Ухвала

від 11.07.2023 по справі 438/1120/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 438/1120/14-ц

провадження № 61-9676ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Бориславський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області,

треті особи: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 03 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи: Акціонерного товариства «Таскомбанк», ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - земельної ділянки, визнання недійсним акту про проведені торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів залишено без розгляду.

Суд першої інстанції кервався тим, що у судове засідання 18 липня 2022 року позивачка та її представник не прибули. Представник позивачки - адвокат Гринда Р. М. подав до суду письмове клопотання від 18 липня 2022 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням медогляду та інших процедур у зв`язку з мобілізацією, позивачка є людиною з інвалідністю, тому не може прибути також. Відтак, просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. У зв`язку з вказаним клопотанням представника Гринди Р. М. , судове засідання було відкладено на 29 вересня 2022 року. У судове засідання 29 вересня 2022 року позивачка ОСОБА_1 та її представник не прибули. Представник позивачки 29 вересня 2022 року подав до суду письмове клопотання від про відкладення розгляду справи, у зв`язку з його участю вказаного числа о 10:30 год в іншому судовому засіданні у Львівському апеляційному суді; знову зазначивши, що позивачка є людиною з обмеженими можливостями, тому не може прибути також. Відтак, просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату. У зв`язку з вказаним клопотанням представника Гринди Р.М. , судове засідання було відкладено на 03 листопада 2022 року, у яке позивачка та її представник - адвокат Гринда Р. М. в черговий раз не прибули, представник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його участю в судовому засіданні в іншому суді. У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду згідно з пунктом 3 частини першої статі 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу Гринди Р. М. , в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 03 листопада 2022 року скасовано. Справу направлено до Бориславського міського суду Львівської області для продовження розгляду.

У червні 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У касаційній скарзі викладає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови, яке обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову отримано її представником 26 травня 2023 року через канцелярію суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, Суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені нею доводи є поважними підставами пропуску строку.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про порушення прав позивачки в частині її повідомлення про день та час розгляду справи судом першої інстанції.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_2 , зміст постанови Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 07 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи: АТ «Таскомбанк», ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, у якому просила: визнати прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - земельної ділянки площею 644,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , які проводились 05 березня 2014 року філією 14 ПП «Нива-В. Ш.» при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-113, виданого 18 листопада 2010 року Бориславським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» 32 280,05 грн боргу; скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серії та номер 616, видане 14 травня 2014 року приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Паньків Г. О. на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4610300000:08:011:0147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В останні два судові засідання, які відбулися 29 вересня 2022 року та 03 листопада 2022 року позивачка та її представник не з`явилися.

29 вересня 2022 року та 03 листопада 2022 року Гринда Р. М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяви про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що в адвоката призначене в той же час слухання в Львівському апеляційному суді, а позивач є людиною з обмеженими можливостями, а тому самостійно не може прибути до суду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Положення пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, якщо суд визнає потрібним, щоб сторона яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення і викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).

Тож правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що позивачка та її представник, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилися в судове засідання, не скористалися правом подати заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду згідно з пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, та не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду.

Проте, суд апеляційної інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що суд першої інстанції не навів мотивів неможливості розгляду справи без особистої участі позивачки, не навів обґрунтування, що її неявка дійсно перешкоджала встановленню об`єктивних обставин та вирішенню спору та врахував перебування справи на розгляді у суді тривалий час (з 2014 року).

Відповідно правове значення у цій справі має сукупність процесуальних визначених обставин, а саме: належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність, двічі поспіль, неявки у судове засідання, неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача, обґрунтованість мотивів перешкод подальшого розгляду справи у відсутність позивача, явка якого визнана судом обов`язковою.

В силу статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватись завданням цивільного судочинства, яке превелює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій надано законом право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (само представництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальна права та обов`язки.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанови Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20).

Апеляційним судом встановлено, що позивачка є особою з інвалідністю, не може самостійно пересуватися, крім того не була особисто належним чином повідомлена про призначення судових засідань, а саме 29 вересня 2022 року та 03 листопада 2022 року та не знала про зайнятість її представника (який визначений для надання правової допомоги) в інших судових засіданнях у інших справах та про подання ним клопотання про відкладення розгляду даної справи. Також, апеляційний суд звернув увагу на те, що у матеріалах справи відсутні дані про те, що суд першої інстанції, неодноразово відкладаючи розгляд справи узгоджував дати та час наступних судових засідань з представниками сторін, зокрема, з представником позивачки.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 03 листопада 2022 року, як така, що ухвалена із порушенням норм процесуального прав.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 28 березня 2023 року у справі № 711/7486/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 524/3347/18, від 26 квітня 2022 року у справі № 522/4104/16-ц, 04 травня 2022 року у справі № 398/457/20, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на засадах справедливості, добросовісності і розумності, відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.

У відкритті касаційного провадженняу справі за позовом ОСОБА_1 до Бориславського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, треті особи: Акціонерне товариство «Таскомбанк», ОСОБА_2 , фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про визнання незаконними прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, визнання недійсним акту про проведені торги, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак