Постанова

від 05.07.2023 по справі 126/2002/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 126/2002/19

провадження № 61-16550св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Війтівська сільська рада Гайсинського (Бершадського) району,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталія Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району (далі - сільська рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. (далі - приватний нотаріус), про визнання недійсною відмови від спадщини та визнання права власності на спадщину.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 .

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради.

Вона, як непрацездатна за віком дружина спадкодавця? має право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

21 лютого 2017 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений сільською радою, відповідно до якого все своє майно він заповів своєму онуку - ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, подавши відповідну заяву приватному нотаріусу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, він не отримав.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_2 , їхній малолітній син ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_4 .

До дня смерті спадкодавця вона (позивачка) проживала разом із ним в одному житловому будинку.

У грудні 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте нотаріус повідомила їй, що свідоцтво про право на спадщину на її ім`я не може бути видане, оскільки від її імені була складена, підписана та подана заява про відмову від спадщини від 03 січня 2018 року. Справжність її підпису на цій заяві посвідчила секретар сільської ради ОСОБА_8 .

Вважає, що є правові підстави для визнання недійсною відмови від спадщини оскільки односторонній правочин про відмову від спадщини вона не підписувала, нікого не уповноважувала на його підписання.

Вказує, що вона не відмовлялася від обов`язкової частки в спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 06 квітня 2016 року. Оспорюваний правочин вчинений усупереч її волі, без її згоди.

Збільшивши позовні вимоги, відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України, просила:

- визнати недійсною її відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 , що викладена у нотаріально посвідченій заяві від 03 січня 2018 року;

- визнати право на обов`язкову частку у спадковому майні та визнати за нею в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги, право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА, № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською районною державною адміністрацією (далі - Бершадською РДА).

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус, сільська рада, про визнання права на спадщину.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради. Спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та він.

Вважає, що прийняв спадщину у встановленому законом порядку, оскільки був зареєстрований та постійно проживав в одному житловому будинку разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, та не заявив про відмову від спадщини.

Після відкриття спадщини йому стало відомо, що спадкодавець за життя склав заповіт, посвідчений секретарем сільської ради від 21 лютого 2017 року, згідно з яким земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, він заповів його сину, своєму онуку ОСОБА_7 .

Вважає, що заповіт, складений на ім`я ОСОБА_7 , є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

Заповіт від 21 лютого 2017 року складений на прохання та зі слів заповідача секретарем сільської ради за допомогою технічних засобів. Таким же друкованим текстом здійснено запис, що заповіт прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто.

Проте, всупереч вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, вказане здійснено секретарем сільської ради за допомогою технічних засобів на заповіті, а не зазначено особисто заповідачем у заповіті перед його підписом. Наведене спростовує, що заповідач прочитав вголос зміст заповіту, зрозумів його суть і викладені в заповіті дані відповідали його внутрішній волі, оскільки спадкодавець не вмів добре писати та читати, за життя навчився тільки розписуватись і вказувати своє прізвище, ім`я та по батькові, а отже, посвідчення заповіту мало відбуватись за участі свідків.

В іншому випадку заповідач мав прочитати заповіт самостійно та зазначити власноручно в тексті про те, що він самостійно його прочитав, він йому зрозумілий та заповіт складений з його слів правильно.

Враховуючи недотримання секретарем сільської ради обов`язкової вимоги, передбаченої частиною другою статті 1248 ЦК України, щодо посвідчення нотаріусом заповіту, цей заповіт є нікчемним відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України.

01 грудня 2017 року приватний нотаріус за заявою ОСОБА_7 завела спадкову справу після смерті ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 його син ОСОБА_7 помер. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, ОСОБА_7 за життя не отримав.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є він ( ОСОБА_4 ), дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , їхній малолітній син ОСОБА_3 , та мати ОСОБА_7 - ОСОБА_5 .

Він звернувся до приватного нотаріуса за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину. Проте приватний нотаріус цю заяву ігнорує, свідоцтво про право на спадщину не видає.

Просив визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, яка належала спадкодавцю, що розташована на території сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсною відмову ОСОБА_1 від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 ; визнано за нею в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги, право на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 05 грудня 2005 року Бершадською РДА.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 як за спадкоємцем першої черги право на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 05 грудня 2005 року Бершадською РДА.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що 03 січня 2018 року ОСОБА_1 не подавала заяву про відмову від спадщини, враховуючи ненадання сільською радою на вимогу суду реєстру для реєстрації нотаріальних дій сільської ради за 2018 рік та матеріалів вчинення нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на заяві про відмову від спадщини від 03 січня 2018 року.

Встановлено, що із заявою про відмову від належної їй частини спадщини ОСОБА_1 звернулася поза межами строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, тому юридичного значення така заява не має. Спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , вони спадкують майно в рівних частинах.

Частково задовольнивши зустрічний позов ОСОБА_4 , суд виходив з того, що запис у заповіті про те, що він на прохання заповідача та з його слів записаний секретарем виконкому сільської ради за допомогою технічного засобу, прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто, вчинений технічними засобами, а не власноруч ОСОБА_6 , тому відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Також суд врахував власноруч написану ОСОБА_4 заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину та дійшов висновку про визнання права власності на спадкове майно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , задоволено частково.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано за ОСОБА_1 право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською РДА.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у зустрічному позові ОСОБА_4 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що із заявою про відмову від належної частини спадщини ОСОБА_1 звернулася поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270, частиною першою статті 1273 ЦК України.

Суд першої інстанції, правильно встановивши, що ніякого юридичного значення така заява немає, задовольнив позовні вимоги в цій частині та не звернув увагу, що за таких обставин обраний позивачкою спосіб захисту не передбачено законом, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

У частині вирішення зустрічного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_6 від 21 лютого 2017 року складений секретарем сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів з використанням комп`ютерного набору; заповіт записано зі слів ОСОБА_6 ; до його підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписано ним о 14 год 10 хв.; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено; заповіт зареєстровано в реєстрі № 35 та скріплено гербовою печаткою сільської ради; сплачене державне мито - 0,85 грн.

Відсутність рукописного запису у заповіті про те, що він прочитаний та складений зі слів ОСОБА_6 не дає підстав для визнання його нікчемним, оскільки відповідна інформація відображена у посвідчувальному написі.

Доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт за формою та порядком посвідчення не відповідає вимогам закону, а волевиявлення ОСОБА_6 на час складення заповіту не було вільним та не відповідало його волевиявленню, позивач ОСОБА_4 не надав.

З огляду на це суд апеляційної інстанції вважав відсутніми підстави для визнання заповіту нікчемним. Отже, ОСОБА_7 є спадкоємцем ОСОБА_6 за заповітом.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 , як непрацездатна за віком дружина спадкодавця, відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською РДА, що розташована на території сільської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , направила поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення про відмову їй у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи постанову про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють порядок видачі свідоцтва про право на спадщину та порядок визначення розміру обов`язкової частки. Зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення нотаріусом або уповноваженою на те посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування питання про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Під час визначення розміру обов`язкової частки в спадщині необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом першої черги. Відповідно до ЦК України такими спадкоємцями також є спадкоємці, які відмовились від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Таким чином, під час визначення розміру обов`язкової частки в спадщині необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якби порядок спадкування не було змінено заповітом.

Спадкоємцями першої черги спадкування, крім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є також сини ОСОБА_6 : ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 .

З огляду на це рішення суду апеляційної інстанції, який визначив обов`язкову частку ОСОБА_1 у спадщині після смерті ОСОБА_6 , не врахувавши всіх його спадкоємців першої черги, нормам матеріального права не відповідає.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає таке: суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 2-390/2006, від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , від інших учасників справи до суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , не погоджується з постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 , оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України в іншій частині не переглядається.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 , від 20 листопада 2017 року.

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території сільської ради, що підтверджується державним актом про право власності на землю, серія ЯА, № 827554, виданим 15 грудня 2005 року Бершадською РДА.

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем сільської ради від 21 лютого 2017 року, згідно з яким заповів своєму онукові ОСОБА_7 указану земельну ділянку.

01 грудня 2017 року ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 , від 14 травня 2018 року. ОСОБА_7 за життя не отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_2 , їхній малолітній син ОСОБА_3 , ОСОБА_7 (батько) та ОСОБА_5 (мати).

Також встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_1 і ОСОБА_4 прийняли спадщину у встановленому законом порядку відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Цих обставин сторони не заперечували.

У матеріалах спадкової справи № 190/2017, заведеної 01 грудня 2017 року приватним нотаріусом до майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є заява ОСОБА_1 про відмову від належної їй частини спадкового майна після смерті чоловіка від 03 січня 2018 року, яка надійшла до нотаріуса 10 травня 2019 року, реєстраційний вх. № 172/02-14.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

Згідно з частиною першою, пунктами 1 та 2 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.

Верховний Суд виходить з того, що вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_1 зазначила, що має право на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 . Однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки від її імені була складена, підписана та подана заява про відмову від спадщини від 03 січня 2018 року.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції встановив, що заява про відмову від належної частини спадщини подана від імені ОСОБА_1 тому не має юридичного значення, оскільки подана поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270, частиною першою статті 1273 ЦК України.

ОСОБА_1 , як непрацездатна за віком дружина спадкодавця ОСОБА_6 , відповідно до статті 1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, що розташована на території сільської ради.

Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , однак не погоджується з визначеним судом розміром цієї частки.

За правилами Книги шостої ЦК України (спадкове право) право на обов`язкову частку у спадщині є обмеженням свободи заповіту в інтересах певного кола спадкоємців першої черги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Отже, при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги. За правилами ЦК України до таких спадкоємців необхідно також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення (стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 , які постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняли спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Водночас згідно з матеріалами справи, а саме відповідно до копії спадкової справи № 190/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадкоємцями за законом є його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_9 , син ОСОБА_4 .

Аналогічні відомості щодо числа спадкоємців викладено у довідці сільської ради від 01 грудня 2017 року № 639.

Згідно з виписки з погосподарської книги № 3 сільської ради за 1975-2019 роки за адресою АДРЕСА_1 проживали: ОСОБА_6 (голова домогосподарства), ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_11 (син), ОСОБА_4 (син).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що коло спадкоємців за законом першої черги не заперечували сторони у справі.

Визначаючи розмір обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині, яка відкрилась після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції помилково обмежився наявністю двох спадкоємців за законом, які прийняли спадщину: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , не визначив коло всіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, у тому числі спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування або померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємці за правом представлення.

Під час визначення розміру обов`язкової частки в спадщині необхідно враховувати всіх спадкоємців за законом першої черги, увесь склад спадщини.

Отже, відповідно до статті 1241 ЦК України ОСОБА_1 як непрацездатна за віком дружина спадкодавця має право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/10 частини земельної ділянки.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, але неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині розміру обов`язкової частки, право на яку має позивачка.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, змінивши постанову суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2021 рокув частині визначення розміру обов`язкової частки ОСОБА_1 у спадщині після смерті ОСОБА_6 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а також резолютивну частину в такій редакції.

Визнати за ОСОБА_1 право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/10 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 1,4616 га, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на землю, серія ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською районною державною адміністрацією, що розташована на території сільської ради.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко