Рішення

від 14.06.2023 по справі 759/9114/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9114/21

пр. № 2/759/94/23

14 червня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Журибеда О.М.

за участю секретаря - Істоміній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляції за договорами, внаслідок не виконання грошового зобов`язання,-,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ПрАТ СП "Партнер" звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення заборгованості, в якій просить: - стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ СП «Партнер» заборгованість по договору №1041 від 18.02.2014 року, а саме загальну суму боргу 32020, 00 грн., пеню у розмірі 32020, 00 грн., суму інфляційних втрат у розмірір 1882, 59 грн., 3% річних у розмірі 865, 98 грн.; - судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивовано тим, що власникам трансопртних засобів, які приймали участь у фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах позивача та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі з ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору №1041 від 18.02.2014 року позивач бере на себе обов`язки по зберіганню і охороні трансопртних засобів власника гаража № НОМЕР_1 та обслуговування гаражу встановленого на земельній ділянці, відведеній позивачу по АДРЕСА_1 , а автовласник тобто відповід, бере на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати. Але відповідач з грудня 2017 року припинив сплачувати за послуги автостоянуи. За весь період заборгованості відповідач сплачував за гараж та охорону автомобіля до грудня 2017 року в повному обсязі. За період 10.12.201 року по 11.04.2021 року відповідач не сплатив жодного обов`язковго щомісячного платежу за послуги автостоянки. За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду з позовом про примусове стягнення існуючої заборгованості за період з грудня 2017 року по квітень 2021 року.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.05.2021 року у справі відкрито првадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.10.2021 року здійснено перехід у справі до розгляду справи за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовму засіданні представник позивача Стужук Н.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 5 ЦПК України).

Судовим розглядом встановлено, що СП «Партнер» у відповідності до розпорядження Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва № 1041 від 29.07.1996 року «Про будівництво напівпідземних гаражів - автостоянок на 35,36,37 ділянках в 13-му мікрорайоні житлового масиву «Біличі» згідно інвестиційного підрядного договору № 4 від 20.05.1997 року укладеного між Головним управлінням капітального будівництва КМДА та СП «Партнер» виконані роботи з будівництва напівпідземних гаражів в АДРЕСА_1 (а.с.18, 19-20).

31.08.1999 року замовник відповідно до умов інвестиційного підрядного - договору № 4 від 20.05.1997 р. передав на баланс інвестору - підрядчику позивачу напівпідземні гаражі на 58 машиномісць на дільниці № 35 ж/ АДРЕСА_1 (а.с.40) .

Рішенням Київської міської ради № 125/1335 від 18.03.2004 року земельна ділянка відведена Позивачу для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації від 22.06.1999 року №846 «Про прийняття в експлуатацію об`єктів комунального призначення у Ленінградському районі м. Києва», затверджений акт державної приймальної комісії від 29.05.1999 року про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць ні дільниці № 35 ж/ АДРЕСА_1 та їх експлуатацію покладено на позивача.

З прийняттям рішення Київської міської ради від 18.03.2004 року №125/1335 про відведення Позивачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування напівпідземного гаража на 58 автомобілів на АДРЕСА_1 та розпорядження Ленінградської районної держадміністрації від 22.06.1999р. № 846 про затвердження Акта державної комісії від 29.05.99р. про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом напівпідземних гаражів на 58 машиномісць на АДРЕСА_1 , з покладенням їх експлуатації на позивача, а також присвоєння почтової адреси напівпідземним гаражам позивача по АДРЕСА_1 , власникам транспортних засобів, які приймали участь в фінансуванні будівництва були надані документи для оформлення права власності на передане в користування гаражне приміщення у напівпідземних гаражах позивача та укладений з ними договір на експлуатацію та обслуговування, в тому числі з ОСОБА_1 , договір № 1041 від 18.02.2014 р. на експлуатацію та обслуговування (а.с. 13).

Відповідно до п.1.1 укладеного між СП «Партнер» (ПрАТ «СП «Партнер») та ОСОБА_1 договору № 1041 від 18.02.2014 р. на експлуатацію та обслуговування позивач взяв на себе обов`язки по зберіганню і охороні транспортних засобів власника в гаражі НОМЕР_6 встановленого на земельній ділянці, відведеній позивачу по АДРЕСА_1 , а автовласник взяв на себе зобов`язання вчасно вносити щомісячні внески за охорону та на експлуатаційні витрати визначені на основі собівартості утримання машино-місця відповідно до умов п. 2.3 договору № 1041 від 18.02.2014 р.

Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір № 1041 від 18.02.2014 року, взяла на себе зобов`язання, а саме: позивач зберігати автомобіль, що належить Автовласнику-відповідачу в гаражі № НОМЕР_1 з виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження автомобіля, а ОСОБА_1 оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

Відповідно до п. 3.1. укладеного договору № 1041 від 18.02.2014 р. на експлуатацію та обслуговування ОСОБА_1 зобов`язаний не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові внески на експлуатаційні витрати на основі щомісячних визначених позивачем розрахунків, у відповідності до п. 2.3. даного договору має право змінювати внески, з врахуванням змін в нормативній базі, яка регулює правовідносини в оплаті праці, електроенергії, ставок земельного і комунального податку, росту цін на матеріали та ремонт у тому числі проведення державної індексації доходів, інших заходів, що впливають на зміну вартості експлуатаційних витрат та на утримання охорони.

Розрахунки заборгованості ОСОБА_1 , надані позивачем свідчать, що заборгованість утворилась з грудня 2017 року по квітень 2021 року, тоді як ОСОБА_1 сплачував за гараж до грудня 2017 року, що свідчить про добровільну сплату платежів до 2017 року.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Договір зберігання транспортних засобів вважається укладеним з моменту передання майна на зберігання, що свідчить про його реальний характер. Між тим, загальні положення про зберігання передбачають обов`язок професійного зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч.2 ст.936 ЦК). Тобто зазначена норма передбачає можливість укладення договору зберігання за конструкцією консенсуального і цілком поширюється на спеціальні види зберігання, а отже - і на договір зберігання транспортних засобів.

Враховуючи викладене, з урахуванням пояснень, наданих сторонами під час судового засідання, враховуючи підтвердження факту надання самих послуг, дії сторін свідчать про визнання істотних умов вказаного договору, фактичне його виконання.

У відповідністю із ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП "Партнер" відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати внесків на відшкодування витрат на утримання , експлуатацію та благоустрій автостоянок і гаражів, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі основного боргу 32020, 00 грн; суми інфляційних витрат в розмірі 1882, 59 грн.; 3% річних в розмірі 865, 98 грн - підлягають задоволенню.

Разом з тим, твердження відповідача, що позивачем здійснюється нарахування коштів, у сумі рівнозначній власникам аналогічних гаражів, а саме НОМЕР_7 , однак більших та розрахованих на два автомобілі, які перебувають на автостоянці №12 спростовується матеріалами справи, а саме довідкою ПрАТ Сп «Партнер» від 18.10.2020 року №287, відповідно до якої, гаражі № НОМЕР_2 згідно договорів зберігається та охороняється по одному автомобілю.

Що стосується стягнення з відповідача пені.

Пунктом 4.1. договору від №1041 від 18.02.2014 року, передбачено, що у випадку затримки оплати зі сторони власника (п.3.1.), він оплачує ПрАТ СП «Партнер» пеню у розмірі 0,5% від суми затримки платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку заборгованості, розмір пені за прострочення сплати грошового зобов`язання згідно договору за період з 01.05.2020 року по 10.04.2021 року становить 49271, 24 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що сума пені перевищує суму основного боргу з договором, а тому просить стягнути пеню у розмірір 32020, 00 грн. пропорціно сумі основного боргу.

Відповідно до ч. 3. ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, аналіз вищезазначеної статті свідчить про те, що за рішенням суду розмір неустойки, в тому числі пені, може бути зменшений.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 4000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270, 00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, судом встановлено, що між позивачем ПрАТ СП «Партнер» та адвокатом Вах М.Е.

укладено договір про надання юридичних послуг №07/19 від 04.02.2019 року, що підтверджується його копією долученою до позовної заяви (а.с. 79).

Протоколом погодження гонорару від 05.04.2021 року встановлено гаонорар за надання правової допомоги у цивільній справі - 4500, 00 грн.

Згідно акта приймання-передачі наданих послуг №21 від 05.04.2021 року за договором про надання правової допомоги №07/19 від 04.02.2019 року, вартість послуг адвоката складає 4500, 00 грн. Оплата позивачем наданих послуг в сумі 4500, 00 грн. підтверджується квитанцією про сплату юридичних послуг від 05.04.2021 року за договором про надання правової допомоги №07/19-04.02.19 р.

З урахуванням вище зазначеного, суд вважає, що понесені позивачем витрати підтверджені належними доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності та ґрунтується на вимогах закону, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі, в розмірі 4500, 00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ПрАТ СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені та інфляції за договорами, внаслідок не виконання грошового зобов`язання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (адреса: м. Київ, вул. Жмеринська 1а, податковий номер НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києва) заборгованість по договору №1041 від 18.02.2014 року в розмірі 32020 (тридцять дві тисячі двадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 1882 (одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 865 (вісімсот шістдесят п`ять) грн. 98 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» (адреса: м. Київ, вул. Жмеринська 1а, податковий номер НОМЕР_4 , НОМЕР_5 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києва) судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4500 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення виготовлено 26.06.2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Журибеда