Рішення

від 23.06.2023 по справі 758/17584/21

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 758/17584/21

пр. № 2/759/521/23

23 червня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

за участю секретаря - Марус А.О.,

представника відповідача - Тарасова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» до ОСОБА_1 про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.12.2021 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, яким просить визнати за ним майнові права на об`єкт інвестицій: квартиру АДРЕСА_1 , як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно діючого договору про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 року № 131/1-4 та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ним та ОСОБА_2 18.04.2006 року було укладено договір про уступку права вимоги, згідно якого первісний довіритель, за згодою компанії передає, а новий довіритель набуває права вимоги на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 , яка визначена у Договорі № 131/1-4 від 14.06.2005, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельно-Інвестиційна компанія «Інтербудінвест», вартість якою становить 362 714 грн.

28.04.2006 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» було укладено Договір про пайову участь у будівництві № 131/1-4, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язувався на пайових засадах приймати участь у фінансуванні будівництва Будинку, а Організація зобов`язується передати Пайовику у власність Об`єкт передбачений у п.1.2. цього Договору, на умовах та в порядку, які визначені в Договорі після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію і надати Пайовику документи, необхідні для послідуючого оформлення Об`єкта нерухомості у власність.

Зазначає, що згідно договору про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 року № 131/1-4 набув права вимоги на квартиру АДРЕСА_2 , кошти на фінансування якої первісним довірителем сплачені у повному обсязі.

16.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» звернулося до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , яким просить визнати договір про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 року недійсним з моменту його укладення та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» не набуло статусу управителя у розумінні Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та не мало відповідної ліцензії на укладення Договору про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 № 131/1-4 з Позивачем. Також, зазначає, що належних та допустимих доказів сплати коштів через банківську установу за Договором про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 р. ОСОБА_1 не надано.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач за основним позовом ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача за основним позовом ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення основного позову, просив відмовити, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 16.03.2022 року відзиві. Зустрічний позов просив задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позові.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку, що основний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельно-Інвестиційна компанія «Інтербудінвест» 14.06.2005 укладено Договір доручення № 131/1-4 згідно якого товариство зобов`язувалося за кошти ОСОБА_4 здійснити спорудження об`єкта нерухомості: квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 15-17).

У подальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18.04.2006 року було укладено Договір про уступку права вимоги, згідно якого первісний довіритель, за згодою компанії передає, а новий довіритель набуває права вимоги на об`єкт квартиру АДРЕСА_1 , яка визначена у Договорі № 131/1-4 від 14.06.2005, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельно-Інвестиційна компанія «Інтербудінвест», вартість якою становить 362 714 грн. (т.1 а.с. 18-19).

За цим договором первісний довіритель, за згодою компанії передає, а новий довіритель набуває право вимоги на об`єкт - квартиру АДРЕСА_4 , яка визначена у Договорі доручення №131/1-4 від 14.06.2005 року, який уклали між собою первісний довіритель та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», вартість якого становить 362 714,00 гривень 00 копійок.

28.04.2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» було укладено Договір про пайову участь у будівництві № 131/1-4, згідно якого ОСОБА_1 зобов`язувався на пайових засадах приймати участь у фінансуванні будівництва Будинку, а Організація зобов`язується передати Пайовику у власність Об`єкт передбачений у п.1.2. цього Договору, на умовах та в порядку, які визначені в Договорі після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію і надати Пайовику документи, необхідні для послідуючого оформлення Об`єкта нерухомості у власність (т.1 а.с. 22-24).

Згідно п. 5.4. Договору про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 р. Договір доручення №131/1-4 від 14.06 2005 р. вважати таким, що втратив чинність у зв`язку з відступленням гр. ОСОБА_2 своїх майнових прав по Договору про пайову участь у будівництві № №131/1-4 від «28» квітня 2006р. на користь третьої особи гр. ОСОБА_1 відповідно до Договору про уступку права вимоги від 18 квітня 2006 року, (копія засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченко В.В. зареєстровано в реєстрі за № 784 від 18 квітня 2006 року).

07.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІК «Інтербудінвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» укладено Додаткову угоду №1 від до Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. (т.1 а.с. 25-26).

Згідно умов п. 3 Додаткової угоди №1 від 07.12.2012 р. до Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. за даною угодою Нова Організація бере на себе всі зобов`язання Організації по Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28 квітня 2006 р., в повному обсязі, за винятком обов`язків Організації зазначених в п.п. 1.3; 2.3.3; 4.1. та п.п 4.2. вказаного Договору.

10.11.2021 року ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу за № 10/11/2021-1 щодо надання ОСОБА_1 документального підтвердження здійснення розрахунку по Договору про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 № 131/1 -4, а саме копій платіжних документів на загальну суму 362 714 грн. на підтвердження виконання п. 2.1.2 Договору. (т.1 а.с. 27).

На виконання вказаної вимоги, ОСОБА_1 направлено на адресу ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» лист із зазначенням, що умови Договору передбачають повну сплату коштів пайової участі у будівництві квартири за Договором від 28.04.2006 № 131/1-4 та Договором первинного пайовика від 14.06.2005 № 131/1-4 (т.1 а.с. 28-30).

До листа ОСОБА_1 надано копії довідок, які підтверджують сплату ОСОБА_2 на користь ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» коштів за інвестування у будівництві квартири АДРЕСА_5 .

ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» листом від 25.11.2021 № 25/11/2021-1 повідомило ОСОБА_1 , що ним не виконано взятий на себе згідно п. 2 Договору від 28.04.2006 № 131/1-4 обов`язок, оскільки безпосередньо ОСОБА_1 кошти на розрахунковий рахунок згідно Договору не надходили.

Одночасно, вказаним листом ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» повідомило ОСОБА_1 , що товариством розірвано з 26.11.2021 Договір про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 року № 131/1-4 у зв`язку з невиконанням мною умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі N 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Згідно з положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, для встановлення належності ОСОБА_1 майнових прав по Договору про пайову участь у будівництві від 28.04.2006 року № 131/1-4 необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів, зокрема виконання зобов`язання ОСОБА_1 зі сплати коштів за вказаним договором.

Так, п. 3.1. Договору про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 р. визначено, що Пайовик сплатив Організації через банківську установу кошти, необхідні для виконання цього договору, шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок Організації в розмірі - 100 %.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 № 686/19271/19 та від 12.06.2020 року в справі №169/506/17.

Відтак, суд вважає недоведеними твердження ОСОБА_1 , про набуття ним майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не надано належного підтвердження здійснення оплати за Договором про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 р., що виключає можливість визнання за ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт інвестицій: квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо визнання Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. недійсним з моменту його укладення суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, викладеним у ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до частин 1, 3 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. На час укладення сторонами спірного Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».

Згідно ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

За приписами ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) об`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Як вбачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» укладено Договір про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р без створення фондів фінансування будівництва, що вказує на порушення норм ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» та є підставою для визнання Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р у порядку ч.1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Також, суд зазначає, що Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами.

Згідно ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Фінансування будівництва житла за Договором про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р., мало здійснюватися з урахуванням вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.) управитель є фінансовою установою, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та отримала в установленому порядку дозвіл/ліцензію.

Залучення коштів від фізичних юридичних осіб з метою будівництва житлового будинку може здійснюватися виключно управителем за умови отримання відповідної ліцензії.

Відтак, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» у правовідносинах, що склалися на підставі Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. не набуло статусу управителя у розумінні Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та не отримало в установленому порядку дозвіл/ліцензію.

Вказані обставини зумовлюють визнання Договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. недійсним на підставі ч.1 ст. 227 ЦК України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не довів виконання своїх зобов`язання за договором про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 р., а зміст договору про пайову участь у будівництві №131/1-4 від 28.04.2006 р. суперечить ст. 227 ЦК України, та ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин.).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

Задоволення зустрічного позову виключає задоволення основного, в зв`язку з чим в задоволенні основного позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні основного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» до ОСОБА_1 про визнання договору про пайову участь у будівництві недійсним - задовольнити.

Визнати договір про пайову участь у будівництві № 131/1-4 від 28.04.2006 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна фірма «АВМ» ( код ЄДРПОУ 38090593, місце знаходження: м. Київ, вул. Верхній Вал, 72) сплачений судовий збір у розмірі 2481 ( дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І.В. П`ятничук