Рішення

від 14.07.2023 по справі 756/2226/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.07.2023 Справа № 756/2226/17

Унікальний № 756/2226/17

Провадження № 2/756/23/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 червня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Волошиної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовами Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, про визнання права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Заступником прокурора міста Києва, в інтересах держави в особі Київської міської ради подано позовні заяви в лютому 2017 року про витребування земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0023); земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0026); земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022) у ОСОБА_1 . В подальшому проведено зміну назви прокуратури міста Києва на Київську міську прокуратуру.

Зі змісту позовних заяв убачається, що, на думку прокурора, визнання незаконними та скасування Рішень Київської міської ради від 9 липня 2009 року N 880/1936; N 881/1937, N 882/1938, якими передано у приватну власність громадянам земельні ділянки по АДРЕСА_2 Оболонським районним судом м. Києва у справах №756/13347/13-ц від 12.03.2014 року; № 756/13348/13-ц від 25 червня 2014 року; №756/13349/13-ц від 20 березня 2014 року, в силу ст.61 Цивільного процесуального кодексу України в редакції на час звернення до суду, не підлягає повторному доказуванню.

В обґрунтування позовної заяви про витребування земельних ділянок в порядку ст. 388 ЦК України вказано, що прокуратурою міста Києва встановлено факт порушення права територіальної громади міста Києва на користування земельними ділянками, при цьому Київською міською радою заходи представницького характеру не вживались, що свідчить про бездіяльність зазначеного органу та необхідність вжити заходів в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Протоколами автоматизованого розподілу судових справ всі три позовні заяви передано судді Яценко Н.О.

Ухвалами від 21.02.2017 року, 03.04.2017 року, 14.04.2017 року по справам відкрито провадження.

Ухвалою від 08.09.2017 року справу об`єднано в одне провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому просив суд відмовити в задоволенні позову. В своєму відзиві посилається на те, що на час укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок були відсутні будь-які обмеження на земельні ділянки. Також посилався на те , що ОСОБА_1 з 23.06.2010 року є власником земельної ділянки, а рішення Оболонського районного суду міста Києва у справах 756/13348/13ц, 576/13349/13ц та 756/13347/13-ц були прийняті без її участі, а тому вважає, що відповідно й обставини , що встановлені при розгляді цих справ потребують повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Ухвалою від 07.09.2018 року розгляд справи зупинено до розгляду Оболонським районним судом міста Києва цивільної справи за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Ухвалою від 28.08.2021 року відновлено провадження по справі.

Ухвалою від 09.11.2021 року з занесенням до протоколу судового засідання за клопотанням сторони відповідача враховуючи ст.3 ч.3 ЦПК України суд повернувся до підготовчого розгляду. При відкритті провадження по справі нормами ЦПК України не було передбачено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою від 09.11.2021 року з занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи ОСОБА_2

09.11.2021 року представник відповідача адвокат Курилич М.Я. подав до суду зустрічний позов ОСОБА_1 до заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та просив суд посилаючись на ст.392 ЦК України визнати за ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки.

Ухвалою від 02.12.2021 року по справі прийнято зустрічну позову заяву та об`єднано з первісним позовом.

28.12.2021 року від представника ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення в яких просила суд в задоволенні первісних позовів відмовити, при цьому зазначила, що якщо суд встановить порушення прав позивачів за первісним позовом, то просила суд застосувати строки позовної давності та відмовити в первісному позові, задовольнивши зустрічний позов.

01.02.2022 року представником відповідача - адвокатом Курилич М.Я. також подана заява про застосування строків позовної давності.

20.05.2022 року заступник прокурора м.Києва подав клопотання про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що строки пропущено з поважних причин у зв`язку з військовим станом у державі. Ухвалою суду з занесенням до протоколу судового засідання задоволено клопотання, поновлено строк на подання відзиву на зустрічну позовну заяву, залучено відзив до справи. В своєму відзиві прокуратура посилається на те, що на час постановлення рішення у справах № 756/13348/13-ц, 756/13349/13-ц ОСОБА_1 не здійснено державну реєстрацію договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 23.06.2010 року у встановленому законом порядку (ст.125 ЗК України), а тому вважають, що вона не набула права власності на це нерухоме майно (земельні ділянки). Просили суд первісний позов задовольнити , а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

20.05.2022 року першим заступником керівника Київської місцевої прокуратури подано заяву про відвід судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 25.05.2022 року визнано необґрунтованою заяву про відвід та справу передано до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду міста Києва для визначення складу суду для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М. від 27.05.2022 року відмовлено в задоволенні заяви про відвід судді Яценко Н.О.

03.06.2022 року подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву в якій просили суд зустрічну заяву задовольнити.

04.08.2022 року по справі закінчено проведення підготовчих дій , закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судових засіданнях представник прокуратури позовні вимоги первісні підтримував та просив задовольнити, з обставин викладених у позовах. В задоволенні зустрічних вимог просив відмовити з обставин викладених у відзиві.

Представник Київської міської ради в судових засіданнях позовні вимоги прокуратури підтримував та просив задовольнити , у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача просив суд в задоволенні первісного позову відмовити. Зустрічний позов просив задовольнити.

Представник третьої особи проти задоволення первісного позову заперечувала, зустрічний позов просила задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року N880/1936 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » передано громадянці ОСОБА_4 , у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки - 8 000 000 000:78:306:0023.

Рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року № 881/1937 «Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » передано громадянину ОСОБА_5 , у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки - 8 000 000 000:78:306:0026.

Рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року N 882/1938 «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 » передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки - 8 000 000 000:78:306:0022.

Пунктами 5 та 6 вказаних рішень затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , 4, АДРЕСА_3 . Цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд.

На виконання вказаних рішень, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 видано акти на право власності на земельні ділянки (кадастрові номери 8 000 000 000:78:306:0023; 8 000 000 000:78:306:0026; 8000000000:78:306:0022), які зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

В подальшому, між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами - 8000000000:78:306:0023, 8000000000:78:306:0026, 8000000000:78:306:0022, що розміщені по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 .

10.06.2010 року ОСОБА_2 на підставі укладених договорів купівлі-продажу видано відповідні Державні акти на право власності на земельні ділянки Серія ЯЖ №912830, Серія ЯЖ № 912832 та Серія ЯЖ № 912831.

ОСОБА_2 провів відчуження зазначених земельних ділянок на користь ОСОБА_1 відповідно до договорів купівлі-продажу від 23.06.2010 року. Дані договори посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Висоцькою С.І., про що зроблено відповідні записи у Державних актах на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 912831, ЯЖ № 912830, ЯЖ № 912832.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року у справі № 756/13348/13-ц, № 2/756/392/21 за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року № 880/1936 «Про передачу громадянці ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Рішенням судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва віл 12 серпня 2014 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту.

Позов задоволено, визнано недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912739, зареєстрований 24.09.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради за №04-7-02249.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0845 (кадастровий номер 8000000000:78:306:0023), вартістю 314816, 19 грн., посвідчений приватним нотаріусом Мисан М.О. та зареєстрований в реєстрі за № 957.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912831, зареєстрований 10.06.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02573.

Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:306:0023, вартістю 314 816,19 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20.03.2014 року у справі за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки справа № 2/756/393/14 ун. №756/13349/13-ц позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №881/1937 «Про передачу громадянину ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №912717, виданий ОСОБА_6 , зареєстрований 24 вересня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02258; визнано недійсним укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0845 га, кадастровий номер 8000000000:78:0026, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , посвідчений 30 вересня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мисан А.О. та зареєстрований в реєстрі за № 947; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 912832, виданий ОСОБА_2 , зареєстрований 10 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02574; відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення у власність територіальної громади м.Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0026, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

Апеляційним судом міста Києва від 04 липня 2014 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 20 березня 2014 року залишено без змін.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 березня 2014 року в справі за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки позов заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року №882/1938 «Про передачу громадянину ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 »; визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912728, зареєстрований 24.09.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №04-7-02257; відновлено становище, яке існувало до порушення - повернуто в розпорядження Київської міської ради земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:78:306:0022 вартістю 314816,19 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м.Києва від 03.06.2014 року рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.03.2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 року рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.03.2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 червня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року в задоволенні позову Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки - відмовлено. Вказане рішення суду набрало законної сили та сторонами в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини , встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Як убачається з судових рішень ОСОБА_1 не була залучена до участі в розгляді справи за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки та у справі за позовом заступника прокурора м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та договору купівлі-продажу земельної ділянки справа, проте по земельних ділянках які були предметом розгляду у вказаних справах на час розгляду справ також існували договори купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , від 23.06.2010 року, укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що Верховний Суд 26.06.2018 року скасовуючи рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12.03.2014 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 03 червня 2014 року однією із підстав скасування судового рішення що стосується земельної ділянки по АДРЕСА_1 вказує, що на момент розгляду даної справи ОСОБА_1 з 2010 року була власником спірної земельної ділянки, проте суди не залучили її до розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду викладеної у п. 10.28 постанови від 30.06.2020 року у справі №19/028-10/13: «При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов`язки інших осіб».

З матеріалів справи вбачається, що рішення Оболонського районного суду м. Києва по справах №756/13348/13-ц від 12 серпня 2014 року та № 756/13349/13-ц від 24 липня 2014 року, були прийняті без участі відповідача у даній справі, ОСОБА_1 , відтак, вказані рішення не можуть бути протиставлені ОСОБА_1 .

Щодо ухвал Верховного суду, на які посилається прокурор якими закрито касаційне провадження у справах №756/13348/13-ц та №756/13349/13-ц в порядку та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 396 ЦПК України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки, викладені в ухвалі суду про закриття касаційного провадження в порядку статті 396 ЦПК України не тотожні правовій позиції суду касаційної інстанції за наслідками розгляду справи по суті, дана ухвала суду як форма судового рішення не містить обґрунтовану правову позицію конкретної норми права, що підлягає застосуванню.

За таких обставин, висновки щодо закриття провадження у справі, викладені в ухвалі Верховного суду не можуть бути застосовані як преюдиційні факти, які встановлюються в судовому рішенні касаційної інстанції, а саме постанові, за наслідками повного дослідження обставин справи по суті спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Згідно з п.п. «а», «б», «в», «г» ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, чинній на момент прийняття рішень) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За правилами ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільсько-господарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 12 «Перехідних положень» ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Частинами 9, 10 статті 118 ЗК України встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (яка була чинною на час виникнення правовідносин) у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок складаються проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Частиною 6 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішень) визначено, що розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (ч. ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України).

З матеріалів справи вбачається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на вул. Павлика Морозова, 2, 4, АДРЕСА_3 погоджено із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київською міською санепідемстанцією Управлінням навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З матеріалів справи вбачається, що Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало висновки №91-5161 від 25.05.2009; № 19-5169 від 25.05.2009 та № 19-5166 від 25.05.2009 про погодження проектів відведення земельних ділянок по АДРЕСА_2 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд без права забудови до погодження та затвердження містобудівної документації у встановленому законодавством порядку.

Із вказаних висновків вбачається, що зазначені земельні ділянки відповідно до Генерального плану м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 року №370/1804, за функціональним призначенням належить до багатоповерхової забудови.

Про належність спірних земельних ділянок до багатоповерхової забудови йдеться також у висновках Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2009 року №071/04-4-22/2866; 071/04-4-22/2875; 071/04-4-22/2859. Цільове призначення земельних ділянок - будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Державна служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України висновками від 4 червня 2009 року № 22-1581/9; № 22-1569/9; № 22-1585/9 погодила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_2 для будівництва, обслуговування та експлуатації індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд за умови прийняття у встановленому порядку Київською міською радою рішень стосовно внесення змін до Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, і до Генерального плану розвитку м. Києва в частині зміни цільового призначення земельних ділянок.

Київська міська прокуратура в обґрунтування позовів, посилається на статтю 388 Цивільного кодексу України, вказує, що спірні земельні ділянки вибули з володіння територіальної громади міста Києва поза належним волевиявленням власника земельних ділянок, оскільки первинні рішення Київської міської ради є незаконними та скасовані в судовому порядку. Однак, суд зазначає, що судами рішення Київської міської ради скасовано лише по двох земельних ділянках, по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_5 , рішення Київської міської ради стосовно передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_7 від 09.11.2009 року по АДРЕСА_1 чинне та в судовому порядку не скасовано.

Стаття 388 ЦК України визначає право власника на витребування майна від добросовісного набувача. Так, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Як уже зазначалось, рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року N880/1936 передано громадянці ОСОБА_4 , у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року N 881/1937 передано громадянину ОСОБА_5 , у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ; рішенням Київської міської ради 9 липня 2009 року N 882/1938 передано ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,08 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Відповідно до пунктами 2, 11 частини 1 статті 22 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» (в редакції, чинній на момент прийняття рішень) у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів; припиняти право користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 30, 34 ч. 1 ст. 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

За таких підстав, законодавчо визначено, що органом, уповноваженим вирішувати питання передачі земельних ділянок у приватну власність громадян у м. Києві є Київська міська рада.

З матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада ІІІ сесії VІ скликання, розглянувши проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок прийняла Рішення про передачу земельних ділянок. Тобто, вбачається воля власника майна - Київської міської ради, як суб`єкту, який законом уповноважений на вчинення таких дій, на відчуження спірних земельних ділянок у власність фізичним особам, яка проявляється в акті дії - прийнятті Рішення Київської міської ради.

Відсутність заборон відчуження земельних ділянок станом на 23.06.2010 року підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В своїх поясненнях прокуратура посилається на те, що у липні - серпні 2010 року на спірні земельні ділянки було накладено арешт на підставі постанови слідчого СВ Управління Служби безпеки України в м.Києві від 20.07.2010 року, який знято лише 26.09.2016 року, проте суд звертає увагу, що договори купівлі-продажу земельних ділянок нотаріусом посвідчено 23.06.2010 року, тобто до накладення арешту.

ОСОБА_1 подано заяву про застосування строку позовної давності до позовних вимог Київської міської прокуратури заявлених в межах даної справи.

В обґрунтування заяви про застосування строку позовної давності ОСОБА_1 вказує, що у вересні 2013 року саме Заступник прокурора міста Києва звертався до суду з позовами у справах №756/13347/13-ц; №756/13348/13-ц; №756/13349/13-ц про визнання недійсними Рішень Київської міської ради від 9 липня 2009 року N880/1936; N 881/1937, N882/1938 - підстави позову ідентичні з даними. Отже, документально підтверджено, що з вересня 2013 року прокуратура здійснює захист на її думку порушеного права Київської міської ради та об`єктивно мала змогу здійснити запит до Державного реєстру правочинів для з`ясування (довідатися) щодо дійсного власника земельних ділянок та пред`явити до нього відповідний позов.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договори купівлі - продажу земельних ділянок, що розташовані на АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Пунктом 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 671 (в редакції чинній на момент укладення договору), державній реєстрації підлягають правочини, зокрема, договір купівлі-продажу, міни, земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням (пункт 6 вказаного Тимчасового положення).

Згідно з пунктом 9 зазначеного Тимчасового порядку, дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів вважається датою державної реєстрації правочину.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Висоцькою С. І. проведено державну реєстрацію договорів купівлі-продажу земельних ділянок шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру правочинів, надано Витяг з Державного реєстру правочинів №8685367, 8685451, 8685540 від 23.06.2010 року.

Перехід права власності на спірні земельні ділянки також підтверджується відміткою нотаріуса, вчиненою на Державних актах на право власності на земельні ділянки Серія ЯЖ №912830 від 10.06.2010 року, Серія ЯЖ №912832 від 10.06.2010 року, Серія ЯЖ №912831 від 10.06.2010 року.

До кінця 2012 року державну реєстрацію земельних ділянок та державну реєстрацію права власності та інших речових прав на земельні ділянки здійснюють територіальні органи Держземагентства України.

З 1 січня 2013 року набрали чинності Закони України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів» та «Про державний земельний кадастр».

Згідно з вказаними Законами з 2013 року впроваджується ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно як єдиної державної інформаційної системи, яка має містити відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Так, 23.06.2010 року нотаріусом здійснено державну реєстрацію договорів купівлі-продажу земельних ділянок, та, відповідно ОСОБА_1 набула право власності на спірні земельні ділянки. У Державному реєстрі речових прав на нерухове майно реєстрація спірних земельних ділянок відбулася 22.07.2016 р.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18 а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи з позовами про витребування земельних ділянок у ОСОБА_1 . Заступник прокурора міста Києва звернувся 09.02.2017 року, 28.02.2017 року та 05.04.2017 року, хоча фактично підставою позову є вибуття 09.07.2009 року спірних земельних ділянок з розпорядження Київської міської ради.

Відтак, про порушене право Київська міська прокуратура (прокуратура міста Києва), мала об`єктивну можливість довідатись, 09.07.2009 року, в момент прийняття рішень про передачу у приватну власність спірних земельних ділянок, оскільки рішення міської ради мають публічний характер.

За таких обставин, позови подано з пропуском строку позовної давності визначеним ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16 визначено:

«7.8. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

7.10. Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Проте, суд не застосовує строк позовної давної до вимог Київської міської прокуратури про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 41 Конституція України визначає, що право приватної власності набувається на основі закону. До того ж це положення кореспондується гарантією, що права і свободи, закріплені Конституцією, не є вичерпними, і вони не можуть бути скасовані (частини 1, 2 ст. 22).

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння суд зазначає, що стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд зазначає, що конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Слід зазначити, що по трьом земельним ділянкам, які є предметом спору по ідентичним рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року існують різні судові рішення та різна судова практика.

З урахуванням обставин цієї справи суд вважає, що задоволення вимог про витребування з володіння відповідачки земельних ділянок становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

За таких обставин суд доходить до висновку про неможливість витребування спірних земельних ділянок у відповідачки, оскільки задоволення позову про витребування майна в цій справі матиме наслідком покладення на добросовісного набувача індивідуального й надмірного тягаря у зв`язку з цим суд відмовляє в задоволенні позову.

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву у даній справі про визнання права власності на земельні ділянки.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові Верховного суду від 13 травня 2019 року у справі №905/494/18 визначено:

«7.7. Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

7.8. За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

7.9. Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

7.10. В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.»

В ході розгляду справи не встановлено підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки матеріали справи не містять доказів втрати правовстановлюючих документів ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки і останньою не обґрунтовано наявності порушення її прав як власника земельних ділянок, оскільки не доведено, що остання не змогла реалізувати своє право на володіння, користування та/або розпорядження земельними ділянками, наявності перешкод у реалізації своїх прав.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права власності на земельні ділянки на підставі ст. 392 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, про визнання права власності на земельні ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 липня 2023 року.

Суддя Н.О. Яценко