Постанова

від 15.08.2024 по справі 757/53702/21-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 757/53702/21-ц

провадження № 61-12616св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Національний комітет «Міс Юкрейн»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національний комітет «Міс Юкрейн» (далі -

ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн») про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов мотивований тим, що 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 оголошено переможницею національного конкурсу краси «Міс Україна». У зв`язку

з перемогою вона отримала право представляти Україну на міжнародному конкурсі «Міс Світу».

Однак 24 вересня 2018 року на сайті організатора конкурсу «Міс Україна» було опубліковано офіційну заяву оргкомітету національного конкурсу краси про дискваліфікацію позивачки та позбавлення її титулу «Міс Україна - 2018».

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 надала організатору конкурсу недостовірну інформацію, зазначивши, що ніколи не перебувала в шлюбі і не має дітей.

Проте позивачка вважала, що таке рішення порушує її права, оскільки правила конкурсу не передбачають можливості дискваліфікації переможниці після оголошення результатів конкурсу, рішення журі конкурсу є остаточним і не підлягає перегляду/оскарженню; крім того, під час участі в конкурсі вона не була ознайомлена з правилами.

ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення

ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн» від 24 вересня 2018 року, яким позивачку дискваліфіковано та позбавлено її титулу «Міс Україна - 2018»; відновити становище, яке існувало до порушення, а саме зобов`язати ТОВ «Національний комітет«Міс Юкрейн» поновити титул ОСОБА_1 «Міс Україна - 2018».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є безпідставними, порушень прав позивачки, які підлягали б захисту, суд не встановив. Суд вказав, що правилами конкурсу передбачено чіткі вимоги щодо участі у конкурсі, які позивачка порушила.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року,

а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування матеріальних норм міжнародного і національного законодавства, а саме помилково не застосували до спірних правовідносин статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 24 Конституції України і статтю 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» щодо заборони дискримінації у будь-якій формі, у тому числі з боку юридичних осіб приватного права. Вказує, що ні анкета, яку учасниці заповнюють на першому відбірковому етапі конкурсу, ні власне договір, який учасниця конкурсу підписує для участі в суперфіналі, не містять переліку вимог, яким має відповідати учасниця, і не містять заборон для участі

в конкурсі учасниць, які мають дітей/перебували в шлюбі. Зазначає, що правила конкурсу не тільки не відповідають законодавству, а й суперечать йому, а тому

є нікчемними. Вимоги правил є дискримінаційними, порушують права матерів

і заміжніх/розлучених жінок на участь у національному конкурсі краси. Вказує, що за час проведення конкурсу «Міс Україна», були випадки, коли переможницею ставали жінки, які мали дітей та були одружені. З правилами конкурсу позивачка ознайомлена не була. Дії відповідача порушують основні принципи цивільних правовідносин, а саме добросовісності та справедливості, що полягало у бездіяльності (недоведенні змісту правил до відома позивачки)

і прийнятті оскаржуваного рішення про дискваліфікацію. У відповідача не було права дискваліфікувати переможницю після оголошення результатів конкурсу.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

06 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенняз таких підстав.

Фактичні обставини справи

У січні 2018 року ОСОБА_1 заповнила анкету для участі в конкурсі на офіційному веб-сайті конкурсу https://missukraine.ua/.

Перед відправкою анкети за посиланням http://missukraine.ua/ru/profile-participating/ учасниця повинна поставити галочку, згідно з якою вона погоджується із правилами проведення конкурсу «Міс Україна»; без підтвердження про ознайомлення з правилами система не надає можливості відправити анкету учасниці.

16 серпня 2018 року, після успішного проходження відбіркового та підготовчого турів конкурсу, позивачка підписала з відповідачем договір, що є обов`язковою умовою для участі в суперфіналі конкурсу, предметом якого була участь

у конкурсі краси «Міс Україна - 2018».

Згідно з пунктом 1.1 договору цей договір укладено відповідно до правил проведення національного конкурсу краси «Міс Україна - 2018» з метою організації та проведення суперфіналу (шоу-програми) національного конкурсу краси «Міс Україна - 2018» і він визначає взаємні права й обов`язки організатора та учасниці.

