Ухвала

від 12.07.2024 по справі 756/2226/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 липня 2024 року

м. Київ

справа № 756/2226/17

провадження № 61-8665 ск 24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Куриличем Мироном Ярославовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2017 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з вказаним позовом ро витребування земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0023); земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0026); земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022) у ОСОБА_1 .

2. В листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати за нею право власності на спірні земельні ділянки.

3. Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 28 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовив.

4. Київський міський суд постановою від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу Київської міської прокуратури задовольнив. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову вимог Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення. Витребував земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0023), вартістю 1 876 556, 38 грн у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141). Витребував земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0026), вартістю 1 876 556, 38 грн у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141). В іншій частині судове рішення залишив без змін.

5. У червні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана її представником - адвокатом Куриличем М. Я. на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, в якій скаржниця просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 червня 2023 року.

6. Проте касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.

7. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

8. Однак скаржниця, всупереч зазначеному пункту до касаційної скарги не додала документ, що підтверджує сплату судового збору.

9. В касаційній скарзі скаржниця заявляє клопотання про відстрочення їй сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі № 756/2226/17, посилаючись на те, що касаційна скарга подається на судове рішення, яке винесено за результатом розгляду справи без дійсної сплати заявником апеляційної скарги судового збору, у зв`язку зі значною сумою судового збору.

10. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

11. Згідно з частинами першою, третьою статті 136 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

12. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.

13. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

14. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

15. За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії» («Georgel and Georgeta Stoicescu v. Romania»), «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

16. ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

17. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

18. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти росії» («Shishkov v. russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

19. Наведені ОСОБА_3 як представником ОСОБА_1 обставини не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки заявник не надав докази, які підтверджують майновий стан касатора.

20. Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

21. Підставою для відстрочення сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, інші відомості про майновий стан особи тощо.

22. Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

23. Враховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у ОСОБА_1 пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржниці стосовно можливості звернення до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати касаційної скарги судовим збором в повному обсязі) в цій справі дотримано.

24. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду.

25. Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

26. Також частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

27. Ураховуючи, що скаржниця оскаржує судове рішення апеляційної інстанції, яким було задоволено первісний позов, та відмовлено у зустрічному позові з яким звернулась касатор, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду первісного позову.

28. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

29. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент звернення до суду з первісним позовом (лютий 2017 року), визначено, що судовий збір за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Оспорювала сума позову у цій справі становить 3 753 112,76 грн (вартість витребуваних апеляційним судом земельних ділянок).

31. Таким чином, за подання касаційної скарги у справі № 756/2226/17 з урахуванням первісного позову підлягає до сплати 112 593,38 грн судового збору (3 753 112,76 *1,5% * 200 %).

32. На підтвердження сплати судового збору заявнику необхідно надати суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату (доплату).

33. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу: 101;22030102,

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір (https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/platig/).

34. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

35. На підтвердження сплати судового збору заявниці необхідно надати суду оригінал квитанції (платіжного доручення), що підтверджує його сплату.

36. Крім цього, за приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

37. Скаржниця оскаржує постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, разом з тим до Верховного Суду касаційна скарга надійшла 17 червня 2024 тобто з пропуском строку на касаційне оскарження та без відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку.

38. Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

39. Таким чином заявниці необхідно надіслати на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення у справі № 756/2226/17 та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

40. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

41. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволення клопотання ОСОБА_1 , подане її представником - адвокатом Куриличем Мироном Ярославовичем, про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Куриличем Мироном Ярославовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, про визнання права власності на земельні ділянки, залишити без руху.

3. Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

4. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявнику.

5. Якщо клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ В. В. Пророк