Рішення

від 22.06.2023 по справі 910/14476/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року Справа № 910/14476/22

Адреса місцезнаходження суду: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.

Суддя Алексєєв А.П.

Секретар судового засідання Степанова І.С.

Позивач - приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», код 30083966 (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18).

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дуглас Лтд», код 22768517 (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, прим. 17),

Позовні вимоги: стягнення вартості теплової енергії, пені, втрат від інфляції та 3% річних на загальну суму 235974,75 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - адвокат Новгородова Т.М.,

від відповідача - представник не з`явився.

Заяви по суті.

Із змісту позову вбачається, що позивач на виконання умов договору надав відповідачу протягом опалювального сезону 2021-2022 років послугу з постачання теплової енергії до приміщення відповідача, яке розташоване по пр. Богоявленському, буд. 45 у м. Миколаєві. З грудня 2021 року по жовтень 2022 року відповідачу було поставлено теплову енергію на суму 244326,36 грн., яку відповідач оплатив частково на суму 49128,82 грн. Заборгованість становить 195197,54 грн. В зв`язку з простроченням виконання зобов`язання по оплаті послуг відповідачем також нараховано і заявлено до стягнення втрати від інфляції у розмірі 21276,05 грн., 3% річних у розмірі 3390,59 грн. та пеню у розмірі 3285,31 грн. Як на правову підставу позову позивач послався на умови договору, положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закон України Про теплопостачання. З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 208022,80 грн., добавивши вартість послуги наданої у листопаді 2022 року.

Відповідач не погодився із позовними вимогами і просив відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення відповідач аргументував не доведенням позивачем фактичного споживання послуги відповідачем за відсутності підписаних сторонами актів приймання-передачі послуги. Відповідач також зазначив, що до заяви про збільшення позовних вимог, яка підписана представником позивача, не приєднано документів, які підтверджують його повноваження з представництва інтересів позивача. При цьому, у переліку додатків до заяви зазначено, що до неї додаються копії довіреності та свідоцтва. Однак, як вбачається із опису вкладення у цінний лист, всупереч ч. 5 ст. 46 ГПК України, копія довіреності та свідоцтва не надіслані відповідачу, що є підставою для повернення заяви про збільшення позовних вимог позивачу. Також не подання копії договору про надання правої допомоги, довіреності або ордеру свідчить про відсутність повноважень у представника на підписання заяви про збільшення позовних вимог. Доданий до заяви про збільшення позовних вимог розрахунок суми боргу за надані послуги з постачання теплової енергії підписаний заступником начальника відділу збуту енергії Решетняк Н. При цьому, до заяви про збільшення позовних вимог не додано документу на підтвердження повноважень заступника начальника Решетняк Н. на підписання розрахунку суми заборгованості. Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог не приєднано розрахунку 3% річних у розмірі 3390,59 грн. та пені у розмірі 3285, 31 грн.

18.05.2023 року на адресу суду поштою надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою позицію викладену у позові.

02.06.2023 року на електронну пошту суду надійшли заперечення, у яких відповідач підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

19.06.2023 року на адресу суду надійшли пояснення позивача з приводу заперечень відповідача. З огляду на положення ч. 1 та ч. 5 ст. 161 ГПК України, суд залишив пояснення без розгляду.

Заяви та клопотання.

14.03.2023 року на адресу суду надійшов лист позивача з приводу виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

07.04.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.

14.04.2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання від відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву та відкладення розгляду справи. Ухвалою суду від 18.04.2023 року клопотання відповідача в частині продовження строку для надання відзиву було задоволене, а в частині зобов`язання позивача повторно направити на адресу відповідача примірник позову із додатками - відмовлено.

19.04.2023 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про відкладення судового засідання.

Дослідивши надані сторонами докази судом встановлено наступне.

01.12.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений індивідуальний договір №3580 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір).

На підтвердження цієї обставини позивачем приєднано до позову примірник договору, який з боку позивача підписаний тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Звержинською В., а з боку відповідача директором Шавлукевичем С.

Відповідно до п. 5 договору виконавець (позивач) зобов`язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті виконавця.

Згідно п. 51, п. 52 договору договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно заяви-приєднання №3580, яка є додатком до договору, приміщення споживача розташоване у м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 45, опалювальна площа приміщення споживача становить 834 кв.м, теплове навантаження 0,0185 Гкал/год, приміщення споживача не обладнане приладами обліку теплової енергії. Завірену копію даної заяви-приєднання позивачем приєднано до позовної заяви.

Згідно заяви відповідача від 13.12.2021 року, у якій міститься прохання укласти договір про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.12.2021 року, приміщення по пр. Богоявленському, буд. 45 опалювальною площею 845 кв.м. знаходяться у володінні відповідача на підставі договору оренди об`єкту нерухомого майна від 01.12.2021 року. Договір оренди укладений із ТОВ Торгова мережа Фаворит. Завірену копію даної заяви, договору оренди нерухомого майна, акту приймання-передачі приміщення позивачем приєднано до позовної заяви.

Позивач стверджує, що відповідачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за попередній місяць. Оскільки, відповідач не надав позивачу обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії, акти приймання-передачі є прийнятими відповідачем та, відповідно, обсяги спожитої теплової енергії є узгодженими.

Доказів направлення відповідачу рахунків разом з актами приймання-передачі теплової енергії щомісячно до позовної заяви та відповіді на відзив позивачем не приєднано. Таким чином, обставини надання відповідачу рахунків з актами щомісячно позивачем не доведено.

Як вбачається із приєднаних до позову письмових доказів рахунки за послугу з постачання теплової енергії за грудень 2021 року, січень-вересень 2022 року, разом із актами надання послуг за аналогічні місяці були направлені позивачем відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 01.11.2022 року за накладною 5401711504152, рахунок за послугу з постачання теплової енергії за жовтень 2022 року разом із актом надання послуг за жовтень 2022 року направлений відповідачу рекомендованим листом 30.11.2022 року за поштовим відправленням №5401711525001. Копії зазначених рахунків та актів позивачем приєднано до позовної заяви.

В опалювальний період 2021-2022 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень, які знаходяться у м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 45. Зазначену обставину позивач підтвердив завіреною копією наряду на підключення до централізованої системи опалення, згідно якого підключення системи опалення приміщень по пр. Богоявленському, буд. 45 відбулося 08.11.2021 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 року Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва. Завірену копію рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 року позивачем приєднано до позовної заяви.

24.09.2022 року позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка станом на 21.09.2022 року дорівнює 188998,12 грн.

Згідно розрахунку суми боргу за надані послуги з постачання теплової енергії вартість наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по жовтень 2022 року становить 244326,36 грн., а з урахуванням часткової оплати послуг відповідачем на суму 49128,82 грн, борг дорівнює 195197,54 грн. Послуга з постачання теплової енергії надавалася у грудні 2021 року, січні-березні 2022 року. Абонентська плата нараховувалась з грудня 2021 року по жовтень 2022 року. Загальна кількість спожитої теплової енергії становить 44,3123 Гкал.

При обчисленні вартості поставленої відповідачу теплової енергії позивач застосовував тарифи, які встановлені рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради №984 від 13.10.2021 року Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, №1265 від 08.12.2021 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 року Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ, №124 від 09.02.2022 року Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 року № 984 Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ Миколаївська ТЕЦ. Копії рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради приєднано до позовної заяви.

Кількість відпущеної теплової енергії, окрім розрахунку суми боргу, зазначена в актах та рахунках, які направлялися позивачем відповідачу поштою 01.11.2022 року та 30.11.2022 року відповідно.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заперечень з приводу даних про кількість відпущеної теплової енергії та її вартості, зазначених у рахунках та актах, не надав.

Як зазначив відповідач ним було надано відзив, виходячи лише з обставин зазначених у заяві про збільшення позовних вимог по причині того, що примірник позовної заяви разом із додатками він не отримував.

Як було встановлено судом позивачем були виконані вимоги ст. 172 ГПК України щодо надсилання на адресу відповідача примірника позовної заяви разом із додатками.

Тому, суд не вправі був зобов`язувати позивача повторно направити на адресу відповідача примірника позову із додатками, про що просив відповідач у відповідному клопотанні.

За клопотанням відповідача судом продовжувався строк для надання відзиву.

Однак, своїм правом ознайомитися із матеріалами справи відповідач не скористався.

Щодо терміну оплати відповідачем направлених позивачем рахунків суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, з огляду на положення пунктів 32, 33, 34 договору та на обставину, що рахунки з актами за період грудень 2021 року, січень-вересень 2022 року були направлені відповідачу 01.11.2022 року, то відповідач мав розглянути їх та оплатити послуги до 01.12.2022 року.

Рахунок та акт за жовтень 2022 року, який було направлено відповідачу поштою 30.11.2022 року відповідач мав розглянути та оплатити до 01.01.2023 року.

Отже, на дату звернення з позовом відповідач взятого на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, що є порушенням договірних зобов`язань та підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

Ст. ст. 600-609 ЦК України передбачені й інші підстави припинення зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів припинення зобов`язання відповідача з оплати послуги теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України до одного із способів захисту цивільних прав та інтересів належить примусове виконання обов`язку в натурі.

Положенням ч. 2 ст. 16 ЦК України також кореспондуються положення ч. 2 ст. 20 ГК України.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 195197,54 грн. у примусовому порядку є законною і такою, що підлягає задоволенню.

З приводу збільшених позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за надані послуги за листопад 2022 року на суму 12825,26 грн., які заявлені згідно заяви про збільшення позовних вимог від 06.04.2023 року, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище виконанню обов`язку відповідача по оплаті послуг передує виконання позивачем обов`язку по формуванню та наданню рахунку на оплату спожитої послуги. Виконання даного обов`язку позивачем не доведено, тому наявність у відповідача обов`язку по оплаті послуг за листопад 2022 року не підтверджено.

Крім того, із розрахунку суми боргу, який приєднано до заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що відповідачем у листопаді 2022 року було надано послугу з постачання теплової енергії у кількості 2,73112 Гкал. Проте, доказів подання теплоносія з початком нового опалювального сезону 2022-2023 років, а саме наряду на підключення, позивачем до заяви не приєднано.

Таким чином, позивачем з огляду на положення ст. 74 ГПК України не доведено обставин виконання обов`язку передбаченого п. 33 договору та надання послуги з постачання теплової енергії протягом листопада 2022 року. В зв`язку із чим ця вимога задоволенню не підлягає.

З приводу заявлених до стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних суд дійшов висновку що у задоволенні цих вимог необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно розрахунків втрат від інфляції, 3% річних та пені, позивач здійснював відповідні нарахування, виходячи з дат, коли відповідач згідно умов договору мав здійснити оплату. Як було зазначено вище в зв`язку із невиконанням позивачем зобов`язання по своєчасному наданню рахунків, прострочення по оплаті послуг наданих протягом грудня 2021 року, січня-вересня 2022 року розпочалося 01.12.2022 року, а за жовтень 2022 року з 01.01.2023 року відповідно.

З огляду на те, що втрати від інфляції, 3% річних та пеня були нараховані до вказаних дат, що суперечить умовам договору та фактичним обставинам справи, зазначені позовні вимоги є необґрунтованими.

З огляду на положення ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви необхідно покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД», код 22768517 (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, прим. 17) на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», код 30083966 (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18) вартість поставленої теплової енергії в сумі 195197 (сто дев`яносто п`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн. 54 коп. на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД», код 22768517 (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, прим. 17) на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», код 30083966 (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18) судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2927 (дві тисячі дев`ятсот двадцять сім) грн. 96 коп. на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478.

4. В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД», код 22768517 (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150, прим. 17) на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», код 30083966 (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18) 21276 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят шість) грн. 05 коп. втрат від інфляції, 3390 (три тисячі триста дев`яносто) грн. 59 коп. 3 % річних, 3285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять ) грн. 31 коп. пені відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 10.07.2023 року.

СуддяА.П. Алексєєв