Постанова

від 04.07.2023 по справі 757/53702/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023року місто Київ

Справа № 757/53702/21-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9483/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Немировської О. В.

за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року (ухвалене у складі судді Остапчук Т. В., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю національний комітет «МІС ЮКРЕЙН» про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн» в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн» від 24.09.2018 р., яким дискваліфіковано позивача та позбавлено її титулу «Міс Україна-2018»;

- відновити становище, яке існувало до порушення, а саме, зобов`язати ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн» поновити ОСОБА_2 титул «Міс Україна-2018».

Позов обґрунтовано тим, що 20.09.2018 року ОСОБА_2 оголошено Переможницею національного конкурсу краси «Міс Україна». У зв`язку з перемогою вона отримувала право представляти Україну в Міжнародному конкурсі Міс Світу.

Однак 24.09.2018 р. на сайті організатора конкурсу «Міс Україна» було опубліковано Офіційну заяву Оргкомітету Національного конкурсу краси» щодо дискваліфікації позивача та позбавлення її титулу «Міс Україна 2018».

Рішення мотивовано тим, що позивач надала недостовірну інформацію, підтвердивши організатору конкурсу, що ніколи не перебувала в шлюбі і не має дітей.

Проте позивач вважає, що таке рішення порушує її права, оскільки правила конкурсу не передбачають можливості дискваліфікації переможниці після оголошення конкурсу, рішення Журі Конкурсу є остаточним та не підлягає перегляду/оскарженню, крім того під час участі в Конкурсі вона не була ознайомлена з Правилами.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 26 квітня 2023 року направила на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не була обізнана з Правилами Конкурсу, а договір не містить переліку вимог, яким має відповідати Учасниця конкурсу та не містить жодних заборон для участі у Конкурсі.

Суд помилково прирівняв заповнення анкети на сайті конкурсу із фактом ознайомлення Учасниці із Правилами що діяли станом на 2018 рік.

Вказує, що договір який укладено між позивачем та відповідачем містить численні посилання на Правила Конкурсу, а тому за своєю суттю може вважатись договором приєднання. За вказаних обставин Правила Конкурсу мали бути доведені до відома позивача, бути підписаними обома сторонами та долученими до договору.

Зазначає, що п. 6.5 Правил згідно якого, у разі виникнення будь-яких спорів щодо тлумачення умов проведення Конкурсу , цих правил, офіційним визнається тлумачення Організатора, яке є остаточним і обов`язковим для всіх осіб/учасників Конкурсу та не підлягає оскарженню - є порушенням принципу добросовісності та справедливості, адже в даному випадку вказаний пункт надав Відповідачу право свавільно тлумачити Правила, що спрямоване на порушення прав учасниць Конкурсу та його переможниць.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належним чином завірені Рішення про дискваліфікацію позивача та Правила Конкурсу, що діяли станом на 2018 рік, а відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про надання вказаних документів, надана відповідь, що Рішення про дискваліфікацію позивача було втрачене при переїзді Відповідача до іншого офісу, а офіційний текст Правил у Відповідача відсутній.

Таким чином висновок суду, про те що Правила Конкурсу не змінювались з 2018 року не ґрунтуються на належних доказах, та підтверджені лише словами представника відповідача, який у судовому засіданні зазначив, що правила не змінювались.

Вказує, що Правила Конкурсу не передбачають можливості дискваліфікації переможниці після оголошення результатів конкурсу. Процедура проведення Конкурсу регламентована Правилами та Договором, згідно яких виключати(дискваліфікувати) можна лише дівчат в статусі Претенденток або Учасниць Конкурсу, тобто на стадії підготовчого туру або Суперфіналу.

Прийняття відповідачем Рішення про дискваліфікацію є порушенням Правил конкурсу та підставою визнання його протиправним в судовому порядку.

Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, оскільки не застосував принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Також вказує, що оскаржуване рішення є необґрунтоване належним чином, а суд у мотивувальній частині навів ряд аргументів, які є не релевантними до даної справи, та послався на обставини, що не входять до предмета доказування та не досліджувалися при розгляді даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 травня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.

17 травня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача адвоката Реутова О. Є. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволені апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Однак апеляційний суд не приймає до уваги наданий представником відзив, з огляду на те, що документи на представлення інтересів відповідача не були оформлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, наголошувала на тому що позивач не була ознайомлена з Правилами проведення конкурсу, крім того в матеріалах справи відсутні Правила які діяли станом на 2018 рік. Тому просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року та задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні вказував, що Правила проведення конкурсу не передбачають дискваліфікацію переможниць. Зазначає, що титул Міс Україна лише надає право приймати участь у Міс всесвіт, а не зобов`язує до того. Крім того вказує, що на момент заповнення анкети у 2018 році форма заповнення не містила рядку з погодженнями з Правилами, а веб архіви не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Тому просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача адвокат Реутов О. Є. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказував що Правила проведення конкурсу, що містяться в матеріалах справи, викладені в такій же редакції як і станом на 2018 рік. Крім того, у зв`язку з порушенням позивачем правил, відповідач мав право її дискваліфікувати. Посилання на те, що позивач не знала про вимоги, що ставились до учасниць конкурсу, не відповідає дійсним обставинам справи.

Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволені позову суд вважав встановленим, що усічні 2018 року Позивач заповнила анкету для участі в Конкурсі на офіційному веб-сайті Конкурсу https://missukraine.ua/.

16 серпня 2018 року, після успішного проходження відбіркового та підготовчого турів Конкурсу Позивач підписала з Відповідачем договір , що є обов`язковою умовою для участі в суперфіналі Конкурсу.

20 вересня 2018 року, за результатами участі Позивача у суперфіналі Конкурсу та за рішенням журі Конкурсу Позивач стала переможницею Конкурсу, отримала титул "Міс Україна-2018" та корону переможниці. Рішення журі Конкурсу було оголошено в порядку, передбаченому Правилами , і опубліковано в українських ЗМІ.

24 вересня 2018 року Відповідач прийняв рішення про дискваліфікацію Позивача та позбавлення її титулу "Міс Україна-2018".

Рішення було обґрунтоване тим, що Позивач порушила Правила Конкурсу. Так, Правилами передбачено, що "особа, яка бажає взяти участь у конкурсі має відповідати, серед іншого, наступними критеріями: не перебуває / не перебувала у шлюбі, не має дітей".

Представники Відповідача вказували, що після проголошення результатів Конкурсу Відповідачеві стало відомо, що до проведення Конкурсу Позивач була одружена, а на момент проведення Конкурсу у неї був 4-річний син. Рішення Відповідача було опубліковано на офіційному веб-сайті Конкурсу https://missukraine.ua/. Тому, рішення журі Конкурсу про перемогу Позивача в номінації "Міс Україна" було скасовано. 30 вересня 2018 року переможниця Конкурсу була переобрана тим же складом журі, що приймало рішення про перемогу Позивача в Конкурсі. За рішенням журі Конкурсу, переобраною переможницею Конкурсу у номінації Міс Україна стала ОСОБА_6 . Оголошення імені переобраної "Міс Україна-2018" відбулося під час телеверсїї суперфіналу Конкурсу, 30 вересня, о 23:30 на телеканалі "1+1".

16 серпня 2018 року між Відповідачем та Позивачкою укладено договір предметом якого було участь у конкурсі краси «Міс Україна 2018».

Згідно п.1.1 Договору цей договір укладено відповідно до Правил проведення Національного конкурсу краси «Міс Україна 2018» з метою організації та проведення Суперфіналу (шоу-програми) Національного конкурсу краси «Міс Україна 2018» та визначає взаємні права та обов`язки Організатора та Учасниці.

Відповідно до п. 2.1 Правил Особа яка бажає взяти участь в Національному конкурсі краси «Міс Україна» має відповідати наступним вимогам: не перебувала/не перебуває в шлюбі, не має дітей.

Відповідно до п. 2.3 Договору учасниця зобов`язується суворо дотримуватися умов Договору та Правил гарантує, що ясно розуміє умови та наслідки своїх дій і відповідні положення, встановлені цим Договором та Правилами.

При заповненні анкети учасниці за посиланням http://missukraine.ua/ru/profile-participating/ перед відправкою анкети, учасниця повинна поставити галочку якою вона Погоджується із правилами проведення конкурсу «Міс Україна», без підтвердження ознайомлення з правилами система не надає можливості відправити анкету учасниці.

В договорі між Позивачем та Відповідачем чітко визначена відповідальність за порушення Договору та Правил проведення конкурсу «Міс Україна 2018».

Відповідно до п. 5.1 Правил Підстави дискваліфікації Організатор залишає за собою "право в безапеляційному порядку виключити з числа Претенденток/Учасниць, осіб які надали недостовірні відомості, що порушили умови договору.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що твердження Позивачки, що вона не була ознайомлена з Правилами, є безпідставними та не підтверджується жодними наявними в справі доказами.

Правила проведення Національного конкурсу краси «Міс Україна» надані позивачкою до позовної заяви, як вказував представник відповідача в 2018р. не змінювались.

Позивачка не спростовує порушення нею Правил та Договору, що полягало в невідображені в анкеті Учасниці даних про наявність чоловіка та дитини, тому що знала що при відображенні цієї інформації її навіть не допустять до конкурсу «Міс Україна 2018».

Відповідач не зобов`язаний умовами Правил та Договору, не має законної можливості та відповідних спеціалістів для здійснення перевірок осіб, які бажають прийняти участь у конкурсі, Відповідач покладається на їх сумлінне виконання Правил конкурсу, які є однаковими для усього світу (Україна при цьому не є виключенням).

Відповідно до п. 5.1 Правил Підстави дискваліфікації Організатор залишає за собою "право в безапеляційному порядку виключити з числа Претенденток/Учасниць, осіб які надали недостовірні відомості, що порушили умови договору.

Згідно п. 6.5. Правил у разі виникнення будь-яких спорів стосовно тлумачення умов проведення Конкурсу, цих Правил, офіційним визнається тлумачення Організатора, яке є остаточним і обов`язковим для всіх осіб/Учасників Конкурсу та не підлягає оскарженню.

Правилами чітко передбачено вимоги участі у конкурсі, які були порушені Позивачкою, в результаті чого Відповідач скористався своїм правом дискваліфікувати таку учасницю. Результатом перемоги у конкурсі «Міс Україна» є учать у міжнародному конкурсі Miss World 2018 (Міс Всесвіт), де переможниця конкурсу «Міс Україна» представляє свою країну. Як зазначали сторони конкурс Міс Всесвіт відбувся 08 грудня 2018 року.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними, не встановлено порушень прав позивача, які б підлягали захисту, тому позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Позивачем заперечувалось, що Правила проведення конкурсу «Міс Україна», які містяться в матеріалах справи, є тотожними Правилам, що діяли на 2018 рік. Однак доказів на підтвердження вказаним твердженням позивач суду не надала.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою встановлення дійсних обставин справи, колегія суддів в судовому засіданні оглянула дані сайту https://missukraine.ua/ станом на 2018 рік, що міститься в загальному доступі і який можна переглянути за допомогою ресурсу http://web.archive.org (дозволяє перевірити інформацію(стан) сторінки/сайту станом на останню збережену ресурсом дату).

З оглянутої веб сторінки сайту https://missukraine.ua/ судом встановлено, що особа яка заповнила анкету має підтвердити, що вона ознайомилась з Правилами проведення конкурсу «Міс Україна», в іншому випадку учасниця не зможе відправити свою анкету. Крім того, умови участі зазначені з лівого боку від анкети і містять вимоги до учасниць, в тому числі і про те, що учасниця не мала бути в шлюбі раніше або в даний час і не має дітей.

Таким чином суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було відомо про Правила проведення конкурсу «Міс Україна», а також вимоги які ставились до учасниць.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що Правила проведення конкурсу «Міс Україна» у 2018 році відрізнялись від Правила проведення конкурсу «Міс Україна» станом на 2021 рік, колегія суддів зазначає, що з оглянутого сайту вбачається, що відмінність між Правилами 2018 і 2021 років полягає лише щодо віку, зросту учасниць, а також дат проведення Конкурсу, в іншій частині Правила є ідентичними.

Щодо умов договору та можливості дискваліфікації суд зазначає наступне.

Як вказував суд першої інстанції позивач та відповідач підписуючи договір погодили права, обов`язки та відповідальність кожного в разі порушення умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2. ст. 626 Цивільного кодексу України договір є одностороннім, якщо одна а бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Згідно ч. 3. ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені сторони договору.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в і договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

В пункті 3 частини статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

В даному випадку договір підписаний добровільно обома сторонами.

Договір за своїм змістом є простим та зрозумілим. Доводів про те, що позивач не розуміла змісту договору і того що вона підписувала - матеріали справи не містять.

Відповідно до договору ТОВ національний комітет «МІС ЮКРЕЙН» - організатор, з однієї сторони, та ОСОБА_2 - учасниця, з іншої сторони.

З п. 4.1. вбачається, що у випадку порушення Договору та Правил, Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором, Правилами та (або) чинним законодавством України.

Згідно п. 4.2. порушення Учасницею Правил або умов Договору вважається відмовою Учасниці від участі в Конкурсі, при цьому результати участі цієї Учасниці в Конкурсі визнаються недійсним.

З даного пункту договору вбачається, що в разі порушення Правил та умов Договору результати участі особи яка підписала договір будуть визнані недійсними.

В даному випадку Учасниця це сторона договору - ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 5.1 Правил «Підстави дискваліфікації», Організатор залишає за собою "право в безапеляційному порядку виключити з числа Претенденток/Учасниць, осіб які надали недостовірні відомості, що порушили умови договору.

Згідно п. 6.5. Правил у разі виникнення будь-яких спорів стосовно тлумачення умов проведення Конкурсу, цих Правил, офіційним визнається тлумачення Організатора, яке є остаточним і обов`язковим для всіх осіб/Учасників Конкурсу та не підлягає оскарженню.

Крім того, відповідно до Договору Учасниця гарантує, що не буде оскаржувати або коментувати результати суддівства.

Оскільки судом встановлено порушення ОСОБА_2 умов Договору та Правил, рішення відповідача щодо дискваліфікації є правомірним.

Доводи про те, що правилами не передбачено можливості дискваліфікації учасниці після оголошення результатів конкурсу про перемогу, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на вищенаведені положення п.п. 4.2 та 5.1 Правил.

Посилання про незастосування судом першої інстанції принципів справедливості, добросовісності та розумності - є безпідставними.

А доводи скарги про те, що рішення суду є невмотивованим - є суб`єктивною думкою представника позивача. Рішення суду повністю відповідає критеріям щодо його законності та обгрунтованості.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду , а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то перерозподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться.

Керуючись ст. ст. 268, 367-368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 липня 2023 р.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О. Ф. Мазурик

О. В. Немировська