Постанова

від 11.07.2023 по справі 463/950/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/950/23 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/811/758/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пилип"як Олександри Петрівни на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року в складі судді Гирича С.В. в справі за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "Темпора", приватного підприємства "КГК", ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

встановив:

У провадженні Личаківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Львівської міської ради до Приватного підприємства "Темпора", приватного підприємства "КГК", ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року відкрито провадження у справі.

13.02.2023 Львівська міська рада подала заяву про забезпечення позову, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676235646060) та нежитлового приміщення літ. «Б-1» пл. 28 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372137).

Вимоги обгрунтовує тим, що Личаківським районним судом м. Львова розглядається цивільна справа за позовом Львівської міської ради до ПП "Темпора", ПП "КГК", ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Предметом спору у даній справі є вимога про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відтак, відповідні заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Як на підставу позову Львівська міська рада посилається на те, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року у справі № 1313/665/2012 затверджено мирову угоду від 20 лютого 2012 року, укладену між ОСОБА_2 , ПП «КГК», ТзОВ «Фірма «Європа-Контакт» та ТОВ «Гал-Леобуд». За умовами цієї мирової угоди, серед іншого, визнано право власності за ПП «КГК» на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 28 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . На підставі даної ухвали ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 04.04.2012 внесено відомості щодо реєстрації права власності за ПП "КГК" на нежитлове приміщення.

28.12.2022 (вже після скасування апеляційним судом ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012) ПП «Темпора» в особі директора ОСОБА_3 відчужило 1/10 частину нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Папайло H. Є.

Вважає, що оскільки державна реєстрація права власності на нежитлове приміщення літ. Б-1 площею 28 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372137) у Реєстрі речових прав на нерухоме майно була незаконна, то правочин щодо відчуження такого майна є нікчемним, оскільки спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності. Відтак, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 № 1200 від 13.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Гусаком Р.Т. та договір купівлі-продажу 1/10 частки нежитлового приміщення від 28.12.2022, посвідчений приватним нотаріусом Папайло Н. Є., є нікчемними.

У зв`язку із незаконною державною реєстрацією права власності на житлове приміщення на АДРЕСА_1 , відбулася реєстрація обмеження права власника землі, а саме Львівської міської ради, яка не може використовувати її для власних потреб та для здачі в оренду будь-кому окрім власника споруди.

У даному випадку є всі підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ніщо не перешкоджає відповідачам, за якими зареєстровано право власності, в будь-який момент відчужити приміщення на АДРЕСА_1 , що унеможливить виконання рішення суду, оскільки реєстрація права власності за ПП «Темпора» та ОСОБА_1 вже буде не актуальна і об`єкт буде зареєстрований за іншим власником.

Вважає, що вказані обставини дають підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року заяву Львівської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Заборонено відповідачам та будь яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м та нежитлового приміщення літ. «Б-1» пл. 28 кв. м на АДРЕСА_1 .

Ухвалу суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пилип`як Олександра Петрівна, з ухвалою не погоджується, вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд не дослідив статус відповідача, а саме ПП "КГК", яке вже близько 10 років як припинене, відтак задовольнив заяву про забезпечення позову, визнавши при цьому боржником юридичну особу, яка є припиненою. Вважає, що відсутні підстави для забезпечення будь якої позовної вимоги до Приватного підприємства "КГК", оскільки така вимога не може бути предметом розгляду у суді.

Також звертає увагу, що Львівською міською радою при поданні заяви про забезпечення позову не доведено наявності, передбачених ч. 2 ст. 149 ЦПК України, підстав для вжиття таких заходів. Зокрема, в заяві зазначається, що можливість здійснювати подальші реєстраційні дії із спірним нерухомим майном може значно утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, однак ні в заяві про забезпечення позову, ні в ухвалі Личаківського районного суд м. Львова не обґрунтовано, в який саме спосіб вчинення реєстраційних дій може унеможливлювати чи утруднити виконання рішення суду.

Зазначає, що при застосуванні заходів забезпечення позову судом порушено норми процесуального права, оскільки не досліджено наявність передбачених законом підстав для застосування таких заходів, а тому ухвала суду є непропорційним втручанням держави у право власності ОСОБА_1 , чим порушується гарантоване Протоколом 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право кожної особи на мирне володіння свої правом.

Просить скасувати ухвалу ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року та у задоволенні заяви Львівської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).

Учасники справи в судове засідання не прибули, при цьому представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Пилип`як О.П. подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю прибути в судове засідання через непередбачувані сімейні обставини.

Інші учасники не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову місцевий суд, беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, прийшов висновку, що необхідно заборонити відповідачам та будь яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676235646060) та нежитлового приміщення літ. «Б-1» пл. 28 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372137), оскільки такий вид забезпечення позову буде розумним, співмірним та відповідатиме обставинам справи, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Таким чином, усі доводи апеляційної скарги, які стосуються визначення статусу відповідача, а саме ПП "КГК" чи безпідставності позовних вимог до такого відповідача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таким буде надана відповідна правова оцінка у межах розгляду справи по суті.

Крім цього, вказане підприємство не є єдиним відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки матеріально-правові вимоги Львівської міської ради пред`явленні і до ПП "Темпора" та ОСОБА_1 .

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

При цьому, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 1/an_8423/ed_2018_02_28/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8423" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вінзвернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом, визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

При цьому, згідно із п. 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Із виділених матеріалів справи встановлено, що на розгляді у Личаківському районному суді м. Львова перебуває цивільна справа за позовом Львівської міської ради до ПП "Темпора", ПП "КГК", ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Так, у позовній заяві обґрунтовано, що реєстрація права власності на об`єкт проведена з порушенням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасового положення про порядок державної і реєстрації права власності та інших речових прав, на нерухоме майно.

Зокрема, об`єкт на АДРЕСА_1 є тимчасовою, а не капітальною спорудою, а згідно із законом не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Первинна реєстрація права власності була проведена на підставі ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.02.2012.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2022 у справі №1313/665/2012 ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 24 лютого 2012 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При прийнятті даної постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що приміщення, на які визнано право власності на підставі оскаржуваної ухвали, є тимчасовими спорудами, право власності на які не підлягає державній реєстрації.

Тобто предметом позову Львівської міської ради є вимоги які носять майновий характер, оскільки стосуються нерухомого майна та грошових коштів.

На обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову сторона позивача свої доводи зводить до того, що в результаті реєстрації права власності на нежитлове приміщення літ Б-1 загальною площею 28 кв. м на АДРЕСА_1 , Львівська міська рада позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться тимчасова споруда, що перебуває у власності відповідача-1 та відповідача-2.

Враховуючи матеріально-правові вимоги позивача, обставини справи, які повідомлені заявником у заяві про забезпечення позову, вимоги заяви щодо вжиття заходів забезпечення позову з огляду на потенційну неможливість виконання позитивного рішення суду, є підставними та належним чином обґрунтованими.

Крім цього, запропонований позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки лише обмежується можливість подальшого вирішення юридичної долі майна, при цьому власник не позбавлений права користування таким.

Наведене дає також підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Таким чином, беручи до уваги предмет спірних правовідносин, колегія суддів приходить переконання про те, що заборона відповідачам та будь яким іншим особам вчиняти будь які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: 1/10 нежитлового приміщення літ. «Б-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 28 кв.м (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2676235646060) та нежитлового приміщення літ. «Б-1» пл. 28 кв. м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 36372137), як захід забезпечення позову та охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, зокрема у разі задоволення позовних вимог, є цілком виправданий.

Крім цього, у разі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

У частині 2 ст. 154 ЦПК України передбачено за яких умов суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Згідно з частиною 1 статті 154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано доказів, що майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодуванн збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Таким чином, чітких підстав передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України для вжиття зустрічного забезпечення учасниками справи не подано, а судом не встановлено.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пилип"як Олександри Петрівни - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 11 липня 2023 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк