Рішення

від 06.07.2023 по справі 914/716/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 Справа № 914/716/23

За позовом: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича , м. Львів,

до відповідача: Концерну «Військторгсервіс» в особі відокремленого підрозділу Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс», м. Львів,

про: стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн

та за зустрічною позовною заявою: Концерну «Військторгсервіс», м. Київ,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича , м. Львів,

про стягнення заборгованості у розмірі 54 438,52 грн

Суддя Н.Є. Березяк

За участю секретаря судового засідання Р.Р. Волошин

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Райхель Р.П. - представник

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Данилишин К.З. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Концерну «Військторгсервіс» в особі відокремленого підрозділу Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справи, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання по суті призначено 06.04.2023.

Ухвалою від 29.03.2023 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Концерну «Військторгсервіс» до відповідача за зустрічним позовом - Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича у справі №914/716/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Концерну «Військторгсервіс» в особі відокремленого підрозділу Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн, перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/716/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження.

Рух справі відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 04.05.2023 закрито підготовче провадження у справі №914/716/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2023. В судовому засіданні 08.06.2023 оголошено перерву до 06.07.2023.

В судових засіданнях представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги підтримав, просив первісний позов задоволити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві, відповіді на відзив та запереченні на відповідь на відзив на зустрічний позов. Позовні вимоги обґрунтовано наявністю підстав для повернення сплачених орендних платежів понад фактично переданих площ.

В судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) позовні вимоги підтримав, просив зустрічний позов задоволити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві. Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань за договором відшкодування витрат Балансоутримувача щодо своєчасної та повної оплати орендної плати.

Відповідач за зустрічним позовом не погоджуючись з вимогами викладеними в зустрічній позовній заяві, 25.04.2022 (вх. №10120/23) подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якій просить позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити. В обгрунтування своїх доводів відповідач за зустрічним позовом внаслідок дій балансоутримувача (позивач за зустрічним позовом) та орендодавця ФОП Ковалишин В.І. не міг використовувати частину орендованих площ, а відтак не може нести обов`язок із внесення орендної плати за такі непередані площі, при цьому фактично проведені платежі підлягають пропорційному зменшенню.

В судовому засіданні 06.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як встановлено судом, 31 травня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Україні по Львівській області (далі - Орендодавець), та мною - ФОП Ковалишиним Володимиром Ігоровичем було укладено Договір оренди нерухомого державного майна №63, котре знаходилось на балансі Львівської філії. Концерну «Військторгсервіс».

Згідно пункту 1.1 Договору оренди, приміщення, що підлягає оренді: нежитлове вбудоване приміщення (кім. №28) загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м.Львів, вул. Плугова. 12 а, перебуває на балансі ЛФ концерну «Військторгсервіс».

Сторони у пунктах 3.1 - 3.3, 3.6 договору Оренди погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2018 року - 16 178,00 грн. Орендна плата визначена на підставі Методики для суб`єктів малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах становить без ПДВ за базовий місяць квітень 2018 року 11 324,62 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди квітень 2018 року на індекс інфляції за травень, червень 2018 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу шомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.5. Договору закріплено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 7.1. Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно за участю балансоутримувача, згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 31.05.2018 № 63, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім. №28), загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 12а, (реєстровий номер майна 33689922.15.АААААЕ969), що перебуває на балансі Львівської філії Концерну «Військторгсервіс». Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 28.02.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 270 000,00 грн без ПДВ. Претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони Орендаря не було. Передача вищезгаданого майна проводилась на підставі Договору оренди від 31 травня 2018 року № 63.

Як стверджує позивач, після вивезення обладнання балансоутримувача орендарем було встановлено, що фактично передане приміщення має площу 361,2 кв.м, що також встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20, яке набрало законної сили.

Так, вказаним рішенням зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356.8 кв.м передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишин Володимиру Ігоровичу по вказаному договору 158,8 кв.м вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28) за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28) за адресою: місто Львів, вул. Плугова, 12 А, площею 158,8 кв.м за період з 31.05.2018 по 12.03.2021; зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна № 63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв. м за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021.

З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ безпосередньо впливає на розмір орендної плати (яка перераховувалась: 70% орендодавцеві, а 30% та додатково ПДВ в розмірі 20% розміру орендної плати на користь балансоутримувача) відтак на думку позивача за первісним позовом відповідач за первісним позовом безпідставно набув майно (гроші) в розмірі платежів, що підлягали сплаті виходячи з розміру фактично переданих в оренду площ.

За Розрахунком плати за базовий місяць від 31.05.2018, який виступає додатком до договору оренди, орендна плата (без платежів по відшкодуванню витрат Балансоутримувачем та відшкодувань ПДВ) з урахуванням коефіцієнту 0,7 для підприємців, які використовують орендну площу під виробництво, становить 11324,62 грн за 515,6 кв.м.

Отже, виходячи з розміру фактично переданої площі 356,8 кв.м така базова орендна ставка в квітні 2018 року, на думку позивача, повинна була становити 7 836,74 грн без ПДВ. (11324,62 грн / 515,6 кв.м х 356,8 кв.м = 7836,74 грн.)

Згідно з Актом звірки розрахунків Філії «Західна» концерну «Військторгсервіс» та ФОП Ковалишин В.І. станом на 09.10.2020, заборгованість за даними Орендодавця складала 9194 грн 99 коп., а за даними Орендаря переплата по орендних платежах на користь Філії «Західна» Концерну «Військторгсервіс» складала 86852 грн 09 коп. На даний час, з урахуванням припинення дії договору оренди та фактичного повернення майна по акту від 31.05.2021, загальна сума платежів, отриманих відповідачем понад розмір, що підлягав до сплати за договором, з урахуванням розміру фактично переданих площ, складає 76040,12 грн, що і стало підставою для звернення з данми позовом до суду.

На виконання п. 5.10 договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 між Філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс» (Балансоутримувачем4) та ФОП Ковалишин Володимиром Ігоровичем (Орендарем) 01.06.2018 був укладений договір №14 про відшкодування витрат Балансоутримувача.

За умовами п.5.3 Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно наказу Генерального директора Концерну «Військторгсервіс» №100 від 20.11.2019 «Про зміну назви Львівської філії Концерну «Військторгсервіс» на Філію «Західна» Концерну «Військторгсервіс», встановивши що Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» є правонаступником усіх майнових прав та зобов`язань Львівської Філії «Концерну «Військторгсервіс».

Відтак, 01.02.2020 між Філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс» та ФОП Ковалишином Володимиром Ігоровичем був переукладений договір №21/2020 про відшкодування витрат Балансоутримувача. Суми відшкодування витрат були визначені в додатку №1, які повинні були відшкодовуватися ФОП Ковалишиним В.І. згідно виставлених Балансоутримувачем рахунків, (дані договори разом з додатками будуть надані суду разом з зустрічною позовною заявою).

Так, відповідно до п.2.2.3. вишенаведеного договору Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Майна щодо відшкодування витрат Балансоутримувача щодо здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Балансоутримувача. сплаті податку за землю, визначеному в Додатку №1, згідно виставлених (Балансоутримувачем) рахунків.

При несвоєчасному внесенні плати, встановленої цим Договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

У разі, якщо на дату сплати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить загалом не менше ніж тридцять календарних днів Орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 (сім) відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.1.2. даного договору Балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п. 2.2.3. Договору

Водночас позивач за зустрічним позовом зазначає, що позивач за первісним позовом до грудня 2020 року вносив орендну плату на рахунок балансоутримувача та здійснював відшкодування витрат балансоутримувача.

16.08.2021 Філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс» на адресу ФОП Ковалишина В.І. скеровано претензію №235 про оплату існуючої заборгованості по договору оренди на суму 34072,55 грн. та по договору на відшкодування витрат Балансоутримувачу на суму: 11274,87 грн.

28.06.2022 року Філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс» на адресу ФОП Ковалишина В.І. вдруге скеровано претензію №308 про оплату існуючої заборгованості в сумі по договору оренди: 34072,55 грн та по договору на відшкодування витрат Балансоутримувачу на суму 12512,31 грн. Однак вказану претензію ФОП Ковалишин В.І. залишив без задоволення.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, згідно договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 та договору №21/2020 від 01.02.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача у ФОП Ковалишина В.І. виник обов`язок перед філією «Західна» (балансоутримувачем майна) зі сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, що і стало підставою для звернення до суду з зустрічною позовою заявою про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 34 072,56 грн, а також пені в розмірі 926,79 грн та 7% штрафу в розмірі 875,86 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтовані та такі, що підлягають до задоволення. Щодо зустрічним позовних вимог, то такі суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою для звернення до суду первісному Позивачу із позовною заявою про стягнення безпідставно набутих коштів є наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму.

Згідно із ч.1 п.1, ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Верховний суд в Постанові КГС у складі ВС від 02.07.2020 у справі № 906/456/19 вказав, що у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 17.02.2021 у справі № 5023/10655/11, від 04.03.2021 у справі № 916/2419/19, від 08.04.2021 у справі № 905/1742/19 та № 921/692/19, від 18.05.2021 у справі № 924/774/18, від 19.05.2021 у справі № 922/1830/2, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18.

20 грудня 2018 року Верховним судом у судовій справі № 920/169/18 було висловлено правову позицію, за якою сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Отже, обов`язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін є відсутність зобов`язань сторін, щовиникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст. 11 Цивільного кодексу України, або наявність факту перевищення таких зобов`язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму).

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20 визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28) за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 12А, площею 158,8 кв.м за період з 31.05.2018 по 12.03.2021; зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021.

Оскільки Концерн «Військторгсервіс» в особі його Філії «Західна» не був стороною Договору №63 від 31.05.2018, а в силу вимог закону «Про оренду державного та комунального майна» та «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», (далі - Методика) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами в редакціях, що діяли у відповідний період) та п.3.6. Договору оренди №63 його право на отримання орендних платежів як балансоутримувача є похідним з цього договору, і базується на розмірах фактично переданих в оренду площ, і, відповідно, розміру орендних платежів.

Отже всупереч умовам договору Орендодавець та балансоутримувач по договору №63 від 31.05.2018 передали в оренду ФОП Ковалишин В.І. не 515,6 кв.м нежитлових приміщень, а лише 356,8 кв.м. Відтак, суд погоджується з позицією позивача за первісним позвом, що не грунтуються на умовах договору є платежі, які випливають з такого договору, зроблені ФОП Ковалишин В.І. на користь орендодавця, а, відповідно і балансоутримувача, понад фактично передані площі.

З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ безпосередньо впливає на розмір орендної плати (яка перераховувалась: 70% орендодавцеві, а 30% та додатково ПДВ в розмірі 20% розміру орендної плати на користь балансоутримувача), відтак, відповідач за первінисм позоовом безпідставно набув майно (гроші) в розмірі платежів, що підлягали сплаті виходячи з розміру фактично переданих в оренду площ.

Як зазначає позивач за первісним позовом, за Розрахунком плати за базовий місяць від 31.05.2018, який виступає додатком до договору оренди, орендна плата (без платежів по відшкодуванню витрат Балансоутримувачем та відшкодувань ПДВ) з урахуванням коефіцієнту 0,7 для підприємців, які використовують орендну площу під виробництво, становить 11324,62 грн за 515,6 кв.м.

Отже, виходячи з розміру фактично переданої площі 356,8 кв.м така базова орендна ставка в квітні 2018 року повинна була становити 7 836,74 грн без ПДВ.

На даний час, з урахуванням припинення дії договору оренди та фактичного повернення майна по акту від 31.05.2021, загальна сума платежів, отриманих відповідачем понад розмір, що підлягав до сплати за договором, з урахуванням розміру фактично переданих площ, складає 76 040,12 грн.

Беручи до уваги наведене, оцінюючи, встановлені в мотивувальній частині рішення обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з Концерну «Військторгсервіс» в особі філії «Західна» безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною вимогою про стягнення заборгованості перед філією «Західна» Концерну «Військторгсервіс» зі сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача. На обгрунтування вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі він посилається, зокрема, на договір оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021, та Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №914/2857/20 встановлено, що ФОП Ковалишин В.І. звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області із заявою вих. №24/10-19 від 24.10.2019 про зменшення площі оренди, оскільки за умовами договору №63 від 31.05.2018 та підписаного на його виконання акта приймання-передачі йому передані нежитлові приміщення загальною площею 515,6 кв. м, а фактично - приміщення меншої площі у розмірі 361,2 кв. м, однак фактичних та юридично значимих дій спрямованих на внесення змін до договору не вчинили.

Розмір площі приміщення кімнати АДРЕСА_1 , переданої в оренду ФОП Ковалишину В.І. встановлено вказаним судовим рішенням, в якій приймав участь Концерн «Військторгсервіс», відтак відповідні обставини не потребують повторного доведення.

Враховуючи, що ФОП Ковалишин В.І. не заперечує та визнає базові величини, викладені в Розрахунку суми відшкодування, які стали підставою для визначення ставки ВЕВ з ПДВ (грн/м кв.), розмір належних з ФОП Ковалишина В.І. платежів на відшкодування витрат Балансоутримувача, підлягав пропорційному зменшенню виключно виходячи з фактичної наданої Балансоутримувачем та Орендодавцем площі 356,8 кв.м.

Враховуючи, що розмір нарахувань Концерну «Військторгсервіс» базується на 515,6 кв.м, то при фактичному обов`язку ФОП Ковалишина В.І. оплачувати відшкодування витрат балансоутримувача виходячи з орендованої площі 356,8 кв.м, має місце переплата за зобов`язаннями по відшкодуванню витрат Балансоутримувача, а відтак, не підлягає до задоволення позов в частині стягнення донарахованого відшкодування витрат балансоутримувача за утримання орендованого майна.

У зв`язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про визнання обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі первісні позовні вимоги та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в розмрі 2684,00 грн.

Судовий збір за подання зустрічного позову залишається за позивачем за зустріним позовом (відповідачем за первісним позовом).

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями,

Керуючись статтями 20, 24, 29, 73, 74, 76, 77, 78, 80, 91, 98, 104, 123, 129, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Концерну «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 33689922) в особі відокремленого підрозділу Філія «Західна» Концерну «Військторгсервіс» (79059, м. Львів, вул. Плугова, буд. 12 А, код ЄДРПОУ 38076799) на користь Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті кошти в сумі 76 040,12 грн та 2684,00 грн судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.07.2023.

Суддя Березяк Н.Є.