Ухвала

від 12.07.2023 по справі 2-440/09

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 2-440/09

провадження №4-с/489/8/23

УХВАЛА

12 липня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Клюсевич-шарапової Н.М.,

в присутності:

представника заявника Каліча Є.А.,

представника ДВС Тарасенка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Одеса) (далі Інгульський ВДВС) та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в якій просить:

- визнати протиправними дії Інгульського ВДВС у незняті арешту з усього нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 13777444 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче поводження» (в редакції Закону на момент винесення постанови) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

- зобов`язати Інгульський ВДВС зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.10.2010 у виконавчому провадженні № 1377744 (номер запису обтяження 1034620 від 11.10.2010).

В обґрунтування скарги вказано, що 28.03.2023 з інформаційної довідки від 27.03.2023 № 327054427 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо про існування нескасованого державним виконавцем арешту, накладеного на нерухоме майно (номер запису про обтяження 10346420 від 11.10.2010), яке належить ОСОБА_1 , на підставі постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 11.10.2010, винесеної у рамках виконавчого провадження № 13777444.

28.03.2023 на адресу Інгульського ВДВС був скерований адвокатський запит про надання інформації за виконавчим провадженням з вимогою зняття/скасування заборони з усього майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 11.10.2010.

08.04.2023 отримано відповідь Інгульського ВДВС з доданими до неї постановою про відкриття виконавчого провадження № 13777444, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постановою про закінчення виконавчого провадження, роздрукованих з АСВП.

При цьому, Інгульським ВДВС відмовлено у зняття/скасуванні арешту з майна ОСОБА_1 через те, що боржнику необхідно сплати виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

З відмовою в скасуванні арешту ОСОБА_1 не погоджується, так як не скасування арешту з майна у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» в редакції як на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, так і на теперішній час. Крім того, не скасування арешту протягом 11 років, при повному фактичному виконанні рішення згідно з виконавчим документом, відсутності необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Інгульського ВДВС у задоволенні скарги просив відмовити, так як боржником не сплачено судовий збір.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 28.11.2011 державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у виконавчому упровадженні ВП №13777444 з примусового виконання виконавчого листа № 2-440, виданого 17.06.2009 Ленінським районним судом міста Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 5895,00 грн., винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

У вказаному виконавчому провадженні, державним виконавцем постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.10.2010 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Як зазначає скаржник про існування нескасованого арешту йому стало відомо з інформаційної довідки від 27.03.2023 № 327054427, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 10346420 від 11.10.2010.

З цих підстав, 28.03.2023 на адресу Інгульського ВДВС був скерований адвокатський запит про надання інформації за виконавчим поводженням та зняття/скасування заборон з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця від 11.10.2010.

Згідно відповіді Інгульського ВДВС від 03.04.2023 № 30393 підстави для зняття арешту з майна відсутні оскільки необхідно сплатити 589,50 грн. виконавчого збору та 276,82 грн. витрат виконавчого провадження на депозитний рахунок Інгульського ВДВС.

До відповіді були додані роздруковані з АСВП постанова про відкриття виконавчого провадження № 13777444 з ідентифікатором доступу, постанова про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження, постанова про закінчення виконавчого провадження.

Також зазначено, що надання копій постанов неможливе через знищення матеріалів виконавчого провадження по збігу трирічного строку зберігання виконавчого провадження.

Вирішуючи скаргу суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно достатті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

На час прийняття державним виконавцем постанови від 28.11.2011 про закінчення виконавчого провадження, спірні правовідносини були врегульованіЗаконом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 606-XIV).

Згідно зістаттею 11 Закону № 606-XIVдержавний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно достатті 30 Закону № 606-XIVдержавний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цимЗакономпорядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно ізстаттею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно ізстаттею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно ізстаттею 48 цього Закону.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Судом встановлено, що виконавче провадження закінчено на підставі пункту 8 частини першої статтею 49Закону № 606-XIV - фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За положеннями частини першої, другої статті 50Закону № 606-XIV (уредакції намомент винесенняпостанови про закінченнявиконавчого провадження) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні вимоги передбачені в частинах першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 з скаргою до суду.

Згідно частини сьомої статті 27Закону № 606-XIV (у редакції на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Із доданої до відповіді Інгульського ВДВС постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що боржнику було встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду та вказано, що при невиконанні рішення в у вказаний строк воно буде виконано в примусовому порядку зі стягнення з боржника виконавчого збору та витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій.

Стягнення з боржника виконавчого збору на момент відкриття виконавчого провадження (16.10.2009) передбачено положеннями статті 49Закону №606-XIV, а стягнення витрат,пов`язанихз організацієюта проведенням виконавчих дій - статтю 45 Закону, згідно вимог яких державним виконавцем передбачено винесення окремих постанов.

У судовому засіданні представник Інгульського ВДВС пояснив, що крім доданих до відповіді постанов, які роздруковані з АСВП, інші матеріали виконавчого провадження відсутні у зв`язку із знищенням по закінченню строку зберігання. Через що не може підтвердити чи спростувати і сплату виконавчого збору та витрат виконавчого провадження боржником.

Також представником Інгульського ВДВС не надано доказів винесення державним виконавцем постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, та їх виділення в окреме провадження. Не містить такої інформація і АСВП.

Положеннями статті 451ЦПК Українипередбачено,що зарезультатами розглядускарги судпостановляє ухвалу. У разівстановлення обґрунтованостіскарги судвизнає оскаржуванірішення,дії чибездіяльність неправомірнимиі зобов`язуєдержавного виконавцяабо іншупосадову особуоргану державноївиконавчої служби,приватного виконавцяусунути порушення(поновитипорушене правозаявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи наведе, а також те, що тривалість накладеного на майно арешту є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, суд приходить до висновку про неправомірність дій державної виконавчої служби щодо незнання арешту з майна боржника, при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження та в подальшому, після звернення ОСОБА_1 в березні 2023 році з відповідним адвокатським зверненням, а тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у незняті арешту з усього нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 13777444 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11.10.2010 у виконавчому провадженні № 1377744 (номер запису обтяження 1034620 від 11.10.2010).

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 12.07.2023.

Суддя І.В. Коваленко