Постанова

від 04.07.2023 по справі 756/1952/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження:

№ 22-ц/824/8347/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ Справа № 756/1952/23

04 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача - Желепи О.В.

суддів: - Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Клімушева Євгенія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року (у складі судді Діденко Є.В., дата складення повного тексту рішення не зазначена)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа: приватний виконавець Рибчинський Олександр Володимирович про визнання поруки припиненою,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Універсал Банк», третя особа: приватний виконавець Рибчинський О.В. про визнання поруки припиненою, в якому просила визнати припиненою поруку за договором поруки № 002-2008-1805-Р від 30 травня 2008 року, укладений між нею та відповідачем.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 30.05.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір№ 002-2008-1805, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит 30 000,00 доларів США, строком до 10 травня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, 30.05.2008 року між Банком і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 002-2008-1805-Р., згідно якого поручитель зобов`язалась відповідати по зобов`язаннях ОСОБА_1

30 травня 2008 року, з метою виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 допустив порушення умов договору в частині внесення платежів за кредитним договором, у зв`язку з чим кредитор звернувся в суд з метою примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 606,72 доларів США.

Після набрання рішенням законної силибуло відкрите виконавче провадження щодо примусового стягнення заборгованості з боржника та поручителя.

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржникОСОБА_2 помер. Спадщину після нього ніхто не прийняв, спадкового майна немає.

Посилаючись на відсутність її згоди на поручительство за правонаступників померлого, вважає, що порука є припиненою, а тому подальше стягнення заборгованості за договором поруки стосовно неї є неправомірним.

З огляду на наведене, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Клімушев Є.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що підстави стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 відсутні, оскільки порука є припиненою з таких підстав: правонаступники, які прийняли спадщину від ОСОБА_2 - відсутні; будь-яке майно, яке належало боржнику за кредитним договором - відсутнє; згода поручителя відповідати за нового боржника відсутня.

Вказував, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, а тому в силу ст..ст. 553,554 ЦК України неможливо поручитися за виконання зобов`язання боржника - ОСОБА_2 , цивільна правоздатність якого в період дії договору поруки припинилася у зв`язку із смертю.

Звертав увагу суду на те, що суд першої інстанції помилково вважає, що не можна вважати припиненою поруку, якщо існує відповідне судове рішення про стягнення заборгованості, оскільки підставами для стягнення боргу за кредитним договором з поручителя за відповідним судовим рішенням було існування поруки на момент винесення судом рішення, яка наразі є припиненою в силу наявності обставин, що виключають солідарний обов`язок у даних правовідносинах.

Вказував на необгрунтованість посилання суду першої інстанції на положення ч. 5 ст. 543 ЦК України, якими була доповнена вказана стаття відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII, оскільки п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону визначено, що ці положення застосовуються до відносин, що виникли після введення його в дію. Відтак, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент укладення договору поруки та винесення рішення про стягнення з позивача заборгованості, вказаної ч. 5 ст. 543 ЦК України не існувало, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ч. 5 ст. 543 ЦК України.

Крім того, посилався на те, що суд без жодних належних обґрунтувань не взяв до уваги посилання позивача у позові на постанову ВСУ від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, постанову ВС від 17 травня 2021 року у справі № 761/14730/18, постанову ВС від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц.

Представник АТ «Універсал Банк» - Сахабутдінова В.Ю. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Клімушев Є.В. доводи скарги підтримав.

Представник відповідача Таран В.А. заперечував проти задоволення скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0002-2008-1805, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит 30 000,00 доларів США, зі сплатою 13.45 % річних за користування кредитом зі строком повернення 10.05.2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання, 30.05.2008 року між Банком і ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 0002-2008-1805-Р, відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась перед кредитором за належне виконання усіх зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Також, 30.05.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого з метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань в іпотеку передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» суму боргу за кредитним договором № 002-2008-1805 в розмірі 33 606,72 доларів США. Після цього було відкрите виконавче провадження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . Відомості про прийняття спадщини відсутні.

Згідно з вимогою приватного виконавця Рибчинського О.В. від 11.11.2022 р., винесеною в порядку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2016 р. у справі № 361/1573/14-ц, надано вимогу ОСОБА_1 надати доступ до земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для опису і арешту майна.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на спадщину, ОСОБА_1 є власником 13/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також їй належить земельна ділянка за вказаною адресою, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За цією ж адресою зареєстровано місце проживання позивачки.

У листі АТ «Універсал Банк» від 12.01.2023 року на заяву ОСОБА_1 вказано, що питання факту і розміру солідарного зобов`язання встановлено рішенням суду, яке не скасоване і не виконане в повному обсязі, тому відсутні підстави вважати зобов`язання припиненими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не можна вважати припиненою поруку, оскільки вже існує невиконаний солідарний обов`язок, констатований у судовому рішенні, і в даному випадку смерть одного солідарного боржника не припиняє зобов`язання іншого солідарного боржника.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов`язку.

Частиною першою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з частиною першою статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника (частина третя статті 559 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) вказано, що «закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою. Тому Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість. Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати. Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зазначено, що «визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту. Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений. Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту. Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості».

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.02.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 606,72 доларів США.

Вказане рішення перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця.

Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Станом на дату ухвалення рішення поручитель ОСОБА_1 , яка приймала участь в розгляді справи, не посилалась на припинення її обов`язку у зв`язку з припиненням поруки.

Та обставина, що боржник помер після ухвалення рішення, не звільняє від обов`язку ОСОБА_1 виконувати рішення, яким з неї вже був стягнутий в повному обсязі борг за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості з поручителя, оскільки порука є припиненою через те, що правонаступники, які прийняли спадщину від ОСОБА_2 - відсутні; будь-яке майно, яке належало боржнику за кредитним договором - відсутнє; згода поручителя відповідати за нового боржника відсутня, колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження, з урахуванням всіх обставин даної справи не ґрунтуються на нормах закону.

Доводи апеляційної скарги, що зобов`язання за договором поруки нерозривно пов`язані з особою боржника, а тому в силу ст.ст. 553, 554 ЦК України неможливо поручитися за виконання зобов`язання боржника - ОСОБА_2 , цивільна правоздатність якого в період дії договору поруки припинилася у зв`язку із смертю, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняє обов`язку решти солідарних боржників , з яких вже стягнута заборгованість рішенням суду.

Посилання в апеляційній скарзі на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на положення ч. 5 ст. 543 ЦК України, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, ч. 5 ст. 543 ЦК України не існувало, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення вказаної статті, колегія суддів вважає такими, що не впливають на законність рішення суду, з огляду на те, що за обставинами даної справи смерть боржника відбулася вже після ухвалення рішення суду, яким вже був стягнутий борг з поручителя. Тобто у поручителя виникли зобов`язання на підставі рішення суду, які є обов`язковими для виконання саме поручителем, незалежно від смерті іншого боржника, за цим же рішенням.

Апеляційний суд вважає, що суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на постанову ВСУ від 03 червня 2015 року у справі № 6-206цс15, постанову ВС від 17 травня 2021 року у справі № 761/14730/18, постанову ВС від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, предмет позову є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись, ст.ст. 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Клімушева Євгенія Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 липня 2023 року.

Головуючий: О.В. Желепа

Судді: О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська