Постанова

від 03.07.2023 по справі 920/660/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2023 р. Справа№ 920/660/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шаповал С.В.

від відповідача: Венгаренко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023, повний текст рішення складено та підписано 08.02.2023

у справі № 920/660/22 (суддя Шморгун В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут Сумипроект»

про внесення змін до договору про надання послуг

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просить суд внести зміни до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №265-т від 01.10.2017, шляхом укладення Додаткової угоди від 01.12.2018 про внесення змін в Додаток №1 «Характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження договірні навантаження теплової енергії» та Додаток № 5 «Протокол узгодження розподілу теплової енергії від показників загального приладу комерційного обліку теплової енергії між споживачами» до названого Договору у редакції прохальної частини позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки після укладення договору відповідач додатково набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 3417 кв.м. (окрім площі, визначеної у договорі - 234,5 кв.м.), існують встановлені ст. 652 ЦК України та ст. 188 ГК України обставини для внесення змін до договору за рішенням суду. При цьому, за твердженнями позивача, він намагався врегулювати питання щодо зміни площі приміщення, за якою надаються послуги, шляхом укладення додаткової угоди до договору, та 19.12.2018, 16.12.2020 направляв відповідачу проекти додаткової угоди до договору. Однак, відповідач ухиляється від її підписання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі №920/660/22 в позові відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн 00 коп. покладено на позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд встановив, що на момент звернення позивача із цим позовом саме до ТОВ «Інститут Сумипроект» відсутні правові підстави для застосування ст. 652 ЦК України та внесення змін до договору, так як з 10.10.2019 власником приміщення є інша юридична особа. Також судом зауважено, що діючим законодавством не передбачено зміна за рішенням суду зобов`язань, які виникли у минулому.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення у справі №920/660/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки було прийнято при невірному з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що:

- суду позивачем було доведено основну мету внесення змін до договору - це істотна зміна обставин, що суттєво змінилась, у зв`язку з цим позивачу завдано збитки в результаті несанкціонованого, неврегульованого сторонами відбору теплової енергії, що перевищила договірні зобов`язання за договором №265-т від 01.10.2017 та унеможливило правильний розподіл теплової енергії іншим споживачам послуг;

- з 06.10.2017 розмір займаної відповідачем площі і відповідно наданої послуги з центрального опалення змінився в 14,5 рази (збільшилось до 3615,5 кв.м.), але це не було врегульовано умовами діючого Договору;

- при вирішенні цього спору судом першої інстанції не було враховано наявності усієї сукупності умов, визначених приписами частиною другою статті 652 ЦК України;

- суд першої інстанції не врахував обставини, що встановлені судовими рішеннями у справі № 920/789/20, а саме факт укладення відповідачем з новим власником приміщень договору позички від 14.10.2019, за яким саме відповідач є користувачем вказаних нежитлових приміщень, а отже споживачем в розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

- відсутність врегулювання в договорі площі нежитлових приміщень загальною площею 3417 кв.м. виключає можливість стягнення за надання послуг з центрального опалення;

- судом не було враховано того, що надання послуг з центрального опалення здійснювалось позивачем на більшу площу ще до зміни власника приміщення і що в даних правовідносинах відповідач діяв недобросовісно, не повідомив про істотну зміну обставин, а також ухилявся від писання додаткової угоди;

- у справі № 920/789/20 не було стягнення нарахувань за надані послуги з центрального опалення, коли власником був відповідач за збільшеною площею.

Позивачем також подано заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Сумитеплоенерго» в повному обсязі, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що:

- позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження розміру саме опалюваної площі приміщень, належних відповідачу ані станом на 01.12.2018, ані на час подання позову;

- додаток № 5 до договору «Протокол узгодження розподілу теплової енергії між споживачами загального приладу обліку, встановленого за адресою м. Суми», в якому зазначена площа приміщення 234,5 кв.м., не підписаний сторонами, а в оригінальному екземплярі договору відповідача додаток № 5 не містить запису про опалювальну площу. Тобто він є неукладеним;

- додаток № 5 до договору не є документом, який підтверджує на час укладення договору будь-яку площу приміщення відповідача, позаяк є зразком документа, який заповнюється і подається споживачем під час виконання договору;

- у зв`язку з відсутністю в договорі посилань на певну площу приміщення, а також будь-яких розрахунків по договору, - відсутні і підстави для внесення змін у договір щодо площі приміщення;

- додаткова угода від 19.12.2018 та акти приймання-передачі теплової енергії не направлялися позивачем та неотримувались відповідачем; належних доказів такого направлення у позивача немає, що встановлено судовим рішенням у справі № 920/803/19;

- позивачем належними доказами не доведено факт отримання відповідачем додаткової угоди № 4 від 01.12.2018 у 2020 році, тобто відсутні докази повідомлення позивача про бажання внести відповідні зміни до договору;

- відповідач не є ані власником нежитлових приміщень, ані користувачем послуг позивача, оскільки з 10.10.2019 не має у власності жодного об`єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, а згідно договору позики від 14.10.2019 не передбачено, що відповідач як користувач приміщення є відповідальною особою з оплати наданих комунальних послуг; Строк дії договору позички закінчився 14.08.2022;

- предмет позову у даній справі відсутній, оскільки Договір про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017, до якого позивач хоче внести зміни, у відповідності до його п. 10.2 не діє і є розірваним 10.10.2019 - з моменту вибуття з власності відповідача об`єкта нерухомості щодо якого цей договір укладався;

- позивач не наводить жодної правової норми яка б передбачала вносити зміни до договору «заднім числом», змінивши по суті додаток до договору новим додатком, що датований на 4 роки раніше;

- наслідком непогодження споживача з необхідністю внесення змін в договір в силу приписів ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є припинення надання таких послуг та розірвання договору в односторонньому порядку, а не зобов`язання через суд внести зміни в договір шляхом укладення додаткової угоди, датованої 2018 роком.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/660/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі №920/660/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на оскаржуване рішення у названій справі. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.05.2023. Явку учасників справи визнано не є обов`язковою. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги в письмовій формі до 22.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 22.05.2023.

В судовому засіданні 22.05.2023 оголошено перерву до 03.07.2023.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні 03.07.2023 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (виконавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут Сумипроект» (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №265-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2-1.4 укладеного договору суб`єктом користування послугами є споживач, який визначений умовами цього договору. Характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) споживання - договірні навантаження теплової енергії вказані у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору. Умови обліку споживання послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії вказані у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

В п. 10.1 договору сторонами визначено, що він набирає чинності з 01.10.2017 і діє один рік. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Згідно п.п. 9.2, 9.8 договору цей правочин має додатки, які є його невід`ємними частинами. Всі додатки, які є невід`ємною частиною цього договору, набувають статусу договірних після підписання цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 до договору «Характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірне навантаження теплової енергії» зазначено найменування споживача та адресу об`єкта надання послуг - ТОВ «Інститут Сумипроект»; вул. Г.Кондратьєва, 25. Теплове навантаження згідно Додатку № 1 до договору - 0,0147 Гкал/год. Згідно п. 1 цього додатку виконавець постачає споживачу теплову енергію на опалення в межах 29,77 Гкал/рік.

За змістом п. п. 1, 4 Додатку № 2 до договору облік спожитих послуг проводиться засобами (приладами) обліку води і теплової енергії або розрахунковим способом. Споживач, що має загальний на декілька об`єктів (споживачів) прилад обліку, подає до виконавця протокол узгодження розподілу теплової енергії між споживачами у відсотках від загального об`єму споживання згідно додатку № 5 до цього договору.

У разі розташування споживача, який не має приладів обліку теплової енергії у будинку, що обладнаний приладами загального обліку - від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладами обліку будинку, віднімається кількість тепла, спожитого іншими споживачами із приладами обліку, а решта розподіляється між споживачами, які приладів обліку не мають, пропорційно об`єму займаних площ (договірних навантажень) (п. 8 Додатку № 2 до договору).

В Додатку № 5 до договору «Протокол узгодження розподілу теплової енергії від показників загального приладу комерційного обліку теплової енергії між споживачами» (в копії наданої позивачем) міститься таблиця, в якій значиться споживач - ТОВ «Інститут Сумипроект» та опалювальна площа - 234,5 кв.м. Рядок в стовпчиках «% від показань лічильника»; «підпис посадової особи, печатка»; «примітка» - не заповнені.

Як стверджується позивачем, впродовж дії цього договору нарахування відповідачу за спожиті послуги відбувались на підставі показників засобу обліку будинку теплової енергії пропорційно займаній ним площі.

Однак, у листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що відповідачу на праві власності належать нежитлові приміщення у будинку, за яким надавались послуги по договору на загальну площу ще 3417 кв.м., окрім площі, визначеної у договорі у розмірі 234,5 кв.м. Право власності відповідача на 3201,6 кв.м. зареєстровано 06.10.2017, та на 215,4 кв.м. - 18.08.2017.

З метою врегулювання розбіжностей в площі приміщення, за доводами позивача, ним 19.12.2018 та 16.12.2020 надавались відповідачу проекти додаткової угоди від 01.12.2018 до договору. Однак відповідач не підписав ці проекти та не повідомляв позивача про результати їх розгляду, що є, на думку позивача, безпідставним ухиленням від виконання відповідачем своїх обов`язків та підставою для звернення до суду із позовом про внесення змін до договору у редакції, запропонованій у прохальній частині позову.

Правовою підставою позову позивачем визначено ст. 652 ЦК України та ст. 188 ГК України, оскільки має місце наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладені договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У частині 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).

Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Частиною 4 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК України). Припис абз.2 ч.1 ст.652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду (п.п. 87-89 постанови).

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК України), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17).

Так, звертаючись з цим позовом ТОВ «Сумитеплоенерго» наполягало на тому, що внаслідок істотної зміни обставин, якими сторони керувалися укладаючи зазначений договір, він підлягає зміні з підстав, передбачених статтею 652 ЦК України. При цьому істотною зміною обставин, за твердженнями позивача, є додаткове набуття відповідачем права власності на об`єкти нерухомості, що станом на 07.10.2017 становило загальною площею 3615,5 кв.м. Фактичне споживання відповідачем послуг з централізованого опалення з урахуванням названої площі, що є меншою від наведеної в договорі, безпосередньо порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладені правочину, а саме отримання оплати за фактично надані послуги.

Однак, колегія звертає увагу на те, що передбачене вказаною нормою право на внесення змін в договір у разі істотної зміни обставин, направлене на захист сторін такого договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних з подальшим виконанням договору в умовах виникнення обставин.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом на підставі наявних у справі довідок з Державного реєстру на нерухоме майно, з 10.10.2019 власником приміщення, що є предметом договору та у якому надавались послуги теплопостачання (адреса: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 25, загальна площа 3651,5 кв.м.), є не відповідач, а інша особа - ТОВ «Девелопмент Київ». Тобто у справі, що розглядається, позивач прагне домогтися внесення змін щодо площі опалюваного приміщення відповідача за період коли зобов`язання ним фактично виконано (з 07.10.2017 по 10.10.2019).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивач в рамках справи № 920/788/20 звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача 541 334,68 грн збитків, завданих бездоговірним споживанням теплової енергії. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.01.2021 провадження у названі справі закрито на підставі частини першої статті 231 ГПК України, оскільки є рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2020 у справі № 920/803/19, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Крім того, ухвалою від 19.10.2021 у справі № 920/818/21 Господарський суд Сумської області закрив провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки суд встановив, що є такі, що набрали законної сили, рішення у справі № 920/803/19 та ухвала суду про закриття провадження у справі №920/788/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В контексті встановленого, Суд приходить до висновку, що пред`явлений позов у цій справі не спрямований на забезпечення захисту сторони договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування істотної зміни обставин. А поданий з метою досягнення позитивного судового рішення у іншому судовому процесі, зокрема, про стягнення вартості вже наданих послуг відповідачу. Тобто задоволення відповідної вимоги не здатне призвести до захисту прав або законних інтересів позивача, а лише може бути використане для захисту інших прав та, відповідно, зміни підстави пред`явлення такого позову.

У частині другій статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої зазначеної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на те, що майнові інтереси позивача у вигляді отримання вартості наданих послуг із теплопостачання підлягають захисту в інший спосіб встановлений законом, колегія приходить до висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб є неналежним та неефективним, адже задоволення вимоги позу не припинить порушення інтересів позивача. Наведене є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, заявляючи вимогу про внесення змін у договір шляхом укладення додаткової угоди в редакції прохальної частини позову, визначив в її п. 3 положення про те, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони встановили розповсюдження її дії на правовідносини, що виникли до її укладення починаючи з 07.10.2017.

Вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд встановив, що станом на час звернення позивача з цим позовом та, відповідно, прийняття судового рішення відповідач не є власником будь-якого нежитлового приміщення, що розташовано за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 25. А тому, з огляду на відсутність в нормах чинного законодавства положень, що дозволяли б внести за рішенням суду зміни в зобов`язання, які виникнули у минулому, відмовив в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком та зазначає таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже суд має право встановити у рішенні дату набрання чинності змін до договору, яка може бути іншою, ніж дата набрання чинності рішенням суду.

Разом із тим для реалізації права сторони на зміну умов договору в судовому порядку з іншої дати, ніж дата набрання чинності рішенням суду, має враховуватися момент, з якого зобов`язання можуть змінюватися.

Згідно із частиною третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У статті 653 Цивільного кодексу України розмежовано поняття «зміна договору» та «зміна зобов`язання, що випливає з договору»: якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (аналогічна правова позиція із застосування вищенаведених норм матеріального права викладена в постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 914/3461/21).

Сторонами в п. 10.1 договору узгоджено, що він набирає чинності з 01.10.2017 і діє один рік. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Доказів того що сторонами оформлено двосторонній правочин із розірвання договору до матеріалів справи не представлено, а тому станом на час вирішення цього спору договір чинний.

Однак, враховуючи встановлення обставин неналежності відповідачу на праві власності нежитлових приміщень станом на час вирішення спору, що виключає можливість надання позивачем йому послуг за договором на майбутнє, а отже і внесення змін в зобов`язання за судовим рішенням в порядку ч. 3 ст. 653 ЦК України, колегія погоджується з вірним висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на правову позицію, що викладена в постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 908/1349/19 не може бути врахована Судом при вирішенні справи, що розглядається, оскільки в названій справі вирішувався переддоговірний спір про визнання укладеним договору. Касаційна інстанція, з посиланням на положення ст. 187 ГК України та встановлену законодавством обов`язковість укладання договорів про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погодилась з судом першої інстанції про можливість розповсюдження його дії на правовідносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення.

Відносно доводів скаржника про неврахування судом обставин укладення між відповідачем та новим власником договору позички, за яким позивач продовжував користуватися нежитловим приміщенням колегія зазначає, що наведене не спростовує висновків суду неможливості надання відповідачу послуг в межах правовідносин за договором №265-т від 01.10.2017 після відчуження ним права власності на об`єкти нерухомості. До того ж, рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2020 у справі № 920/789/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2021, позов ТОВ "Сумитеплоенерго" до ТОВ "Девелопмент Київ" (новий власник) задоволено частково, зокрема, стягнуто на користь позивача 189928,48 грн вартості спожитої без договору теплової енергії за період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року. В постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що за змістом умов договору позички на ТОВ «Інститут «Сумипроект», як користувача приміщення, не було покладено обов`язку укладати договори на постачання теплової енергії та здійснювати оплату за отримані послуги.

Інші доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі, а тому підлягають відхиленню.

За наведеного, аргументація апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та прийнятим при невірному з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з невірним застосуванням норм матеріального і процесуального права, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі №920/660/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника (позивача).

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі №920/660/22 залишити без змін.

Матеріали справи №920/660/22 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складно та підписано, - 11.07.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков