Постанова

від 13.09.2023 по справі 2-440/09

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

13.09.23

22-ц/812/960/23

Справа номер 2-440/09 Головуючий суду першої інстанції Коваленко І. В.

Провадження номер 22-ц/812/960/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю. В.,

за участі представника Інгульського ВДВС м.Миколаєва Тарасенка К. В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправузаапеляційною скаргоюІнгульськоговідділу державноївиконавчої службиу містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) наухвалу Ленінськогорайонного суду м.Миколаєвавід12липня 2023року,постановлену об 11 год 21 хв підголовуванням судді Коваленка І. В. у приміщенні суду у м. Миколаєві, повний текст якої складено того ж дня, за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі Інгульський ВДВС м. Миколаєва) та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаною скаргою, яку обґрунтовував наступним.

На виконанні Інгульського (раніш Ленінського) ВДВС м.Миколаєва з 16 липня 2009 року перебувало виконавче провадження №13777444 про стягнення з заявника заборгованості на користь ВАТ «Миколаївобленерго» у сумі 5895,00 грн.

28 березня 2023 року ОСОБА_1 дізнався, що на належне йому нерухоме майно накладений арешт відповідно до постанови державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції Ліпчан С. В. від 11 жовтня 2010 року, винесеної у рамках виконавчого провадження №13777444.

У зв`язку з цим на адресу Інгульського ВДВС було направлено адвокатський запит про надання інформації за виконавчим провадженням з вимогою зняття/скасування заборони з усього майна, яке належить ОСОБА_1

08 квітня 2023 року отримано відповідь Інгульського ВДВС з доданими до неї постановою про відкриття виконавчого провадження №13777444, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постановою про закінчення виконавчого провадження, роздрукованих з АСВП.

При цьому Інгульським ВДВС відмовлено у знятті/скасуванні арешту з майна ОСОБА_1 через те, що боржнику необхідно сплатити виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Посилаючись на незгоду з відмовою у скасуванні арешту з його майна, оскільки не скасування арешту з майна у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», в редакції на момент винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, так і на теперішній час, а також на те, що не скасування арешту протягом 11 років порушує право власності заявника і є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, скаржник просив визнати протиправними дії Інгульського ВДВС м. Миколаєва у незняті арешту з усього нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням виконавчого провадження №13777444 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче поводження» (в редакції Закону на момент винесення постанови) фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; зобов`язати Інгульський ВДВС м. Миколаєва зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 жовтня 2010 року у виконавчому провадженні №1377744 (номер запису обтяження 10346420 від 11.10.2010).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у незняті арешту з усього нерухомого та рухомого майна, належного ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням виконавчого провадження №13777444 у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зобов`язано Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 жовтня 2010 року у виконавчому провадженні №1377744 (номер запису обтяження 1034620 від 11.10.2010).

Судове рішення мотивоване тим, що доказів винесення державним виконавцем постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на виконавче провадження та їх виділення в окреме провадження не надано, а тривалість накладеного на майно арешту є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із ухвалою суду, Інгульський відділ державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, просив ухвалу суду скасувати.

Апелянт зазначав, що судом першої інстанції не було встановлено факту незаконного винесення постанови про арешт майна боржника. Отже, ця постанова є такою, що винесена відповідно до норм чинного законодавства та була необхідною для забезпечення реального виконання рішення.

Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій по виконавчому провадженню №13777444 не було стягнуто, саме тому, згідно з вимогами ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження згідно з п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця не було.

Листом від 08 квітня 2023 року боржнику роз`яснено порядок зняття арешту з його майна.

Ухвала суду першої інстанції ґрунтується виключно на схожих рішеннях Верховного Суду, хоча вони з одного і того ж питання можуть містити різну думку і мати різні висновки, тому що приймаються за різних обставин справи, які не є однаковими.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошував на тому, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга безпідставною.

Фактичні обставини справи

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 27 квітня 2009 року, з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Енергетичної компанії «Миколаївобленерго» стягнуто заборгованість у розмірі 5806,94 грн та судові витрати у сумі 88,06 грн.

На виконання цього судового рішення 17 червня 2009 року було видано виконавчий лист №2-440.

16 липня 2009 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції Травянка Л. В. відкрито виконавче провадження №13777444 за вказаним виконавчим листом про стягнення заборгованості у сумі 5895 грн.

11 жовтня 2010 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції Ліпчан С. В. у межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно боржника та заборонено його відчуження лише в межах суми боргу.

28 листопада 2011 року постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції Терещенка А. О. виконавче провадження №13777444 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст.49, 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення.

Як зазначає скаржник про існування нескасованого арешту йому стало відомо з інформаційної довідки від 27.03.2023 № 327054427, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження 10346420 від 11.10.2010.

28 березня 2023 року на адресу Інгульського ВДВС м.Миколаєва був направлений адвокатський запит про надання інформації за виконавчим провадженням та зняття/скасування арешту з усього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 11 жовтня 2010 року.

Відповідно до наданої відповіді Інгульського ВДВС м.Миколаєва від 03 квітня 2023 року №30393 підстави для зняття арешту з майна відсутні, оскільки необхідно сплатити 589,50 грн виконавчого збору та 276,82 грн витрат виконавчого провадження на депозитний рахунок Інгульського ВДВС м.Миколаєва. Також зазначено, що матеріали виконавчого провадження не зберіглися, бо строк їх зберігання становив три роки.

У судовому засіданні в суді першої інстанції представник Інгульського ВДВС м.Миколаєва пояснив, що оскільки матеріали виконавчого провадження знищені по закінченню строку зберігання, він не може підтвердити чи спростувати факт сплати заявником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першоюстатті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Стаття 447 ЦПК Українирегламентує, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» №606 від 21 квітня 1999 року, в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» №606 від 21 квітня 1999 року у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частина сьома статті 28 вказаного Закону передбачає, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016, який діяв на час звернення заявника до Інгульського ВДВС м.Миколаєва з заявою про зняття арешту, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зстаттею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд першої інстанції підставно вважав, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

На підставі зазначеного колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що незняття Інгульським ВДВС м.Миколаєва арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання відділу зняти арешт з майна боржника.

Посилання Інгульського ВДВС м.Миколаєва на несплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по вказаному виконавчому провадженню не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

За таких обставин та враховуючи фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на все майно боржника, висновок суду першої інстанції про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Оскільки суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, то колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим .

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 липня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 13 вересня 2023 року.