Постанова

від 07.11.2023 по справі 920/660/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 920/660/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Шаповал С. В. (адвоката), Приходько Д. В. (адвоката),

відповідача - Венгаренко Т. А. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Алданова С. О., Євсіков О. О.) і рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 (суддя Резніченко О. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Сумипроект"

про внесення змін до договору про надання послуг,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - ТОВ "Сумитеплоенерго") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Сумипроект" (далі - ТОВ "Інститут Сумипроект") про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т шляхом укладення додаткової угоди від 01.12.2018 про внесення змін в додаток № 1 "Характеристика об`єкта (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження, договірні навантаження теплової енергії" та в додаток № 5 "Протокол узгодження розподілу теплової енергії від показників загального приладу комерційного обліку теплової енергії між споживачами" в редакції, яка викладена в прохальній частині позовної заяви.

1.2. Позовні вимоги ТОВ "Сумитеплоенерго" обґрунтовані тим, що після укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т відповідач додатково набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 3417 м2 (крім площі, визначеної в договорі 234,5 м2), а тому, на думку позивача, в цьому випадку існують підстави, передбачені статтею 652 Цивільного кодексу України та статтею 188 Господарського кодексу України, для внесення змін до договору за рішенням суду. При цьому, за твердженням позивача, він намагався врегулювати питання щодо зміни площі приміщення, за якою надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, шляхом укладення додаткової угоди до договору від 01.10.2017 № 265-т, та 19.12.2018 і 16.12.2020 направляв відповідачу проекти додаткової угоди до договору від 01.10.2017. Однак, за доводами позивача, відповідач ухиляється від підписання додаткової угоди до договору від 01.10.2017. Тому позивач вважав, що в цьому випадку істотно змінились обставини, якими керувалися сторони при укладенні договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 920/660/22, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ТОВ "Сумитеплоенерго" до ТОВ "Інститут Сумипроект" про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що на момент звернення позивача із цим позовом до ТОВ "Інститут Сумипроект" були відсутні правові підстави для застосування статті 652 Цивільного кодексу України та внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т, оскільки з 10.10.2019 власником приміщення є інша юридична особа. Крім того, місцевий господарський суд констатував, що діючим законодавством України не передбачена зміна зобов`язань, які виникли в минулому, за рішенням суду,.

2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що пред`явлений позов у цій справі не спрямований на забезпечення захисту сторони договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням, за існування істотної зміни обставин. За висновком апеляційного господарського суду, позов у цій справі подано з метою досягнення позитивного судового рішення в іншому судовому процесі, зокрема, про стягнення вартості вже наданих послуг відповідачу, тобто, задоволення позовних вимог не здатне призвести до захисту прав або законних інтересів позивача, а лише може бути використане для захисту інших прав. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що майнові інтереси позивача у вигляді отримання вартості наданих послуг із теплопостачання підлягають захисту в інший спосіб, встановлений законом. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки задоволення позовних вимог не припинить порушення інтересів позивача, і наведене, за висновком суду, є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та рішенням Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі № 920/660/22, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Сумитеплоенерго" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Сумитеплоенерго" зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Сумитеплоенерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. ТОВ "Сумитеплоенерго" вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статей 526, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц та постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 920/175/21.

3.4. ТОВ "Інститут Сумипроект" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сумитеплоенерго" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. ТОВ "Інститут Сумипроект" зазначає, що поняття "істотна зміна обставин" має значення лише стосовно ще не здійсненого виконання і не має правового значення для виконання, яке вже відбулося. Таким чином, за доводами ТОВ "Інститут Сумипроект", вимога позивача про внесення змін до договору не може бути задоволена судом, оскільки зобов`язання, які змінюються за рішенням суду, змінюються з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а не з моменту, який обрав позивач (2017 рік). Крім того, відповідно до наданої позивачем копії договору позички від 14.10.2019, вона не містить умов про те, що користувач - ТОВ "Інститут Сумипроект" є платником, відповідальною особою та / або самостійно укладає і регулює відносини щодо надання комунальних послуг в приміщеннях, переданих в позичку. При цьому, за твердженням ТОВ "Інститут Сумипроект", до аналогічних висновків дійшов Північний апеляційний господарський суд у постанові від 02.04.2021 у справі № 920/789/20 за позовом ТОВ "Сумитеплоенерго". ТОВ "Інститут Сумипроект" також звертає увагу на те, що наведений договір позички укладений на 34 місяці, а його строк закінчився 14.08.2022.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.10.2017 між ТОВ "Сумитеплоенерго" (виконавець) та ТОВ "Інститут Сумипроект" (споживач) укладено договір № 265-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, які передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).

4.2. Відповідно до пунктів 1.2-1.4 договору суб`єктом користування послугами є споживач, який визначений умовами цього договору. Характеристика об`єкта (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) споживання, договірні навантаження теплової енергії визначені в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору. Умови обліку споживання послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії наведені в додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

4.3. У пункті 10.1 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності з 01.10.2017 і діє один рік. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

4.4. Пунктами 9.2, 9.8 договору передбачено, що він має додатки, які є його невід`ємними частинами. Всі додатки, які є невід`ємною частиною цього договору, набувають статусу договірних після підписання цього договору.

4.5. В додатку № 1 до договору "Характеристика об`єкта (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження, договірне навантаження теплової енергії" зазначено найменування споживача та адресу об`єкта надання послуг: ТОВ "Інститут Сумипроект"; вул. Г. Кондратьєва, 25. Теплове навантаження згідно з додатком № 1 до договору - 0,0147 Гкал / год. Згідно з пунктом 1 цього додатку виконавець постачає споживачу теплову енергію на опалення в межах 29,77 Гкал / рік.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за змістом пунктів 1, 4 додатку № 2 до договору облік спожитих послуг проводиться засобами (приладами) обліку води і теплової енергії або розрахунковим способом. Споживач, що має загальний на декілька об`єктів (споживачів) прилад обліку, подає до виконавця протокол узгодження розподілу теплової енергії між споживачами у відсотках від загального об`єму споживання згідно з додатком № 5 до цього договору.

4.7. У разі розташування споживача, який не має приладів обліку теплової енергії у будинку, що обладнаний приладами загального обліку, - від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладами обліку будинку, віднімається кількість тепла, спожитого іншими споживачами із приладами обліку, а решта розподіляється між споживачами, які приладів обліку не мають, пропорційно об`єму займаних площ (договірних навантажень) (пункт 8 додатку № 2 до договору).

4.8. Господарські суди зазначили, що в додатку № 5 до договору "Протокол узгодження розподілу теплової енергії від показників загального приладу комерційного обліку теплової енергії між споживачами" (в копії наданої позивачем) міститься таблиця, в якій значиться споживач: ТОВ "Інститут Сумипроект"; Опалювальна площа: 234,5 м2. Господарські суди також зазначили, що рядки в стовпчиках "% від показань лічильника"; "підпис посадової особи, печатка"; "примітка" - не заповнені.

4.9. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що, за доводами позивача, впродовж дії договору нарахування відповідачу за спожиті послуги відбувалось на підставі показників засобу обліку будинку теплової енергії пропорційно займаній відповідачем площі.

4.10. Господарські суди зазначили, що, за твердженням позивача, у листопаді 2018 року позивачу стало відомо про належність відповідачу на праві власності нежитлових приміщень у будинку, за яким надавалися послуги за договором, на загальну площу 3417 м2, крім площі, визначеної в договорі у розмірі 234,5 м2. При цьому право власності відповідача на 3201,6 м2 зареєстровано - 06.10.2017, а на 215,4 м2 - 18.08.2017.

4.11. Крім того, суди встановили, що, за доводами позивача, з метою врегулювання розбіжностей в площі приміщення, ним 19.12.2018 та 16.12.2020 надавалися відповідачу проекти додаткової угоди від 01.12.2018 до договору. Однак відповідач не підписав ці проекти та не повідомив позивача про результати їх розгляду, що, на думку позивача, є безпідставним ухиленням від виконання відповідачем своїх обов`язків та стало підставою для звернення до суду із позовом про внесення змін до договору в редакції, запропонованій у прохальній частині позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Сумитеплоенерго" до ТОВ "Інститут Сумипроект" про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т шляхом укладення додаткової угоди від 01.12.2018 про внесення змін в додатки № 1, № 2 до договору.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку ТОВ "Сумитеплоенерго", є істотна зміна обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т.

5.5. Верховний Суд зазначає, що за змістом частин 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

5.6. У частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.7. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.8. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.9. Колегія суддів зазначає, що підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною та інші випадки, встановлені договором або законом (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України); істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

5.10. Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

5.11. Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною 4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило би співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило би заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

5.12. Частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

5.13. Верховний Суд зазначає, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22, від 19.01.2023 у справі № 910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22.

5.14. Отже, за змістом наведених законодавчих норм зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

5.15. Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20, від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22.

5.16. Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

5.17. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, спрямоване на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 926/1646/22.

5.18. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові зазначила, що істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 910/11841/22, від 30.11.2022 у справі № 910/17577/21, від 21.03.2023 у справі № 926/1646/22.

5.19. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.20. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що на момент звернення позивача із цим позовом до ТОВ "Інститут Сумипроект" були відсутні правові підстави для застосування статті 652 Цивільного кодексу України та внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т, оскільки з 10.10.2019 власником приміщення є інша юридична особа. Крім того, місцевий господарський суд констатував, що діючим законодавством України не передбачена зміна зобов`язань, які виникли в минулому, за рішенням суду.

5.22. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з наведеними висновками місцевого господарського суду, та зазначив, що пред`явлений позов у цій справі не спрямований на забезпечення захисту сторони договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням, за існування істотної зміни обставин. За висновком апеляційного господарського суду, позов у цій справі подано з метою досягнення позитивного судового рішення в іншому судовому процесі, зокрема, про стягнення вартості вже наданих послуг відповідачу, тобто, задоволення позовних вимог не здатне призвести до захисту прав або законних інтересів позивача, а лише може бути використане для захисту інших прав. За таких обставин апеляційний господарський суд констатував, що майнові інтереси позивача у вигляді отримання вартості наданих послуг із теплопостачання підлягають захисту в інший спосіб, встановлений законом. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки задоволення позовних вимог не припинить порушення інтересів позивача, і наведене, за висновком суду, є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

5.23. ТОВ "Сумитеплоенерго" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ТОВ "Сумитеплоенерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.24. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.25. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування статей 526, 629, 651, 652 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц та постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 920/175/21.

5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.28. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітісервіс-КР" до ОСОБА_1 про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"32. Отже, договір на надання житлово-комунальних послуг може укладатися як з власником нерухомого майна, так і з іншою особою, зокрема яка користується об`єктом нерухомого майна й отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб (фізична особа, фізична особа-підприємець, юридична особа)".

5.29. Перевіривши наведені доводи, проаналізувавши зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до довідок з Державного реєстру на нерухоме майно з 10.10.2019 власником приміщення, яке є предметом договору та у якому надавались послуги теплопостачання, є не ТОВ "Інститут Сумипроект", а інша особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелопмент Київ" (далі - ТОВ "Девелопмент Київ").

5.30. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач прагне внести зміни щодо площі опалюваного приміщення відповідача за період коли зобов`язання відповідачем фактично було виконано (з 07.10.2017 до 10.10.2019).

5.31. Доводи скаржника про те, що відповідач після відчуження ним права власності на користь ТОВ "Девелопмент Київ" залишився споживачем послуг на підставі договору позички приміщення від 14.10.2019, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень у цій справі. Зокрема, господарські суди встановили, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2021 у справі № 920/789/20 зазначено, що за змістом умов договору позички на ТОВ "Інститут Сумипроект" як користувача приміщення не було покладено обов`язку укладати договори на постачання теплової енергії та здійснювати оплату за отримані послуги. Крім того, суди врахували, що у справі № 920/789/20 рішенням Господарського суду Київської області від 27.11.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2021, позов ТОВ "Сумитеплоенерго" до ТОВ "Девелопмент Київ" (новий власник) задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Девелопмент Київ" на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" 189 928,48 грн вартості спожитої без договору теплової енергії за період з жовтня 2019 року до квітня 2020 року.

