Рішення

від 28.06.2023 по справі 554/9404/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 28.06.2023Справа № 554/9404/22 Провадження № 2/554/1845/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.06.2023 року місто Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Шевська О.І.,

за участю секретаря Рибак Ж.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить суд скасувати п.7 Наказу Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №40. Поновить ОСОБА_1 на посаді лікаря-анастезіолого відідлення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації. Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на корсить ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2022 року по дату постановленян рішення.

В обґрунтування вимог зазначено, що 24.03.2023Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» за підписом начальника ОСОБА_2 видано наказ №40, відповідно до п.7 якого було прийнято рішення внести до підпункту 1.2.3. пункту 1.2 наказу від 01.03.2022 року №29 про увільнення згідно частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 , лікаря анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології та детоксикації наступні зміни: Звільнити ОСОБА_1 лікаря анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології та детоксикації, 02.03.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу у Збройних Силах України, пункт 3 ст.36 КЗпП України та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2 календарні дні із розрахунку 35 календарних днів Таб.3239. Вказав, що згідно запису в його трудовій книжці підставою для звільнення є угода сторін, однак позивач не подавав ніяких заяв та угод, які б засвідчували його волевиявлення на розірвання трудового договору із відповідачем не підписував. Вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий з грубим порушенням норм законодавства про працю.

Ухвалою судді Окятрського районного суду м.Полтави від 20.09.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

02.11.2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача В.Скляр, в якому вказав, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги , заперечує проти задоволення цього позову, та вважає, що цей позов не може бути задоволений судом. Вказав, що в умовах воєнного стану з обєктивних причин, внаслідок великого навантаження на працівників відідлу персоналу центру могли мати місце помилки запису, у точу числі в графі відомості про роботу в трудовій книжці позивача, а саме «Звільнено за угодою сторін п. 1,ст.36 КЗпП України.

Представник позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися вчасно та належним чином, про причину неявки суду не повідомили.

Предстаником відповіада на адресу суду двічі подвалися клопотання про зупинення провадження у справі у звязку з тим, що Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» входить до структури Збройних Сил України.

Суд, вважає занеобхідне відмовити у задоволенні вказаних клопотань за відсутності підстав для зупинення провадженян по справі.

Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів та без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши відповідні обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, що 24.03.2023року Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» за підписом начальника ОСОБА_2 видано наказ №40, відповідно до п.7 якого було прийнято рішення внести до підпункту 1.2.3. пункту 1.2 наказу від 01.03.2022 року №29 про увільнення згідно частини третьої ст. 119 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 , лікаря анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології та детоксикації наступні зміни: Звільнити ОСОБА_1 лікаря анестезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анестезіології та детоксикації, 02.03.2022 року у зв`язку з призовом на військову службу у Збройних Силах України, пункт 3 ст.36 КЗпП України та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2 календарні дні із розрахунку 35 календарних днів Таб.3239.

При цьому, згідно запису в трудовій книжці від 02.03.2022 року підставою звільнення ОСОБА_1 вказано за угодою сторін.

Відповідачем по справі не спростовуються доводи позивача, що останній не надавав заяви про звільнення за угодою сторін.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України). За змістом частини другої цієї статті держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта вказаної статті).

У рішенні № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що «обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом- актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64Конституції України» (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини).

Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпПУ визначено, що підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або роботодавця - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої статті 119 КЗпПУ.

Даний пункт стосується як самого працівника , так і роботодавців - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність як самозайняті особи і укладають трудові договори з працівниками.

Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу, мобілізаційне розпорядження.

Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день вилучення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) в порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Стаття 119 КЗпПУ визначає, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Таким чином звільнити працівника, який вступив на військову службу без його згоди неможливо. Для звільнення за цією підставою необхідна заява працівника, де він сам зазначить підставою звільнення "проходження військової служби у особливий період".

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено на підставі призову на військову службу, що є порушенням його прав, при цьому позивачем не було надано заяви про його звільнення.

Згідно із частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, за змістом цих норм ЦПК України та положень КЗпП саме роботодавець повинен довести підставу звільнення працівника.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_1 не погоджується із вищевказаним наказом відповідача та фактично просить скасувати наказ з підстав його незаконності та необґрунтованості.

Суд вважає доводи позивача слушними, а посилання відповідача є недостатніми, оскільки в матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження щодо дотримання роботодавцем процедури звільнення, а саме наявності заяви ОСОБА_3 про звільнення та підстав для його звільнення у зв`язку з мобілізацією.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача за п. 3 ст. 36 КЗпП України.

За ч. 2 ст 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Враховуючи встановлені судом обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам, не доведення відповідачем, що звільнення позивача відбулося без порушення законодавства про працю, суд не може вважати звільнення таким, що проведено з дотриманням вимог законодавства, та доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки встановлено, що позивач був звільнений з порушенням законодавства про працю.

Натомість, викладені відповідачами у наданих до суду відзивах на позовну заяву заперечення проти позовних вимог, а так само надані ними під час розгляду пояснення, не спростовують тверджень сторони позивача щодо незаконності звільнення та оскаржуваного наказу, які знайшли своє обґрунтоване підтвердження матеріалами судової справи у їх сукупності та взаємному зв`язку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати п.7 Наказу Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №40 про внесення змін до підпункту 1.2.3. пункту 1.2 наказу 01.03.2022 №29 про увільнення згідно частини третьої ст.119 КЗпП України ОСОБА_3 , лікаря анастезіолога відідлення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації та звільнення ОСОБА_3 , лікаря анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хіріргічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації, 02.03.2022 року у звязку з призовом на військову службу у Збройних Силах України, п.3 ст.36 КЗпП України та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2 календарні дні із розрахунку 35 календарних днів. Таб.№3239.

Відповідно до ст. 235 КзПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, ОСОБА_3 має бути поновлено на роботі на посаді посаду лікаря анастезіолога відідлення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації з дати звільнення.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача, який підлягає стягненню з Відповідача не можу бути чітко встановлений, оскільки в суда не має інформації щодо середньомісячної заробітної плати позивача.

Період вимушеного прогулу з 02.03.2022 по 28.06.2023 року.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.03.2022 по 28.06.2023 року.

Суд вважає за необхідне у відповідності до пунктів 2,4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави виходячи з мінімального розміру судового збору, а саме 1073,60 грн. за одну позовну вимогу. Судом задоволено три позовні вимоги, і тому до стягнення підлягає судовий збір на загальну суму 3220,8 грн.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позивач на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України, він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Скасувати п.7 Наказу Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» №40 про внесення змін до підпункту 1.2.3. пункту 1.2 наказу 01.03.2022 №29 про увільнення згідно частини третьої ст.119 КЗпП України ОСОБА_3 , лікаря анастезіолога відідлення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації та звільнення ОСОБА_3 , лікаря анастезіолога відділення реанімації та інтенсивної терапії (для хіріргічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації та детоксикації, 02.03.2022 року у звязку з призовом на військову службу у Збройних Силах України, п.3 ст.36 КЗпП України та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2 календарні дні із розрахунку 35 календарних днів. Таб.№3239.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря анастезіолога відідлення реанімації та інтенсивної терапії (для хірургічних хворих) клініки невідкладної медичної допомоги, інтенсивної терапії, анастезіології, реанімації в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» .

Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 за період з 02.03.2022 по 28.06.2023 року з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на його користь з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» на користь держави судовий збір в сумі 3220,80 грн.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відомості про сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м.Київ,вул.Госпітальна, 18, квд ЄДРПОУ 07773293.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.І.Шевська