загальних зборів учасників Товариства, починаючи з 07.11.2016;

- позивач не міг не усвідомлювати, що скасування рішень зборів не визначить розмір статутного капіталу та часток учасників;

- позивач мав розуміти, що питання стосовно наслідків невнесення ним та внесення іншим учасником Товариства додаткового внеску на виконання рішень зборів від 20.01.2015 та 20.08.2015 залишається невизначеним;

- укладення договорів дарування не впливає на пропуск строку позовної давності, оскільки невизначеність щодо розміру статутного капіталу та часток виникла раніше;

- висновок суду першої інстанції про початок перебігу строку позовної давності з моменту дізнання про договір дарування від 03.12.2019 є помилковим. Ця обставина є початком відліку строку позовної давності для вимоги про визнання недійсними договорів дарування, але не для позовних вимог у даній справі.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

36. 21 липня 2023 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови суду апеляційної інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позову.

37. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.

38. Зокрема, ОСОБА_1 стверджує, що суд не врахував висновок Верховного Суду, що був викладений у постанові від 31.08.2023 у справі № 924/700/21, що такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками Товариства права власності на їх частки та статусу учасників, корпоративних прав.

39. Посилаючись на неправильне застосування норми частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", порушення статей 17, 46, 162 та 237 ГПК України, ОСОБА_1 вказав, що суд не врахував, що ОСОБА_3 стала учасником Товариства лише в 2020 році; вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінив предмет і підстави позову; встановив частку ОСОБА_3 , хоча позовні вимоги до неї не заявлялися.

40. 28 липня 2023 року ОСОБА_2 також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

41. Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

42. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції помилково виснував, що позивач пропустив строк позовної давності. Такий висновок зроблено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме:

- норми частини першої статті 261 ЦК України без урахування висновків Верхового Суду, викладених у постановах від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, щодо "суб`єктивних моментів" виникнення права на позов;

- норм статті 8 Конституції України, частин другої та третьої статті 2, частини першої статті 236 ГПК України без урахуванням висновків Верхового Суду, викладених у постановах від 22.01.2019 у справі № 916/400/16, від 21.01.2022 у справі № 910/15737/20, щодо принципу верховенства права, вимог "якості закону", правової визначеності та обов`язку суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону;

- норми частини п`ятої статті 267 ЦК України без урахування висновку Верхового Суду, викладеного у постановах від 28.09.2022 у справі № 910/4277/21, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 15.06.2023 у справі № 914/3657/21, щодо обов`язкового вирішення питання про наявність поважних причин пропущення строків позовної давності;

- норми частин другої та третьої статті 264 ЦК України без урахування висновку Верхового Суду, викладеного у постанові від 27.05.2021 у справі № 911/4923/14, щодо можливості звертатись до суду з позовом про визнання недійсним рішень загальних зборів та обставин переривання строку позовної давності.

43. Скаржник посилається також на порушення судом норм статті 86 ГПК України, оскільки останній не дослідив докази, що підтверджують обставини попереднього звернення до суду та свідчать про наявність поважних причин можливого пропуску позовної давності, а саме: рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2019 року у справі №911/938/19; постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 року у справі № 911/938/19; постанову Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 911/938/19; ухвалу Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 911/938/19. На думку скаржника, таке порушення є підставою для касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 4 частини другої статті 287, пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, що визначає підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

44. У додаткових поясненнях від 24 січня 2024 року, що були подані за пропозицією суду, представниця ОСОБА_2 зазначила, що:

- питання щодо належності способу захисту у цій справі вже було вирішено Верховним Судом у пункті 5.5 постанови від 22 вересня 2022 року;

- обраний позивачем спосіб захисту не має на меті позбавлення інших учасників Товариства їхніх часток у статутному капіталі, а лише відновлення порушеного права;

- про належність застосування такого способу захисту як "визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства" у випадку, якщо це призведе до позбавлення інших учасників товариства своїх часток у статутному капіталі, та про можливі випадки застосування такого способу захисту як "витребування частки з чужого незаконного володіння" виснував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у пункті 113 постанови № 907/922/21 від 11.12.2023.

- ухвалення судом рішення про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю не є втручанням у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства;

- витребування частки із чужого незаконного володіння неможливе через невизначеність розміру статутного капіталу та часток учасників Товариства.

45. У додаткових поясненнях від 25 січня 2024 року, що були подані за пропозицією суду, представник ОСОБА_1 зазначив, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у пункті 113 постанови № 907/922/21 від 11.12.2023 виклав правові висновки щодо способів захисту прав позивача, які необхідно застосовувати у чітко визначених законом випадках, зважаючи на конкретні обставини та змістовні критерії. На думку скаржника, при наявності чинних договорів дарування, втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках визнання таких договорів недійсними та подальшого витребування частки із чужого незаконного володіння відповідно до частини другої статті 388 ЦК України, про що і було зазначено Верховним Судом у постанові у справі № 907/922/21.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо аргументів касаційної скарги ОСОБА_1 способу захисту, який обрав позивач, і необхідності врахування висновку Верховного Суду у пункті 95 постанови від 31.08.2022 у справі №924/700/21

46. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) зробила такі висновки:

- позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 60);

-вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств;

-за змістом позовної заяви позивач, якого виключено зі складу учасників товариства, прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення попереднього складу учасників. Позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу (пункт 59);

- належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 61);

-вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мали врахувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 62).

48. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс220)).

49.Отже Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що позов про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства є належним способом захисту прав позивача, якого виключено зі складу учасників товариства, і він вимагає повернення йому статусу учасника. Відповідати за таким позовом мають товариство та інші учасники, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі. Тобто Велика Палата Верховного Суду прямо робить висновок про можливість позбавлення учасників - відповідачів своїх часток у статутному капіталі за рішенням суду про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства, у такому разі суд має надавати оцінку добросовісності поведінки відповідачів.

50. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у пункті 113 постанови № 907/922/21 від 11.12.2023 відступив від висновків, викладених у пунктах 95, 96 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21, на необхідність врахування яких наполягає ОСОБА_1 , а саме:

"Втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках витребування частки із чужого незаконного володіння або переведення на позивача прав та обов`язків покупця частки. Такий спосіб захисту прав позивача як визначення розміру статутного капіталу та часток учасників не може призводити до втрати іншими учасниками товариства права власності на їх частки та статусу учасників (корпоративних прав), тобто до фактичного виключення учасників з товариства.

… внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення відбулося безпідставне втручання суду апеляційної інстанції у виключну компетенцію загальних зборів товариства. …. спосіб захисту прав, обраний позивачем, призведе до втрати статусу учасника та права власності на частки іншими учасниками внаслідок ухвалення судового рішення, а отже, такі позовні вимоги не можуть бути задоволені".

51. Аргументи скаржника, що при наявності чинних договорів дарування, втрата права власності на частку і статусу учасника за рішенням суду можлива лише у випадках визнання таких договорів недійсними та подальшого витребування частки із чужого незаконного володіння відповідно до частини другої статті 388 ЦК України, про що і було зазначено Верховним Судом у постанові у справі № 907/922/21, відхиляються, оскільки частка в статутному капіталі товариства є особливим видом майна. У даному випадку частка не вибувала з володіння позивача (розмір частки у статутному капіталі позивача у грошовому виразі залишався незмінний), натомість зменшився її розмір у відсотковому виразі з огляду на здійснення перерозподілу розміру часток за рішеннями загальних зборів, що були визнані недійсними в судовому порядку.

52. Якщо після прийняття оскаржуваного рішення зборами товариства до державного реєстру вносилися зміни, зокрема, щодо складу засновників (учасників), розміру їх часток, розміру статутного капіталу, а наявний склад учасників товариства відрізняється від складу учасників, який прагне відновити позивач, у разі задоволення позову судове рішення з огляду на баланс інтересів усіх учасників буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників. Задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким виключено учасника зі складу учасників товариства, не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно не матиме наслідком відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів. Такий спосіб захисту є неефективний (пункти 5.22, 5.23 постанови Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20). Отже, позивач у справі обрав правильний спосіб захисту.

Щодо аргументів стосовно відсутності вимог до ОСОБА_3 та виходу суду за межі

53. Пунктом 4 частини третьої статті 162 ГПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, позивач зазначає зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

54. Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс220)).

55.Позивач, обираючи правильний спосіб захисту (визначення розміру статутного капіталу та часток учасників), має формулювати свої позовні вимоги з урахуванням змін у розмірі статутного капіталу та складі учасників, які відбулися після його виключення, прав та інтересів інших учасників товариства (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 924/700/21).

56. Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19)).

57. Позивач у справі, враховуючи вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду, визначив відповідачами Товариство, і всіх його учасників, в тому числі і ОСОБА_3 , оскільки вважав, що учасники спірних правовідносини повністю мають бути повернуті до первісного стану до стверджуваного порушення, шляхом визначення складу учасників та розміру статутного капіталу у розмірі станом на 20.01.2015, що мало б наслідком для ОСОБА_3 позбавлення корпоративних прав.

58. За результатом розгляду такого спору суд може ухвалити рішення про припинення права на участь у товаристві шляхом задоволення позову про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників товариства, що узгоджується з такими способами захисту, як визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 16 ЦК України). Тому безпідставними є твердження скаржника, що позивач не заявляв вимоги до ОСОБА_3 .

59. Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ГПК України основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема, диспозитивність.

60. Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

61. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України та ГК України) суперечить завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (пункти 117 -118 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

62. Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо порушення цього принципу. Суд першої інстанції не виходив за межі позовних вимог, задовольнив позов частково, визначив менший розмір статутного капіталу, а також залишив ОСОБА_3 у складі учасників Товариства з меншим розміром частки.

63. Суд встановив, що дійсний розмір статутного капіталу Товариства становить 1800000,00 грн, а частка ОСОБА_1 становила - 1 098 000,00 грн, що становить 61%. Він мав право подарувати частину цієї частки. Суд встановив, що за договорами дарування ОСОБА_1 подарував 75,96% своєї частки. Тому враховуючи принцип справедливості та розумності, дотримуючись балансу інтересів всіх учасників, суд визначив, що частка (61% статутного капіталу у розмірі 1 800 000,00 грн) підлягає розподілу між ними таким чином: 61х24,04/100 = 14,66% (розмір частки ОСОБА_1 ); 61х75,96/100= 46,34% (розмір частки ОСОБА_3 ). Суд апеляційної інстанції підтримав цей висновок, зауваживши, що це узгоджується з презумпцією чинності договору дарування у правовідносинах між відповідачами.

64. Верховний Суд відхиляє також аргументи скаржника щодо порушення судами положень статті 46 ГПК України, яка встановлює заборону зміни предмета або підстав позову при новому розгляді.

65. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

66. Реалізація права на зміну предмета або підстав позову здійснюється шляхом подання письмової заяви (частина четверта статті 46 ГПК України). У справі, що переглядається, позивач таку заяву не подавав. Суд розглянув спір між сторонами у межах заявлених позовних вимог.

67. З цих підстав касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення.

Щодо касаційної скарги ОСОБА_2 .

68. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

69. За загальним правилом з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу особа може звернутися у межах позовної давності, при цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися:

- про порушення свого права

- про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

70. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 № 910/4277/21, від 22.01.2019 року у справі № 916/400/16).

71. Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 23.02.2021 у справі №910/5349/18, від 18.05.2021 у справі №922/4571/14, від 13.10.2021 у справі №914/687/20 тощо).

72. Раніше в господарських судах існувала усталена судова практика, яка визначала, що учасник, якого незаконно позбавили його частки у статутному капіталі, звертався до суду з позовом про недійсність рішення загальних зборів, яким було внесено відповідні зміни до статуту і відповідного запису про державну реєстрацію цих відомостей в реєстрі. Проте такий спосіб захисту не завжди був ефективним, що обумовило зміну судової практики та законодавства.

73. Після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) вже усталеним у судовій практиці є підхід, що якщо після прийняття оскаржуваного рішення зборами товариства до державного реєстру вносилися зміни, зокрема, щодо складу засновників (учасників), розміру їх часток, розміру статутного капіталу, а наявний склад учасників товариства відрізняється від складу учасників, який прагне відновити позивач, у разі задоволення позову судове рішення з огляду на баланс інтересів усіх учасників буде стосуватися та впливати на права та інтереси інших учасників. Задоволення вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким виключено учасника зі складу учасників товариства, не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно не матиме наслідком відновлення становища позивача, яке існувало до прийняття оспорюваного рішення загальних зборів. Такий спосіб захисту є неефективний (пункти 5.22, 5.23 постанови Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 924/1304/20). Цей висновок застосований також до випадків, коли учасник не був виключеним з Товариства, проте його частка зменшилась у грошовому або відсотковому виразі.

74. Водночас, Верховний Суд також звертає увагу на те, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі, враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (пункт 53 постанови Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21). Якщо розмір статутного капіталу товариства, склад учасників не змінювалися, то визнання судовим рішенням недійсним рішення загальних зборів та статуту, а також скасування реєстраційного запису поновило би права позивача. Таке судове рішення підлягає виконанню відповідно до статті 25 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (пункт 49 постанови Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 912/2620/21).

75. У справі № 911/938/19 позивач звертався до суду з позовом про оскарження рішень загальних зборів, і рішення у цій справі було постановлено до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) і укладення договору дарування частини частки у статутному капіталі Товариства від 03 грудня 2019 року.

76. Суди у справі № 911/938/19 виходили із положень статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", яка передбачає, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону "Про виконавче провадження" щодо: - визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; - визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи.

77. Суди у справі № 911/938/19 задовольнили позов, визнавши його вимоги належними. Тому, з огляду на принцип правової визначеності та обов`язковості судового рішення, суд апеляційної інстанції помилково переклав на позивача всі наслідки, пов`язані зі зміною законодавства та судової практики щодо вирішення спорів про визначення часток.

78. Суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що у даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту набуття ОСОБА_3 прав учасника Товариства, тобто, від дня, коли позивач довідався про особу, яка порушила права, оскільки зміна складу учасників товариства робить неможливим відновлення правового стану, що існував до моменту порушення, з огляду на прийняте судове рішення у справі № 911/938/19.

79. Позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму частини першої статті 261 ЦК України з порушенням принципу верховенства права (статті 8 Конституції України, частин першої статі 236 ГПК України) та без урахування численної практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, яка стосується визначення критеріїв "якості закону" і обов`язку суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону у разі його невідповідності таким критеріям.

80. З огляду на наявність судового рішення у справі № 911/938/19 про визнання недійсним рішень загальних зборів Товариства, що набуло статусу остаточного у правовідносинах між сторонами, зміну судової практики вже після подання позову у справі, Верховний Суд погоджується з аргументами скаржника, що застосоване судом апеляційної інстанції тлумачення положень частини першої статті 261 ЦК України не узгоджується з принципами верховенства права та правової визначеності, оскільки у такому разі фактично нівелюється рішення у справі № 911/938/19, його внаслідок вчинення відповідачами дій після подання позивачем позову неможливо виконати, чим позбавлено позивача можливості захистити свої права щодо суті спору.

81. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 набула прав учасника на підставі договору дарування, вчиненого 03.12.2019, за актом приймання-передачі частини частки у розмірі 40% від 02.03.2020, державна реєстрація зазначених змін проведена в ЄДР 04.03.2020, суд дійшов висновку, що право на подання позову про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у складі відповідачів: Товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не могло виникнути раніше, ніж 04.03.2020, а тому трирічний загальний строк на звернення до суду позовом необхідно обраховувати саме від цієї дати. Позивач звернувся до суду з позовом своєчасно, підстав для застосування строків позовної давності у суду немає.

82. Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся в межах строку позовної давності, тому не розглядає аргументи скаржника щодо переривання строку позовної давності та поважності причин його пропуску.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

83. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини першої статті 308 ГПК України).

84. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

85. Верховний Суд переглянув у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг сторін, й встановив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини першої статті 261 ЦК України, статті 8 Конституції України, у зв`язку із чим помилково скасував судове рішення, яке відповідає закону. Тому касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Розподіл судових витрат

86. Відповідно до статей 129, 315 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі № 911/1330/21 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2022 залишити в силі.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 4540,00 грн судового збору, сплаченого в суді касаційної інстанції.

4. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) 4540,00 грн судового збору, сплаченого в суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

Н. Губенко