Постанова

від 16.01.2024 по справі 903/626/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/626/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a>

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 (колегія суддів: Мельник О. В. - головуючий, Олексюк Г. Є., Гудак А. В.) у справі

за позовом Любомльської міської ради Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Литвинюка Андрія Миколайовича,

про скасування рішення про державну реєстрацію права та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Любомльська міська рада Волинської області (далі - Любомльська міська рада) звернулася до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> (далі - ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"), в якій просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979, від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон площею 56,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233;

- припинити право власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, площею 56,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул.1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233 (далі - торговий павільйон).

- стягнути з ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на користь Любомльської міської ради судовий збір та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 7191,36 грн.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Любомльська міська рада посилалася на те, що у державного реєстратора реєстраційної служби Любомльського районного управління юстиції Волинської області Литвинюка А. М. (далі - державний реєстратор) немає законних підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979, від 16.02.2016, права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, оскільки торговий павільйон не мав ознак нерухомого майна, усі необхідні документи для реєстрації не були надані, а тому рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства і не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Порушення прав Любомльської міської ради мотивовано тим, що торговий павільйон знаходиться на земельній ділянці, що надавалася відповідачу на підставі договору оренди. Позивач зазначав, що відповідач порушив умови використання земельної ділянки, яка належить до комунальної власності, тому Любомльська міська рада відповідно до статті 152 Земельного кодексу України може вимагати усунення будь-яких порушень своїх прав.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 (суддя Якушева І. О.) у задоволенні позову Любомльської міської ради до ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач подав документи, передбачені пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на торговий павільйон. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення державного реєстратора від 16.02.2016 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон є законним, підстав для його скасування немає.

Суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача припинити право власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 16.02.2016; обставини порушення права власності на земельну ділянку, на якій побудовано торговий павільйон, позивач під час розгляду справи не довів.

Суд першої інстанції зауважив, що у справі № 903/626/21 немає підстав для застосування позовної давності, оскільки позов не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що не доведено порушення вимог законодавства та прав позивача прийняттям державним реєстратором рішення від 16.02.2016 про державну реєстрацію права власності на торговий павільйон.

2.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.23 у справі № 903/626/21 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон змінено в мотивувальній частині, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію права скасоване та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Любомльської міської ради в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979, від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон.

Вирішено стягнути з ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на користь Любомльської міської ради Волинської області судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень) та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 3405 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень).

2.3. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що доказів про надання відповідачу Любомльською міською радою земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, саме для забудови відповідно до вимог статті 102-1 Земельного кодексу України та статті 413 Цивільного кодексу України матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що торговий павільйон був збудований ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності, без згоди власника земельної ділянки - Любомльської міської ради, тому побудоване відповідачем нерухоме майно (торговий павільйон) є самочинним будівництвом у розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, а відповідно до застереження, наведеного в частині 2 цієї статті, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" не набуло право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно (торговий павільйон) у порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України, а відтак позовні вимоги про припинення права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна задоволенню не підлягають. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим права власності на торговий павільйон підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, виходив із того, що відповідач не набув права власності на торговий павільйон, оскільки вказаний об`єкт є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що саме 25.03.2020 Любомльській міській раді стало відомо про те, що право власності на торговий павільйон зареєстроване за ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК", тому з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Оскільки з позовною заявою позивач звернувся 26.07.2021, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Любомльською міською радою не було порушено трирічного строку позовної давності, визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21, а рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 - залишити в силі.

3.2. ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив положення статей 13, 14, 46, 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вийшов за межі позовних вимог, самостійно змінивши підстави позову. При цьому ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" зазначає про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.03.2019 у справі № 220/421/17, та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 13 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах.

Скаржник також зауважує про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 261, 267 Цивільного кодексу України та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм у подібних правовідносинах. При цьому ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" посилається на висновки щодо застосування положень статті 261 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 24.02.2021 у справі № 9901/165/20, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, та постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14.

Скаржник зазначає, що суд не встановив обставин, які належать до предмета доказування, підтверджують чи спростовують позовні вимоги, тому допустив порушення статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та застосував ці норми без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2020 у справі № 370/999/16, від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 921/403/17-г/6 та відсутність висновків Верховного Суду про застосування положень частини 3 статті 10, частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, у подібних правовідносинах.

3.3. Любомльська міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить залишити постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції не вийшов за межі позовних вимог та доводів апеляційної скарги, здійснив правильну кваліфікацію спірних правовідносин та правильно визначив строки позовної давності.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.09.2011 між Любомльською міською радою як орендодавцем і ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" як орендарем укладено договір оренди цілісного майнового комплексу комунального підприємства (далі - договір оренди).

4.2. Згідно з пунктом 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного комунального підприємства "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" (далі - ДКП "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"), склад і вартість якого визначені відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки від 12.07.2011 нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Любомль, вул. Дружби, 3, вартість якого становить 494 030,00 грн, у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю станом на 01.10.2011 - 81 719,38 грн (перелік майна згідно з додатком 1).

Земельні ділянки речового ринку в м. Любомлі, на вул. Дружби, 3, площею 1,5638 га та продовольчого ринку в м. Любомлі, на вул. 1-го Травня, 32, площею 0,3044 га, що належать територіальній громаді м. Любомля та перебувають у постійному користуванні у ДКП "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" відповідно до Державного акта від 20.10.2004, серія ЯЯ № 035254.

4.3. Суди попередніх інстанцій зазначили, що 30.09.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння та користування такі об`єкти за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32:

- туалет на продовольчому ринку;

- павільйон на продовольчому ринку;

- водопровід та каналізація;

- благоустрій території;

- будівництво стіни та влаштування воріт на продовольчому ринку;

- земельну ділянку продовольчого ринку площею 0,3044 га;

а також об`єкти, які знаходяться за адресою: м. Любомль вул. Дружби, 3:

- туалет на речовому ринку;

- будівництво стіни на речовому ринку;

- благоустрій території;

- скважину на речовому ринку;

- земельну ділянку речового ринку площею 1,5638 га, що підтверджується копією акта приймання-передачі від 30.09.2011.

4.4. 01.08.2012, 24.05.2015, 28.03.2018 були укладені додаткові угоди до договору оренди від 13.09.2011.

4.5. 18.08.2015 ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" надіслало на адресу голови Любомльської міської ради лист про початок будівництва торгового павільйону на вул. 1-го Травня, 32 у м. Любомлі.

4.6. 17.06.2015 ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" отримало містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

4.7. У 2015 році було розроблено проект на будівництво павільйону за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

4.8. 06.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Буд Проект" і ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" укладено договір підряду № 59-15-АБП, згідно з яким підрядник зобов`язався за завданням замовника власними і залученими силами виконати такі роботи: встановлення торгових павільйонів відповідно до проектної документації та умов договору, технічних умов на об`єкті за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

4.9. 06.07.2015 ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" отримало від Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Нове будівництво торгових павільйонів по вул. 1-го Травня, 32 в м. Любомль, Волинської області".

4.10. Суд першої інстанції зазначив, що станом на 18.12.2015 виготовлено технічний паспорт на торгові павільйони.

4.11. 20.01.2016 ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" отримало від Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності.

4.12. 08.02.2016 виконавчий комітет Любомльської міської ради надав довідку № 48 ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" про присвоєння адреси торговому павільйону: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32.

4.13. 16.02.2016 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на торговий павільйон за ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК", номер запису про право власності 13276314.

4.14. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21.

Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2023 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22.

15.11.2023 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі № 916/1174/22, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.12.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2023 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оскільки провадження у цій справі зупинялося до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 916/1174/22, тому відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову є вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2016 права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон та про припинення права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон. Позовні вимоги мотивовані тим, що у державного реєстратора не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2016, оскільки торговий павільйон не мав ознак нерухомого майна, усі необхідні документи для реєстрації не були надані, тому рішення прийняте з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що відповідач подав документи, передбачені пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для державної реєстрації права власності на торговий павільйон. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення державного реєстратора від 16.02.2016 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон є законним, немає підстав для його скасування.

Суд першої інстанції зазначив, що вимога позивача припинити право власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон не підлягає задоволенню, оскільки вона є похідною від вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 16.02.2016; обставин порушення прав власності на земельну ділянку, на якій побудовано торговий павільйон, позивач у процесі розгляду справи не довів, у позовній заяві викладення обставин на підтвердження цих доводів відсутні.

5.6. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог Любомльської міської ради про припинення права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, виходив із того, що торговий павільйон був збудований ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності, без згоди власника земельної ділянки - Любомльської міської ради (ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" не отримувало від власника земельної ділянки дозволу на її забудову відповідно до вимог статті 102-1 Земельного кодексу України та статті 413 Цивільного кодексу України). Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що побудоване відповідачем нерухоме майно (торговий павільйон) є самочинним будівництвом у розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України, а відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" не набуло право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно (торговий павільйон) у порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання припиненим права власності на торговий павільйон підлягає зміні в мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення державного реєстратора від 16.02.2016 про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, виходив із того, що при розгляді цього спору судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не набув права власності на торговий павільйон, оскільки вказаний об`єкт є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України.

5.7. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові в повному обсязі та висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову Любомльської міської ради про визнання припиненим права власності на торговий павільйон, проте з мотивів, викладених у цій постанові, з огляду на таке.

5.8. Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

5.9. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

5.10. Згідно із частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).

5.11. Відповідно до частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

5.12. Згідно із частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

5.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 звернула увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

5.14. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

5.15. Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме стосовно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою (пункти 88- 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.16. Таким чином, права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.17. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.18. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

5.20. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.21. Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. А саме відповідно до частин 3- 5 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

5.22. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Тому належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.23. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5.24. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (аналогічний висновок викладений у пункті 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

5.25. Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (подібні висновки, викладені у пунктах 122- 124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.26. Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (аналогічний висновок, викладений у пункті 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

5.27. У справі, що розглядається, Любомльська міська рада посилалася на те, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, оскільки у зв`язку із набуттям у власність спірного торгового павільйону відповідач подав заяву про надання в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Позивач зазначав, що внаслідок набуття права власності на будівлю, права власника щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються чи припиняються відповідно до закону. Крім того, позивач наголошував, що не було підстав для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на торговий павільйон, оскільки він не мав ознак нерухомого майна; усі необхідні документи для реєстрації не були надані, а тому рішення державного реєстратора прийняте з порушенням вимог чинного законодавства і не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.28. Суд апеляційної інстанції встановив, що торговий павільйон був збудований ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на земельній ділянці, що знаходиться в комунальній власності, без згоди власника земельної ділянки Любомльської міської ради. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що побудоване відповідачем нерухоме майно (торговий павільйон площею 56,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32 є самочинним будівництвом у розумінні частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що зареєстроване за відповідачем право власності на вказаний торговий павільйон в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не спростовує встановленого судом факту самочинності будівництва вказаного майна.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" не набуло право власності на самочинно збудоване ним нерухоме майно (торговий павільйон) у порядку, встановленому статтею 376 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги про припинення права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна задоволенню не підлягають.

5.29. Колегія суддів зауважує, що у разі, якщо позивач вважає, що торговий павільйон споруджений незаконно і відповідач порушив умови використання земельної ділянки, то він може звернутися для захисту права користування та розпорядження такою земельною ділянкою з вимогою про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимогою про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

5.30. Натомість позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2016 права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон та про припинення права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на цей торговий павільйон. Проте задоволення таких вимог не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна та не зумовить відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення.

5.31. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19). Тому з огляду на те, що позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову Любомльської міської ради слід відмовити.

5.32. Отже, колегія суддів зазначає, що, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням предмета та підстав позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Любомльської міської ради, проте помилково виходив з інших мотивів (недоведеності позивачем підстав для його задоволення). Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову Любомльської міської ради в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання припиненим права власності на торговий павільйон, проте помилково виходив також з інших мотивів. У частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку з огляду на викладене у цій постанові.

5.33. Оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування судами попередніх інстанцій положень статей 261, 267 Цивільного кодексу України, щодо застосування судом апеляційної інстанції положень статей 13, 14, 46, 269 Господарського процесуального кодексу колегією суддів не розглядаються.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 311 зазначеного Кодексу).

6.5. За змістом положення статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.6. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає наведені у касаційній скарзі доводи частково обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду в частині задоволення позовної вимоги Любомльської міської ради про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про державну реєстрацію права власності ТОВ "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК" на торговий павільйон, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233, та залишення в силі у цій частині резолютивної частини рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові. В решті постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на торговий павільйон залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 скасувати в частині задоволення позовної вимоги Любомльської міської ради Волинської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28265979 від 16.02.2016 про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на торговий павільйон площею 56,2 м2, що знаходиться за адресою: м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32, Волинської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 850153507233, в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Волинської області від 22.03.2023 у справі № 903/626/21 з мотивів, викладених у цій постанові.

4. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 903/626/21 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> на користь Любомльської міської ради Волинської області судового збору за розгляд позовної заяви в сумі 2270,00 грн та судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 3405,00 грн.

5. Стягнути з Любомльської міської ради Волинської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮБОМЛЬ-РИНОК"</a> судовий збір за розгляд касаційної скарги у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн 00 коп.

6. Доручити Господарському суду Волинської області видати судовий наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак