Рішення

від 30.05.2023 по справі 545/3310/21

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3310/21

Провадження № 2/545/87/23

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2023 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Безгубенко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Барбус - ЛС» про звільнення та примусове стягнення заборгованості і виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 11.10.2021 року звернулася до суду з позовом до відповідача про звільнення та примусове стягнення заборгованості і виплати заробітної плати, мотивуючи тим, що 01.02.2017 її - ОСОБА_1 , прийнято наказом № 17 від 27.01.2017 на посаду : «менеджера з постачання» до Приватного підприємства «Барбус-ЛС» ( роботодавець ). 02.02.2019 року - переведено на посаду : «юриста» з посадовим окладом в розмірі 8 000грн. до отримання працівником на руки ( наказ про переведення № 21 від 01.02.2019 ), але наказ був без зазначення розміру посадового окладу. З відомостей в особистому кабінеті Пенсійного фонду наразі зрозуміло, що роботодавець офіційно проводив заробітну плату майже мінімальну. Підтвердження документально реального розміру обумовленної заробітної плати вона нажаль не має. На сьогодні її не звільнено, при цьому незаконним шляхом позбавлено всіх прав, гарантій як працівника ( не має доступу до офісу, не має можливості працювати та заробляти собі на життя, керівництво підприємства не іде на жодний компроміс у вирішенні подальшої долі трудових відносин, уникає зустрічі, не відповідає на дзвінки, при останній випадковій зустрічі просто неба - з боку останнього була вже просто зневага, хамство та впевненість у безкарності...В результаті - єдиний запропонований їй варіант - це звільнитись без будь-яких виплат, що підлягають виплаті працівнику при звільненні ).

На сьогодні в неї наявна заборгованість по заробітній платі за 31 місяць, а точніше з лютого 2019р.

Під час її знаходження у трудових правовідносинах з даним роботодавцем затримка в заробітній платі була порядку 3-4 місяці, потім затягувалась ще і ще, якщо і видавалась, то мізерними частинами і за період до переведення. На всі усні звертання до директора щодо виплати заробітної плати закінчувались пустими обіцянками з боку останнього. Таким чином, вона пропрацювала до 05.02.2020 з невиплаченою заробітною платою за лютий 2019 - фактично без її отримання. 05.02.2020 вони начебто переїздили у новий офіс, а фактично їх - працівників просто позбулися і вигнали на вулицю. Тобто, обманним шляхом змусили з`їхати з офісу за адресою АДРЕСА_1 ( власник якого, до речі, досі судиться за несплату оренди ПП «БАРБУС-ЛС» за тривалий час ), а в новий не дали можливості в`їхати, мотивуючи, що його немає взагалі, але імовірно, на сьогодні, він знаходиться на АДРЕСА_2 , де неодноразово бачили директора ПП «Барбус-ЛС». Звертає увагу на порушення роботодавцем ст. 141 КЗпП України, яка зобов`язує власника зокрема організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Але, даний роботодавець фактично позбавив можливості працювати та, відповідно, не законно позбавив можливості заробляти на життя - з роботи не звільнює, заробітну плату не виплачує, працювати не надає можливості, просто припинив будь-який контакт.

Роботодавець згідно ст. 97 п. 4 КЗпПУ не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством. Крім того, в законодавстві України передбачена кримінальна відповідальність за ст. 172, 175, 212 ККУ про порушення трудового законодавства, охорони праці, але даній особі закони не писані.

Даний роботодавець не бажає ніяк вирішувати дане питання відносно неї по суті та майже не відповідає на дзвінки, не відчиняє двері по місцю своєї прописки. Дані дії прохає вважати як спроби виконання з її боку п. 6 ст.175 ЦПКУ - вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Крім того, ще 18.05.2020 року нею була написана письмова заява роботодавцю щодо надання відносно неї - ОСОБА_1 , інформації про фактичні нарахування та виплати заробітної плати за період з 01.02.2019 року. За випадкової нагоди директор ПП «Барбус-ЛС» - Лутицький О.С. все ж таки особисто прийняв та підписав від неї дану заяву, але до сьогодні жодної відповіді не має.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць. Заборгованість із виплати заробітної плати - це сума своєчасно невиплаченої заробітної плати. За порушення встановлених строків виплати заробітної плати більш як за один місяць передбачена фінансова, кримінальна та адміністративна відповідальність, але знову ж таки, даного роботодавця заборгованість по заробітній платі у 31 місяць не лякає.

Невиплата заробітної плати є посяганням на право на саме життя ( правова позиція Конституційного Суду України, викладена у рішенні від 29.01.2008 № 2-рп/2008 ( Документ v002p710-08, чинний на сьогодні, поточна редакція - Прийняття від 29.01.2008 ), за якою право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене ( п. 6 мотивувальної частини ).

Відповідно ч. 5 ст. 97 КЗпП праця працівників оплачується «у першочерговому порядку». Усі інші платежі здійснюються роботодавцем тільки після виконання зобов`язань з оплати праці.

Сумнівається, що за вказаний період ПП «Барбус-ЛС» не здійснило жодної фінансової операції. Також, роботодавець на вимогу ст. 110 КЗпПУ повинен був надавати кожному працівнику розшифровку нарахування заробітної плати щомісяця попередньо до виплати останнього, але цього теж не виконувалось.

При затримці виплати заробітної плати працівникам на 1 і більше календарних місяців, роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникові ( тобто їй ) компенсацію втрати частини заробітної плати** ( ст. 34 Закону «Про оплату праці», ст. 1, 2 Закону «Про компенсацію» ). За не проведення компенсації за затримку виплати зарплати роботодавцям законодавством передбачено штрафні санкції ( ст. 265 КЗпП ), але це теж не має значення для даного роботодавця.

З Пенсійного фонду міста Полтави їй надано відповідь на запит через особистий кабінет про надання інформації відносно нарахування та сплату ЄСВ, нараховану заробітну плату, сплачені внески виключно ПП «Барбус-ЛС» за неї - ОСОБА_1 як працівника ПП «Барбус-ЛС» ( Додаток №__). З неї зрозуміло, що оплату ССВ за неї, як працівника, було сплачено тільки по листопад 2019р., а страхові внески сплачувались взагалі до травня 2019р. Заробітну плату нараховували, але не сплачували по серпень 2020р. При цьому, звертає увагу, що заробітна плата видавалась маленькими частинами з затримкою в кілька місяців і на 01.02.2020 року затримка становила рівно рік, тобто з нею на сьогодні ГІП «Барбус-ЛС» розрахувалось повністю по зарплаті тільки по січень 2019р.

Невиплата заробітної плати негативно вплинула на її звичний спосіб життя, взаємозв`язки із оточуючими та близькими людьми, її життя змінилось - замість робити і заробляти на життя, відчувати себе людиною - вона постійно хвилюється, омежує себе і свою родину матеріально, адже її заробленими коштами користується роботодавець, а вона натомість докладає значних зусиль для того, щоб додзвонитись, виловити його, та, принижуючись, випрошувати свої зароблені кошти, ініціюючи своє звільнення по встановленому законодавством порядку... При цьому, в відповідь вислуховує постійні і пусті обіцянки, а віднедавна все змінилось, судячи з останньої зустрічі - тепер вже немає пустих обіцянок, а просто зневага, хамство і впевненість у цілковитій безкарності.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( зокрема невиплати належних йому грошових сум, позбавлення всіх гарантій і прав як працівника, тощо ), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по від шкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок її моральних та фізичних страждань, негативних явищ, наслідків, заподіяних їй незаконними діями роботодавця.

Прохала стягнути на її користь за період з 01.02.2019 року по 05.02.2020 року ( за період який вона повністю фактично і фізично відпрацювала ) : нараховану, але не виплачену з вини роботодавця заробітну плату ( розрахунок зафіксовано в додатку № 3 ); компенсацію за весь час затримки виплати заробітної плати ( розрахунок зафіксовано в додатку № 3 на підставі онлайн розрахунку ) ( Додаток № 8 );

моральну шкоду в розмірі 30 000грн.

Вважає, що розмір даної суми моральної шкоди адекватний за невиплату заробітної плати протягом 31 місяця, всі приниження, моральну шкоду, адже вона змушена економити на всьому, повинна якось виживати, а роботодавець протизаконно і безкарно користується її, фактично заробленими, коштами. Завдана їй моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення її законного права на роботу, заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням її прав, втратою у зв`зку з цим престижу та репутації серед оточуючих. Підставою даної матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, склад якого утворюють його елементи, що одночасно є умовами матеріальної відповідальності роботодавця, зокрема :

1. неналежне виконання роботодавцем своїх трудових обов`язків ( протиправні дії : позбавлення можливості працювати і виконувати посадові обов`язки, невиплата заробітної плати, недотримання прав та гарантій працівника );

2. наявність майнової шкоди у вигляді втраченої нею, як працівником заробітної плати;

3. причинний зв`язок між неналежним виконанням роботодавцем трудових обов`язків і заподіяною їй шкодою через невиплату їй заробітної плати - вона втрачає матеріальний достаток, те задля чого кожна людина іде працювати, порушуються її права на життя, на роботу, честі, гідності та ділової репутації, тощо; через ненадання можливості працювати - вона втрачає можливість набувати досвіду по своїй спеціальності, розвиватись як особистість у кар`єрному напрямку, через несплату за неї роботодавцем податків - їй не зараховується стаж у Пенсійному фонді, через не звільнення - вона втрачає можливість обрати собі інше місце основної роботи....);

4. вина роботодавця - свідоме обмеження її в можливості виконувати посадові обов`язки за трудовим договором, невиплата заробітної плати, податків за неї, впевненість у безкарності та злочинність діянь.

Крім того, вважає, що наявні всі підстави визнати період з 06.02.2020р. по 21.09.2021р. ( на дану дату в неї написана заява про звільнення за п. 3. ст. 38 КЗпП України, яку вона роботодавцю відправила листом з повідомленням «Укрпошти» № 3875121223926 та в телефонному режимі прохала отримати його, але останній не отримав на пошті і ніяк не відреагував щодо її звільнення до сьогодні ) - за період вимушеного прогулу з вини роботодавця, через позбавлення її можливості працювати, необхідних умов та засобів для виконання своїх посадових обов`язків, при цьому не звільнено, не виплачується заробітна плата, без будь-яких можливостей вирішення даного питання. Вимушеності прогулу надають протиправні дії роботодавця, унаслідок яких її, як працівника позбавлено можливості виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. А отже, прохає згідно законодавства погодити використання нею права на отримання середнього заробітку за період вимушеного прогулу з вини роботодавця та стягнути його з ПП «БАРБУС-ПС» і додатково компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі, розрахунок якої наведено в додатку № 24 на підставі онлайн-розрахунку ( Додаток № 8 ), зокрема :

1. За період 06.02.2020 - 31.08.2020р. роботодавець відповідно до загальної інформації в особистому кабінетові пенсійного фонду в розмірі нарахованої заробітної плати згідно додатку 3.

2. За період 01.09.2020 - 31.12.2020р. роботодавець відповідно до загальної інформації в особистому кабінетові пенсійного фонду вже взагалі не нараховував заробітну плату, тому беручи до уваги, що змін в розрахунках, в розмірах мінімальної заробітної плати та відрахувань теж не було, звільнення не зафіксовано, то для розрахунку заробітної плати прохає погодити середній заробіток в розмірі, який нараховувався за попередні 2 місяці.

3. За період з 01.012021 по 21.09.2021 року, беручи до уваги, що розмір мінімальної плати за вказаний період змінився, а заробітна плата не може бути менше мінімальної, тому прохає при розрахунку середнього заробітку за вказаний період погодити використовувати хоча б розмір мінімальної заробітної плати по Україні.

«Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 встановлено, що якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Звертаэ увагу на те, що на сьогодні її не звільнено, незважаючи на відправлену та неотриману роботодавцем заяву про звільнення, бажання працювати далі вона звісно не має. Бездіяльність відповідача - роботодавця щодо припинення трудових відносин з нею, як позивачем є протиправна та порушує її трудові права працівника. Тому, вважає законним своє прагнення до припинення трудових відносин з даним роботодавцем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП і ст. 9 Закону «Про відпустки» час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи та заробітна плата повністю або частково ( в т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу ), включається до стажу, що дає право на щорічну відпустку. За умови розірвання/припинення трудових відносин вважає законним і доречним погодження суми компенсації за невикористану відпустку протягом її діяльності у даного роботодавця згідно розрахунку в додатку 5 та стягнення її після сплати необхідних податків і зборів на її користь при звільненні.

Припинення трудового договору з підстав ч. 3 ст.38 КЗпП ( внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, трудового договору ) передбачає обов`язкову виплату вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку ( ст. 44 КЗпП ). Тобто, мінімальна виплата вихідної допомоги не може бути меншою за тримісячну заробітну плату. Беручи до уваги, що на даний момент заробітна плата даним роботодавцем не нарахована взагалі, а її розмір не може бути менше мінімальної, тому доречно і в межах законодавства України, зокрема «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, при розрахунку виплати вихідної допомоги погодити використовувати хоча б розміру мінімальної заробітної плати по Україні.

Ст. 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Згідно ст. 233. абз.2 КЗлП України строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позов працівника про стягнення середнього заробітку за вимушений прогул може бути поданий до суду відповідно до норм КЗпГІ без обмеження жодним строком на звернення за поновленням вказаного порушеного права.

Керуючись ст. 4 ЦПК України п.1. кожна особа має право в порядку, встановленому КЗпП України, звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

П.3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

П.5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному ЦПК України порядку.

Керуючись ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення.

На підставі ст. 117 КЗпП України має право на середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день встановлення рішення, за умови звісно, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Ст. 5. Закон України «Про судовий збір» пільги щодо сплати судового збору п.1. від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються : 1) позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Іншої позовної заяви або заяви з приводу того самого предмету позову або заяви та з тих самих підстав до того ж відповідача на розгляді у будь-якому суді на території України - немає. Дана позовна заява складена згідно вимог ст. 175. ЦПКУ.

Остаточно прохала :

- визнати бездіяльність відповідача - ПП «БАБРУС-ЛС» щодо припинення трудових відносин з нею, як працівником за протиправну, та таку що порушує її трудові права та задовольнити її позов, в частині розірвання трудового договору з ПП «БАБРУС-ЛС», визнати її повноваження, як юриста, припиненими з 21.09.2021року за п. 3. ст. 38 та зобов`язати роботодавця оформити в установленому законодавством порядку її звільнення з посади відповідно до поданої заяви ( Додаток № 2 ).

- стягнути з ПП «Барбус-ЛС» заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2019р. по 05.02.2020р. в сумі 63 270,30 грн. ( сума розрахована в додатку 3 на підставі онлайн-розрахунку Додаток № 8 ) і включає податки та збори.

- беручи до уваги попередній пункт та обставини, викладені в заяві, за невиплату заробітної плати за період з 01.02.2019р. по 05.02.2020р. та протизаконність дій роботодавця, наслідки його діянь, стягнути з ПП «Барбус-ЛС» на її користь моральну шкоду у розмірі 30 000грн.

- визнати період непрацювання нею з 06.02.2020р. по 21.09.2021р. за період вимушеного прогулу з вини роботодавця.

- стягнути, за умови погодження пункту ( п. 5 ), з ПП «Барбус-ЛС» на її користь за період з 06.02.2020р. по 21.09.2021р. середній заробіток та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі до сплати податків та зборів на суму 112 400,44 грн.

- стягнути за умови погодження п.2 щодо звільнення, з ПП «Барбус-ЛС» на її користь компенсацію за невикористані дні основної відпустки протягом діяльності на даному підприємстві в сумі 12 101,67грн. на момент звільнення ( сума розрахована онлайн калькулятором розрахунку відпускних - Додаток 5 ).

- стягнути, за умови погодження п.2 щодо звільнення, з ПП «Барбус-ЛС» на її користь виплату вихідної допомоги у розмірі згідно ст. 44 КЗпП України : 18 000грн. до сплати необхідних податків та зборів.

- на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день встановлення рішення.

- зобов`язати роботодавця на виконання обов`язку щодо нарахування та сплатити за неї відповідні податки та збори згідно чинного законодавства, зокрема і з зазначених сум до стягнення по даній заяві, за весь період її з ним трудових відносин для зарахування її трудового стажу.

В судове засідання сторони у справі не з`явилися, хоча заздалегідь неодноразово повідомлялися належним чином про день та час розгляду справи. Позивачка, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутності, де позов підтримала та прохала задовольнити, не заперечувала щодо розгляду справи в заочному порядку ( а. с. 36, 74 ). Інших доказів, крім доданих до позову, суду не надала через їх відсутність та не ставила перед судом для вирішення питання їх витребовування.

Представник відповідача жодного разу в засідання на виклики суду не з`явився, в т. ч. і за викликами у встановленому місцезнаходженні юридичної особи ( м. Житомир, а. с. 39 ) з невідомих суду причин та кореспонденція повернулась до суду із відмітками пошти : « адресат відсутній за вказаною адресою», в зв`язку з чим з врахуванням відсутності державних асигнувань на виклики сторін та введенням воєнного стану в Державі було дано оголошення судом в пресу, що є належним повідомленням сторони згідно вимог діючого законодавства ( а. с. 32 - 35, 38, 39, 42, 47, 48 - 50, 55 - 56, 62, 65, 67, 70, 73, 78 - 83 ). Тому, суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності належно повідомлених сторін та в заочному порядку на підставі наявних доказів у справі.

Судом встановлено згідно єдиного належного доказу у провадженні ( відповіді позивачки на її звернення до ГУ ПФ України в Полтавській області, що вона перебувала у трудових стосунках з ПП «Барбус- ЛС» згідно поданих страхувальником у складі звітності до органів ДПС та інформації про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні звітні періоди на підставі персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб ) у період з 01.10.2021 по 30.11.2019. Та будь-яких відомостей дана відповідь щодо займаної посади, розміру окладу, їх виплат або не виплат позивачці не містить. А що стосується періоду з 01.12.2019 по 31.08.2020, то відомості за вказаний період щодо страхового стажу та оплати не містить взагалі через відсутність даних. Інші обставини зазначені позивачкою у позові судом не встановлено через відсутність у провадженні належних та допустимих доказів щодо їх підтвердження. Доказів, які б слугували підставами для звільнення від доказування в силу ст. 82 ЦПК України позивачка не надавала.

Суд, дослідивши докази, якими обгрунтовується позов, вважає, що він не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємств…. провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати ( основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні ) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП УКкраїни у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємств…. повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Тому, закон покладає на підприємство…. обов`язково провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, належні йому при звільнені. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. Що по суті є захистом майнових прав працівника в зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, хоча працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Також, у вказаних правовідносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин, що зазначено у постановах Верховного Суду : від 11.11.2015 у справі № 234/7936/14-ц ( провадження № 6-2159пс15 ), від 31.05.2017 у справі № 759/7662/15-ц ( провадження № 6-1185дс16 ).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, вимагає ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдане обтяжливим чи навіть непосильним.

Відповідно до ст. 81 ч. 1, 6, 7 ЦПК України ( урахуванням положень ст. 76 - 80, 82 ЦПК України ), то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи…..

Тому, питання щодо стягнення судових витрат у вигляді стягнення судового збору необхідно віднести за рахунок Держави, враховуючи категорію справи.

Керуючись ст. 4, 10, 43, 49, 77, 133, 134, 175, 259, 263 - 268, 354 ЦПК України, ст. 38, 44, 82, 94, 97, 110, 111, 113, 116, 117, 232, 233, 237-1, 265 КЗпП України, ст. 55 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПП «Барбус - ЛС» про звільнення та примусове стягнення заборгованості і виплати заробітної плати - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: О. О. Гальченко