Постанова

від 06.07.2023 по справі 504/2525/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2680/23

Справа № 504/2525/20

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк» на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 січня 2022 року за заявою адвоката Сарсакова Станіслава Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк», заінтересована особа, стягувач Труве Крістоф, П`єр Франк, про визнання виконавчих документів, такими, що не підлягають виконанню, у справі за позовом адвоката Чумаченка Святослава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк» про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в:

04 січня 2021 року адвокат Сарсаков Станіслав Олександрович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк» ( далі ТОВ «Сервіс Транс Балк» звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просить визнати такими, що не підлягають виконанню повністю виконавчі листи, видані Комінтернівським районним судом Одеської області 06 жовтня 2021 року на виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року у справі №504/2525/20 щодо стягнення з ТОВ «Сервіс Транс Балк» (код ЄДРПОУ 37804068) на користь громадянина Франції ОСОБА_3 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн та витрат пов`язаних із залученням спеціалістів у розмірі 980,00 грн, суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 50 750,00 грн, а також суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн та зупинити виконання (зупинити стягнення) у виконавчих провадженнях №№ 67932851, 67932916, 67932996, що здійснюється Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за виконавчими листами, виданими Комінтернівським районним судом Одеської області 06 жовтня 2021 року на виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року по справі №504/2525/20, посилаючись на те, що заочне рішення суду першої інстанції не набуло законної сили.

Сторони в судове засідання не викликалися. Відповідно дост.247ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалось.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 січня 2022 року в задоволенні заяви ТОВ «Сервіс Транс Балк» (код ЄДРПОУ 37804068) про зупинення виконання (зупинення стягнення) у виконавчих провадженнях №№ 67932851, 67932916, 67932996, що здійснюється Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за виконавчими листами, виданими Комінтернівським районним судом Одеської області 06 жовтня 2021 року на виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року по справі №504/2525/20 відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ТОВ «Сервіс Транс Балк» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову щодо задоволення заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Учасники справи в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явились, про розгляд справи сповіщались належним чином та завчасно.

Труве Крістоф, П`єр Франк неодноразово належним чином та завчасно сповіщався, за відомими суду адресами місцями його проживання, однак вся надіслана судом поштова кореспонденція поверталась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст.131ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно зі ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Таким чином, оскільки Труве Крістоф, ОСОБА_4 не надав відомостей про зміну свого місця проживання або місцезнаходження під час провадження справи, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів керуючись вимогами ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно статті 18 ЦПК України, в редакції чинної на час звернення стягувача до суду з заявою, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1статті 431 ЦПК України).

Відповідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього нормативно-правовий акт № 1404-VIII від 02.06.2016">Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно із пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

У відповідності до п. 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

Відповідно до частини 1 статті 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У частині 3 статті 432ЦПК України визначено, що суд до розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчих документів, суд першої інстанції виходив, що в частині заявленого клопотання про зупинення виконання за виконавчим листом суд враховує, що згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК Українитаке зупинення є правом, а не обов`язком суду. Прийнявши рішення про зупинення виконання за виконавчим листом суд фактично прийме рішення по суті заяви без судового розгляду, що є неприпустимим. Натомість вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви суд вважав за необхідне вказати на те, що заявлені у клопотанні обґрунтування заяви та вимоги про зупинення виконавчих дій підлягають дослідженню безпосередньо в судовому засіданні та як наслідок прямо впливають на вирішення по суті питання стосовно визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, відсутні правові підстави для обов`язкового зупинення виконання за виконавчим листом, тому у задоволенні клопотання про зупинення виконання за виконавчим листом слід відмовити.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України одночасно визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина 5 статті 55 Конституції України). І це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина 2 статті 22, стаття 64 Конституції України).

Положення пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначає одну із основних засад судочинства обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1Конституції Українипроголошено,що судухвалює рішенняіменем України.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ.50), яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом, та положень статей 3, 15 ЦК України, статей 1, 3, 4 ЦПК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу слід дійти висновку про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав і інтересів, у тому числі шляхом виконання рішень суду.

Згідно із положеннями частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на виконання рішення суду, що є складовою частиною здійснення правосуддя, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно ізчастинами 1-4статті 10ЦПК України,суд прирозгляді справикерується принципомверховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законамиУкраїни. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, ай право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням всудовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним та швидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, що, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формальногоставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ляПрадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Переглядаючи ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 січня 2022 року в апеляційному порядку, колегія суддів звертає увагу, що постановою Одеського апеляційного суду від 12 січня 2023 року по справі №504/2525/20 апеляційну скаргу ТОВ «Сервіс Транс Балк» задоволено, заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову адвоката Чумаченка Святослава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ «Сервіс Транс Балк» про відшкодування матеріальної шкоди, відмовлено.

Аналізуючи зазначені норми права, положення Конституції України, роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та правові висновки Верховного Суду, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини, практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально поставився до передбачених законом вимог, не дотримався принципів «рівності вихідних умов», дотримання балансу сторін при розгляді справи в суді та обґрунтованості судового рішення, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про задоволення заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчих документів.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк» задовольнити, ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 13 січня 2022 року скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Транс Балк» (код ЄДРПОУ 37804068) про зупинення виконання (зупинення стягнення) у виконавчих провадженнях №№ 67932851, 67932916, 67932996, що здійснюється Доброславським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за виконавчими листами, виданими Комінтернівським районним судом Одеської області 06 жовтня 2021 року на виконання заочного рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 серпня 2021 року по справі №504/2525/20 задовольнити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 14 липня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік