Ухвала

від 17.07.2023 по справі 642/1527/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

17.07.2023

Справа № 642/1527/22

Провадження № 1-кс/642/2066/23

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2023 року м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022222030000078 від 06.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111?1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянки російської федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , статутний внесок - 83,58%, що становить 259 098 грн. в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616), співзасновником якого вона є, шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», окрім Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Як вбачається з наданого клопотання та додатків до нього, слідчим відділом ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022222030000078, від 06.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України, за фактом колабораційної діяльності.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження проводиться за фактом можливого здійснення фінансової діяльності на території м. Харкова низки суб`єктів господарської діяльності, кінцевими бенефіціарними власниками їх є громадяни Російської Федерації і Республіки Білорусь та службові особи яких, вступивши у попередню змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Постановою керівника Харківської обласної прокуратури про доручення здійснення досудового розслідування від 09.09.2022, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження №42022222030000078, від 06.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України, доручено слідчим СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

В ході виконання доручення прокурора УСБУ в Харківській області встановлено, що до здійснення фінансування військових дій проти України можуть бути причетні службові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР», код ЄДРПОУ 37367616.

Засновниками є:- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянка російської федерації, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , статутний внесок - 83,58%, що становить 259 098грн.; ОСОБА_5 , - громадянин України, внесок 16,42%,що становить 50 902 грн.

Враховуючи те, що серед власників Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616) є фізична особа - громадянин країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616) щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Так, згідно положень ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 111-1 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

З урахуванням викладеного, зважаючи на можливе вчинення посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616) дій на шкоду України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості відчуження майна і попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт корпоративні права ОСОБА_4 у розмірі 83,58 % в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616), шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, у тому числі державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Також, враховуючи, що майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КК України, шляхом заборони здійснювати його відчуження та розпорядження ними.

Крім того, ч. 1 та ч. 2 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 100 КПК України визначено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Враховуючи, той факт, що посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616) можуть вчиняти дії щодо розпорядження корпоративними правами ОСОБА_4 у розмірі 83,58% в статутному капіталі, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, клопотання просить розглядати без повідомлення власника майна, оскільки це може призвести до втрати доказів.

Прокурор у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.

Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не викликалась на підставі ч.2 ст.172 КПК України, тому суд вважає можливим розглянути клопотання у відсутності власника майна.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно вимог ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч.10 ст. 170 КПК України).

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, а також конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Згідно ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 170 КПК України арешт може бути накладений, зокрема, на майно, яке перебуває у власності підозрюваного з метою конфіскації майна як виду покарання.

Санкція ч. 4 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, можливість зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. , 131, 132, 170-173, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна- задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - громадянки російської федерації, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , статутний внесок - 83,58%, що становить 259 098 грн. в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «А-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ: 37367616), співзасновником якого вона є, шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», окрім Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Виконання ухвали суду доручити прокурору Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 ..

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1