Постанова

від 21.09.2021 по справі 126/2002/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/2002/19

Провадження № 22-ц/801/1823/2021

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

з участю секретаря судового засідання: Безрученко Н. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гуцола В. І. в залі суду в місті Бершадь Вінницької області ,

у цивільній справі № 126/2002/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Війтівської сільської ради Бершадського району, за участі третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталії Олександрівни про визнання недійсною відмови від спадщини та визнання права власності на спадщину та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за участі третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталії Олександрівни, Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району про визнання права на спадщину,

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області за участі третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. про визнання недійсною відмови від спадщини.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради. Вона, як непрацездатна за віком дружина спадкодавця має право на обов`язкову частку в спадщині незалежно від змісту заповіту. За життя спадкодавець склав заповіт, посвідчений Війтівською сільською радою від 21.02.2017, відповідно до якого все своє майно він заповів своєму онуку - ОСОБА_7 , який прийняв спадщину подавши відповідну заяву приватному нотаріусу Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відкритої після ОСОБА_6 , яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га він одержати не встиг. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_1 , їх малолітній син ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_4 . До дня смерті спадкодавця вона проживала разом із ним в одному житловому будинку. В грудні 2018 року вона звернулась до приватного нотаріуса Хмель Н. О. за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом. Проте нотаріус повідомила їй, що свідоцтво про право на спадщину на її ім`я видане бути не може, оскільки від її імені була складена, підписана та подана заява про відмову від спадщини, датована 03.01.2018. Справжність її підпису на вказаній заяві було посвідчено секретарем Війтівської сільської ради Гавдзінською Л. В. Враховуючи, що односторонній правочин про відмову від спадщини вона не підписувала, доручення на його підписання нікому не давала, наявні правові підстави для визнання недійсною відмови від спадщини. Враховуючи те, що вона не відмовлялася від обов`язкової частки в спадщині, яка відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_6 , заяву про відмову від спадщини, датовану 03.01.2018, справжність підпису на якій посвідчена секретарем Війтівської сільської ради, вона не підписувала, вказаний правочин від її імені без будь-яких на те підстав та застережень підписано іншою особою. В підтвердження того, що вона не могла підписати заяву про відмову від спадщини також свідчить те, що вона перебуває на обліку у лікаря психіатра з діагнозом старечого слабоумства з 06.04.2016. Вважає, що оспорюваний правочин вчинений усупереч її волі, без її згоди, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення на укладення правочину, а тому порушене право на обов`язкову частку в спадщині підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання судом недійсною відмови від спадщини. Просить визнати недійсною заяву про відмову від спадщини ОСОБА_3 , що викладена у нотаріально посвідченій заяві, датованій 03.01.2018.

Позивач ОСОБА_3 в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України (а. с. 8-9, 80-81 т. 2) збільшила позовні вимоги і в остаточній редакції просила визнати недійсною її відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_6 , що викладена у нотаріально посвідченій заяві, датованій 03.01.2018, визнати право на обов`язкову долю у спадковому майні та визнати за нею в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги, право на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Вінницької області, котра належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 827554, виданого 15.12.2005 Бершадською РДА.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за участі третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О., Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району про визнання права на спадщину, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на час смерті майно, в тому числі на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради. Спадкоємцями ОСОБА_6 є його дружина - відповідачка ОСОБА_3 та він, оскільки є сином померлого. Вважає, що прийняв спадщину у встановленому законом порядку, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК України та не заявив про відмову від спадщини. На момент відкриття спадщини він був зареєстрований та проживав в одному житловому будинку разом із спадкодавцем, на протязі шести місяців з часу відкриття спадщини від неї не відмовився. Після відкриття спадщини йому стало відомо, що спадкодавець за життя склав заповіт, посвідчений секретарем Війтівської сільської ради від 21.02.2017, згідно з яким земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради, він заповів його сину, своєму онукові - ОСОБА_7 . Вважає, що заповіт на ім`я ОСОБА_7 , посвідчений Війтівською сільською радою 21.02.2017, є нікчемним через те, що складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

Звертає увагу, що зі змісту заповіту на ім`я ОСОБА_7 від 21.02.2017 вбачається, що він складений на прохання та зі слів заповідача секретарем Війтівської сільської ради за допомогою технічних засобів. Таким же друкованим текстом здійснено запис, що заповіт прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто. Проте, усупереч вимог Цивільного кодексу та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, вказане здійснено секретарем сільської ради за допомогою технічних засобів на заповіті, а не зазначено особисто заповідачем у заповіті перед його підписом. Наведене спростовує, що заповідач прочитав вголос зміст заповіту, зрозумів його суть і в тому, що викладені в заповіті дані відповідали його внутрішній волі, оскільки спадкодавець не вмів добре писати та читати, за життя навчився тільки розписуватись і вказувати своє прізвище, ім`я та по батькові, а отже посвідчення заповіту мало відбуватись при свідках. В іншому випадку заповідач мав прочитати заповіт самостійно та зазначити власноручно в тексті заповіту про те, що він самостійно прочитав заповіт, він йому зрозумілий та заповіт складений з його слів вірно. Враховуючи недотримання секретарем Війтівської сільської ради обов`язкової вимоги, передбаченої ч. 2 ст. 1248 ЦК України, щодо посвідчення нотаріусом заповіту - прочитання заповідачем вголос заповіту, який записаний зі слів іншої особи, цей заповіт є нікчемним в силу прямої вказівки закону - ч. 1 ст. 1257 ЦК України. ІНФОРМАЦІЯ_2 його син ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.05.2018. Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відкритої після померлого ОСОБА_6 , яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га. він одержати не встиг. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті сина є його дружина ОСОБА_1 , їх малолітній син ОСОБА_2 , він, як батько, та мама ОСОБА_5 . Тому, крім ОСОБА_3 , вони також повинні бути відповідачами за цим позовом. 01.12.2017 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. за заявою ОСОБА_7 була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру. Він звернувся до приватного нотаріуса Хмель Н. О. за місцем відкриття спадщини з метою одержання свідоцтва про право на спадщину. Проте приватний нотаріус Хмель Н. О. подану його заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину ігнорує, свідоцтво про право на спадщину не видає, чим порушує його законне право на спадщину, з огляду на що його невизнані права та законні інтереси підлягають судовому захисту шляхом визнання права власності на спадкове майно. За наведених обставин просив визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради, яка належала спадкодавцю.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсною відмову ОСОБА_3 від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_6 та визнано за нею право в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 827554, виданого 5 грудня 2005 року Бершадською РДА.

В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_6 як за спадкоємцем першої черги на 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 827554, виданого 5 грудня 2005 року Бершадською РДА.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення первісного позову мотивоване тим, що ненадання Війтівською сільською радою Бершадського району на вимогу суду реєстру для реєстрації нотаріальних дій Війтівської сільської ради за 2018 рік та матеріалів вчинення нотаріальної дії - засвідчення справжності підпису на заяві про відмову від спадщини, датованій 03.01.2018, доводить існування тієї обставини, що 03.01.2018 ОСОБА_3 ніякої заяви про відмову від спадщини не подавала. Також суд вважає, що надана позивачем ОСОБА_3 заява про видачу свідоцтва про право на спадщину дає підстави для висновку про те, що вона зверталась із заявою про прийняття спадщини, але ніякої відповіді не отримала, а тому їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Судом встановлено, що із заявою про відмову від належної їй частини спадщини ОСОБА_3 звернулася поза передбаченого вищевказаними статтями строку, тому ніякого юридичного значення така заява немає. Спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його дружина, позивачка ОСОБА_3 та син, відповідач-зустрічний позивач ОСОБА_4 , вони спадкують майно в рівних частинах, тому позови як основний, так і зустрічний підлягають частковому задоволенню.

Висновків про часткове задоволення заявлених ОСОБА_4 зустрічних позовних вимог місцевий суд дійшов на підставі того, що запис у складеному ОСОБА_6 заповіті про те, що він на прохання заповідача та з його слів записаний секретарем виконкому Війтівської сільської ради Бершадського району за допомогою технічного засобу, прочитаний заповідачем вголос до його підписання та підписаний ним особисто, вчинений технічними засобами, а не власноруч ОСОБА_6 , тому відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. Також врахувавши власноруч написану ОСОБА_4 заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновків про наявність підстав для прийняття рішення про визнання права власності на спадкове майно.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що в процесі розгляду справи по суті місцевий суд не виконав покладених на нього статтею 2 ЦПК України завдань щодо справедливого і неупередженого вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів малолітньої дитини; неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; визнав встановленими недоведені у визначеному законом порядку обставини, що мають суттєве значення для справи; грубо порушив норми процесуального права; неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають ні обставинам справи, ні нормам чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, просить рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні заявлених первісних та зустрічних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що змінювати за своїм розсудом предмет і підставу позову суд не уповноважений, тому, задовольнивши вимогу про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, а не заявлену позивачем ОСОБА_3 вимогу про визнання недійсною відмови від обов`язкової частки у спадщині, на тій підставі, що ненадання Війтівською сільською радою реєстру для реєстрації нотаріальних дій та матеріалів вчинення нотаріальної дії доводить, що позивач ніякої заяви про відмову від спадщини не подавала, суд грубо порушив вимоги процесуального законодавства та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує їй та малолітньому сину ОСОБА_2 доступ до правосуддя. Водночас суд грубо проігнорував вимоги чинного законодавства, які регулюють порядок вчинення нотаріальних дій та якими впорядковані окремі питання організації і діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій, у зв`язку з адміністративною реформою. Так, представник Війтівської сільської ради - адвокат Люлька О. В. у проведених до місцевих виборів судових засіданнях повідомляв суд про те, що сільська рада не має підстав для надання реєстру вчинення нотаріальних дій та журналу для реєстрації нотаріальних дій, оскільки це призведе до порушення нотаріальної таємниці. Отже, визнавши недійсною відмову від прийняття спадщини на тій підставі, що відповідач, повноваження у якого припинились у листопаді 2020 року, не надав реєстр нотаріальних дій, який може бути наданий тільки для огляду за вмотивованою ухвалою суду, місцевий суд не лише порушив норми процесуального закону, а й грубо проігнорував норми матеріального права, які в імперативному порядку визначають підстави для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною, а саме - статті 225, 229-231 та 223 ЦК України. Вважає, що рішення суду в частині встановлення нікчемності заповіту, який 21 лютого 2017 року складений ОСОБА_6 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Війтівської сільської ради Гавздінською Л. В. і зареєстрований в реєстрі за № 35, не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та верховенства права, оскільки порушень вимог щодо форми і посвідчення вказаного заповіту, ніж здійснення запису про прочитання його вголос заповідачем за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, судом не встановлено та позивачем не доведено, а отже, з урахуванням установлених у цій справі обставин та вимог чинного законодавства, якими врегульовується діяльність посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад щодо вчинення нотаріальних дій, відсутні підстави вважати цей заповіт нікчемним. Вказує, що поза межами правового поля також перебувають висновки суду першої інстанції в частині задоволення заявлених позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 вимог про визнання права власності на спадкове майно, оскільки зверненню до суду з указаними позовами мало передувати вирішення питання про видачу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Отже, установивши, що позивачі не надали суду доказів того, що вони у встановленому законом порядку подали нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив їм у видачі указаного свідоцтва, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення первісного і зустрічного позову. Звертає увагу, що суд першої інстанції порушив норми процесуального закону, а саме вимоги статей 34, 258 ЦПК України, що є окремою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Так, рішень про прийняття до розгляду позовної заяви ОСОБА_3 про визнання недійсною відмови від обов`язкової частки у спадщині та визнання права на обов`язкову частку у спадковому майні від 06.11.2020 та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 26.02.2021 суд не постановляв; думку в учасників справи щодо можливості прийняття до розгляду такого характеру заяв не з`ясовував, можливості навести свої аргументи щодо законності їх подання не надавав. А ухвалу про прийняття до розгляду одночасно із позовом ОСОБА_3 зустрічної вимоги ОСОБА_4 суд взагалі постановив без повідомлення та виклику в засідання учасників справи.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити без задоволення вказану скаргу, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року - без змін, у зв`язку з безпідставністю викладених у ній доводів.

Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції дійшов єдиного правильного висновку про те, що недоліки заповіту, які були виявлені в ході судового розгляду справи, є суттєвими, оскільки сам заповіт складений з порушенням порядку його посвідчення, а тому відповідно до вимог частини першої статті 1257 ЦК України, є нікчемним.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Барська Т. М. вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвокат Усов А. Ю. та представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - адвокат Усов Ю. В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 від 20.11.2017.

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради, що підтверджується державним актом про право власності на землю серії ЯА №827554, виданим 15.12.2005 Бершадською РДА.

Спадкоємцями першої черги після його смерті є його дружина, позивач ОСОБА_3 та син, відповідач - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про народження.

ОСОБА_3 ОСОБА_4 прийняли спадщину у встановленому законом порядку відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, так як постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою сільської ради, цих обставин ніхто зі сторін не заперечує.

В матеріалах спадкової справи № 190/2017, заведеної приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н. О. 01.12.2017, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 міститься заява ОСОБА_3 про відмову від належної їй частини спадкового майна після смерті чоловіка від 03.01.2018, яка надійшла до цього нотаріуса 10.05.2019, реєстраційний вхідний № 172/02-14.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Про цей висновок Велика Палата Верховного Суду висловилася в постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19.

Враховуючи те, що із заявою про відмову від належної їй частини спадщини ОСОБА_3 звернулася поза передбаченого частиною першою статті 1270, частиною першою статті 1273 ЦК України строку, місцевий суд дійшов висновку, що ніякого юридичного значення така заява немає.

Разом з тим суд першої інстанції, правильно встановивши, що ніякого юридичного значення така заява немає, задовольнив позовні вимоги в цій частині та не звернув увагу, що за таких обставин обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Як роз`яснено у пунктах 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України, тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України, тощо).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Частиною другою статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином оспорюваний правочин є недійсним в силу визнання його судом, а нікчемний - в силу припису закону.

Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із зазначених підстав необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Зміст частини першої статті 1257 ЦК України у смисловому зв`язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у статтях 1247-1249, 1253 ЦК України.

Аналіз цих статей дає змогу констатувати, що законодавець висуває такі вимоги до форми заповіту: письмова з нотаріальним посвідченням.

Проте допускаються й інші способи посвідчення заповіту, враховуючи численні обставини, які законодавець покладає в основному для можливості їх застосування.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що вони беруться до уваги як об`єктивні перешкоди для запрошення нотаріуса посвідчити заповіт.

Водночас наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони розраховані на те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому. Саме тому вони можуть бути віднесені до порядку посвідчення заповіту.

Отже, форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення - різний: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України, посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій - шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

Так, відповідно до частини другої статті 37 Закону України Про нотаріат у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють, зокрема, такі нотаріальні дії як посвідчення заповітів (крім секретних).

Недійсність заповіту з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 вказував, що підставою визнання заповіту нікчемним є порушення вимог щодо його оформлення та посвідчення, оскільки запис про те, що цей заповіт прочитаний заповідачем вголос та підписаний ним особисто вчинений за допомогою технічних засобів, а не власноруч заповідачем, який на момент вчинення заповіту був особою похилого віку . В зв`язку з тим, що заповіт складено з порушенням вимог щодо оформлення та посвідчення, в силу вимог статті 1257 ЦК України він є нікчемним і мають бути застосовані наслідки нікчемності правочину.

Апеляційним судом встановлено, що заповіт ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_7 від 21 лютого 2017 року записаний секретарем Війтівської сільської ради Гавдзінською Л. В. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів з використанням комп`ютерного набору; заповіт записано секретарем сільської ради зі слів ОСОБА_6 , до його підписання прочитаний уголос заповідачем ОСОБА_6 і власноручно підписано ним о 14 год 10 хв.; особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено, заповіт зареєстровано в реєстрі за № 35, заповіт скріплено гербовою печаткою Війтівської сільської ради, оплачене державне мито 0,85 грн.

Отже, відсутність рукописного запису у заповіті про те, що заповіт прочитаний та складений з його ОСОБА_6 слів не дає підстав для визнання такого заповіту нікчемним, оскільки вказана інформація відображена у посвідчувальному написі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 342/434/15-ц (провадження № 61-40143св18), від 09 липня 2020 року у справі № 520/11797/16-ц (провадження № 61-16489св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 495/6646/16-ц (провадження № 61-20126св19).

Отже, доказів на підтвердження того, що оспорюваний заповіт за формою та порядком посвідчення не відповідає вимогам закону, а також, що волевиявлення ОСОБА_6 на час складення заповіту не було вільним та не відповідало його волевиявленню, позивач ОСОБА_4 не надав.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про нікчемність заповіту.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (стаття 1218 ЦК України).

За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Спадкоємцями першої черги померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 є його дружина ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про народження.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину у встановленому законом порядку відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, так як постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою сільської ради і не заперечується сторонами.

Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 , як непрацездатна за віком дружина спадкодавця, має право на обов`язкову частку у спадковому майні відповідно до положень статті 1241 ЦК України, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською районною державною адміністрацією.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір, і враховуючи що апеляційна скарга в частині вирішення спору судом першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, задоволена частково, тому із ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи у розмірі 918 грн. 75 коп. грн., а із ОСОБА_4 - 2756 грн. 25 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Війтівської сільської ради Бершадського району, за участі третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталії Олександрівни про визнання недійсною відмови від спадщини та визнання права власності на спадщину - скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати за ОСОБА_3 право на обов`язкову частку у спадковому майні, що складається з 1/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4616 га, що розташована на території Війтівської сільської ради Гайсинського (Бершадського) району Вінницької області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯА № 827554, виданого 15 грудня 2005 року Бершадською районною державною адміністрацією.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 17 червня 2021 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , за участі третіх осіб без самостійних вимог приватного нотаріуса Бершадського районного нотаріального округу Хмель Наталії Олександрівни, Війтівської сільської ради Бершадського району про визнання права на спадщину - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 918 (дев`ятсот вісімнадцять) грн. 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн. 25 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2021 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник