Постанова

від 05.07.2023 по справі 487/3736/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 487/3736/21

провадження № 61-2956св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт»,

треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року у складі судді Кузьменка В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року у складі колегії суддів: Коломієць В. В., Лівінського І. В., Шаманської Н. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» (далі - ТОВ Фірма «Нефтетранспорт»), треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, про визнання частки у праві вимоги за зобов`язаннями та стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 12 липня 2007 року між нею та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. На випадок своєї смерті він заповіт не складав. Крім неї та малолітньої ОСОБА_2 , спадкоємцями є: син померлого - ОСОБА_3 , та мати померлого - ОСОБА_4 .

Вказувала, що за час шлюбу з ОСОБА_5 між останнім та ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» було укладено низку договорів позики, відповідно до яких ОСОБА_5 зобов`язувався й надав ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» безвідсоткові позики (поворотну фінансову допомогу), а товариство зобов`язувалось повернути відповідні суми.

У ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» на момент смерті ОСОБА_5 було наявне грошове зобов`язання перед ними за договорами позики на загальну суму у 15 973 597,96 грн.

Зазначала, що передані ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» у борг кошти були спільним майном подружжя і як дружина померлого вона має права кредитора щодо 1/2 частини наданих у борг коштів (7 986 798,98 грн) та в порядку спадкування вона та малолітня ОСОБА_2 набули по 1/4 частки у праві вимоги ОСОБА_5 до ТОВ Фірма «Нефтетранспорт», що складає по 1 996 699,75 грн кожному.

20 квітня 2021 року, діючи від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , вона звернулась до ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про повернення грошових коштів у розмірі 9 983 498,73 грн їй та 1 996 699,75 грн - ОСОБА_2 , проте вказану заборгованість їм не повернуто.

Ураховуючи наведене, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 у розмірі 14 054 659,96 грн;

- у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити за ОСОБА_1 частку у розмірі 1/2, що дорівнює 7 027 329,98 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 ;

- визнати, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , входить частка у розмірі 1/2, що дорівнює 7 027 329,98 грн, у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 ;

- у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 частку у розмірі 1/8, що дорівнює 1 756 832,05 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 ;

- у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати за спадкоємцем ОСОБА_2 частку у розмірі 1/8, що дорівнює 1 756 832,05 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» 8 784 162,48 грн;

- стягнути на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої вона діє, з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» 1 756 832,05 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 у розмірі 14 054 659,96 грн.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено за ОСОБА_1 частку у розмірі 1/2, що дорівнює 7 027 329,98 грн, у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

Визнано, що до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , входить частка у розмірі 1/2, що дорівнює 7 027 329,98 грн, у праві вимоги за зобов`язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

У порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за спадкоємцем ОСОБА_1 частку у розмірі 1/8, що дорівнює 1 756 832,5 грн, у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

У порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за спадкоємцем ОСОБА_2 частку у розмірі 1/8, що дорівнює 1 756 832,50 грн, у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

Стягнуто з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» на користь ОСОБА_1 8 784 162,48 грн.

Стягнуто з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» на користь ОСОБА_2 1 756 832,50 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач довела існування правовідносин, що виникли на підставі договорів позики, між ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» та її покійним чоловіком - ОСОБА_5 , за час перебування у шлюбі, а також те, що надані у позику кошти були спільним сумісним майном подружжя. При цьому, ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» не виконало своїх зобов`язань з повернення отриманих у борг коштів.

При цьому, суд дійшов висновку, що ніким не спростована презумпція спільності майна подружжя, тому ОСОБА_1 належала 1/2 частка грошових коштів за договорами позики, які є предметом розгляду у цій справі, а право вимоги щодо іншої половини увійшло до складу спадщини.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» задоволено частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року змінено.

Визнано об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 у розмірі 12 722 400 грн.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначено за ОСОБА_1 частку у розмірі 1/2, що дорівнює 6 361 200 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

Визнано, що до складу спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , входить частка у розмірі 1/2, що дорівнює 6 361 200 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

У порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за спадкоємцем ОСОБА_1 право на частку у розмірі 1/4, що дорівнює 1 590 300 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

У порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за спадкоємцем ОСОБА_2 право на частку у розмірі 1/4, що дорівнює 1 590 300 грн у праві вимоги за зобов`язаннями ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» перед ОСОБА_5 .

Стягнуто з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» на користь ОСОБА_1 7 951 500 грн.

Стягнуто з ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» на користь ОСОБА_2 1 590 300 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що по суті спору рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а відповідач не спростував доводів позовної заяви ОСОБА_1 .

Проте, суд апеляційної інстанції вважав слушними доводи ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про те, що суд необґрунтовано вважав, що договір позики від 27 липня 2017 року № 5 та договір займу від 27 липня 2017 року є різними договорами. Відповідно, апеляційний суд встановив, що загальний розмір неповернутих ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» ОСОБА_5 коштів за укладеними між ними договорами позики становить 13 062 659,96 грн.

Крім того, суд вважав, що позивач пропустила строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем, щодо вимог за договором позики від 04 січня 2017 року № 1. А решта вимог було пред`явлено в межах строку позовної давності.

Додатковою постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року заяву представника ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» - адвоката Слободянюка Д. С., про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , на користь ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3 064,50 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року до Верховного Суду, ТОВ Фірма «Нефтетранспорт», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року і постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довела належними та достовірними доказами факт передачі ОСОБА_5 коштів ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» за договорами позики: від 01 червня 2016 року на суму 2 341 116,96 грн, від 04 січня 2017 року № 1 на суму 340 259 грн, від 21 червня 2017 року № 4 на суму 1 134 799 грн, від 27 липня 2017 року на суму 990 000 грн, від 01 вересня 2017 року № 6 на суму 225 875 грн, не надавши відповідного платіжного документа. При цьому, умовами договорів передбачено, що кошти надаються в готівці та договори вважаються укладеними з моменту передачі коштів, чого не відбулося.

Вважає необґрунтованими висновки судів про те, що грошові кошти, передбачені договорами позики, були спільною сумісною власністю подружжя, а не особистими коштами ОСОБА_5 , оскільки це ОСОБА_1 не доведено, а умови договорів не містять відповідної інформації.

Вказує, що судові рішення було ухвалено на підставі неналежних доказів, оскільки представником відповідача ставилися під сумнів ряд наданих копій документів та апеляційний суд протокольною ухвалою витребовував у позивача оригінали звітності з розшифруванням, однак оригінали надані суду не були.

Також суд апеляційної інстанції надав неправильно правову оцінку виписці з рахунку ОСОБА_5 , помилково вказавши більшу суму неповернутих коштів, ніж вбачається з неї.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мартинчук В. В., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому вказує, що її доводи є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім того, заявляє клопотання, що докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано справу із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року та постанови Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року.

04 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.

За життя ОСОБА_5 заповіту складено не було. Його спадкоємцями за законом першої черги є: дружина - ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та мати померлого - ОСОБА_4 . Позивачі своєчасно спадщину прийняли, звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ласурії С. А. із заявою про прийняття спадщини за законом. Свідоцтво про право на спадщину позивачі не отримували.

На момент смерті ОСОБА_5 ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» мало зобов`язання з повернення боргу за укладеними між ними безвідсотковими договорами позики: від 01 червня 2016 року, від 04 січня 2017 року №1, від 21 червня 2017 року № 4, від 27 липня 2017 року № 5, від 01 вересня 2017 року № 6, від 16 липня 2018 року, від 18 грудня 2019 року, від 25 червня 2019 року, від 27 квітня 2020 року, від 25 серпня 2020 року (том 1, а. с. 36 - 41).

Заборгованість ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» складає:

- за договором позики від 01 червня 2016 року на суму 2 341 116,96 грн зі строком повернення (з урахуванням додаткової угоди від 31 травня 2017 року) до 01 червня 2018 року;

- за договором позики від 04 січня 2017 року № 1 на суму 340 259 грн зі строком повернення до 03 січня 2018 року;

- за договором позики від 21 червня 2017 року № 4 на суму 1 134 799 грн зі строком повернення до 20 червня 2018 року;

- за договором позики від 01 вересня 2017 року № 6 на суму 225 875 грн зі строком повернення до 31 серпня 2018 року;

- за договором позики від 16 липня 2018 року на суму 1 413 000 грн, строк повернення яких не був визначений;

- за договором позики від 25 червня 2019 року на суму 895 000 грн, строк повернення яких не був визначений;

- за договором позики від 18 грудня 2019 року на суму 1 465 600 грн, строк повернення яких не був визначений;

- за договором позики від 27 квітня 2020 року на суму 3 500 000 грн, строк повернення яких не був визначений;

- за договором позики від 25 серпня 2020 року на суму 1 361 210 грн, строк повернення яких не був визначений.

Загальний розмір неповернутих ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» ОСОБА_5 коштів за укладеними між ними договорами позики становить 13 062 659,96 грн.

На підтвердження реальності договорів позики та наявності у ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» заборгованості перед ОСОБА_5 було надано копії: розшифрування кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» станом на 30 грудня 2018 року, з якої вбачається відображення в бухгалтерській звітності підприємства заборгованості товариства перед ОСОБА_5 за договорами позики на суму 5 413 400 грн; фінансової звітності товариства за 2019 рік станом на 31 грудня 2019 року і розшифрування статей балансу станом на 30 вересня 2019 року та на 31 грудня 2019 року, з яких вбачається відображення в бухгалтерській звітності підприємства заборгованості товариства перед ОСОБА_5 за договорами позики на суму 7 761 800 грн станом на 30 вересня 2019 року, яка станом на 31 грудня 2019 року збільшилась до 9 673 800 грн; розшифрування статей балансу станом на 01 січня 2020 року, де зазначена аналогічна сума заборгованості (том 3, а. с. 226-240).

ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» заявило про застосування наслідків спливу строку позовної давності (том 2, а. с. 178).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 757/42123/15-ц, від 20 вересня 2019 року у справі № 1512/2-234/11, від 16 червня 2021 року у справі № 359/9825/17-ц та від 18 листопада 2021 року у справі № 761/32537/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також підставою касаційного оскарження судових рішень ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» вказує неправильне застосування судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» вказує на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідача.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Приписами частин першої, другої статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За змістом частин першої, другої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого по суті спору погодився апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довела існування спірних правовідносин між ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» та її покійним чоловіком - ОСОБА_5 , за час перебування у шлюбі, а також невиконання ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» своїх зобов`язань з повернення отриманих у борг коштів.

При цьому, апеляційний суд змінив рішення районного суду, погодившись з доводами ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про те, що договір позики від 27 липня 2017 року № 5 та договір займу від 27 липня 2017 року є одним і тим самим договором, а також з тим, що позивач пропустила строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем, щодо вимог за договором позики від 04 січня 2017 року № 1.

Доводи касаційної скарги ТОВ Фірма «Нефтетранспорт» про те, що ОСОБА_1 не довела, що передані ОСОБА_5 кошти в борг були спільною сумісною власністю подружжя, а не його особистою приватною власністю є безпідставними.

Так, згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Судами було встановлено, що ОСОБА_5 передавав кошти в борг ТОВ Фірма «Нефтетранспорт», перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_1 , тому, відповідно до наведених норм права ці кошти були спільною сумісною власністю подружжя, а він, при укладенні договорів, діяв за згодою другого з подружжя за законом (частина друга статті 65 СК України), що ніким не спростовано. При цьому, за життя ОСОБА_5 не оспорював спільність майна подружжя та не ставив під сумнів вказану презумпцію. Відповідач також не надав доказів протилежного, а його узагальнені заперечення такий факт не спростовують.

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції помилково вказав більшу суму неповернутих коштів, ніж вбачається з наданої позивачем виписки, не заслуговує на увагу, оскільки суд брав до уваги не тільки вказану заявником виписку, а дійшов висновків у справі шляхом дослідження та надання оцінки всім наданим доказам в сукупності.

Доводи заявника про те, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги копії доказів також є необґрунтованими, оскільки суд правильно вказав, що електронні копії документів є письмовими доказами у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, були засвідчені електронним кваліфікованим підписом представника позивачів - адвокатом Берназ-Ганєвою А. В. При цьому, заявник у порядку статті 95 ЦПК України не заявляв клопотання про витребування оригіналів таких доказів.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться виключно до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Нефтетранспорт» залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2022 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Миколаївського апеляційного суду від 23 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець С. Ф. Хопта