Постанова

від 12.07.2023 по справі 2-1610/10

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.07.23

22-ц/812/727/23

Провадження № 22-ц/812/727/23 Головуючий суду першої інстанції Рум`янцева Н.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року м. Миколаїв Справа № 2-1610/10

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Колосовій О.М.,

за участю представника заявника Рябка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2021 року, постановлену під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» звернулось до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів та видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Доводи скарги обґрунтовано тим, що 28 січня 2010 року Ленінський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення по справі № 2-1610/10, яким стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117898000 від 20 лютого 2007 року у розмірі 74764.89 грн та судові витрати.

На підставі зазначеного рішення були видані виконавчі листи.

Ухвалою суду від 14 грудня 2016 року по вказаній справі було замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ПАТ «Дельта Банк») та видано дублікат виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_3 .

В подальшому ухвалою суду від 24 січня 2020 року у справі замінено стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

Щодо поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчих листів до виконання, то виконавчі листі по стягненню заборгованості з боржників пред`являлися до виконання попередніми стягувачами. Внаслідок довготривалих дій стягувача з попередніми стягувачами та органами ДВС, було знайдено та передано до ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» у 2020 році оригінал виконавчого листа по стягненню заборгованості з ОСОБА_4 .

Виконавчий лист по стягненню заборгованості з ОСОБА_3 було повернуто 11 серпня 2015 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна на яке може бути звернуто стягнення, на адресу ПАТ «УкрСиббанк», яке на час повернення виконавчого документа стягувачу, вже не було належним кредитором по відношенню до боржників. ПАТ «УкрСиббанк» не передало ПАТ «Дельта Банк» виконавчий документ по стягненню заборгованості з ОСОБА_3 .

Дублікат виконавчого листа, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва на підставі ухвали суду від 14 грудня 2016 року було направлено на адресу ПАТ «Дельта Банк».

Факт втрати дублікату виконавчого листа, виданого ПАТ «Дельта Банк» стосовно ОСОБА_3 підтверджується його відправленням на адресу: АДРЕСА_1 , на адресу, за якою банк на той час не знаходився, тобто слід зазначити, що виконавчий лист втрачено при пересилці. У зв`язку з втратою виконавчого документа по стягненню заборгованості з ОСОБА_3 , набрання чинності рішення суду та його фактичним невиконанням боржниками, відсутністю відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів є достатніми для встановлення факту втрати виконавчого документа по ОСОБА_3 з незалежних від заявника причин.

Посилаючись на викладене, ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» просило суд поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих листів виданих на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-1610/10 відповідно до яких стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117898000 від 20 лютого 2007 року в розмірі 74764,89 грн та судові витрати.

Видати дублікат виконавчого листа виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі № 2-1610/10 відповідно до якого стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117898000 від 20 лютого 2007 року в розмірі 74764.89 грн та судові витрати, боржник ОСОБА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2021 року заяву ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» задоволено.

Поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-1610/10 виданих Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 74 764.89 грн, судовий збір в розмірі 801.16 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30.00 грн.

Ухвалено видати ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР», дублікат виконавчих листів по цивільній справі 2-1610/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, виданих 16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ УкрСиббанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 74 764.89 грн, судовий збір в розмірі 801.16 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30.00 грн за боржником ОСОБА_3 .

Рішення суду мотивовано тим, що строки на подачу виконавчого документу до виконання сплинули, однак вини чи недбалості заявника, ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР», у цьому не було.

Таким чином, суд вважає можливим заяву ТОВ «Фінансоваустанова «ЄФКР» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити, у зв`язку з тим, що заявник надав суду докази, які підтверджують поважність причин, з приводу яких було пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд вважає, що існують підстави для видачі дублікату виконавчого листа, оскільки його було втрачено, а тому заява підлягає задоволенню.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просили її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

Апеляційна скаргамотивована тим,що при винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції залишив поза увагою, що ТОВ «Фінансоваустанова «ЄФКР» неодноразово зверталась до суду із однією і тією ж заявою про видачу виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на його пред`явлення, чим зловживало своїми процесуальними правами.

Як вбачається зі змісту заяви ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку на їх пред`явлення, виконавчий лист по стягненню заборгованості з ОСОБА_6 було повернуто 11 серпня 2015 року у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, на адресу ПАТ «УкрСиббанк».

Внаслідок переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, з моменту повернення виконавчого листа строк його виконання починається спочатку, тобто його слід рахувати з 12 серпня 2015 року (наступний день після повернення виконавчого листа).

За таких обставин у відповідності до статті 22 Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, однорічний строк пред`явлення виконавчого листа закінчився 12 серпня 2016 року.

Таким чином, на момент набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (05 жовтня 2016 року) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання вже сплив, а тому положення цього Закону не можуть застосовуватись до цих правовідносин.

Отже, на момент укладення між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» договору № 1369/К про відступлення прав вимоги, згідно якого 11 травня 2019 року відбулася заміна кредитора, строк пред`явлення до виконання виконавчих листів вже сплив. Відтак строк пред`явлення виконавчих листів до виконання був пропущений ще ПАТ «Дельта Банк», а не ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

У ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» відсутні поважні причини пропуску цього строку.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що у останній заяві ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред`явлення порівняно з попередніми наявні розбіжності щодо причин пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа.

Проте заявник не зазначає про наявність будь-яких перешкод у ПАТ «Дельта Банк» отримати нові дублікати виконавчих листів та поновити строк на їх пред`явлення у період 2017 року до 11 травня 2019 року (тобто до дати відступлення права вимоги до ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР»).

Враховуючи, що про втрату при пересилці виконавчого листа ТОВ «Фінансоваустанова «ЄФКР» раніше не зазначалось у попередніх заявах, такі обставини слід вважати надуманими.

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» надало відзив на апеляційну скаргу, де зазначало, що наведені в апеляційній скарзі скаржником доводи зводяться до переоцінки доказів досліджених судом і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, враховані доводи сторін і їм дана належна оцінка. Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд поданої ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» заяви регламентується розділом VI та розділом XIII "Перехідні положення" ЦПК України, в якому відсутні обмеження щодо кількості звернень із заявою процесуального характеру на стадії виконання рішення суду.

ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» дійсно не зверталось з апеляційною скаргою на зазначені в апеляційній скарзі ухвали, однак в черговий раз здійснювало дії щодо розшуку виконавчих документів та отримання документів які свідчили б про їх втрату та поважність причин пропуску строків пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Подання стягувачем заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа та видачу дубліката виконавчих листів, здійснене без зловживання процесуальними правами, оскільки подано за нових додаткових підстав та нових обставин, що вбачається зі встановленого в ухвалі суду про задоволення даного клопотання.

Скаржники в своїй апеляційній скарзі фактично перекручують факти та обставини, які було встановлено та досліджено судом та яким було надано правову оцінку. Їх доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржниками норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Судом встановленота матеріаламисправи підтверджено,що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 січня 2010 року у цивільній справі № 2-1610/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено частково та з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість у розмірі 74764.89 грн, судовий збір в розмірі 801.16 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30.00 грн.

16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано виконавчі листи по вищезазначеній справі, які представник позивача отримав 18 березня 2010 року.

Старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Чепуріною А.О. по виконавчому провадженню № 18602463, винесено постанову від 30 серпня 2011 року про повернення виконавчого документа, а саме виконавчого листа № 2-1610/2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 75596.05 грн, стягувачу з підстав, визначених пунктом 2 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

З тих же підстав постановою державного виконавця від 30 грудня 2011 року було повернуто виконавчий лист стосовно боржника ОСОБА_3 . Цей же виконавчий лист пізніше було пред`явлено до виконання та відкрито виконавче провадження № 35442182.

Між тим 11 серпня 2015 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Пєрєвєрзєвою Н.М. у виконавчому провадженні № 35442182, винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-1610/2010 про стягнення з солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 74764.89 грн, судовий збір у розмірі 801.16 грн, ІТЗ 30 грн на підставі пункту 7 частини статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2016 року заяву ПАТ «Дельта Банк» про заміну сторони та видачу дубліката виконавчого листа - задоволено та замінено стягувача по справі ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ПАТ «Дельта Банк» та ухвалено видати дублікат виконавчого листа у справі стосовно боржника ОСОБА_3 .

Дублікат виконавчого листа від 27 грудня 2016 року за вих. № 2-1610/10/36492/2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва направлено на адресу ПАТ «Дельта Банк»: м. Київ, вул. Мельникова, 81, корп. 20. Проте за вказаною адресою зазначена банківська установа не знаходилась, оскільки змінила свою юридичну адресу, однак виконавчий лист до суду не повернувся.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2020 року, замінено стягувача у справі № 2-1610/10 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, а саме з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

09 вересня 2020 року за вих. № 2048 та 02 березня 2021 року за вих. № 210, ТОВ «Фінансоваустанова «ЄФКР» направило Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» листа щодо надання виконавчих документів, зокрема, за боржником ОСОБА_3

31 березня 2021 року від ПАТ «Дельта Банк» на адресу ТОВ «Фінансоваустанова «ЄФКР» направлено відповідь, відповідно до якого зазначає, що всі наявні у АТ «Дельта Банк» документи (копії та оригінали), які пов`язані з кредитними договорами, були передані ТОВ «Фінансова установа«ЄФКР» за актом приймання передачі. Додатково повідомило, що АТ «Дельта Банк» не отримувало дублікат виконавчого листа стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на підставі ухвали від 14 грудня 2016 року.

Відповідно до свідоцтва про зміну імені від 26 грудня 2013 року серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 змінив своє прізвище на ОСОБА_7 , а згідно свідоцтва про зміну імені від 09 вересня 2015 року серія НОМЕР_2 ОСОБА_8 змінив своє прізвище на ОСОБА_9 .

Згідно заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2012 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено її дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 ».

Відповідно до повторного свідоцтва про шлюб від 09 липня 2021 року НОМЕР_3 ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_12 , і остання після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на Драгуліну.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частина 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у статті 14 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчого листа.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 368 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчих листів.

За змістом статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Закон України «Про виконавче провадження»визначає умовиі порядоквиконання рішеньсудів таінших органів(посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Строки, встановлені цим законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України.

Відповідно до підпункту 17.4 пункту 15 розділу XI Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою проце дозакінчення строку,встановленого дляпред`явленнявиконавчого документадо виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчогодокумента (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що ЦПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати виконавчого листа. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України впродовж строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також встановлення факту невиконання судового рішення.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11).

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання необхідно зазначити таке.

На моментвидачі виконавчихлистів Ленінськийрайонним судомм.Миколаєва усправі №2-1610/10,а саме16березня 2010року, діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 1 статті 22, пункт 1 частини 1 статі 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV).

Водночас, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина 5 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 № 1404-VIII). Аналогічна норма міститься у частині 3 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV.

Суд першої інстанції при розгляді справи в порушення наведених вимог закону не перевірив обставини щодо виконання судового рішення окремо боржником ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , взагалі не визначився з датою початку перебігу строку пред`явлення виконавчого листа стосовно кожного боржника до виконання та переривання такого строку.

Отже, обставинами справи встановлено, що на виконання судового рішення від 28 січня 2010 року для примусового виконання 16 березня 2010 року судом було видано два виконавчих листа стосовно боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були звернути стягувачем АТ «УкрСиббанк» до примусового виконання.

30 серпня 2011 року відповідно до постанови державного виконавця у виконавчому провадженню № 18602463 виконавчий лист № 2-1610/2010 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованості у розмірі 75596.05 грн, повернуто стягувачу з підстав пункту 2 статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV. Дані про дату отримання цього виконавчого листа стягувачем матеріалами справи не містять. Водночас, заявник не заперечує, що зазначений виконавчий лист був переданий попереднім стягувачем заявнику.

Оскільки іншої дати отримання стягувачем цього виконавчого листа не встановлено, то з часу повернення виконавчого листа державним виконавцем розпочався перебіг строку для звернення виконавчого листа до виконання. Строк пред`явлення виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_4 сплинув 31 серпня 2012 року. Доказів, які б підтверджували переривання такого строку матеріали справи не містять. Отже строки пред`явлення цього виконавчого листа до виконання сплинули ще у стягувача АТ «Дельта Банк», яке у листопаді 2016 року звернулося до суду з заявою про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого листа стосовно ОСОБА_3 .

На час звернення заявника до суду з вимогами про поновлення строку для пред`явлення саме цього виконавчого листа до виконання (27 квітня 2021 року) минуло близько 20 років. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа стосовно боржника ОСОБА_4 до виконання.

11 серпня 2015 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у виконавчому провадженні № 35442182, винесено постанову про повернення виконавчого листа № 2-1610/2010 стосовно боржника ОСОБА_3 на підставі пункту 7 частини статті 47 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV у зв`язку з тим, що майно боржника, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 грудня 2016 року за заявою ПАТ «Дельта Банк» постановлено видати дублікат виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_3 .

Дублікат цього виконавчого листа 27 грудня 2016 року за вих. № 2-1610/10/36492/2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва засобами поштового зв`язку було направлено на адресу ПАТ «Дельта Банк»: м. Київ, вул. Мельникова, 81, корп. 20. Між тим за вказаною адресою зазначена банківська установа не знаходилась, однак матеріали справи не містять доказів, що цей виконавчий лист було повернуто засобами поштового зв`язку на адресу суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за таких обставин причини не пред`явлення виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_3 є поважними, оскільки виконавчий лист було втрачено з незалежних від стягувача обставин, у зв`язку з чим на теперішній час судове рішення не виконується.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявник не мав права звертатися, до суду із заявою 27 квітня 2021 року з огляду на те, що вже неодноразово звертався до суду з аналогічними заявами, за результатами розгляду яких стягувачу було відмовлено у їх задоволенні, є неприйнятними. Приписи цивільно-процесуального законодавства не обмежують стягувача у зверненнях до суду з приводу виконання судового рішення. При цьому при зверненні 27 квітня 2021 року заявник зазначив в заяві нові підстави звернення до суду за вирішенням питання щодо поновлення строків та видачі виконавчого листа, про що зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі.

На підставівикладеного колегіясуддів вважає,що судомпершої інстанціїпри розглядізаяви були порушенінорми процесуальногоправа танеправильно застосованінорми матеріальногоправа щодо встановленняобставин справита наданняїм належноїправової оцінки,а томуна підставіпункту 4частини 1статті 376ЦПК України ухваласуду підлягаєзміні,а саме,підлягає поновленню строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1610/10, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва стосовно боржника ОСОБА_3 , виданого 16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва; в поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_4 слід відмовити та підлягає видачі ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР» дублікат виконавчого листа № 2-1610/10 стосовно боржника ОСОБА_3 , виданого 16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва.

Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню стосовно ОСОБА_1 витрати останньої зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 536 грн 80 коп. підлягають стягненню з ТОВ «Фінансова установа «ЄФКР».

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 вересня 2021 року змінити.

Поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-1610/10, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва стосовно боржника ОСОБА_3 (який змінив прізвище на ОСОБА_9 ), виданого 16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 74764 грн 89 коп., судового збору в розмірі 801 грн 16 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн 00 коп.

В поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_13 відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» дублікат виконавчого листа № 2-1610/10 стосовно боржника ОСОБА_3 (який змінив прізвище на ОСОБА_9 ), виданого 16 березня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 74764 грн 89 коп., судового збору в розмірі 801 грн 16 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 536 грн 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року.