Рішення

від 07.07.2023 по справі 759/13850/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13850/22

пр. № 2/759/985/23

07 липня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бабич Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Стеблецького В.В.,

представника позивача ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" - Опаріної А.Л.,

представника позивачів ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі"- Попова А.С.,

представника відповідача - Бродської К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрказа", Приватного підприємства "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Державний кадастровий реєстратор Федірко Марина Василівна про скасування державної реєстрації, скасування запису в поземельній книзі,-

ВСТАНОВИВ:

17.10.2022 р. до суду надійшов вказаний позов, у якому ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" просили скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 , проведену рішенням Державного кадастрового реєстратора Федірко Марини Василівни (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) від 29.07.2021, скасувати запис в Поземельній книзі, яка відкрита щодо державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 , проведеної рішенням Державного кадастрового реєстратора Федірко Марини Василівни (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) від 29.07.2021. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що формування 29.07.2021 Державним кадастровим реєстратором Федірко Мариною Василівною (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 , прямо впливає на право позивачів як співвласників будинку АДРЕСА_1 оформити користування цією земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування відповідного будинку.

Ухвалою судді від 28.10.2022 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.02.2023 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 30.03.2023 задоволено клопотання представника позивача ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" Попова А.С. та надано можливість представнику позивачів ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" - Попову Анатолію Степановичу брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Бродська К.О. заперечувала проти заявлених позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та відсутності у позивачів права на звернення до суду із вищезазначеним позовом та просила суд відмовити у його задоволенні.

У відповіді на відзив представник позивача ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", адвокат Опаріна А.Л. зазначає про безпідставність доводів представника відповідача, а також про те, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_1 , за яким на праві власності зареєстровано земельну ділянку, на якій розміщена будівля, що належить на праві власності позивачам.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача адвокат Бродська К.О. зазначає про безпідставність та необгрунтованість доводів представника позивача ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки".

У письмових поясненнях третя особа - Київська міська рада просила суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства, слухати справу без участі представника третьої особи.

19.04.2023 року у судовому засіданні представник позивача ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" - адвокат Опаріна А.Л. позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому та відповіді на відзив.

19.04.2023 року у судовому засіданні представник позивачів ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" адвокат Попов А.С. позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

11.05.2023 року у судовому засіданні представник відповідача адвокат Бродська К.О. просила у позові відмовити з підстав, викладених у відзиві та у запереченні на відповідь на відзив.

Третя особа - Державний кадастровий реєстратор Федірко Марина Василівна, будучи повідомленою належним чином, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.

У відповідності до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою аудіо-, відео, - звукозаписувального технічного засобу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивачів, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 29.07.2021 Державним кадастровим реєстратором Федірко Мариною Василівною (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) проведено реєстрацію земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 . Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Підставою для реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 слугувала технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель від 14.07.2021, складеної ФОП ОСОБА_2 за замовленням ОСОБА_1 .

Наказом Міністра юстиції України від 04.02.2022 № 367/5 скасована державна реєстрація об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта 2316871080000, загальна площа: 10,5 кв.м., номер запису про право власності: 41079505, форма власності: приватна, власник: ОСОБА_1 .

ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" є співвласниками будинку АДРЕСА_1 .

02.04.2021 ДП "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", ТОВ "Укрказа", ПП "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" до Київської міської ради подано заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 .

23.06.2022 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через адміністратора дозвільного центра ОСОБА_1 повернуті документи, додані до заяви ОСОБА_1 від 15.12.2021 № 50113-006530663-031-03, у зв`язку з тим, що право власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці на АДРЕСА_4 припинено на підставі наказу Міністерства юстиції України від 04.02.2022 № 367/5, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Як прямо вбачається із вищезазначених положень процесуального закону, передумовою звернення конкретної особи із позовом до суду є порушення, невизнанння або оспорювання саме її прав, свобод чи законних інтересів, тобто наявність у такої особи (позивача) матеріально-правової (юридичної) заінтересованості.

Отже, в контексті завдань цивільного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, а також що ці права, свободи або законні інтереси порушені, не визнаються або оспорені. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

При цьому, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача та порушення ними прав чи законних інтересів позивачів, оскільки відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від законності чи незаконності дій відповідача.

Як вбачається із доводів позивачів, останні вважають, що їх порушене право та законний інтерес підлягають захисту на підставі ч.1 ст. 120 Земельного кодексу, ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Приписами ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Позивачі фактично обґрунтовують позовні вимоги наявністю у них права на оренду земельної ділянки у АДРЕСА_1 , стосовно реалізації якого існують перешкоди у зв`язку з формуванням 29.07.2021 Державним кадастровим реєстратором Федірко Мариною Василівною (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 .

Відповідно до ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин.

Згідно з п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.

Положеннями п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України-місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Державній реєстрації підлягає саме заявлене право і державна реєстрація права здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, встановлених законом, зокрема, на підставі заяви про державну реєстрацію прав, поданої особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто, відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Якщо ж, на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення за такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цієї особи.

Як вбачається із матеріалів справи, жодних рішень щодо передачі права власності чи права користування земельною ділянкою комунальної власності площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 , відповідачу Київською міською радою не приймалось. Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва. Будь-яке інше речове право на вказану земельну ділянку за відповідачем не зареєстроване.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у п. 36 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, позивачем є особа, яка має право вимагати захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому відповідач має бути такою особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

Враховуючи, що будь-яке речове право на земельну ділянку комунальної власності площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 , відповідачу Київською міською радою не передавалось, суд дійшов висновку про відсутність спору щодо майна та майнових прав між позивачами та відповідачем. Зазначене є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Як вже зазначалось, та прямо вбачається із зазначених положень процесуального закону, передумовою звернення конкретної особи із позовом до суду є порушення, не визнання або оспорювання на момент такого звернення саме її прав, свобод чи законних інтересів.

Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про порушення.

Звернення до суду не може бути абстрактним та мати місце лише тому, що заявник чи заявники вважають, що начебто певні дії чи бездіяльність інших осіб або наявність певних обставин впливають на їх правове становище.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі №1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а ) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: «Дозволено все, що передбачено у законі», а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: «Дозволено все, що не забороняється законом».

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

Законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач вважає, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а ) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають); або

в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу.

Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта правовідносин.

При з`ясуванні статусу позивачів, як «потерпілого», суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини.

Поняття «потерпілий» має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції.

Водночас підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до ст. 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст. 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або б) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово «жертва» в контексті ст. 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до ст. 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід «зачіпає його безпосередньо» (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Ст. 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).

Європейський суд з прав людини визнав, що для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004).

Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, Сердіч та Фінчі проти Боснії та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного випливають такі ознаки «потерпілого» від порушення законного інтересу: (а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; (б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; (в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); (г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Зазначене вище узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 від 10 серпня 2020 у справі № 522/1611/17.

Суд, оцінюючи доводи позивачів, приходить до висновку, що вони є абстрактними, не містять жодного обґрунтування наявного негативного впливу на конкретно їх реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.

Так, позивачі вказують лише на те, що формування 29.07.2021 Державним кадастровим реєстратором Федірко Мариною Василівною (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 прямо впливає на право позивачів як співвласників будинку АДРЕСА_1 оформити користування цією земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування відповідного будинку.

Обґрунтованих доказів того, що вищевказаною подією спричинено суттєвого негативного впливу саме на позивачів і вони зазнали реальної шкоди позивачами не наведено.

Таким чином, встановивши відсутність у позивачів матеріально-правової заінтересованості у зверненні із позовом до відповідача, суд дійшов висновку, що зазначене також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам захисту, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Так, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Зазначене узгоджується із висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимоги щодо доказів у цивільній справі унормовані положеннями ст. 77-80 ЦПК України, відповідно до яких, докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.

Проте, у порушення зазначених вимог закону, позивачі не надали суду доказів порушення відповідачем їх суб`єктивних прав, що унеможливлює прийняття судом рішення про їх поновлення.

Абстрактне твердження позивачів про те, що формування 29.07.2021 Державним кадастровим реєстратором Федірко Мариною Василівною (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області) земельної ділянки площею 0, 143 га за кадастровим номером 8000000000:75:155:0006 у АДРЕСА_4 прямо впливає на право позивачів як співвласників будинку АДРЕСА_1 оформити користування цією земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування відповідного будинку, без належного доведення у чому саме полягає порушення прав чи законних інтересів позивачів на момент звернення до суду, є необґрунтованим та не заслуговує на увагу, а прийняття судом рішення на майбутнє є неприпустимим.

Суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту від можливих негативних наслідків для прав, свобод чи законних інтересів, оскільки на час розгляду справи їх не існує.

Відсутність порушеного права, свободи чи законного інтересу встановлюється при розгляді справи та є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Поряд з цим, суд зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", по. 4241/03 від 28.10.2010, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи та міркування позивачів, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків до яких прийшов суд.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладаються на позивачів у зв`язку із відмовою у позові.

Керуючись ст. 140 Конституції України, ст. ст. 10, 14 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 9 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. ст. 10, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрказа", Приватного підприємства "Юридична консалтингова фірма "Геровскі" до ОСОБА_1 , треті особи: Київська міська рада, Державний кадастровий реєстратор Федірко Марина Василівна про скасування державної реєстрації, скасування запису в поземельній книзі,- відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Зазначити дані сторін:

Позивачі:

1) Державне підприємство «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки», код ЄДРПОУ: 14282338, місцезнаходження: 03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрказа», код ЄДРПОУ: 36959228, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7;

3) Приватне підприємство «Юридична консалтингова фірма «Геровскі», код ЄДРПОУ: 35509467, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Треті особи:

1) Київська міська рада, код ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36;

2) Державний кадастровий реєстратор Федірко Марина Василівна (Відділ у Корсунь-Шевченківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області), місцезнаходження: 19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Ювілейна, 30.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2023 року.

Суддя: Н.Д. Бабич