Ухвала

від 11.07.2023 по справі 1-26/2004

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 1-26/2004

провадження № 13-48зк23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15

розглянула заяву засудженого ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року і

ВСТАНОВИЛА:

Як убачається з матеріалів провадження та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року, залишеним без зміни Верховним Судом України ухвалою від 22 березня 2005 року, ОСОБА_16 було засуджено за пунктами 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України і призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, міжнародна судова установа) рішенням від 11 березня 2021 року у справі «Дембо та інші проти України» (заява № 2778/18 та 46 інших) констатував порушення щодо ОСОБА_16 та решти заявників міжнародних зобов'язань України за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.

Не погоджуючись із постановленими щодо нього вироком та ухвалою, ОСОБА_16 неодноразово звертався до Верховного Суду з питань їх перегляду за виключними обставинами, у тому числі на підставі вказаного рішення міжнародної судової установи. Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) ухвалами від 1 вересня 2020 року, 9 лютого, 27 квітня, 9 листопада 2021 року, 14 червня 2023 року відмовила засудженому у відкритті провадження через відсутність правових підстав для його відкриття (провадження № 13-61зво20, 13-12зво21, 13-61зво21, 13-230зво21, 13-43зк23 відповідно).

Наразі ОСОБА_16 знову подав до Великої Палати заяву про перегляд того ж самого вироку в порядку виключного провадження на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК. На переконання заявника, під час розгляду справи національний суд істотно порушив норми права, що призвело до необґрунтованості засудження і призначення заходу примусу, котрий суперечить Конституції України та Конвенції. Посилаючись на рішення ЄСПЛ, постановлені на користь інших осіб, ОСОБА_16 просить скасувати обвинувальний вирок Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Велика Палата, перевіривши наведені в заяві доводи, дійшла висновку, що у відкритті провадження за цим зверненням засудженого належить відмовити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК виключною обставиною визнається встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом. Правом ініціювати на зазначеній підставі судове провадження за екстраординарною процедурою наділена особа, на користь якої постановлено відповідне рішення (п. 2 ч. 5 ст. 461 цього Кодексу).

Однак, аргументуючи чергове звернення до Верховного Суду недодержанням вимог процесуального закону та неврахуванням рішень ЄСПЛ, постановлених на користь інших осіб, ОСОБА_16 залишив поза увагою, що Велика Палата не вправі переглядати судові рішення за відсутності передбачених ст. 459 КПК підстав для здійснення виключного провадження. До того ж, процедури повторної перевірки подібних за змістом звернень положення глави 34 цього Кодексу не передбачають, адже постановлені раніше ухвали вказаної палати про відмову у відкритті провадження є остаточними й оскарженню не підлягають.

Таким чином, заявлені ОСОБА_16 вимоги про скасування вироку з підстав, на які засуджений посилається у своєму зверненні, є неприйнятними, оскільки вони суперечать законодавчим приписам. Разом із цим Велика Палата в силу ст. 19 Конституції України діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Крім того, для забезпечення перспективи звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» запроваджено механізм заміни цього покарання більш м`яким, який реалізується в порядку виконання вироку за правилами розд. VIIIКПК (п. 3 ч. 1 ст. 537, ст. 539 цього Кодексу).

Тому у відкритті провадження за зверненням ОСОБА_16 слід відмовити, а заяву - повернути її авторові.

Наведений висновок Великої Палати узгоджується з її практикою (наприклад, ухвали від 17 листопада, 7 грудня 2022 року, 15 лютого, 15 березня 2023 року, провадження № 13-51зво22, 13-61зво22, 13-7зво23, 13-15зк23 відповідно).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами вироку Апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року.

Заяву ОСОБА_16 й усі додані до неї матеріали повернути особі, яка їх подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_9

ОСОБА_3 ОСОБА_10

ОСОБА_4 ОСОБА_11

ОСОБА_5 ОСОБА_12

ОСОБА_6 ОСОБА_13

ОСОБА_7 ОСОБА_14

ОСОБА_8 ОСОБА_15