Постанова

від 10.11.2023 по справі 914/716/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2023 р. Справа №914/716/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Матущака О.І.

Скрипчук О.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Концерну Військторгсервіс, м.Київ

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 (повний текст складено та підписано 12.07.2023, суддя Березяк Н.Є.)

у справі №914/716/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м.Львів

до відповідача: Концерну Військторгсервіс в особі відокремленого підрозділу Філія Західна Концерну Військторгсервіс, м. Львів

про: стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн

та за зустрічною позовною заявою: Концерну Військторгсервіс, м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича, м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 54 438,52 грн

У порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Концерну Військторгсервіс в особі відокремленого підрозділу Філія Західна Концерну Військторгсервіс про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн.

Ухвалою від 29.03.2023 суд першої інстанції прийняв до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Концерну Військторгсервіс до відповідача за зустрічним позовом - Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича у справі №914/716/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича до Концерну Військторгсервіс в особі відокремленого підрозділу Філія Західна Концерну Військторгсервіс про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн,

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 первісні позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Концерну Військторгсервіс в особі відокремленого підрозділу Філія Західна Концерну Військторгсервіс на користь Фізичної особи - підприємця Ковалишина Володимира Ігоровича безпідставно набуті кошти в сумі 76 040,12 грн та 2 684,00 грн судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір нарахувань Концерну Військторгсервіс базується на 515,6 кв.м, то при фактичному обов`язку ФОП Ковалишина В.І. оплачувати відшкодування витрат балансоутримувача виходячи з орендованої площі 356,8 кв.м, має місце переплата за зобов`язаннями по відшкодуванню витрат Балансоутримувача, а відтак, не підлягає до задоволення позов в частині стягнення донарахованого відшкодування витрат балансоутримувача за утримання орендованого майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Концерн Військторгсервіс, м.Київ звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла суду 01.08.2023.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вважає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм процесуального права, а також неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом не виконано зобов`язання за договором відшкодування витрат Балансоутримувача, а також щодо своєчасної та повної оплати орендної плати. Як зазначає апелянт, судом невірно встановлено, що існує переплата за договором відшкодування витрат Балансоутримувача, вказує, що відповідачу за зустрічним позовом було передано приміщення площею 515,6 кв.м.

На переконання апелянта, судом не повністю з`ясовано всі обставини, що мають суттєве значення для справи, що призвело до неправильних висновків по суті спору.

Відтак, апелянт просить суд скасувати судове рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі №914/716/23 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в первісному позові, а зустрічний позов задоволити.

Позивачем за первісним позовом було подано відзив, в якому останній просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказав, що доводи апеляційної скарги спростовуються рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Обставини справи.

31 травня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Україні по Львівській області (далі - Орендодавець), та мною - ФОП Ковалишиним Володимиром Ігоровичем було укладено Договір оренди нерухомого державного майна №63, котре знаходилось на балансі Львівської філії. Концерну Військторгсервіс.

Згідно пункту 1.1 Договору оренди, приміщення, що підлягає оренді: нежитлове вбудоване приміщення (кім. №28) загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м.Львів, вул. Плугова. 12 а, перебуває на балансі ЛФ концерну Військторгсервіс.

Сторони у пунктах 3.1 - 3.3, 3.6 договору Оренди погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2018 року - 16 178,00 грн. Орендна плата визначена на підставі Методики для суб`єктів малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах становить без ПДВ за базовий місяць квітень 2018 року 11 324,62 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - червень 2018 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди квітень 2018 року на індекс інфляції за травень, червень 2018 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу шомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету на рахунок, визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.5. Договору закріплено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

За умовами п. 7.1. Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно за участю балансоутримувача, згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Згідно з Актом прийому-передачі державного нерухомого майна згідно договору від 31.05.2018 № 63, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (кім. №28), загальною площею 515,6 кв.м, розміщене на першому поверсі будівлі адміністративного корпусу з виробництва за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 12а, (реєстровий номер майна 33689922.15.АААААЕ969), що перебуває на балансі Львівської філії Концерну Військторгсервіс. Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 28.02.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 270 000,00 грн без ПДВ. Претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони Орендаря не було. Передача вищезгаданого майна проводилась на підставі Договору оренди від 31 травня 2018 року № 63.

Як стверджує позивач, після вивезення обладнання балансоутримувача орендарем було встановлено, що фактично передане приміщення має площу 361,2 кв.м, що також встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20, яке набрало законної сили.

Так, вказаним рішенням зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виконати умови договору оренди нерухомого державного майна № 63 від 31.05.2018 та додатково до фактично переданих площ у розмірі 356.8 кв.м передати в оренду фізичній особі - підприємцю Ковалишин Володимиру Ігоровичу по вказаному договору 158,8 кв.м вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28) за адресою: місто Львів, вулиця Плугова, 12 А; визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната 28) за адресою: місто Львів, вул. Плугова, 12 А, площею 158,8 кв.м за період з 31.05.2018 по 12.03.2021; зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна № 63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв. м за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021.

З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ безпосередньо впливає на розмір орендної плати (яка перераховувалась: 70% орендодавцеві, а 30% та додатково ПДВ в розмірі 20% розміру орендної плати на користь балансоутримувача), відтак на думку позивача за первісним позовом, відповідач за первісним позовом безпідставно набув майно (гроші) в розмірі платежів, що підлягали сплаті, виходячи з розміру фактично переданих в оренду площ.

За Розрахунком плати за базовий місяць від 31.05.2018, який виступає додатком до договору оренди, орендна плата (без платежів по відшкодуванню витрат Балансоутримувачем та відшкодувань ПДВ) з урахуванням коефіцієнту 0,7 для підприємців, які використовують орендну площу під виробництво, становить 11324,62 грн за 515,6 кв.м.

Отже, виходячи з розміру фактично переданої площі 356,8 кв.м така базова орендна ставка в квітні 2018 року, на думку позивача, повинна була становити 7 836,74 грн без ПДВ. (11324,62 грн / 515,6 кв.м х 356,8 кв.м = 7836,74 грн.)

Згідно з Актом звірки розрахунків Філії Західна концерну Військторгсервіс та ФОП Ковалишин В.І. станом на 09.10.2020 заборгованість за даними Орендодавця складала 9194 грн 99 коп., а за даними Орендаря переплата по орендних платежах на користь Філії Західна Концерну Військторгсервіс складала 86852 грн 09 коп. На даний час, з урахуванням припинення дії договору оренди та фактичного повернення майна по акту від 31.05.2021, загальна сума платежів, отриманих відповідачем понад розмір, що підлягав до сплати за договором, з урахуванням розміру фактично переданих площ, складає 76040,12 грн, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

На виконання п. 5.10 договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 між Філією Західна Концерну Військторгсервіс (Балансоутримувачем4) та ФОП Ковалишин Володимиром Ігоровичем (Орендарем) 01.06.2018 був укладений договір №14 про відшкодування витрат Балансоутримувача.

За умовами п.5.3 Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Згідно наказу Генерального директора Концерну Військторгсервіс №100 від 20.11.2019 Про зміну назви Львівської філії Концерну Військторгсервіс на Філію Західна Концерну Військторгсервіс, встановивши що Філія Західна Концерну Військторгсервіс є правонаступником усіх майнових прав та зобов`язань Львівської Філії Концерну Військторгсервіс.

Відтак, 01.02.2020 між Філією Західна Концерну Військторгсервіс та ФОП Ковалишином Володимиром Ігоровичем був переукладений договір №21/2020 про відшкодування витрат Балансоутримувача. Суми відшкодування витрат були визначені в додатку №1, які повинні були відшкодовуватися ФОП Ковалишиним В.І. згідно виставлених Балансоутримувачем рахунків, (дані договори разом з додатками надані суду разом з зустрічною позовною заявою).

Так, відповідно до п.2.2.3. вишенаведеного договору Орендар зобов`язується не пізніше 20 числа поточного місяця, вносити плату на рахунок Балансоутримувача Майна щодо відшкодування витрат Балансоутримувача щодо здійснення періодичних платежів на утримання адміністративного апарату Балансоутримувача. сплаті податку за землю, визначеному в Додатку №1, згідно виставлених (Балансоутримувачем) рахунків.

При несвоєчасному внесенні плати, встановленої цим Договором, сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

У разі, якщо на дату сплати, встановленої цим Договором, заборгованість за нею становить загалом не менше ніж тридцять календарних днів Орендар також сплачує штраф, який обчислюється у розмірі 7 (сім) відсотків від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Згідно п. 3.1.2. даного договору Балансоутримувач має право стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в п. 2.2.3. Договору

Водночас позивач за зустрічним позовом зазначає, що позивач за первісним позовом до грудня 2020 року вносив орендну плату на рахунок балансоутримувача та здійснював відшкодування витрат балансоутримувача.

16.08.2021 Філією Західна Концерну Військторгсервіс на адресу ФОП Ковалишина В.І. скеровано претензію №235 про оплату існуючої заборгованості по договору оренди на суму 34072,55 грн. та по договору на відшкодування витрат Балансоутримувачу на суму: 11274,87 грн.

28.06.2022 року Філією Західна Концерну Військторгсервіс на адресу ФОП Ковалишина В.І. вдруге скеровано претензію №308 про оплату існуючої заборгованості в сумі по договору оренди: 34072,55 грн та по договору на відшкодування витрат Балансоутримувачу на суму 12512,31 грн. Однак вказану претензію ФОП Ковалишин В.І. залишив без задоволення.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, згідно договору оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018 та договору №21/2020 від 01.02.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача у ФОП Ковалишина В.І. виник обов`язок перед філією Західна (балансоутримувачем майна) зі сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача, що і стало підставою для звернення до суду з зустрічною позовою заявою про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 34 072,56 грн, а також пені в розмірі 926,79 грн та 7% штрафу в розмірі 875,86 грн.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставою для звернення до суду первісному Позивачу із позовною заявою про стягнення безпідставно набутих коштів є наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму.

Згідно із ч.1 п.1, ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 ЦК України.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Верховний суд в Постанові КГС у складі ВС від 02.07.2020 у справі № 906/456/19 вказав, що у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічні позиції викладені в постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 17.02.2021 у справі № 5023/10655/11, від 04.03.2021 у справі № 916/2419/19, від 08.04.2021 у справі № 905/1742/19 та № 921/692/19, від 18.05.2021 у справі № 924/774/18, від 19.05.2021 у справі № 922/1830/2, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13503/19, від 04.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18.

20 грудня 2018 року Верховним судом у судовій справі № 920/169/18 було висловлено правову позицію, за якою сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції,обов`язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін є відсутність зобов`язань сторін, що виникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст. 11 Цивільного кодексу України, або наявність факту перевищення таких зобов`язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов`язанні суму).

Як вже зазначалось, рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021 у справі №914/2857/20 визнано відсутнім право Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях нарахування орендної плати за частину вбудованого нежитлового приміщення (кімната №28) за адресою: м. Львів, вул. Плугова, 12А, площею 158,8 кв.м за період з 31.05.2018 по 12.03.2021; зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зробити перерахунок орендної плати з моменту укладення договору оренди державного нерухомого майна №63 від 31.05.2018 та підписання акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 31.05.2018 - з 31.05.2018 та відповідно до фактичної площі орендованого приміщення 356,8 кв.м за весь період оренди з 31.05.2018 по 12.03.2021.

Оскільки Концерн Військторгсервіс в особі його Філії Західна не був стороною Договору №63 від 31.05.2018, а в силу вимог закону Про оренду державного та комунального майна та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, (далі Методика) затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами в редакціях, що діяли у відповідний період) та п.3.6. Договору оренди №63 його право на отримання орендних платежів як балансоутримувача є похідним з цього договору, і базується на розмірах фактично переданих в оренду площ, і, відповідно, розміру орендних платежів.

Отже, всупереч умовам договору Орендодавець та балансоутримувач по договору №63 від 31.05.2018 передали в оренду ФОП Ковалишин В.І. не 515,6 кв.м нежитлових приміщень, а лише 356,8 кв.м. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що не грунтуються на умовах договору платежі, які випливають з такого договору, зроблені ФОП Ковалишин В.І. на користь орендодавця, а, відповідно і балансоутримувача, понад фактично передані площі.

З урахуванням того, що розмір фактично переданих в оренду площ безпосередньо впливає на розмір орендної плати (яка перераховувалась: 70% орендодавцеві, а 30% та додатково ПДВ в розмірі 20% розміру орендної плати на користь балансоутримувача), відтак, відповідач за первісним позовом безпідставно набув майно (гроші) в розмірі платежів, що підлягали сплаті виходячи з розміру фактично переданих в оренду площ.

Як зазначає позивач за первісним позовом, за Розрахунком плати за базовий місяць від 31.05.2018, який виступає додатком до договору оренди, орендна плата (без платежів по відшкодуванню витрат Балансоутримувачем та відшкодувань ПДВ) з урахуванням коефіцієнту 0,7 для підприємців, які використовують орендну площу під виробництво, становить 11324,62 грн за 515,6 кв.м.

Отже, виходячи з розміру фактично переданої площі 356,8 кв.м така базова орендна ставка в квітні 2018 року повинна була становити 7 836,74 грн без ПДВ.

На даний час, з урахуванням припинення дії договору оренди та фактичного повернення майна по акту від 31.05.2021, загальна сума платежів, отриманих відповідачем понад розмір, що підлягав до сплати за договором, з урахуванням розміру фактично переданих площ, складає 76 040,12 грн.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з Концерну Військторгсервіс в особі філії Західна безпідставно набутих коштів в розмірі 76 040,12 грн.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною вимогою про стягнення заборгованості перед філією Західна Концерну Військторгсервіс зі сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача. На обгрунтування вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі він посилається, зокрема, на договір оренди нерухомого державного майна №63 від 31.05.2018.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2021, та Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №914/2857/20 встановлено, що ФОП Ковалишин В.І. звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області із заявою вих. №24/10-19 від 24.10.2019 про зменшення площі оренди, оскільки за умовами договору №63 від 31.05.2018 та підписаного на його виконання акта приймання-передачі йому передані нежитлові приміщення загальною площею 515,6 кв. м, а фактично - приміщення меншої площі у розмірі 361,2 кв. м, однак фактичних та юридично значимих дій, спрямованих на внесення змін до договору, не вчинили.

Розмір площі приміщення кімнати №28 за адресою: місто Львів, вулиця Плугова, 12А, переданої в оренду ФОП Ковалишину В.І., встановлено вказаним судовим рішенням по справі по справі, в якій приймав участь Концерн Військторгсервіс, відтак відповідні обставини не потребують повторного доведення.

Враховуючи, що ФОП Ковалишин В.І. не заперечує та визнає базові величини, викладені в Розрахунку суми відшкодування, які стали підставою для визначення ставки ВЕВ з ПДВ (грн/м кв.), розмір належних з ФОП Ковалишина В.І. платежів на відшкодування витрат Балансоутримувача, підлягав пропорційному зменшенню виключно виходячи з фактичної наданої Балансоутримувачем та Орендодавцем площі 356,8 кв.м.

Враховуючи, що розмір нарахувань Концерну Військторгсервіс базується на 515,6 кв.м, то при фактичному обов`язку ФОП Ковалишина В.І. оплачувати відшкодування витрат балансоутримувача виходячи з орендованої площі 356,8 кв.м, має місце переплата за зобов`язаннями по відшкодуванню витрат Балансоутримувача, а відтак, не підлягає до задоволення позов в частині стягнення донарахованого відшкодування витрат балансоутримувача за утримання орендованого майна.

У зв`язку з викладеним, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про визнання обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі, первісні позовні вимоги та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог повністю.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну Військторгсервіс залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.07.2023 у справі №914/716/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіМатущак О.І.

Скрипчук О.С.