5.32. При цьому апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, установив, що у справі № 920/788/20 ТОВ "Сумитеплоенерго" зверталося із позовом до ТОВ "Інститут Сумипроект" про стягнення з відповідача 541 334,68 грн збитків, завданих бездоговірним споживанням теплової енергії. Водночас ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.01.2021 провадження у справі № 920/788/20 було закрито на підставі частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є рішення Господарського суду Сумської області від 04.03.2020 у справі № 920/803/19, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

5.33. Апеляційний господарський суд також урахував, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 19.10.2021 у справі № 920/818/21 було закрито провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд встановив наявність судових рішень, які набрали законної сили, а саме: рішення у справі № 920/803/19 та ухвала суду про закриття провадження у справі № 920/788/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

5.34. Водночас Верховний Суд звертає увага скаржника на те, що відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

5.35. Колегія суддів зазначає, що у статті 653 Цивільного кодексу України розмежовано поняття "зміна договору" та "зміна зобов`язання, що випливає з договору": якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

5.36. Отже, законодавством не передбачено зміна зобов`язань за рішенням суду, які виникли в минулому.

5.37. Разом з тим скаржник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, не зазначає конкретну норму (норми) права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку, на думку скаржника, неправильно застосували господарські суди попередніх інстанцій. Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу та встановлювати, які саме висновки Верховного Суду та щодо застосування якої саме норми права не було враховано судом під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.09.2023 у справі № 912/1263/22, від 13.09.2022 у справі № 910/13873/21, від 31.05.2022 у справі № 910/3406/21, від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20.

5.38. Таким чином, посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 216/181/16-ц, є необґрунтованим.

5.39. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи - підприємця Бабенко Світлани Миколаївни до Комунального некомерційного підприємства "Охтирська центральна районна лікарня" Охтирської міської ради про визнання укладеним договору оренди приміщення у новій редакції. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"…у випадку якщо право на внесення змін передбачено договором або законом, застосування норм статті 652 Цивільного кодексу України щодо його зміни або розірвання у зв`язку з істотною зміною обставин не вимагається".

5.40. З урахуванням доводів скаржника Верховний Суд зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.41. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд, насамперед, має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 03.10.2023 у справі № 911/1212/22, від 03.10.2023 у справі № 922/3953/21, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21.

5.42. Господарські суди у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, установили, що 11.09.2017 між відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Охтирки.

5.43. Отже, у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що, на думку позивача, відповідач з порушенням положень Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Про деякі питання оренди державного та комунального майна", ухиляється від приведення договору оренди в частині строку його дії до мінімального строку, визначеного законом, - 5 років.

5.44. При цьому Верховний Суд констатує, що спірні правовідносини у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, регулював, зокрема, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 N 157-IX.

5.45. Таким чином, у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, законодавством були передбачені обов`язкові підстави для внесення змін до договорів оренди державного та комунального майна.

5.46. Натомість у справі № 920/660/22, яка розглядається, господарські суди встановили, що позивач звернувся до відповідача з позовом про внесення змін до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т, шляхом укладення додаткової угоди від 01.12.2018.

5.47. Водночас підставою позовних вимог у справі № 920/660/22, яка розглядається, на думку позивача, є істотна зміна обставин, якими керувалися сторони при укладенні договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 № 265-т, а не посилання на норму права, яка передбачає обов`язкове внесення змін до договору відповідно до законодавства.

5.48. Отже, наведені встановлені фактичні обставини у цій справі № 920/660/22 свідчать про те, що правовідносини у справі № 920/175/21, на яку посилається скаржник, є неподібними зі справою № 920/660/22, що розглядається, з огляду на різні установлені фактичні обставини у цих справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин та їх матеріально-правове регулювання.

5.49. Таким чином, Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.50. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволені позовних вимог у цій справі.

5.51. Верховний Суд також зазначає що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 06.02.2023 у справі № 920/660/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак