Ухвала

від 14.06.2023 по справі 187/855/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1746/23 Справа № 187/855/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12017040520000319, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 та першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року, ухвалений щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська,українця, не працює, освіта середня, одруженого, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн на користь держави.

Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 197-1 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цим вироком дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

За обставин, встановлених судом в квітні 2017 року ОСОБА_7 , маючи умисел, спрямований на самовільне зайняття земельних ділянок, в порушення вимог ст. ст. 78, 93, 116, 123-126 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації набуття необхідних та достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею, умисно, з корисливих мотивів, самовільно зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, з кадастровим номером 1223783800:02:002:1488, площею 17,8 га, до якої приорав частину землі, площею 7 га, в результаті чого самовільно зайнята земельна ділянка становить 24,82 га, земельну ділянку, яка розташована неподалік с. Судівка Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, загальною площею 11,02 га на відстані 500 м від земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:002:1457 та земельну ділянку, яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, площею 16,76 га, яка не має кадастрового номеру, але розташовується неподалік земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:028:0122.

Вищевказані самовільно зайняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 24,82 га, 11,02 га та 16,76 га, розташовані на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_7 використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме з метою вирощування соняшнику, без наявності відповідного розпорядження органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або у надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаних земельних ділянок.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 344-ДК/273/АП/09/017-17 від 19.09.2017, ОСОБА_7 заподіяно значної шкоди державним інтересам на загальну суму 175150 грн 77 коп., розрахунок якої проведено державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відповідно до вимог статей 6 та 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на незаконність вироку суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Так, захисник вказує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, не підтверджується жодними доказами, а ОСОБА_7 обробляв земельні ділянки за усною домовленістю з селянами, яким ці ділянки належали. Зазначає захисник і про неточності у площі земельної ділянки №1223783800:02:002:1488та невстаноленнясудом власниказемельної ділянкиплощею 7га,яку булоприорано донеї такі власникаінших земельнихділянок,самовільне зайняття,яких інкримінується ОСОБА_7 . При цьому, апелянт зазначає, що ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області у цьому провадженні не є належним потерпілим, оскільки не є влаником держаних земель сільськогосподарського призначення, а відтак і не має повноважень на участь у цьому прлваджженні, про що свідчить і відсутність позову про відшкодування заподіяної державі шкоди.

Звертає увагу адвокат і на те, що оскаржуване рішення, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, не містить місця, часу і способу вчинення кримінального правопорушення, а сума майнової шкоди 130687 грн. 84 коп., встановлена судом, не відповідає суммі вказаній в обвинувальному акті та вступній частині вироку 175150, 77 грн.

В апеляційній скарзі перший заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 та прокурор ОСОБА_9 просять вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 197-1 КК України призначити призначити покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн., й на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, із урахуванням вимог ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_7 від покарання, у зв`язку з закінченням строків давності.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, прокурори, не оскаржуючи висновки суду про доведенність винуватості обвинуваченого, посилаються на незаконність вироку суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Так, прокурори вказують, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, можливо лише за наявності згоди на таке звільнення, в той час як ОСОБА_7 в судовому засіданні відмовився від його звільнення від кримінальної відповідальності та наполягав на виправданні, а тому суд мав застосувати положення ст. 74 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного покарання.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений та його захисник підтримали свою апеляційну скаргу та, з підстав зазначеній в ній, просили вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. При цьому, заперечували проти задоволення апеляційних скарг першого заступника керівника обласної прокуратури та прокурора.

Прокурор в судовому засіданні підтримала апеляційні скарги сторони обвинувачення та просила їх задовольнити, вирок скасувати та ухвалити новий. Проти задоволення апеляційної скарги захисника заперечувала, й вказувала на відсутність підстав для призначення нового розгляду.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з п. 1-3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та ін.)

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

При цьому, мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження обґрунтованості доводів апеляційних скарг, апеляційним судом встановлено, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що призвело до істотних суперечностей, з огляду на таке.

Як видно з вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме у самовільному зайняті земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК передбачена кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт. Об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України є земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею.

При цьому, обов`язковою факультативною ознакою об`єкта злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, є предмет злочину, а саме земельна ділянка, і індивідуальні ознаки (місцезнаходження самовільно зайнятої земельної ділянки, межі такої ділянки, розмір такої ділянки, її координати, загальна стан такої ділянки, кадастровий номер, в разі наявності) є обов`язковими для її індивідуалізації.

За встановленими судом фактичними обставинами та викладеними у вироку суду що ОСОБА_7 самовільно зайняв земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності:

- з кадастровим номером 1223783800:02:002:1488, площею 17,8 га, до якої приорав частину землі, площею 7 га, в результаті чого самовільно зайнята земельна ділянка становить 24,82 га.;

- земельну ділянку, яка розташована неподалік с. Судівка Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, загальною площею 11,02 га на відстані 500 м від земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:002:1457;

- земельну ділянку, яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, площею 16,76 га, яка не має кадастрового номеру, але розташовується неподалік земельної ділянки з кадастровим номером 1223783800:02:028:0122.

В той же час, мотивуючи ухвалене рішення, суд допитавши обвинуваченого та свідків, дослідивши докази у провадженні вказав, що ОСОБА_7 в квітні 2017 року самовільно, без правових підстав зайняв земельні ділянки 1223783800:02:002:1488, 1223783800:02:002:1457, 1223783800:02:002:0122 які мали державну форму власності і належали ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в результаті чого настали суспільно небезпечних наслідків спричинення її власнику в вигляді майнової шкоди в розмірі 130 687, 84 грн.

За таких обставин, суд в свої висновках допустив істотні суперечності, оскільки не зрозуміло чи ОСОБА_7 самовільно зайняв земельні ділянки з кадастровим номером №1223783800:02:002:1488, площею 17,8 га, до якої приорав частину землі, площею 7 га, та земельні ділянки, які не мають кадастрового номеру, загальною площею 11,02 га. 16,76 га, які відповідно розташовані неподалік земельної ділянки № 1223783800:02:002:1457 та № 1223783800:02:028:0122 чи то самі земельні ділянки з кадастровими номерами 1223783800:02:002:1488, 1223783800:02:002:1457, 1223783800:02:002:0122.

Крім того, як зазначено вище, ОСОБА_7 інкримінується самовільне зайняття саме земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, однак суд не надав належної оцінки листу начальника відділу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.п. 6) та розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятих земельних ділянок на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (а.п. 29) які вказують на те, що частина земельного масиву, самовільно зайнятих земельних ділянок, що інкримінується ОСОБА_7 відносяться до земель водного фонду.

В той же час з вказаних доказів неможливо встановити які саме земельні ділянки є землями водного фонду, а які землями сількогосподарського призначення.

Разом з цим, вказане кримінальне правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом: для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди.

За викладеними та встановленими судом фактичними обставинами кримінального правопорушення вищезазначеними діями ОСОБА_7 заподіяно значної шкоди державним інтересам на загальну суму 175150 грн 77 коп.

В той же час, в мотивувальній частині вироку, суд приходить до висновку, що внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_7 земельних ділянок настали суспільно небезпечні наслідки, а саме спричинення її власнику в вигляді майнової шкоди в розмірі 130 687, 84 грн.

Вказаних висновків суд дійшов на підставі дослідженого розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятих земельних ділянок на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яким встановлено розмір збитків в сумі 130687, 84 грн. (а.п. 28).

Водночас судом було досліджено ще і розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільно зайнятих земельних ділянок на території Шульгівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, яким встановлено розмір збитків в сумі 44462, 93 грн. ( а.п. 29).

Між тим суд у своєму рішенні не вказав, чому приймає перший розрахунок та відкидає чи не приймає другий.

В той же час з вказаних розрахунків взагалі не вбачається за самовільне зайняття, яких саме земельних ділянок було проведено та встановлено розмір шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення, а вказана тільки їх загальна площа.

Отже, висновки суду першої інстанції не мотивовані належним чином та носять суперечливий і непослідовний характер, й судом під час постановлення вироку допущено порушення вимог п. 2 ч. 3 ст 374 КПК України, які перешкодили ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення у цьому кримінальному провадженні.

Тож, висновки суду першої інстанції через їх суперечливість та не підтвердження доказами, дослідженими під час судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409, 411 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Водночас, враховуючи визначені ч. 1 ст.404 КПК України особливості та межі апеляційного розгляду, відсутність клопотання сторін про повторне дослідження доказів та вимоги про скасування вироку з постановленням свого рішення, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно усунути недоліки, допущені судом першої інстанції.

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок суду, з підстав невідповідності висновкі суду актичним обставинам кримінального провадження, з призначенням нового розгляду, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 415 КПК України, не входить в обговорення обставин та суті як прийнятого рішення, так і усіх доводів апеляційних скарг, при цьому не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ці обставини підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Разом з цим, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суду слід звернути увагу на строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, визначені ст. 49 КК України, та провести судовий розгляд з дотриманням положень ст.ст. 285-289 КПК України.

При цьому, звертаємо увагу на те, що у кримінальному провадженні № 729/1480/13-к Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2018 року зазначив, що для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України, я про це слушно зазначено апеляційний скаргах сторони обвинувачення.

Отже, під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані порушення кримінального процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а апеляційні скарги сторони обвинувачення частковому задоволенню, й оскаржуваний вирок скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.

Апеляційні скарги прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_9 та першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4