Рішення

від 03.07.2023 по справі 639/4006/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2023

м.Харків

Справа № 639/4006/21

провадження 2/639/156/23

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є.

учасники справи:

представник позивача- ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

представник відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3 особи- ОСОБА_5 , Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області ( нині Богодухівська міська рада Харківської області) про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, визнання права на спадщину,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021року ОСОБА_4 звернулась досуду зпозовом до ОСОБА_2 , 3 особи- ОСОБА_5 , Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області про застосування наслідків недійсності до нікчемного заповіту, складеного батьком ОСОБА_6 04 серпня 2016 року, завіреного секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зареєстрованому в реєстрі за № 53 і визнати за ОСОБА_4 право на спадщину на частину будинку АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що батько позивача ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як спадкоємець 1 черги після смерті батька, у встановлений законом строк ОСОБА_4 звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Син спадкодавця ОСОБА_5 відмовився від спадщини на користь позивача. Після заведення спадкової справи стало відомо, що батько 04 серпня 2016 р. склав заповіт, яким все належне йому майно він заповів двоюрідній сестрі- ОСОБА_2 . З невідомих причин заповіт завірено не нотаріусом, а секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району. Вважає такий заповіт нікчемним, оскільки не додержані вимоги про нотаріальне посвідчення договору і заповіт складено особою, яка не мала такого права.

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_2 стверджувала, що ОСОБА_6 був її двоюрідним братом, який проживав по АДРЕСА_1 у будинку з дочкою ОСОБА_4 та її сім`єю. За декілька років до його смерті стало відомо, що рідна дочка-позивач у справі , вигнала батька з дому, тому ОСОБА_2 забрала його до себе у с. Володарівка, доглядала за ним, лікувала, за власні кошти поховала. Аналогічна ситуація була з матір`ю ОСОБА_6 , яку відповідач також доглядала до смерті. За життя брат вирішив залишити своє майно ОСОБА_2 , самостійно пішов до Кленівській сільській раді, де заповіт посвідчений. В селі нотаріуса не було, до найближчої нотаріальної контори Богодухівського району понад 35 км. Мати брата ОСОБА_7 , яка мала право на обов`язкову долю у спадщині, відмовилась від такого права на користь ОСОБА_2 .

Від ОСОБА_2 також надійшли письмові пояснення , в яких вона посилається на те, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. При посвідченні заповіту секретар Кленівської сільської ради діяла на підставі рішення сільської ради від 12.11.2015 № 6-УП «Про утворення комісій при виконавчому комітеті Кленівської сільської ради та затвердження Положення про комісії виконавчого комітету сільської ради ( обрано секретарем Узгоджувальної ради при виконавчому комітеті Миренську С.М.), рішення від 22.05.2016 р. № 32 «Про розподіл обов`язків між членами виконавчого комітету Кленівської сільської ради», «Положенням про виконавчий комітет Кленівської сільської ради від 12.11.2015 № 5-УП. Відповідно до п.1 розділу У Положення саме Кленівський сільський голова своїм розпорядженням здійснює розподіл функціональних обов`зків виконавчого комітету, а також розпорядженням голови виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 25 від 23.11.2015 «Про уповноваження секретаря сільської рад Миренської С.М. на вчинення нотаріальних дій. Вказує, що зазначені документи маються у вільному доступі. Твердження позивача про те, що у секретаря ради не було повноважень на вчинення нотаріальних дій не відповідає дійсності, оскільки представник позивача у запиті просив надати рішення сільської ради про уповноваження на вчинення нотаріальних дій, а не рішення виконавчого комітету згідно з підпунктом 5 пункту «б» ч.1 ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Богодухівська районна державна адміністрація Харківської області системно проводило перевірку здійснення виконавчим комітетом Кленівської сільської ради делегованих повноважень органів виконавчої влади. Перевірки здійснені у травні 2016 р., травні 2018 р. ( за період діяльності з листопада 2015 р.), порушень не виявлено. Рішення виконавчого комітету Кленівської сільської ради 7 скликання, розпорядження сільського голови від 23.11.2015 р. про покладення на секретаря сільської ради повноважень на вчинення нотаріальних дій незаконними не визнано, є дійсним і підлягали обов`язковому виконанню ( а.с. 117-121).

У відповіді на відзив ОСОБА_4 вказує, що відповідач, окрім Положення про виконавчий комітет, не надав інших документів щодо повноважень секретаря Кленіської сільської ради, нотаріальні дії вчиняються посадовою особою, на яких покладено вчинення цих дій рішенням органу місцевого самоврядування, а одноосібне надання повноважень сільським головою на підставі рішення виконкому щодо розподілу обов`язків між членами виконавчого комітету , на думку позивача, нікчемне ( а.с. 136-143).

3 особа- ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, письмових пояснень щодо позову або відзиву не надав.

За інформацією Богодухівської міської ради Харківської області, яка набула повноважень 03.12.2020 р., до її складу увійшла розформована Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області. До суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника ( а.с. 109,224, т. 2 а.с. 30).

3 особа-Перша Харківська міська державна нотаріальна контора направила суду заяву про можливість розгляду справи за відсутністю їх представника ( т. 2 а.с.28,48).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкові від 24.06.2021, частково задоволено клопотання ОСОБА_4 та витребувано з 1-ої Харківської міської державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 689/2016, заведеної після смерті ОСОБА_6 ( а.с. 60-61).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 12.01.2023 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України ( т. 2 а.с. 3-4).

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 є донькою ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 15.01.1981 р. Палацом новонароджених «Жовтневий» м.Харкова ( а.с.90,91).

ОСОБА_6 був зареєстрованим по АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Володарівка Богодухівського району Харківської області ( а.с. 71,95-99).

Згідно інформації КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради ОСОБА_6 належить частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 15.09.1979 р. ( 1/4 ч.) і договору купівлі-продажу від 08.07.1991 р.(1/4 ч.). Інша частина належить позивачу- ОСОБА_9 за договором довічного утримання від 12.03.1999 р.( а.с. 88).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги є дочка спадкодавця ОСОБА_4 , син- ОСОБА_5 , мати- ОСОБА_7 .

За життя, 04 серпня 2016 року ОСОБА_6 , склав заповіт, посвідчений секретарем Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, за яким спадкодавець все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося і взагалі все, що буде йому належати та на що він за законом буде мати право, заповідає ОСОБА_2 (а.с. 86).

Позивачка ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори 23.12.2016 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте нотаріусом їй було повідомлено, що після померлого ОСОБА_6 заведена спадкова справа №689/2016 на підставі заяви ОСОБА_2 ( а.с. 70,83).

Сторони не заперечували, що ОСОБА_2 , на користь якої складений заповіт, є двоюрідною сестрою заповідача ОСОБА_6 , з якою останнім часом він мешкав. Саме ОСОБА_2 здійснювала за ним догляд та поховала його за власні кошти, а також доглядала за ОСОБА_7 .

Мати спадкодавця ОСОБА_7 подала державному нотаріусу Богодухівської державної нотаріальної контори 12.01.2017 р. заяву , якою підтвердила про наявність заповіту сина не на її користь та від права на обов`язкову долю у спадщині відмовилась ( а.с. 100-102).

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Харківська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, посилаючись на те, що батько ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та вчинків, не міг керувати ними, у тому числі щодо складання заповіту. У справі призначалась судово- психіатрична, судово- почеркознавча експертизи. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року, яке набрало законної сили постановою Харківського апеляційного суду від 23.02.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила змінити рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, вказавши, що позов не підлягає задоволенню саме з підстав того, що заповіт від 04.08.2016 року від імені ОСОБА_6 є нікчемним, тобто не створює жодних правових наслідків.

Постановою Верховного Суду від 26 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін. ( а.с. 182-210).

Звертаючись у червні 2021 року з позовом до суду ОСОБА_4 про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, позивач вважала, що секретар Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області не мала повноважень посвідчувати заповіт, надавши довідку, з якої вбачається, що протоколи засідань сесії Кленівської сільської ради , якими зафіксовано надання повноважень та покладання обов`язків забезпечувати виконання нотаріальних дій ( у тому числі складати та посвідчувати заповіти) ОСОБА_10 відсутні. Повноваження посвідчувати заповіти надані розпорядженням голови Кленівської сільської ради Богодухівськоо району Харківської області Браго Н.Л. від 23.11.2012 року № 25, тобто не виконавчого комітету, а одноособово, проте нормами діючого законодавства голова сільської ради такими повноваженнями не наділений.

Статтею 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» ( в редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, як власні ( самоврядні) повноваження, так і делеговані повноваження. Вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад) належать до делегованих повноважень (Підпункт 5 пункту "б" ч.1 ст. 38 Закону).

Згідно ч.4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільський, селищний, міський голова серед інших повноважень організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; забезпечує виконання рішень відповідної ради, її виконавчого комітету.

Секретар сільської, селищної, міської ради вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов`язані з діяльністю ради та її органів (п. 10 ч.3 ст. 50 Закону).

Регламентом Кленівської сільської ради Богодухівського району Харківської обл. УП скликання, затв. рішенням П сесії УП скликання сільської ради № 11-УП від 18.11.2015 року визначено, що виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради ( а.с. 36-44,122-127).

Рішеннями Кленівської сільської ради від 12.11.2015 року 2-VП «Про обрання секретаря Кленівської сільської ради» обрана ОСОБА_11 . Рішеннями Кленівської сільської ради від 12.11.2015 №№ 5-VП, 6-VП «Про утворення виконавчого комітету Кленівської сільської ради», «Про утворення комісій при виконавчому комітеті Кленівської сільської ради та затвердження Положення про комісії виконавчого комітету сільської ради» ОСОБА_11 обрано секретарем виконавчого комітету, секретарем узгоджувальної ради при виконавчому комітеті відповідно. Рішенням виконавчого комітету Кленівської сільської ради від 22.05.2016 № 32 розподілені обов`язки між членами виконавчого комітету сільської ради. Відповідно до п.1 розділ V «Положення про виконавчий комітет Кленівської сільської ради», затв. рішенням Кленівської сільської ради від 12.11.2015 № 5-VП, Кленівський сільський голова своїм розпорядженням здійснює розподіл функціональних обов`язків виконавчого комітету. Отже розрядження голови виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 25 від 23.11.2015 «Про уповноваження секретаря сільської ради Миренської С.М. на вчинення нотаріальних дій» не суперечить наданим виконавчим комітетом сільському голові повноваженням.

Позивачем не надано суду належних доказів на спростування зазначених обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Статтею 56 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку ( 491-2011-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій ( фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах; видають свідоцтва про право на спадщину ; видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя ( ст. 37 Закону України «Про нотаріат» в редакції на час спірних правовідносин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (частина друга статті 209 ЦК України).

Кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку з його смертю.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2022 року в справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21) вказано, що:«право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування. Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Під час посвідчення заповіту нотаріусом має бути дотримано порядок його посвідчення. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках».

З огляду на встановлені обставини суд приходить до висновку, що заповіт від 04 серпня 2016 року, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , посвідчений з дотриманням порядку, передбаченого статтями203,209,1251 ЦК України, не суперечить нормам закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , 3 особи- ОСОБА_5 , Перша Харківська міська державна нотаріальна контора, Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області ( нині Богодухівська міська рада Харківської області) про застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, визнання права на спадщину- відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: Позивач- ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );

Відповідач- ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 );

3особи- ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 );

-Перша Харківська міська державна нотаріальна контора (м.Харків, м-н Конституції,1,Палац праці,7 під`їзд, 4 поверх);

-Кленівська сільська рада Богодухівського району Харківської області ( нині Богодухівська міська рада Харківської області ЄДРПОУ 04058640, м. Богодухів Богодухівського району Харківської області, площа Соборності, 2).

Повне судове рішення складено 12.07.2023.

СУДДЯ -