Ухвала

від 13.07.2023 по справі 369/11128/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11128/22

Провадження № 2/369/2217/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Ковальчук Л.М., розглянувши матеріали заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, Міністерства розвитку громад та територій України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вищезазначена справа.

13.07.2023року відпредставника позивачанадійшла досуду заявупро забезпеченняпозову,в якійпросив вжитизаходів забезпеченняпозову шляхомнакладення арештута заборонидержавним реєстраторамздійснювати будь-якіреєстраційні діїв томучислі іреєстрацію (перереєстрацію),пов`язануз відчуженням,зміною,поділом,заставою абоіншого видузміни власниківна земельніділянки:площею 0,7072га зкадастровим номером3222484405:03:005:5069,площею 0,2411газ кадастровимномером 3222484405:03:005:5071,які належать ОСОБА_5 ;площею 0,9га зкадастровим номером3222484405:03:005:5072яка належить ОСОБА_6 ;площею 2га зкадастровим номером3222484405:03:005:5064,площею 2га зкадастровим номером3222484405:03:005:5067,які належать ОСОБА_3 ;площею 2га зкадастровим номером3222484405:03:005:5065,площею 2га зкадастровим номером3222484405:03:005:5066,площею 2га зкадастровим номером3222484405:03:005:5068які належать ОСОБА_4 .

Заява мотивована тим, що Згідно з обставин справи, державним реєстратором комунального підприємства «Реєстрація плюс» Грачовою І.В. 19.05.2019 вчинено протиправні та безпідставні реєстраційні дії щодо юридичного припинення права державної власності на вищезазначені об`єкти нерухомості загальною площею 5294,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельні ділянці площею 12,39 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5011 з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства, право власності на яку зареєстровано 14.05.2019 за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Неправомірність таких дій державного реєстратора повністю встановлена центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, як наслідок наказом Міністерства юстиції України рішення реєстратора скасовані та Офісом протидії рейдерству Міністерства юстиції України забезпечено його виконання шляхом відновлення державної реєстрації права власності Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (номер права власності 43660387).

Однак, відразу після вчинення вищезазначених протиправних реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомості державної власності, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області невідкладно, а саме 29.05.2019 прийнято накази № 10-3243/15-19-сг, № 10-3242/15-19-сг, № 10- 3245/15-19-сг, № 10-3240/15-19-сг, № 10-3244/15-19-сг, № 10-3241/15-19-сг про відведення у приватну власність спірних земельних ділянок за рахунок території, на якій розташовані об`єкти нерухомості, власником яких починаючи з 07.10.2008 є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Крім того, відразу після відведення спірних земельних ділянок у приватну власність, первинні набувачі здійснили їх відчуження на користь інших осіб, якими також вчинялись дій щодо поділу/об`єднання ділянок.

Як наслідок, первинні набувачі отримали у власність спірні земельні ділянки загальною площею 11,8483 га виключно з метою їх подальшого відчуження на користь відповідачів у справі, які в силу об`єктивних ознак - характерних для спірних ділянок (наявність на них об`єктів нерухомості державної власності) усвідомлювали чи могли усвідомлювати, що останні використовуються для забезпечення обслуговування і використання державного майна, що ставить під обґрунтований сумнів їх доброчесність під час набуття такого права власності.

Таким чином, враховуючи те, що спірні земельні ділянки неодноразові відчужувались а також здійснювався їх поділ, наявна реальна загроза вчинення подальших таких дій відповідачами у справі, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали позову, вивчивши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки, представник позивача зазначає, що усі спірні земельні ділянки після відведення їх у власність відчужились упродовж одного періоду часу а також здійснювався їх неодноразовий поділ і об`єднання, наявна реальна загроза вчинення подальших таких дій відповідачами у справі, що у свою чергу ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене,з наведениху заявіпро вжиттязаходів забезпеченняпозову фактівта обґрунтуваньвбачається,що предметпозову поданій справіта заявленийпозивачем західзабезпечення позовущодо накладенняарешту тазаборони державнимреєстраторам здійснюватибудь-якіреєстраційні діїв томучислі іреєстрацію (перереєстрацію),пов`язануз відчуженням,зміною,поділом,заставою абоіншого видузміни власниківна земельніділянки:площею 0,7072га зкадастровим номером3222484405:03:005:5069,площею 0,2411газ кадастровимномером 3222484405:03:005:5071,які належать ОСОБА_5 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072 яка належить ОСОБА_6 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068 які належать ОСОБА_4 , є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулася до суду.

Представником позивача обґрунтовано наявність зв`язку між одним із заходів до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її порушеного права та поновлення.

При цьому, накладення арешту на майно до вирішення спору по суті, не призведе до суттєвого обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предметданого позову,наведені представникомпозивача доказита обґрунтуваннязаявлених вимогу заявіпро забезпеченняпозову,їх розумністьта адекватність,з метоюзапобігання порушеннюправ таохоронюваних закономінтересів позивача,суд вважаєза можливенакласти арештна земельніділянки:площею 0,7072га зкадастровим номером3222484405:03:005:5069,площею 0,2411газ кадастровимномером 3222484405:03:005:5071,які належать ОСОБА_5 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072 яка належить ОСОБА_6 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068 які належать ОСОБА_4 .

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Поряд із цим, суд роз`яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області, Міністерства розвитку громад та територій України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельних ділянок з незаконного володіння - задовольнити.

Забезпечити позовшляхом накладенняарешту тазаборони державнимреєстраторам здійснюватибудь-якіреєстраційні діїв томучислі іреєстрацію (перереєстрацію),пов`язануз відчуженням,зміною,поділом,заставою абоіншого видузміни власниківна земельніділянки:площею 0,7072га зкадастровим номером3222484405:03:005:5069,площею 0,2411газ кадастровимномером 3222484405:03:005:5071,які належать ОСОБА_5 ; площею 0,9 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5072 яка належить ОСОБА_6 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5064, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5067, які належать ОСОБА_3 ; площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5065, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5066, площею 2 га з кадастровим номером 3222484405:03:005:5068 які належать ОСОБА_4 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала є обов`язковою на всій території України та може бути пред`явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) років в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ Л.М.КОВАЛЬЧУК