Постанова

від 25.10.2023 по справі 910/14476/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2023 рокум. ОдесаСправа № 910/14476/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023

та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023

у справі №910/14476/22

за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповід альністю - фірма ,,ДУГЛАС ЛТД

про: стягнення вартості теплової енергії, пені, втрат від інфляції та 3% річних на загальну суму 235 974,75 грн,-

головуючий суддя Алексєєв А.П.

місце прийняття рішеннь: Господарський суд Миколаївської області

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дуглас Лтд» про стягнення за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 № 3580 195197,54 грн., інфляційних втрат у розмірі 21276,05 грн., трьох процентів річних у розмірі 3390,59 грн. та пені в розмірі 3347,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021 № 3580 в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитої в період з грудня 2021 по листопад 2022 року теплової енергії.

07.04.2023 позивачем подано до Господарського суду миколаївської області заяву про збільшення, відповідно до якої останній просив стгнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 208 022,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 21 276,05 грн., три процента річних у розмірі 3390,59 грн. та пені в розмірі 3285,31 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 року по справі №910/14476/22 (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» вартість поставленої теплової енергії в сумі 195197 грн. 54 коп. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2927 грн. 96 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 21276 грн. 05 коп. втрат від інфляції, 3390 грн. 59 коп. 3 % річних, 3285 грн. 31 коп. пені відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі 195197,54 грн. у примусовому порядку є законною і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо збільшених позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за надані послуги за листопад 2022 року на суму 12825,26 грн., які заявлені згідно заяви про збільшення позовних вимог від 06.04.2023 року, суд дійшов висновку, що позивачем з огляду на положення ст. 74 ГПК України не доведено обставин виконання обов`язку передбаченого п. 33 договору та надання послуги з постачання теплової енергії протягом листопада 2022 року, в зв`язку із чим в цій вимозі судом було відмовлено.

Щодо заявлених до стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних, то господарський суд також дійшов висновку, що у задоволенні цих вимог необхідно відмовити з огляду на невиконання позивачем зобов`язання по своєчасному наданню рахунків, прострочення по оплаті послуг наданих протягом грудня 2021 року, січня-вересня 2022 року розпочалося 01.12.2022 року, а за жовтень 2022 року з 01.01.2023 року відповідно.

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 по справі №910/14476/22 (суддя Алексєєв А.П.) в частині позовних вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 12825, 26 грн. відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне та неправильне з`ясування обставин, внаслідок неправильного дослідження та оцінки наявних в матеріалах справи доказів, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 по справі №910/14476/22 в частині відмови в стягненні 12 825,26 грн. заборгованості за теплову енергію за листопад 2022, судового збору в сумі 419,28 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити в повному обсязі; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованість з теплову енергію в сумі 12 825,26 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 21276, 05 грн. втрат від інфляції, 3390, 59 грн. 3 % річних, 3285, 31 грн. пені.

Скаржник зазначає про те, що основний борг відповідача за теплову енергію, спожиту в період з грудня 2021 по листопад 2022 року включно складала 208 022,80 грн. Станом на сьогодні відповідачем сплачено 195 197,54 грн заборгованості за теплову енергію, відповідно до оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області.

Також скаржник зазначає, що відповідно до трекінгу поштового відправлення №5401711504152, позивач направив відповідачу рахунки та акти прийому-передачі теплової енергії за період з грудня 2021 по вересень 2022 включно, але відповідач не отримав поштове відправлення під час доставки та воно повернулось за зворотною адресою з поміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання». З огляду на вище, скаржник припускає, що відповідач умисно ухиляється від отримання кореспонденції, що надходить від позивача.

Крім того, в зв`язку з простроченням виконання зобов`язання по оплаті послуг позивачем також нараховано і заявлено до стягнення втрати від інфляції у розмірі 21276,05 грн. за період з квітня 2022 по жовтень 2022 включно, 3% річних у розмірі 3390,59 грн. в період з 01.02.2022 по 25.11.2022 та пеню у розмірі 3285,31 грн. Посилаючись на умови договору, положення Цивільного та Господарського кодексів України апелянт просить рішення господарського суду скасувати в оскаржуваній частині.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023, повний текст якого складено та підписано 10.07.2023, та на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №910/14476/22.Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.09.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» надійшло клопотання про продовження процесуального строку на надання відзиву на апеляційну скаргу.

07.09.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУГЛАС ЛТД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.12.2021 між ТОВ «ДУГЛАС ЛТД» (споживач) та ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» (виконавець) було укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії №3580 у відповідності до п.5 якого виконавець зобов`язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені договором.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному сайті виконавця.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно п. 51, п. 52 договору договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Згідно заяви-приєднання №3580, яка є додатком до договору, приміщення споживача розташоване у м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 45, опалювальна площа приміщення споживача становить 834 кв.м, теплове навантаження 0,0185 Гкал/год, приміщення споживача не обладнане приладами обліку теплової енергії. Завірену копію даної заяви-приєднання позивачем приєднано до позовної заяви.

Згідно заяви відповідача від 13.12.2021 року, у якій міститься прохання укласти договір про надання послуги з постачання теплової енергії з 01.12.2021 року, приміщення по пр. Богоявленському, буд. 45 опалювальною площею 845 кв.м. знаходяться у володінні відповідача на підставі договору оренди об`єкту нерухомого майна від 01.12.2021 року. Договір оренди укладений із ТОВ «Торгова мережа «Фаворит». Завірену копію даної заяви, договору оренди нерухомого майна, акту приймання-передачі приміщення позивачем приєднано до позовної заяви.

Позивач вказує, що відповідачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за попередній місяць. Оскільки, відповідач не надав позивачу обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії, акти приймання-передачі є прийнятими відповідачем та, відповідно, обсяги спожитої теплової енергії є узгодженими.

Доказів направлення відповідачу рахунків разом з актами приймання-передачі теплової енергії щомісячно до позовної заяви та відповіді на відзив позивачем не приєднано.

Як вбачається із приєднаних до позову письмових доказів рахунки за послугу з постачання теплової енергії за грудень 2021 року, січень-вересень 2022 року, разом із актами надання послуг за аналогічні місяці були направлені позивачем відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення 01.11.2022 року за накладною 5401711504152, рахунок за послугу з постачання теплової енергії за жовтень 2022 року разом із актом надання послуг за жовтень 2022 року направлений відповідачу рекомендованим листом 30.11.2022 року за поштовим відправленням №5401711525001. Копії зазначених рахунків та актів позивачем приєднано до позовної заяви.

В опалювальний період 2021-2022 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень, які знаходяться у м. Миколаєві по пр. Богоявленському, буд. 45. Зазначену обставину позивач підтвердив завіреною копією наряду на підключення до централізованої системи опалення, згідно якого підключення системи опалення приміщень по пр. Богоявленському, буд. 45 відбулося 08.11.2021 року на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 року «Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр у житловому фонді та інших об`єктах м. Миколаєва». Завірену копію рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1106 від 29.10.2021 року позивачем приєднано до позовної заяви.

24.09.2022 року позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, яка станом на 21.09.2022 року дорівнює 188998,12 грн.

Згідно розрахунку суми боргу за надані послуги з постачання теплової енергії вартість наданих послуг з постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по жовтень 2022 року становить 244326,36 грн., а з урахуванням часткової оплати послуг відповідачем на суму 49128,82 грн, борг дорівнює 195197,54 грн. Послуга з постачання теплової енергії надавалася у грудні 2021 року, січні-березні 2022 року. Абонентська плата нараховувалась з грудня 2021 року по жовтень 2022 року. Загальна кількість спожитої теплової енергії становить 44,3123 Гкал.

При обчисленні вартості поставленої відповідачу теплової енергії позивач застосовував тарифи, які встановлені рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради №984 від 13.10.2021 року «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», №1265 від 08.12.2021 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 13.10.2021 року «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», №124 від 09.02.2022 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради» від 13.10.2021 року № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ». Копії рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради приєднано до позовної заяви.

Кількість відпущеної теплової енергії, окрім розрахунку суми боргу, зазначена в актах та рахунках, які направлялися позивачем відповідачу поштою 01.11.2022 року та 30.11.2022 року відповідно.

З огляду на положення пунктів 32, 33, 34 договору та на обставину, що рахунки з актами за період грудень 2021 року, січень-вересень 2022 року були направлені відповідачу 01.11.2022 року, то відповідач мав розглянути їх та оплатити послуги до 01.12.2022 року.

Рахунок та акт за жовтень 2022 року, який було направлено відповідачу поштою 30.11.2022 року відповідач мав розглянути та оплатити до 01.01.2023 року.

Отже, на дату звернення з позовом відповідач взятого на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг не виконав, що є порушенням договірних зобов`язань та підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Скаржником, за вимогами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови в стягненні 12 825,26 грн. заборгованості за теплову енергію за листопад 2022, 21276, 05 грн. втрат від інфляції, 3390, 59 грн. 3 % річних, 3285, 31 грн. пені, з огляду на що, рішення суду переглядаються в апеляційному порядку лише в межах зазначених доводів та вимог у відповідності до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України, зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Положеннями ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За приписами ч. 3 ст. 24, ч. 2, ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Пунктом 23 «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показань вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем оплату за поставлену теплову енергію здійснено частково у сумі 49128,82 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Доказів сплати заборгованості у розмірі 195 197,54 грн наявні матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене господарський суд дійшов висновку про обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 195 197,54 грн.

Вказані обставини уачсниками справи не заперечуються.

Щодо збільшених позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за надані послуги за листопад 2022 року на суму 12825,26 грн., які заявлені згідно заяви про збільшення позовних вимог від 06.04.2023 року, колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалося вище, виконанню обов`язку відповідача по оплаті послуг передує виконання позивачем обов`язку по формуванню та наданню рахунку на оплату спожитої послуги.

Виконання даного обов`язку позивачем не доведено, тому наявність у відповідача обов`язку по оплаті послуг за листопад 2022 року не підтверджено.

Крім того, із розрахунку суми боргу, який приєднано до заяви про збільшення позовних вимог, вбачається, що відповідачем у листопаді 2022 року було надано послугу з постачання теплової енергії у кількості 2,73112 Гкал. Проте, доказів подання теплоносія з початком нового опалювального сезону 2022-2023 років, а саме наряду на підключення, позивачем до заяви не приєднано.

Таким чином, позивачем з огляду на положення ст. 74 ГПК України не доведено обставин виконання обов`язку передбаченого п. 33 договору та надання послуги з постачання теплової енергії протягом листопада 2022 року.

За таких обставин, зважаючи на те, що позивачем не надано достатніх документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та, відповідно, не доведено виникнення або порушення права такої вимоги, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» у задоволенні вказаної вимоги.

Щодо заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає таке.

У статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (ч. 1 ст. 551 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Згідно розрахунків втрат від інфляції, 3% річних та пені, позивач здійснював відповідні нарахування, виходячи з дат, коли відповідач згідно умов договору мав здійснити оплату.

Разом з тим, в зв`язку із невиконанням позивачем зобов`язання по своєчасному наданню рахунків, прострочення по оплаті послуг наданих протягом грудня 2021 року, січня-вересня 2022 року розпочалося 01.12.2022 року, а за жовтень 2022 року з 01.01.2023 року відповідно.

З огляду на те, що втрати від інфляції, 3% річних та пеня були нараховані до вказаних дат, що суперечить умовам договору та фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, доводи Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023, та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №910/14476/22 відповідають обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для їх скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2023, та додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.07.2023 у справі №910/14476/22 - без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

25.10.2023р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя А.І. Ярош