Постанова

від 14.07.2023 по справі 420/12532/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/12532/22

Перша інстанція: суддя Хурса О. О.,

повний текст судового рішення

складено 17.02.2023, м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РИСОІЛ УКРАЇНА» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Південному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2022 року № 09734000701.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що за наслідком проведення документальної перевірки ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» податковим органом встановлено численні порушення вимог податкового законодавства.

В даному випадку, на переконання апелянта, проведені у перевіряємому періоді товариством господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції у контрагента ТОВ «РАВІНДА» не мали реального характеру, так як такі операції не підтверджено належними первинними бухгалтерськими документами.

При цьому, на переконання апелянта, досліджені у ході перевірки товариства первинні бухгалтерські документи не підтверджують реальності проведених господарських операцій та складені формально.

В свою чергу, товариством подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як товариством у межах спірних правовідносин не порушено вимог податкового законодавства.

При цьому, товариство наголошує, що спірні господарські операції підтверджуються зібраними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу від 17 лютого 2022 року № 14 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА», з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2021 року, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки, податковим органом складено акт від 26 липня 2022 року № 74/34-00-07-01/41041279, в якому зафіксовано порушення вимог пп. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2022 року № 09734000701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 75 879,00 грн, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції, розміром 37 940,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю отриманого податкового повідомлення-рішення, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом не доведено факту вчинення товариством спірних порушень податкового законодавства, а як наслідок не доведено правомірності оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів встановлено, що на формування спірних податкових зобов`язань ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» у перевіряємому періоді, зокрема, вплинули його господарські операції з придбання товарів у контрагента ТОВ «РАВІНДА».

В даному випадку, податковий орган вважає, що проведені товариством господарські операції з його контрагентами не мали реального характеру, а надані до перевірки первинні бухгалтерські документи є неповними, складені формально та не підтверджують реальності проведених господарських операцій.

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, а також надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, необхідною умовою для визнання реальними проведені господарські операції є встановлення факту придбання товарів (отримання послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають зміст господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В свою чергу, на підтвердження реальності проведення спірних господарських операцій в матеріалах справи зібрано первинні бухгалтерські документи у яких відображено господарські операції з вищевказаними контрагентами.

Так, ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» (в особі покупця) та ТОВ «РАВІНДА» (в особі продавця) укладено договір поставки № Р21-201 від 29 вересня 2021 року, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити пшеницю 2,3 класу українського походження врожаю 2021 року на умовах поставки в місці (DAP) ТОВ «РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ».

Виконання умов зазначеного договору підтверджується видатковою накладною № 32 від 01 жовтня 2021 року та рахунком на оплату товару № 32 від 01 жовтня 2021 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 30 вересня 2021 року та 01 жовтня 2021 року.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями від 05 жовтня 2021 року, 03 листопада 2021 року та 10 листопада 2021 року.

За наслідком отримання товару 01 жовтня 2021 року ТОВ «РИСОІЛ УКРАЇНА» складено та зареєстровано податкову накладну № 2.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що зібрані у матеріалах справи первинні бухгалтерські документи підтверджують реальність проведених господарських операцій, які узгоджуються з господарською діяльністю позивача та мають ділову мету.

При цьому, податковим органом у межах доводів його апеляційної скарги не заперечується факт подальшого використання придбаних товариством товарів у своїй господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що у справах з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до юридичної відповідальності, а перевіряється виключно законність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення або відмовити у цьому.

В даному випадку, обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваних податкових-повідомлень рішень покладається на податковий орган, як на суб`єкта владних повноважень, що заперечує проти задоволення адміністративного позову.

При цьому, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій з поставки товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.

В свою чергу, у ході проведеної перевірки податковим органом не використовувались матеріали, складені за наслідком податкових перевірок та зустрічних звірок вказаного контрагента позивача.

Між тим, як встановлено податковим органом, у період проведення операцій з позивачем ТОВ «РАВІНДА» придбано 675,19 тон пшениці у своїх контрагентів.

З іншого боку, податковим органом встановлено, що ТОВ «РАВІНДА» здійснено подальший продаж придбаної пшениці на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН», ТОВ «КЕРНЕЛ ТРЕЙД» та ТОВ «РИСОІЛ Україна», загальною масою 776,28 тон.

При цьому, податковим органом зроблено висновок, що лише придбана ТОВ «РИСОІЛ Україна» пшениця не закуповувалась ТОВ «РАВІНДА» в інших контрагентів.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що зазначений висновок податкового органу не підкріплений жодним обґрунтуванням та документами, з яких можливо встановити його достовірність.

Тобто, саме позивача, поміж інших контрагентів, визначено винним у порушенні податкової дисципліни, без дослідження будь-яких первинних документів та доказів, підтверджуючих відповідне порушення.

З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів податкового органу про те, що надані до податкової перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують факту транспортування перевізником ФОП ОСОБА_1 товару ТОВ «РАВІНДА», так як відсутні докази документування господарських операцій між останніми.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що формування висновку про недотримання податкової дисципліни при здійсненні господарських операцій ТОВ «РАВІНДА» з ФОП ОСОБА_1 без проведення податкової перевірки останніх не може свідчити про безтоварність проведених позивачем операцій.

З іншого боку, колегія суддів вважає, що можливе недотримання ТОВ «РАВІНДА» та/або ФОП ОСОБА_1 податкової дисципліни також не може нести негативних наслідків для позивача.

В даному випадку, за умовами укладеного договору між ТОВ «РАВІНДА» та позивачем, останній не мав відношення до транспортування товару, а як наслідок, колегія суддів вважає, що зроблені податковим органом припущення про можливе порушення податкового законодавства ТОВ «РАВІНДА» та/або ФОП ОСОБА_1 не є підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Тому, враховуючи кількість та якість доводів апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено.

Тому, керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податку.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач О.В. ЯковлєвСудді О.В. Єщенко А.В. Крусян