Відповідно до пункту 2.1 правил особа, яка бажає взяти участь в національному конкурсі краси «Міс Україна», має відповідати таким вимогам: не перебувала/не перебуває в шлюбі, не має дітей.

Відповідно до пункту 2.3 договору учасниця зобов`язується суворо дотримуватися умов договору та правил; гарантує, що ясно розуміє умови та наслідки своїх дій і відповідні положення, встановлені цим договором та правилами; гарантує, що не буде оскаржувати або коментувати результати суддівства.

Згідно з пунктом 4.2 договору порушення учасницею правил або умов договору вважається відмовою учасниці від участі в конкурсі, при цьому результати участі цієї учасниці в конкурсі визнаються недійсними.

Відповідно до пункту 5.1 правил (підстави дискваліфікації) організатор залишає за собою право в безапеляційному порядку виключити з числа претенденток/учасниць осіб, які надали недостовірні відомості, що порушили умови договору.

Згідно з пунктом 6.5 у разі виникнення будь-яких спорів стосовно тлумачення умов проведення конкурсу, цих правил офіційним визнається тлумачення організатора, яке є остаточним і обов`язковим для всіх осіб/учасників конкурсу та не підлягає оскарженню.

20 вересня 2018 року за результатами участі у суперфіналі конкурсу та за рішенням журі конкурсу ОСОБА_1 стала переможницею конкурсу, отримала титул «Міс Україна - 2018» та корону переможниці. Рішення журі конкурсу було оголошено в порядку, передбаченому правилами, і опубліковано

в українських засобах масової інформації.

24 вересня 2018 року відповідач прийняв рішення про дискваліфікацію позивачки та позбавлення її титулу «Міс Україна - 2018».

Рішення обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 порушила правила конкурсу, якими передбачено, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, має відповідати, серед іншого, таким критеріями: не перебуває/не перебувала

у шлюбі, не має дітей.

Після оголошення результатів конкурсу відповідачу стало відомо, що до проведення конкурсу позивачка була одружена, а на момент проведення конкурсу в неї був 4-річний син. Рішення відповідача було опубліковано на офіційному веб-сайті конкурсу https://missukraine.ua/. Тому рішення журі конкурсу про перемогу ОСОБА_1 в номінації «Міс Україна» було скасовано. 30 вересня 2018 року переможниця конкурсу була переобрана тим самим складом журі, що приймало рішення про перемогу в конкурсі позивачки. За рішенням журі конкурсу, переобраною переможницею конкурсу у номінації «Міс Україна» стала ОСОБА_3 . Оголошення імені переобраної «Міс Україна - 2018» відбулося під час трансляції телеверсїї суперфіналу конкурсу, 30 вересня

2018 року о 23:30 год на телеканалі «1+1».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, Верховний Суд враховує таке.

Спірні правовідносини виникли щодо правомірності винесення відповідачем рішення, яким позивачку дискваліфіковано та позбавлено її титулу «Міс

Україна - 2018».

Із матеріалів справи відомо, що 16 серпня 2018 року між ТОВ «Національний комітет «Міс Юкрейн» і ОСОБА_1 було укладено договір відповідно до правил проведення національного конкурсу краси «Міс Україна - 2018» з метою організації та проведення суперфіналу (шоу-програми) національного конкурсу краси «Міс Україна - 2018», і він визначає взаємні права та обов?язки організатора та учасниці.

У пункті 3 частини першої статті 3, статті 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право суб`єкта цивільного права на укладення договору, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони

в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства

і врегулювати свої відносини на свій розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 627 ЦК України вказано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в і договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1150 ЦК України конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу).Конкурс оголошується публічно через медіа. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином. Засновник конкурсу має право запросити до участі в ньому персональних учасників (закритий конкурс).

Згідно із статтею 1151 ЦК України засновник конкурсу повідомляє про його умови одночасно з оголошенням про конкурс або персонально кожному, хто виявив бажання брати участь у ньому.Предметом конкурсу може бути результат інтелектуальної, творчої діяльності, вчинення певної дії, виконання роботи тощо. За результатами конкурсу видається нагорода (премія). Кількість призових місць, вид нагороди (сума премії) за кожне призове місце тощо визначаються в умовах конкурсу. Умовами конкурсу може бути обумовлено надання переможцеві лише морального заохочення. Умовами конкурсу має бути передбачено строк подання творів на конкурс чи виконання певної дії. Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами оголошення конкурсу.

У статті 1152 ЦК України встановлено, що засновник конкурсу має право змінити його умови до початку конкурсу. Зміна умов конкурсу після його початку не допускається. Про зміну умов конкурсу має бути оголошено в тому ж порядку, в якому було оголошено конкурс. Якщо у зв`язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновником витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.

Відповідно до статті 1153 ЦК України засновник конкурсу має право відмовитися від його проведення, якщо проведення конкурсу стало неможливим за обставин, які від нього не залежать. У разі відмови засновника від проведення конкурсу з інших підстав учасник конкурсу має право на відшкодування витрат, які були ним понесені для підготовки до участі у конкурсі.

Згідно із статтею 1154 ЦК України переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату. Переможець конкурсу визначається в порядку, встановленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголошуються

в тому ж порядку, в якому його було оголошено. Результати конкурсу можуть бути оскаржені заінтересованою особою до суду.

Відповідно до статті 1155 ЦК України за наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, засновник конкурсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення про: 1) присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

2) присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій); 3) відмову у присудженні призових місць, якщо жодна із робіт, поданих на конкурс, не відповідає його вимогам; 4) присудження заохочувального призу та (або) нагороди (премії).

Згідно із статтею 1156 ЦК України переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконання свого зобов`язання у строки, встановлені умовами конкурсу. Якщо предметом конкурсу був результат інтелектуальної, творчої діяльності, засновник конкурсу має право подальшого їх використання лише за згодою переможця конкурсу. Засновник конкурсу має переважне право перед іншими особами на укладення з переможцем конкурсу договору про використання предмета конкурсу.

Відповідно до статті 1157 ЦК України подання учасником конкурсу речі на конкурс не припиняє його право власності на цю річ. Умова конкурсу, за якою засновник конкурсу не повертає його учаснику річ, подану на конкурс,

є нікчемною. Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Якщо учасник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред`явив вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право подальшого володіння нею. Учасник конкурсу має право у будь-який час пред`явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс. Якщо річ, подана на конкурс, не була подарована засновникові конкурсу або куплена ним, він може набути право власності на неї відповідно до статті 344 цього Кодексу (набувальна давність).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зазначеними процесуальними нормами передбачено, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що позивачка порушила умови конкурсу, що полягало в невідображенні в анкеті учасниці відомостей про наявність у неї чоловіка та дитини, що, у свою чергу, свідчить про порушення ОСОБА_1 умов договору та правил, які є чинними та не визнані недійсними у встановленому законом порядку, зробив правильний висновок про те, що рішення відповідача щодо дискваліфікації позивачки

є правомірним.

Аргументи заявника про те, що умови правил є дискримінаційними, що, у свою чергу призвело до прийняття відповідачем незаконного рішення про дискваліфікацію позивачки, колегія суддів до уваги не бере, оскільки правила проведення національного конкурсу краси «Міс Україна - 2018» не є предметом розгляду цієї справи.

Безпідставними є аргументи заявника про те, що з правилами конкурсу позивачка ознайомлена не була, оскільки це спростовується змістом договору від 16 серпня 2018 року, який було підписано позивачкою і відповідачем.

Доводи про те, що правилами не передбачено можливості дискваліфікації учасниці після оголошення результатів конкурсу про перемогу, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на пункти 4.2 і 5.1 правил, з якими позивачка була ознайомлена.

Також безпідставними є аргументи заявника про те, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції вирішив її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження, віднісши цю справу до категорії справ незначної складності.

Посилання судів першої та апеляційної інстанції на інші норми матеріального права не вплинуло на правильність висновків судів, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції дав належну правому оцінку та зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно

з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи

в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська