Постанова

від 12.07.2023 по справі 911/1607/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 911/1607/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" про стягнення витрат на правничу допомогу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023

у справі № 911/1607/22 (суддя: Черногуз А.Ф.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором поставки,

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21"

про стягнення неустойки за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості за договором поставки № 121/32 від 30.08.2021.

До Господарського суду Київської області 24.10.2022 надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" про стягнення неустойки, яка ухвалою суду від 14.11.2022 була прийнята, а вимоги за первісним та зустрічним позовом об`єднано в одне провадження.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 первісний позов задоволено частково. Клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення штрафних санкцій задоволено частково та зменшено розмір присудженої до стягнення пені на 50 %. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" 4326120,00 грн основного боргу, 125817,41 грн трьох відсотків річних, 1025120,41 грн інфляційних втрат, 168744,34 грн пені, 87218,20 грн судового збору та 40000 грн витрат на правничу допомогу.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 726732,00 грн пені та 10900,98 грн судового збору.

Проведено зустрічне зарахування присуджених до стягнення сум за первісним та зустрічним позовами та стягнуто різницю між ними, а саме: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" 4919070,16 грн заборгованості, 76317,22 грн судового збору та 40000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Центренерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 скасувати частково та прийняте нове рішення у відповідній частині, яким відмовити частково у задоволенні первісного позову ТОВ "Промекс 21" про стягнення пені у розмірі 340 029,53 грн, 3 % річних у розмірі 125 817,41 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 025 120,41 грн та відмовити повністю у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 залишено без змін.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" зазначено попередній орієнтовний розмір витрат позивача на професійну справничу допомогу та зазначено, що докази на підтвердження фактичного розміру судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть надані у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

При цьому, 05.07.2023 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії акта наданих послуг від 03.07.2023 № 2-20220825.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" про стягнення витрат на правничу допомогу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 призначено до розгляду на 12.07.2023.

Представник ТОВ "Промекс 21" в судовому засіданні 12.07.2023 заявлене клопотання підтримав.

Представник ПАТ «Центренерго» в судовому засіданні 12.07.2023 просив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши докази, які долучені до матеріалів заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на таке.

За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України ).

Частинами 1, 3 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

При цьому, доводи представника ПАТ «Центренерго» про наявність правових підстав для залишення поданої ТОВ «Промекс 21» заяви без розгляду, у зв`язку із відсутністю заяви про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів, колегією суддів оцінюються критично, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом вказав про те, що попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 20000,00 грн.

Також, у поданому до суду апеляційної інстанції відзиві представник ТОВ «Промекс 21» зазначив, що докази на підтвердження фактичного розміру судових витрат будуть надані суду у строки, визначені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 25.08.2022;

- копію акта наданих послуг № 2-20220825 від 03.07.2023.

Відповідно до зазначеного акта, до наданих адвокатом послуг входить: аналіз документів, судової практики, складення відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» по справі № 911/1607/22. Загальна вартість наведених послуг становить нерозподілена по категоріях сума в розмірі 20000,00 грн.

Крім того, позивач у поданій до суду апеляційної інстанції заяві, окрім іншого, на виконання вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, надав детальний опис робіт.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Колегія суддів зауважує, що відсутність платіжних доручень, як підтвердження фактично понесених витрат на правову допомогу, не є підставою для відмови у стягнення судових витрат, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України ). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач за первісним позовом оскаржував рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 та просив його скасувати в частині задоволення первісного позову ТОВ «Промекс 21» про стягнення пені, 3% та інфляційних втрат, а також просив відмовити в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, в частині стягнення суми основного боргу рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Крім того, доводи апеляційної скарги по суті рішення місцевого господарського суду та відповідно відзиву на апеляційну скаргу зводились до питання наявності правових підстав для зміни предмету позову шляхом доповнення вимог про стягнення основого боргу вимогами про стягнення штрафних санкцій.

Також, судова колегія звертає увагу на те, що представником позивача за первісним позовом в акті наданих послуг не вказано час, витрачений останнім на надання тієї чи іншої послуги, а також не вказано вартість кожної з послуг. Таким чином, акт наданих послуг від 03.07.2023 визначає загальний гонорар адвоката за аналіз документів, судової практики, складення відзиву на апеляційну скаргу в загальному розмірі 20000,00 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що вказані послуги з аналізу документів та судової практики поглинаються послугою зі складання відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Центренерго» по справі № 911/1607/22.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 873/212/21 у схожих правовідносинах щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Судова колегія звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок.

Зважаючи на вищенаведені обставини, оцінюючи фактичні витрати позивача за первісним позовом з урахуванням всіх аспектів і складності справи, а також підстави оскарження рішення суду першої інстанції, беручи до уваги, зокрема, відсутність конкретно визначеного розміру відповідних витрат, з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

В іншій частині вимог заяви слід відмовити, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

Керуючись ст. ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" про стягнення витрат на правничу допомогу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 10.03.2023 у справі № 911/1607/22 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, Київська обл., Обухівський р-н, селище міського типу Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промекс 21" (61003, Харківська обл., місто Харків, вулиця Кооперативна, будинок 28, код ЄДРПОУ 35589385) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

3. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду.

4. Справу № 911/1607/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков