Ухвала
10 липня 2023 року
м. Київ
справа № 753/7278/22
провадження № 61-9944ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаркуши Євгена Вікторовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори про зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори (далі - Шістнадцята КДНК), в якому просила суд зобов`язати державного нотаріуса Шістнадцятої КДНК видати їй свідоцтво про право на спадщину у вигляді земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий
№ 8000000000:90:009:0100, яка розташована по
АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 за цією
ж адресою, які належали ОСОБА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 31 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Шістнадцятої КДНК про зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину відмовлено.
30 червня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гаркуша Є. В. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня
2023 року (надійшла до суду 04 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гаркуши Є. В. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі представник заявника узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, представником заявника порушено вимоги пункту першого частини другої статті 392 ЦПК України, а саме: невірно вказана назва суду, до якого подається касаційна скарга.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Також, Верховний Суд, звертає увагу представника заявника на те, що наданому ордері назва органу, у якому надається правова допомога зазначено Верховний Суд України, хоча судом касаційної інстанції
є Верховний Суд.
До касаційної скарги слід надати ордер про надання правової допомоги оформлений належним чином, із зазначенням вірної назви суду касаційної інстанції.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гаркуши Євгена Вікторовича на рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 13 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2023 рокузалишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.07.2023 |
Оприлюднено | 12.07.2023 |
Номер документу | 112117876 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Коломієць Ганна Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні