Постанова

від 04.12.2023 по справі 545/3310/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3310/21 Номер провадження 22-ц/814/4295/23Головуючий у 1-й інстанції Гальченко О.О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,в режимівідеоконференції,апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Барбус-ЛС» про звільнення та примусове стягнення заборгованості і виплати заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Барбус-ЛС» про звільнення та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01.02.2017 наказом №17 від 27.01.2017 її прийнято на посаду: «менеджера з постачання» до Приватного підприємства «Барбус-ЛС».

02.02.2019 року було переведено на посаду: «юриста» з посадовим окладом в розмірі 8000 грн. до отримання працівником на руки (наказ про переведення № 21 від 01.02.2019), але наказ не містив розміру посадового окладу.

З відомостей в особистому кабінеті Пенсійного фонду їй стало зрозуміло, що роботодавець офіційно проводив виплати їй заробітної плати виходячи з мінімального розміру, проте документального підтвердження реального розміру заробітної плати вона не має.

Вказувала, що станом на даний час її не звільнено, при цьому незаконним шляхом позбавлено всіх прав та гарантій як працівника, оскільки вона не має доступу до офісу, не має можливості працювати та заробляти собі на життя, керівництво підприємства не іде на жодний компроміс у вирішенні подальшої долі трудових відносин, уникає зустрічі, не відповідає на дзвінки.

Все це змушує її звертатись за захистом своїх трудових прав до суду з вимогами про відновлення порушеного роботодавцем права на отримання всіх виплат та компенсацій при звільненні.

У зв`язку з чим просила

- визнати бездіяльність відповідача - ПП «БАБРУС-ЛС» щодо припинення трудових відносин з нею, як працівником за протиправну, та таку що порушує її трудові права та задовольнити її позов, в частині розірвання трудового договору з ПП «БАБРУС-ЛС», визнати її повноваження, як юриста, припиненими з 21.09.2021 року за п. 3. ст. 38 та зобов`язати роботодавця оформити в установленому законодавством порядку її звільнення з посади відповідно до поданої заяви ( Додаток № 2 ).

- стягнути з ПП «Барбус-ЛС» заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2019 р. по 05.02.2020 р. в сумі 63 270,30 грн. (сума розрахована в додатку 3 на підставі онлайн-розрахунку Додаток № 8 ) і включає податки та збори.

- беручи до уваги попередній пункт та обставини, викладені в заяві, за невиплату заробітної плати за період з 01.02.2019 р. по 05.02.2020 р. та протизаконність дій роботодавця, наслідки його діянь, стягнути з ПП «Барбус-ЛС» на її користь моральну шкоду у розмірі 30 000грн.

- визнати період непрацювання нею з 06.02.2020 р. по 21.09.2021 р. за період вимушеного прогулу з вини роботодавця.

- стягнути, за умови погодження пункту (п. 5), з ПП «Барбус-ЛС» на її користь за період з 06.02.2020 р. по 21.09.2021 р. середній заробіток та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі до сплати податків та зборів на суму 112 400,44 грн.

- стягнути за умови погодження п.2 щодо звільнення, з ПП «Барбус-ЛС» на її користь компенсацію за невикористані дні основної відпустки протягом діяльності на даному підприємстві в сумі 12 101,67грн. на момент звільнення (сума розрахована онлайн калькулятором розрахунку відпускних - Додаток 5 ).

- стягнути, за умови погодження п.2 щодо звільнення, з ПП «Барбус-ЛС» на її користь виплату вихідної допомоги у розмірі згідно ст. 44 КЗпП України : 18 000грн. до сплати необхідних податків та зборів.

- на підставі ст. 117 КЗпП України стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку - по день встановлення рішення.

- зобов`язати роботодавця на виконання обов`язку щодо нарахування та сплатити за неї відповідні податки та збори згідно чинного законодавства, зокрема і з зазначених сум до стягнення по даній заяві, за весь період її з ним трудових відносин для зарахування її трудового стажу.

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та постановити нове про задоволення її вимог в повному обсязі.

Зазначала, що судом першої інстанції не взято до уваги докази її перебування в трудовитих відносинах з відповідачем, про що свідчить інформація з електронного кабінету відповідача на сайті Пенсійного фонду України, де вказано про її прийняття на роботу до ПП «Барбус-ЛС» та подальше переведення на посаду «юриста». Інших відомостей, в тому числі і про її звільнення немає, що необхідно розцінити як факт продовження трудових відносин з підприємством, а відтак до обов`язку останнього відноситься обов`язок своєчасно виплачувати заробітну плату, в тому числі і при звільненні працівника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення останньої з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно до приєднаної позивачем відповіді на її звернення до ГУ ПФ України в Полтавській області, останнє повідомляє про те, що вона перебувала у трудових відносинах з ПП «Барбус - ЛС» згідно поданих страхувальником у складі звітності до органів ДПС інформації про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідні звітні періоди на підставі персоніфікованих відомостей про застрахованих осіб у період з 01.10.2021 по 30.11.2019.

Будь-яких інших доказів про доведення факту перебування позивача у трудовитих відносинах з відповідачем та у підтвердження обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги, матеріали справи не містять, в тому числі і про дату прийняття на роботу, займану посаду, розмір посадового окладу та середньомісячну заробітну плату працівника.

Крім того, надана позивачем довідка не містить інформації про наявність страхового стажу та оплати праці у період з 01.12.2019 по 31.08.2020 через відсутність таких даних від роботодавця.

Інші обставини, які входять до предмета доказування, судом встановлені не були через відсутність доказів, яким вмотивовані заявлені вимоги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з даним судовим рішенням, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (статті 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації ПФУ від 04.10.2021 року, котру надано з особистого кабінету позивача, ОСОБА_1 прийнята на роботу до ПП «Барбус-ЛС» 01.02.2017 року, 01.02.2019 року була звільнена з роботі та 02.02.2019 року була прийнята та роботу відповідачем.

11 вересня 2021 року ОСОБА_1 направила відповідачу заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, однак будь-яких даних про те, що кореспонденція була отримана матеріали справи не містять.

У відповіді ПФУ ГУПФУ в Полтавській області на звернення ОСОБА_1 зазначено, що станом на 01.10.2021 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування на ОСОБА_1 наявні відомості, подані Приватним підприємством «Барбус-ЛС» (код 35521531) в складі звітності з єдиного внеску за періоди: з 01.02.2017 по 31.12.2017, нарахована заробітна плата - 37450 грн.; з 01.01.2018 по 31.12.2018, нарахована заробітна плата - 46100 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019, нарахована заробітна плата 55619 грн.; з 01.01.2020 по 31.08.2020, нарахована заробітна плата - 40600 грн.

Страховий стаж зарахований за період з 01.02.2017 року по 30.11.2019 року.

Період з 01.12.2019 року по 31.08.2020 року не зарахований до страхового стажу у зв`язку з відсутністю за зазначений період підтвердження про сплату, що надходить від Державної податкової служби в порядку електронного обміну на центральному рівні.

Інші докази по справі відсутні.

Питання про їх витребування чи забезпечення судом не вирішувалось з огляду на відсутність вмотивованого клопотання зі сторони позивача.

Таким чином, позивачем в порушення ст. 76 ЦПК України, не надано доказів щодо не отримання заробітної плати за період з 01.02.2019 по 05.08.2020 та не надано доказів про сам факт перебування в трудових відносинах з ПП «Барбус-ЛС» станом до 21.09.21, позаяк відсутні будь-які належні та допустимі докази твердження позивача про те, що період з 06.02.2020 по 21.09.21 є періодом вимушеного прогулу та по справі наявні правові підстави для стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З підстав недотримання позивачем вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України щодо обов`язку доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять доказів їх помилковості.

Фактично мотивування апеляційної скарги дублюють текст позовної заяви та викладені в ній обставин, яким суд дав вірну правову оцінку та посилаючись на недоведеність заявлених вимог обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону і не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 367, ч.1 п. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 30 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено15 грудня 2023 року.

Судді: О. І. Обідіна С. Б. Бутенко О. В. Прядкіна