Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/8886/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 910/8886/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.07.2023 у справі №910/8886/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо»

про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції (викладене у відзиві на апеляційну скаргу від 22.06.2023)

подане при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, повний текст якого складений 29.03.2023

та апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023, повний текст якого складений 04.05.2023

у справі № 910/8886/22 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вокар-Сервіс»

про стягнення 1 180 750,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про стягнення збитків в сумі 1 180 750,27 грн. за укладеним між сторонами договором на надання транспортно-експедиційних послуг автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньому сполученні №01/27 від 27.01.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/8886/22 у позові відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2023, повний текст якого складений та підписаний 04.05.2023, у справі № 910/8886/22:

- заяву третьої особи задоволено повністю та присуджено до стягнення з позивача на користь третьої особи витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18 000,00 грн.;

- заяву відповідача задоволено частково та присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., в іншій частині заяви відповідача відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (надійшла до суду 17.04.2023), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/8886/22 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

23.05.2023 до суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/8886/22.

Також, 05.06.2023 до суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/8886/22 у якій позивач просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/8886/22 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяв відповідача та третьої особи про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвокати відмовити у повному обсязі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 та витягів з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.05.2023 та від 05.06.2023, справу № 910/8886/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

22.06.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить покласти на позивача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25 500,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, повний текст якої складено 27.06.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/8886/22 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/8886/22 залишено без змін.

Також, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, повний текст якої складено 27.06.2023, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/8886/22 залишені без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі № 910/8886/22 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у справі № 910/8886/22 призначено на 11.07.2023 об 11:15 год. в режимі відеоконференції.

В судове засідання позивач представників не направила, про причини неявки суду не повідомила.

В судовому засідання представники відповідача та третьої особи клопотання відповідача підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції (викладене у відзиві на апеляційну скаргу від 22.06.2023), матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

З матеріалів справи слідує, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив покласти на позивача витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 25 500,00 грн., а до відзиву були додані докази на підтвердження понесення таких витрат.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з адвокатом Мусієнко В.І. договору про надання професійної правничої допомоги №01/10/2022/ГС від 05.10.2022 з додатком № 1, розрахунку обсягу наданих послуг з надання професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості по справі № 910/8886/22, рахунку № 01/10/2022/ГС/03 від 21.06.2023, акту прийому передачі наданих послуг 01/10/2022/ГС/03 від 21.06.2023 та платіжної інструкції № 2774 від 21.06.2023

Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.

05.10.2022 відповідач (клієнт) та адвокат Мусієнко В.І. уклали договір про надання професійної правничої допомоги №01/10/2022/ГС, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу із захисту прав і законних інтересів клієнта, у тому числі, але не виключно, у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді та будь-яких інших судових, державних та правоохоронних органах Державної виконавчої служби у справі за участю клієнта, а саме №910/8886/22.

Відповідно до п. 5 Договору про надання професійної правничої допомоги №01/10/2022/ГС підтвердженням фактичного надання послуг є акт прийому-передачі наданих послуг, до якого додається детальний опис послуг, наданих адвокатом.

05.10.2022 між сторонами укладено Додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №01/10/2022/ГС, де сторони погодили, що розмір винагороди адвоката обчислюється в порядку погодинної оплати та складає 3 000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката; винагорода адвоката за участь в одному судовому засіданні складає 3 000,00 грн.

21.06.2023 між сторонами складено акт прийому-передачі наданих послуг на суму 25 500,00 грн.

З розрахунку обсягу наданих послуг з надання професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості по справі № 910/8886/22 та рахунку № 01/10/2022/ГС/03 від 21.06.2023, в яких міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, вбачається, що адвокатом за актом від 21.06.2023 були надані наступні послуги:

1) підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 26.04.2023 по справі № 910/8886/22 - 3,0 години;

2) ознайомлення з апеляційною скаргою позивача в Північному апеляційному господарському суді - 0,5 години;

3) підготовка відзиву на апеляційну скаргу позивача на рішення суду від 15.03.2023 по справі № 910/8886/22 - 4 години;

4) участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі № 910/8886/22 - 1 година.

Погодинна ставка адвоката Мусієнка В.І. згідно договору про надання професійної правничої допомоги №01/10/2022/ГС від 05.10.2022 та додатку до нього 3 000,00 грн./год.

Разом - 8,5 годин = 25 500,00 грн.

Платіжною інструкцією № 2734 від 21.06.2023 відповідач сплатив на користь адвоката гонорар у розмірі 25 500,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу адвокатом Мусієнко В.І. послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач письмових заперечень проти розміру витрат не надав.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів зауважує на тому, що з наданих відповідачем розрахунку обсягу наданих послуг з надання професійної правничої допомоги адвоката та їх вартості по справі № 910/8886/22 та рахунку № 01/10/2022/ГС/03 від 21.06.2023, в яких міститься детальний опис наданих адвокатом послуг, вбачається, що частина з витрат, які він заявляє до стягнення була ним понесена у зв`язку з розглядом його апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/8886/22, у задоволенні якої постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 відмовлено, а відтак стягнення витрат у загальній сумі 9 000,00 грн., які становлять вартість підготовки апеляційної скарги на додаткове рішення суду від 26.04.2023 по справі № 910/8886/22 (3,0 години), не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, так як в силу приписів ст. 129 ГПК України такі витрати покладаються на відповідача.

Щодо решти витрат, колегія суддів зазначає про те, що правова позиція відповідача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво її інтересів здійснювалось тим самим адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи. Вказане свідчить про те, що час затрачений адвокатом для підготовки проекту відзиву третьої особи (4 годин) є завищеним.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову допомогу, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані відповідача докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати відповідача загальній сумі 13 500,00 грн., а саме витрати на: ознайомлення з апеляційною скаргою позивача в Північному апеляційному господарському суді ( 0,5 години); підготовку відзиву на апеляційну скаргу позивача на рішення суду від 15.03.2023 по (3 години); участь в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду по справі (1 година); загалом 4,5 години.

Таким чином клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції колегією суддів задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр Технополіс» (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд. 7, ідентифікаційний код: 37395837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7, офіс 65, ідентифікаційний код: 36285983) витрати на правову допомогу адвоката в сумі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

3. В іншій частині вимог клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерп-Експо» про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технологічний центр «Технополіс» судових витрат на професійну правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8886/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.07.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров