Постанова

від 10.07.2023 по справі 183/6398/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4360/23 Справа № 183/6398/16 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Барильської А.П., Зайцевої С.А.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Дніпроцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року про відмову у забезпеченні позову по цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості використаних будівельних матеріалів і виконаних будівельних робіт при будівництві нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом зобов`язання осіб, які здійснили самочинне будівництва, провести відповідну перебудову нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості використаних будівельних матеріалів і виконаних будівельних робіт при будівництві нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом зобов`язання осіб, які здійснили самочинне будівництва, провести відповідну перебудову нерухомого майна.

28 лютого 2023 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення зустрічного позову.

На обґрунтування заяви позивач за зустрічним позовом посилалася на те, що предметом спору є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є вона ОСОБА_1 .

У відповідності до зустрічної позовної заяви, Фермерське господарство «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 , без її дозволу, як власника, здійснили самочинне будівництво за зазначеною адресою.

Вона не користується спірним нерухомим майном, оскільки відповідачі за зустрічним позовом Фермерське господарство «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 , перекрили їй доступ до її майна, інформація щодо стану її майна у неї відсутня.

Прохід до належного їй домоволодіння та земельної ділянки, на якому воно розміщене можливий тільки через господарський двір Фермерського господарства «Мішин і Мішин».

У 2016 році за її заявою, спірне житлове приміщення було відключене від мережі електропостачання та газопостачання, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

У січні-лютому 2023 року їй стало відомо від контролюючих органів про те, що у вересні 2022 року голова фермерського господарства «Мішин і Мішин», з власної ініціативи, без повідомлення її, як власника, надав право користування спірним житлом невідомим їй особам та самовільно підключив зазначений об`єкт нерухомого майна до мережі газо- та електропостачання, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Надання ОСОБА_3 , як головою фермерського господарства «Мішин і Мішин» права користування спірним нерухомим майном невідомим особам може привести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову, оскільки проведення будівельних робіт з відновлення первісного стану спірного домоволодіння неможливе без виселення осіб, які проживають в будинку.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме вона, ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна, зобов`язана, у відповідності до укладених з постачальниками природного газу та електроенергії договорів забезпечити, зокрема цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг, та невтручання у роботу зазначених приладів (вузлів); дотримуватися правил безпеки, зокрема, пожежної та газової, в той же час, вона не має можливості виконати зазначені обов`язки, через перекриття ОСОБА_3 доступу до спірного нерухомого майна.

Враховуючи наведене, у заяві ОСОБА_1 , посилаючись на вимоги ст.ст. 43, 149, 150, 151, 152 ЦПК України, просила суд:

-до набрання законної сиди рішення суду у цивільній справі за позовом Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна спільним сумісним майном, стягнення грошової компенсації вартості використаних будівельних матеріалів і виконаних будівельних робіт при будівництві нерухомого майна, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом зобов`язання осіб, які здійснили самочинне будівництва, провести відповідну перебудову нерухомого майна (справа № 183/6398/16), заборонити будь-яким особам користуватися житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 1223285500:03:008:0140.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову.

Апелянт посилається на те, що суд відмовивши їй у задоволенні заяви про забезпечення позову з посиланням на можливість подання негаторного позову про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, не звернув увагу, що рекомендований спосіб в даному випадку не може бути реалізований до вирішення даної справи.

Апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що законом передбачені інші способи вирішення питання, ніж обраний нею вид забезпечення позову не мають жодних правових підстав.

А також вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно не обґрунтування заявником того, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстави та вид забезпечення позову не відповідають позовним вимогам та їхньому обсягу, та заявник має можливість реалізувати свої права шляхом звернення до суду з вимогами про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, встановлення земельного сервітуту (стосовно надання проходу/проїзду по іншій земельній ділянці, тощо.

Крім того, суд дійшов висновку, що заявник не обґрунтував того, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.1-9 цієї частини.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідальність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову не повинні перевищувати обсягу пред`явлених позивачем позовних вимог, тобто мають бути співмірними.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Встановлено судом, предметом спору є житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наданих письмових доказів, власником зазначеного вище будинку є ОСОБА_1 .

З зустрічного позову ОСОБА_1 вбачається, що нею заявлені вимоги про відновлення становища, яке існувало до порушення права, шляхом зобов`язання осіб, які здійснили самочинне будівництва, провести відповідну перебудову нерухомого майна, та у позовній заяви вона просить суд:

-зобов`язати Фермерське господарство «Мішин і Мішин» і ОСОБА_2 провести перебудову житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до стану, який мав житловий будинок до початку самочинного будівництва.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах закону порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

Крім того,матеріали справине містятьдоказів щодонеобхідності вжиттявідповідних заходівзабезпечення позову,а самелише посиланняв заявіна те, що відповідачі за зустрічним позовом Фермерського господарства «Мішин і Мішин», ОСОБА_2 перекрили їй доступ до нерухомого майна, голова фермерського господарства «Мішин і Мішин», самовільно надав право користування спірним житлом невідомим їй особам та самовільно підключив зазначений об`єкт нерухомого майна до мережі газо- та електропостачання, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: А.П.Барильська

С.А.Зайцева