Ухвала

від 13.07.2023 по справі 903/626/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 903/626/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a>

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі

за позовом Любомльської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Литвинюка Андрія Миколайовича,

про скасування рішення про державну реєстрацію права та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (повний текст складено 06.06.2023), ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21, надіслана 22.06.2023 до Верховного Суду засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a>, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, висновок, який зробили суди попередніх інстанцій з цього питання (якщо він наявний), та обґрунтувати мотиви незгоди з таким висновком.

Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно зазначити, які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі якщо скаржник вважає, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, він повинен зазначити, яке саме клопотання було відхилено судом та як це впливає на оскаржуване судове рішення. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, скаржник не зазначає норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду. Таким чином, у касаційній скарзі відсутнє обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження.

Також у касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> викладено обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень з посиланнями на постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України.

Однак, обґрунтовуючи неправильне застосування судом норм матеріального права та посилаючись на постанови Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України в інших справах, скаржник у тексті касаційної скарги наводить лише обставини справи без посилання на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно з абзацом 1 частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для касаційного оскарження судових рішень виключно у взаємозв`язку із наявністю випадків, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження чи доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Таким чином, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) касаційного оскарження та не наведено її (їх) обґрунтування.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Любомльська міська рада подала у липні 2021 року, її предметом є 2 вимоги немайнового характеру про:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на торговий павільйон, площею 56,2 мІ, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> (вул.1-го Травня, 32, м. Любомль, Волинської області, код ЄДРПОУ 37626748) на торговий павільйон, площею 56,2 мІ, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Любомль, вул.1-го Травня, 32, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 2023 у справі № 903/626/21 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на торговий павільйон змінено в мотивувальній частині, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права - рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 залишити в силі. Отже, скаржник не погоджується з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 в частині мотивів відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на торговий павільйон та в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права.

Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 9 080,00 грн, а саме 2 270,00 грн х 2 х 200 %, де 2 270,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги.

Однак Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> додало до касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору платіжну інструкцію від 22.06.2023 № 1577 на суму 4 540,00 грн. Таким чином, судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> необхідно:

- подати нову редакцію касаційної скарги, в якій навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали);

- подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме у розмірі недоплаченої суми - 4 540,00 грн, за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові.

Керуючись статтями 234, 235, 290, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 залишити без руху до 07.08.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Багай