Рішення

від 27.06.2023 по справі 183/5645/20

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/5645/20

Провадження № 2/183/264/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання Коссовича А. О.,

представника відповідача адвоката Вишневського А. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Вільне-2002" про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника адвоката ЯмковогоВ.Ф. звернувся до суду із позовом до відповідача СТОВ АФ "Вільне-2002", в обґрунтування якого посилався на те, що він є власником земельної ділянки площею 4,850га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначену земельну ділянку він передав у користування відповідачеві на підставі відповідного договору оренди від 30 грудня 2010 року, який 05 липня 2014року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором (номер запису про інше речове право 6313863). Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, строк дії договору становив 10 років, тобто до 31 грудня 2020року.

У серпні 2020 року, маючи на меті не продовжувати орендні відносини з відповідачем, він звернувся до СТОВ АФ "Вільне-2002" з листом, у якому просив не засівати його земельну ділянку під урожай 2021 року, однак відповідач повідомив його про наявність додаткової угоди від 27 жовтня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2010 року, за якою було збільшено термін дії договору на 10 років та останній викладено в новій редакції.

ОСОБА_2 зазначав, що вищезазначену додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки він не укладав, а підпис в графі орендодавець виконаний не ним, а іншою особою, а тому, посилаючись на положення ст.ст.203,207,215,216 ЦК України, просив визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 27 жовтня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339) і вирішити питання стосовно судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із пред`явленим позовом, 09 грудня 2020 року відповідач - СТОВ АФ "Вільне-2002" подало суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останнє просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 систематично отримує плату за користування земельною ділянкою (орендну плату), а СТОВ АФ "Вільне-2002" у свою чергу належно та своєчасно виконує свої обов`язки за договором оренди в частині виплати орендної плати, а тому вважає, що укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки повністю відповідало волі ОСОБА_2 (Т. 1, а.с.35-68).

Ухвалою судді від 16 жовтня 2020 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку загального позовного провадження і відкрито провадження у справі (Т. 1, а.с. 28).

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Ямкового В. Ф., призначено у справі судову почеркознавчу експертизу з метою встановлення обставин справи в частині наявності чи відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, у зв`язку із чим провадження у справі зупинялось (Т. 1, а.с. 82-83, 85-86).

Ухвалою суду від 04 березня 2021 року постановлено про виправлення описки у вступній та резолютивній частинах та повному тексті ухвали суду від 17 лютого 2021 року про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (Т. 1, а.с. 87).

03 березня 2021 року СТОВ АФ "Вільне-2002" подало апеляційну скаргу на ухвалу суду від 17 лютого 2021 року (Т. 1, а.с. 144-148).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року апеляційну скаргу СТОВ АФ "Вільне-2002" було залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків (Т. 1, а.с. 153-154).

12 травня 2021 року СТОВ АФ "Вільне-2002" усунуло недоліки апеляційної скарги (Т. 1, а.с. 157-188).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року постановлено про відкриття апеляційного провадження (Т. 1, а.с. 190). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2021 року постановлено про призначення апеляційної скарги до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (Т. 1, а.с. 191)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу СТОВ АФ "Вільне-2002" було залишено без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 17 лютого 2021 року залишено без змін (Т.1, а.с. 205-208).

Ухвалою суду від 03 лютого 2022 року провадження у справі було поновлено (Т. 1, а.с. 217-218).

08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась на адресу суду із заявою про залучення її до участі в справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 , оскільки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона є його спадкоємцем, прийняла спадщину, в тому числі й земельну ділянку, яка є предметом спірного договору оренди з урахуванням додаткової угоди (Т. 1, а.с. 224-230).

Ухвалою суду від 09 червня 2022 року було залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 ОСОБА_1 , провадження у справі зупинено на час проведення судової почеркознавчої експертизи (Т. 1, а.с. 239).

06 жовтня 2022 року на адресу суду надійшов висновок експерта, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи (Т. 1, а.с. 247, 248-257).

Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року провадження у справі було поновлено (Т. 2, а.с. 1).

25 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась на адресу суду із уточненою позовною заявою до відповідача СТОВ АФ "Вільне-2002", в обґрунтування якого позивач посилалась на те, що вона є власником земельної ділянки площею 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Зазначену земельну ділянку вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За життя, а саме 30 грудня 2010 року, ОСОБА_2 передав в користування СТОВ АФ "Вільне-2002" вищезазначену земельну ділянку, про що між ними було укладено відповідний договір оренди, який 05 липня 2014року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором (номер запису про інше речове право 6313863). Сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, строк дії договору становив 10 років, тобто до 31 грудня 2020року.

У серпні 2020 року, маючи на меті не продовжувати орендні відносини з відповідачем, ОСОБА_2 звернувся до СТОВ АФ "Вільне-2002" з листом, у якому просив не засівати його земельну ділянку під урожай 2021 року, однак відповідач повідомив його про наявність додаткової угоди від 27 грудня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2010 року, за якою було збільшено термін дії договору на 10 років та останній викладено в новій редакції.

Просила врахувати, що в первісному позові помилково зазначено дату укладання оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі, а саме замість "27 грудня 2017року", зазначено "27 жовтня 2017 року".

Позивач зазначає, що її спадкодавець ОСОБА_2 вищезазначену додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки він не укладав, а підпис в графі орендодавець виконаний не ним, а іншою особою, а тому, посилаючись на положення ст.ст. 203, 207, 215, 216 ЦК України, а також на правові позиції Верховного Суду, просила визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 27 грудня 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 30 грудня 2010 року щодо оренди земельної ділянки площею 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), зобов`язати СТОВ АФ "Вільне-2002" повернути таку земельну ділянку законному власнику і вирішити питання стосовно судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 23 листопада 2022 року постановлено про прийняття уточненої позовної до розгляду (Т. 2, а.с. 20).

Ухвалою суду від 05 квітня 2023 року було задоволено клопотання позивача ОСОБА_2 адвоката Ямкового В. Ф. про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (Т. 2, а.с. 38).

Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року постановлено про закриття підготовчого провадження у справі, останню призначено до судового розгляду по суті (Т. 2, а.с. 41-42).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ЯмковийВ.Ф. не з`явились, представником позивача суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити (Т. 2, а.с. 44).

Представник відповідача СТОВ АФ "Вільне-2002" адвокат Вишневський А. Є. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, одночасно просив відмовити у стягненні витрат на правову допомогу через відсутність доказів понесення позивачем таких витрат, а у разі, якщо такі докази будуть надані просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000,00грн. за умови доказів сплати таких витрат позивачем.

Суд, вислухавши вступне слово і пояснення представника відповідача, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з установлених таких обставин.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину законом від 08 червня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лила І.А., зареєстровано в реєстрі за № 232 і надано суду в копії, є власником земельної 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (Т.1, а.с. 229), що також підтверджується відповідним Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 302295223 від 08 червня 2022 року (Т. 1, а.с. 230).

Зазначену земельну ділянку площею 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339) позивач успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 , 1960 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1, а.с. 228).

За життя, а саме 30 грудня 2010 року між спадкодавцем позивача ОСОБА_2 (Орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" (Орендар) було укладено договір оренди землі, без серії та номеру, який було зареєстровано 05 липня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Головко Н.Ю., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14400737 від 12 липня 2014 року, номер запису про інше речове право: 6313863 (Т. 1, а.с. 13-15, 16).

Відповідно до п. 1, 2.1, 2.2, 3.1 договору ОСОБА_2 надав, а СТОВ АФ "Вільне-2002" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 4,850га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років до 31грудня 2020 року.

За пунктом 4.1 договору сторони погодили, що орендна плата в грошовій формі складає 4 536,00 грн., вноситься орендарем у формі та розмірі: зерно 1 500,00 кг (строк виплати після збирання врожаю і його доробки);соняшник 250,00 кг (строк виплати після збирання врожаю і його доробки); інше 445,00 грн.

Також, в п. 4.2. договору сторонами погоджено обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Строк виплати орендної плати обумовлений сторонами в п. 4.3 договору та становлять щорічно до 31 грудня.

27 грудня 2017 року складено додаткову угоду до договору оренди землі від 30грудня 2010року, де сторонами указано ОСОБА_2 та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002", за змістом якої сторонами було вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки в цілому, виклавши останній у новій редакції (Т. 1, а.с. 17-19).

Відповідно до п. 1, 2, 2.1, 2.2, 3, 4 договору, ОСОБА_2 надав Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002" в строкове, платне користування земельну ділянку площею 4,850 га, кадастровий номер 1223284500:02:026:0339, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради терміном на десять років. Нормативна грошова оцінка землі становить 188240,00грн.

Відповідно до п. 5 договору орендар зобов`язався нараховувати орендодавцеві щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7 % від грошової оцінки землі, що становить 13 176,80 грн., а також проводить безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га. Орендар сплачує із нарахованої орендної плати податок з доходів фізичних осіб у розмірі та у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 договору крім внесення орендної плати орендар зобов`язується надавати орендодавцеві матеріальну допомогу на поховання у сумі 500,00грн.

У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку сторони погодили, що розмір орендної плати може бути збільшено на підставі рішення орендаря, прийнятого у формі наказу без укладання додаткової угоди до цього договору (абз. 2 п. 5 договору).

За п. 6 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 7 Договору).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0,01 % від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 9 договору оренди).

Так, відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 1481 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Отже, позивач ОСОБА_1 , успадкувавши після смерті чоловіка ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 4,850га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), автоматично набуває прав та обов`язків попереднього власника земельної ділянки, який за життя уклав договір оренди земельної ділянки з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою "Вільне-2002", тобто стає новим орендодавцем.

Судом установлено, що відповідачем СТОВ АФ "Вільне-2002" ОСОБА_2 у період з 2015 року по 2020 рік щорічно виплачувалась орендна плата за користування земельною ділянкою в рамках договору оренди землі від 30 грудня 2010 року, про що свідчать відповідні відомості, довідки та видаткові касові ордери, які надані суду у засвідчений представником відповідача копіях (Т. 1, а.с. 45-69). Обставини щодо виплати орендної плати орендодавцем не спростовуються.

Пред`являючи позов, первісний позивач ОСОБА_2 , як і його правонаступник ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві стверджували, що оспорювану додаткову угоду від 27 грудня 2017 року до договору оренди землі від 30грудня 2010 року ОСОБА_2 не підписував, підпис у ній вчинено іншою особою.

Для з`ясування цих обставин у справі призначались судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно з висновком експерта № 6688-21 від 30 серпня 2022 року, складеним за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, підпис від імені ОСОБА_2 навпроти його прізвища у графі "Орендодавець" розділу "Підписи сторін" Додаткової угоди від 27 грудня 2017 року до договору оренди землі, який зареєстровано за № б/н від 30 грудня 2010 року, укладеної між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Вільне-2002", виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою з наслідуванням його справжньому підпису.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України "Про оренду землі"(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а застаттею 18 цього Законудоговір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Як зазначалось вище, позивач звернувся з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди, посилаюсь на те, що цю додаткову угоду її спадкодавець не підписував, її умови не погоджував, тож відповідач зобов`язаний повернути земельну ділянку позивачеві, як її власнику, покликаючись до умов додаткової угоди до договору, підписаної невстановленою особою замість ОСОБА_2 .

Таким чином, ураховуючи висновок експерта, складений за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, суд установив, що додаткову угоду від 27грудня 2017року до договору оренди землі від 30 грудня 2010 року ОСОБА_2 не підписував та, відповідно, істотні умови договору не погоджував.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тимсуд зазначає, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем в уточненій позовній заяві, останній наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що така ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном.

Зазначена правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути позивачеві земельну ділянку підлягають задоволенню, а в частині позову про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі належить відмовити, через обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.

Також, відповідно дост. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з приписамист. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

У матеріалах справи міститься копія договору № 08/09-20 про надання ОСОБА_2 правової допомоги від 11 вересня 2020 року з додатковою угодою № 1 до нього, за яким сторонами погоджено розмір гонорару адвоката в розмірі 10000,00грн., ордер серії АЕ № 1037191 від 24 вересня 2020 року, ордер серії АЕ № 1150778 від 07лютого 2023 року, виданого на підставі договору про надання правової допомоги ОСОБА_1 № 05/11-22 від 04 листопада 2022 року, копія свідоцтва адвоката Ямкового В. Ф.

Суд звертає увагу на те, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальнимзакономчітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

Крім того, суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №492/280/21, провадження № 61-4107св22).

З урахуванням вищенаведеного, суд уважає за можливе стягнути з СТОВ АФ "Вільне-2002" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

При цьому, в матеріалах справи містяться докази понесених витрат на проведення експертизи в розмірі 6 864,40 грн. Крім того, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Вільне-2002» про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірму «Вільне-2002» (Код ЄДРПОУ 32062052) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) земельну ділянку, загальною площею 4,850 га (кадастровий номер 1223284500:02:026:0339), яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Вільне-2002» (код ЄДРПОУ 32062052) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у сумі 17856,80грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., витрат на проведення експертизи в розмірі 6864,40грн., відшкодування справленого судового збору у розмірі 992,40грн.

У задоволенні іншої позовної вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

-відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вільне-2002», код ЄДРПОУ 32062052, 51260, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Вільне, вул.Шкільна, 2.

Повне рішення суду складено та підписано 07липня 2023року.

Суддя Г.Є. Майна