Постанова

від 06.07.2023 по справі 922/1535/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1535/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Україна" (далі - Товариство, позивач) - не з`явився,

відповідача - акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківміськгаз" (далі - АТ "Харківміськгаз", відповідач, скаржник) - Зубрич Д.О. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Харківміськгаз"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (головуючий - суддя Слободін М.М., судді Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)

у справі №922/1535/22

за позовом Товариства

до АТ "Харківміськгаз"

про скасування рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для скасування рішення постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого поставною Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС).

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АТ "Харківміськгаз" про скасування рішення постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу газорозподільних систем.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про донарахування позивачу необлікованих об`ємів природного газу за відсутності ознак правопорушення, яке, у розумінні Кодексу ГРС, кваліфікуються як несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки (далі - ЗВТ).

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у справі №922/1535/22 (головуючий - суддя Присяжнюк О.О.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 апеляційну скаргу задоволено, рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у справі №922/1535/22 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС, оформлене протоколом від 30.06.2021 №1788/2 про задоволення акта про порушення від 22.03.2021 №105/21.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АТ "Харківміськгаз", посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, а рішення Господарського суду Харківської області від 20.12.2022 у справі №922/1535/22 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у касаційній скарзі АТ "Харківміськгаз" із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що апеляційним судом неправильно застосовано, зокрема пункт 4 глави 1 розділу І, пункти 1, 2, 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС та застосовано їх без урахування висновку щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №927/89/18 та від 18.11.2021 у справі №903/160/21.

4.2. Поряд з цим, з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статей 79, 86 ГПК України, оскільки під час ухвалення оскаржуваного рішення судом не надано належної правової оцінки письмовими доказам по справі у їх сукупності, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством (споживач) шляхом підписання заяви-приєднання №09420Y987JAP016 приєдналось до затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498, Типового договору розподілу природного газу, відповідно до якого АТ "Харківміськгаз" (Оператор ГРМ) зобов`язалося надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені договором.

6.2. На об`єкті позивача, який розташований за адресою м. Харків, вул. Польова, №140, представниками відповідача 22.03.2021 проведено контрольній огляд вузла обліку газу, про що складено акт від 22.03.2021 №2203/ВС1.

6.3. За наслідками контрольного огляду вузла обліку газу складено акт про порушення від 22.03.2021 №105/21, в якому зазначено, що виникла підозра у автентичності пломби державного повірника, яка встановлена на суматорі лічильника промислового GMS G25 заводський номер 126131.

6.4. Газопостачання позивача припинено 22.03.2021, а лічильник демонтовано для проведення позачергової та експертної повірки, про що складено протокол щодо направлення ЗВТ на позачергову чи експертну повірку від 22.03.2021 №694/21 та протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 22.03.2021 №694/21-1.

6.5. Відповідно до висновків, які містяться в акті експертизи ЗВТ та пломб від 23.03.2021 №12І1Е, виявлено втручання в газовий лічильник.

6.6. За результатами повірки лічильника видана довідка про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 23.03.2021 №39-1-4/855 ЦСБ 067ПЕ.

6.7. У подальшому лічильник заводський №126131 направлено для проведення додаткової експертизи до Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі - Дніпропетровський НДЕКЦ).

6.8. Відповідно до висновку, викладеному в експертному дослідженні від 07.05.2021 №ЕД-19/104- 21/11922-ТР, який проведений Дніпропетровським НДЕКЦ, виявлено ознаки пошкоджень, які свідчать про несанкціоноване втручання у ЗВТ.

6.9. Протоколом від 30.06.2021 №1788/2 постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС, на підставі висновку, що міститься у експертному дослідженні від 07.05.2021 №ЕД-19/104-21/11922-ТР про виявлення несанкціонованого втручання у ЗВТ, вирішено акт про порушення від 22.03.2021 №105/21 задовольнити та постановлено провести нарахування згідно з Кодексом ГРС.

6.10. На виконання протоколу від 30.06.2021 №1788/2 фахівцем відповідача на підставі пункту 1 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС здійснений розрахунок необлікованих об`ємів природного газу, згідно з яким перераховано необліковані об`єми природного газу за період з 18.12.2020 07:00 по 22.03.2021 10:20 та донараховано (за вирахуванням обсягу, що пройшов згідно з лічильником), об`єм газу у розмірі 49 761,88 м3.

6.11. Судом апеляційної інстанції вказано, що згідно з актом експертизи ЗВТ та пломб від 23.03.2021 №12ПЕ комісія АТ "Харківміськгаз" спільно з ДП "Укрметртестстандарт" зазначила, що при обстеженні пломб на лічильнику GMS G25-40 №126131 виявлено невідповідність геометричних розмірів символів на відбитку повірочного тавра на свинцевій пломбі, яка встановлена на корпусі відлікового пристрою з лівого боку. За висновком комісії мало місце втручання в газовий лічильник, а тому лічильник вирішено було направити до Дніпропетровського НДЕКЦ для проведення додаткової експертизи.

6.12. Відповідно до довідки ДП "Укрметртестстандарт" від 23.03.2021 №39-1-4/855 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лічильник газу роторний GMS G25-40 № 126131 не відповідає вимогам підпункту 6.1 GMS.407273.001 МП Інструкція. Лічильники газу роторні GMS. Методики повірки в зв`язку з браком за зовнішнім виглядом та наявними ознаками фальсифікації відбитка повірочного тавра на захисному пломбуванні лічильника.

6.13. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до висновків експертного дослідження від 07.05.2021 №ЕД-19/104-21/11922-ТР встановлено таке:

"1. У відбитку матриці пломбувальних лещат на ліцевій стороні досліджуваної пломби (свинцева пломба розташована ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський № 1261312») та у наданому відбитку матриці пломбувальних лещат з тіла пломби на полімерному зліпку, встановлена розбіжність у відображенні символу «Т» (на наданому зліпку вказаний символ відображений неповно). Визнати причину встановленої у ході порівняльного дослідження розбіжності (недостатня якість зліпку, дефект на плашці, відбитки залишені різними плашками, тощо), не надається можливим, у зв`язку з відсутністю ознак, які б вказували на це.

Всі інші символи, відображені на досліджуваній свинцевій пломбі, відповідають (у тому числі і за геометричними розмірами) символам, наявним на наданому полімерному зліпку.

2. На досліджуваній свинцевій пломбі (ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський № 126131») наявні пошкодження у вигляді деформації на тілі пломби та краях її отворів, порушення цілісності пломбувального елементу (линви), додаткових вм`ятин на внутрішніх поверхнях (каналах) пломби.

3. Пломбувальний елемент (линва) досліджуваної свинцевої пломби ліворуч відлікового механізму) розділений зі сторони петлі шляхом розрізу, з подальшим приховуванням та обтисненням розділених кінців, у попередньо розширеному отворі каналу пломби.

4. Свинцева пломба, розташована ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський № 126131» піддавалась переопломбуванню (несанкціонованому зніманню та повторному навішуванню) шляхом порушення цілісності пломбувального елементу (линви) зі сторони петлі, з подальшим приховуванням та обтисненням розділених кінців, у попередньо розширеному отворі каналу пломби.

5. На деталях відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський № 126131», а саме на поверхнях трьох відлікових коліс старшого розряду (четвертого, п`ятого та сьомого, від колеса молодшого розряду) встановлена наявність механічних пошкоджень у вигляді численних вм`ятин та подряпин. Встановити механізм утворення вказаних пошкоджень (у тому числі чи були вони утворені в результаті втручання в механізм лічильника), не надалось можливим, у зв`язку з відсутністю орієнтуючих ознак, які вказували на це.

6. У відліковому механізмі (суматорі) лічильника газу «GMS G25-40, заводський № 126131», розбіжностей між складовими частинами відлікового механізму лічильника газу та наданою технічною документацією не виявлено. Передаточне зубчасте колесо у відліковому механізмі, за своєю конструкцією (формі, розмірним характеристикам, наявністю та взаєморозташуванням конструктивних елементів) відповідає наданому кресленику окремої деталі (колеса зубчатого GMS.721135.001). Встановити повну відповідність деталей досліджуваного відлікового механізму лічильника конструкцій, передбаченій заводом виробником, не надається можливим, у зв`язку з тим, що технічна документація заводу виробника надана не в повній мірі".

6.14. Суд апеляційної інстанції виснував, що цілісність лічильного механізму не порушено, за таких обставин відсутні докази втручання позивача у роботу ЗВТ, яке б призвело до викривлення даних обліку природного газу, а тому і не доведено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, за котре здійснюється донарахування обліку газу.

6.15. Суд апеляційної інстанції вказав, що:

- наявним у матеріалах справи висновком експертизи підтверджується порушення пломби, але не підтверджується факт втручання в роботу лічильника газу GMS G25-40, заводський №1261312;

- матеріали справи не містять доказів, що внаслідок цих порушень показники лічильника відображали неправдиві показники, що є обов`язковим елементом при доказуванні факту вчинення споживачем порушення, передбаченого пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС;

- також не свідчить про встановлення факту викривлення даних обліку природнього газу довідка ДП "Укрметртестстандарт" від 23.03.2021 №39-1-4/855 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лічильник газу роторний GMS G25-40 №126131, оскільки у ній зазначено, що підставою для визнання ЗВТ непридатним є "брак за зовнішнім виглядом. Наявні ознаки фальсифікації відбитка повірочного тавра на захисному пломбування личильника", тобто причина непридатності ЗВТ не пов`язана з обліком природнього газу;

- суд першої інстанції наведеного не врахував;

- отже, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про здійснення позивачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових зазначеного порушення, як протиправне втручання в його роботу зі сторони позивача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням даних обліку;

- враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС є неправомірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/1535/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287.

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, зокрема, пункту 4 глави 1 розділу І, пунктів 1, 2, 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС та застосовання їх без урахування висновку щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №927/89/18 та від 18.11.2021 у справі №903/160/21.

8.14. Слід зазначити, що предметом розгляду даної справи є скасування рішення постійно діючої комісії Оператора ГРМ з питань, пов`язаних з розглядом актів про порушення, складених у разі виявлення порушень, споживачем (несанкціонованим споживачем), що не є побутовим, вимог Кодексу ГРС.

8.15. Предметом розгляду у справі №927/89/18 було визнання недійсним:

- рішення комісії з розгляду актів про порушення, оформленого протоколом про затвердження розрахунку та донарахування обсягу природного газу;

- акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості (скорегований), яким позивачу донараховано обсяг споживання природного газу та розрахунок вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу.

8.16. Предметом розгляду у справі №903/160/21 було таке:

- скасування рішення засідання комісії з розгляду актів про порушення в частині пункту 3, яке оформлене протоколом та акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму газу та його вартості (первісний позов);

- стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу (зустрічний позов).

8.17. Таким чином, справа №922/1535/22 та означені скаржником (№927/89/18, №903/160/21) є подібними за предметом розгляду (скасування рішення комісій з розгляду актів про порушення, відповідно до яких прийнято рішення стосовно донарахування обсягу природного газу) та схожого нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (Кодекс ГРС).

8.18. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано такі висновки Верховного Суду:

"Сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була для цього підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу (ЗВТ) вже є порушенням, яке кваліфікується як несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу та відповідно є підставою для нарахування необлікованого спожитого газу" [постанова від 18.11.2021 у справі №903/160/21];

"Отже, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що саме відповідач, як споживач природного газу несе відповідальність за збереження і цілісність вузла обліку природного газу (ВОГ), навіть у тому разі, якщо несанкціоновані заходи здійснені не споживачем, а іншою особою, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу" [постанова від 11.08.2021 у справі №927/89/18].

8.19. Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив, зокрема, з такого:

- наявним у матеріалах справи висновком експертизи підтверджується порушення пломби, але не підтверджується факт втручання в роботу лічильника газу GMS G25-40, заводський №1261312;

- матеріали справи не містять доказів, що внаслідок цих порушень показники лічильника відображали неправдиві показники, що є обов`язковим елементом при доказуванні факту вчинення споживачем порушення, передбаченого пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС;

- також не свідчить про встановлення факту викривлення даних обліку природнього газу довідка ДП "Укрметртестстандарт" від 23.03.2021 №39-1-4/855 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, лічильник газу роторний GMS G25-40 №126131, оскільки у ній зазначено, що підставою для визнання ЗВТ непридатним є "брак за зовнішнім виглядом. Наявні ознаки фальсифікації відбитка повірочного тавра на захисному пломбування личильника", тобто причина непридатності ЗВТ не пов`язана з обліком природнього газу;

- отже, відповідачем не надано суду доказів, які свідчили б про здійснення позивачем несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, а саме таких складових зазначеного порушення, як протиправне втручання в його роботу зі сторони позивача, наявність викривлення даних обліку природного газу та відповідного причинно-наслідкового зв`язку між втручанням і викривленням даних обліку.

8.20. Також, суд апеляційної інстанції посилався на постанови Верховного Суду, а саме:

"Верховний Суд в постанові від 17.02.2021 у справі 914/375/18 зазначив, що п.4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС прямо вказує на те, що несанкціонованим є втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу за наявності факту того, що втрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується(обліковується частково чи з порушенням законодавства), або інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Розтлумачуючи ці положення Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі 904/4030/18 вказав, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту несанкціонованого втручання в роботу комерційного вузла обліку газу шляхом пошкодження пломб, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу. Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до положень глави 5 розділу XI Кодексу ГРС при задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок не облікованого (донарахованого) об`єму(обсягу) природного газу і його вартості.

У постанові від 24.10.2018 у справі 914/2384/17 Верховний Суд, проаналізувавши положення пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу (коли витрати природного газу комерційним вузлом обліку не обліковуються, обліковуються частково чи з порушенням). Вказане свідчить про те, що викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ/лічильника газу.

Такий самий висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі 904/4030/18, від 05.11.2019 у справі 922/137/19, від 28.12.2019 у справі 911/721/19, від 12.03.2020 у справі 920/1217/16, від 26.06.2020 у справі 911/720/19, від 08.09.2020 у справі 922/4351/19".

8.21. Слід зазначити, що судом апеляційної інстанції висновки про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зроблено, зокрема, на основі дослідження такого доказу як висновок експертного дослідження від 07.05.2021 №ЕД-19/104-21/11922-ТР (далі - Висновок).

8.22. На вирішення експерта було постановлено п`ять питань, на які у Висновку надані такі відповіді:

"1. У відбитку матриці пломбувальних лещат на ліцевій стороні досліджуваної пломби (свинцева пломба розташована ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський №1261312») та у наданому відбитку матриці пломбувальних лещат з тіла пломби на полімерному зліпку, встановлена розбіжність у відображенні символу «Т» (на наданому зліпку вказаний символ відображений неповно). Визнати причину встановленої у ході порівняльного дослідження розбіжності (недостатня якість зліпку, дефект на плашці, відбитки залишені різними плашками, тощо), не надається можливим, у зв`язку з відсутністю ознак, які б вказували на це.

Всі інші символи, відображені на досліджуваній свинцевій пломбі, відповідають (у тому числі і за геометричними розмірами) символам, наявним на наданому полімерному зліпку.

2. На досліджуваній свинцевій пломбі (ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський №126131») наявні пошкодження у вигляді деформації на тілі пломби та краях її отворів, порушення цілісності пломбувального елементу (линви), додаткових вм`ятин на внутрішніх поверхнях (каналах) пломби.

3. Пломбувальний елемент (линва) досліджуваної свинцевої пломби ліворуч відлікового механізму) розділений зі сторони петлі шляхом розрізу, з подальшим приховуванням та обтисненням розділених кінців, у попередньо розширеному отворі каналу пломби.

4. Свинцева пломба, розташована ліворуч відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський №126131» піддавалась переопломбуванню (несанкціонованому зніманню та повторному навішуванню) шляхом порушення цілісності пломбувального елементу (линви) зі сторони петлі, з подальшим приховуванням та обтисненням розділених кінців, у попередньо розширеному отворі каналу пломби.

5. На деталях відлікового механізму (суматору) лічильника газу «GMS G25-40, заводський №126131», а саме на поверхнях трьох відлікових коліс старшого розряду (четвертого, п`ятого та сьомого, від колеса молодшого розряду) встановлена наявність механічних пошкоджень у вигляді численних вм`ятин та подряпин. Встановити механізм утворення вказаних пошкоджень (у тому числі чи були вони утворені в результаті втручання в механізм лічильника), не надалось можливим, у зв`язку з відсутністю орієнтуючих ознак, які вказували на це.

6. У відліковому механізмі (суматорі) лічильника газу «GMS G25-40, заводський №126131», розбіжностей між складовими частинами відлікового механізму лічильника газу та наданою технічною документацією не виявлено. Передаточне зубчасте колесо у відліковому механізмі, за своєю конструкцією (формі, розмірним характеристикам, наявністю та взаєморозташуванням конструктивних елементів) відповідає наданому кресленику окремої деталі (колеса зубчатого GMS.721135.001). Встановити повну відповідність деталей досліджуваного відлікового механізму лічильника конструкцій, передбаченій заводом виробником, не надається можливим, у зв`язку з тим, що технічна документація заводу виробника надана не в повній мірі".

8.23. Отже, суд апеляційної інстанції, оцінюючи вказаний Висновок фактично взяв до уваги лише відповіді на питання, які стосувалися порушення пломби, однак залишив без дослідження, а відтак оцінки, відповідь на питання 5, яке безпосередньо стосується пошкодження деталей відлікового механізму (суматору) лічильника газу.

8.24. Верховний Суд виходить у даному випадку з такого:

- відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків;

- згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено у господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

8.25. Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції, поклавши в основу постанови оцінку Висновку лише в частині відповідей на питання, що стосуються порушення пломби, не дослідивши та не оцінивши відповіді на питання, які стосувалися пошкодження деталей відлікового механізму (суматору) лічильника газу, порушив норми процесуального права (статті 79 і 86 ГПК України), а саме не дотримався такого стандарту доказування як "вірогідності доказів".

8.26. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

8.27. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 269 ГПК України).

8.28. З огляду на викладене доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 79, 86 ГПК України знайшли своє підтвердження.

8.29. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.30. Суд касаційної інстанції в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.31. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.32. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.33. Враховуючи викладене, у цій постанові вище, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону (статті 86, 236, 237 ГПК України) не відповідає.

8.34. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8.35. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.36. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.37. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Харківміськгаз" задовольнити частково, оскаржуване судове рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судового збору у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства "Харківміськгаз" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №922/1535/22 скасувати.

3. Справу №922/1535/22 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос