Постанова

від 11.07.2023 по справі 572/1501/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2023 року

м. Рівне

Справа № 572/1501/21

Провадження № 22-ц/4815/753/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.

секретар судового засідання - Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління

Держгеокадастру у Рівненській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Степанська територіальна

громада Сарненського району Рівненської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сарненська районна

державна адміністрація Рівненської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куль Ілони Василівни на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2023 року у складі судді Ведяніної Т. О., постановлене в м. Сарни Рівненської області о 13 годині 40 хвилин, відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, Степанська селищна рада Сарненського району Рівненської області, Сарненська районна державна адміністрація Рівненської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування Державного акту на земельну ділянку та її державну реєстрацію. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0116994 громадянка ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП «Степанське» смт.Степань Сарненського району Рівненської області, розміром 2,84 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї ділянки в натурі.

Після смерті вказаної особи її право на цю земельну частку (пай), відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 березня 2016 року перейшло до батька позивача - ОСОБА_4 , а в подальшому, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2018 року - до позивача, ОСОБА_1 .

Позивач мав намір оформити свої права на вказану земельну ділянку, в зв`язку із чим 01 березня 2018 року отримав дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області, який був оформлений розпорядженням голови Сарненської РДА від 01 березня 2018 року №116. Згідно із вказаним розпорядженням надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки, яка складається із ріллі площею 1,43 га. та кормових угідь площею 0,94 га.

Оскільки 30 червня 2020 року рішенням №РВ-5600714982020 та рішенням №РВ-5600714992020 «Про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру» державним кадастровим реєстратором було відмовлено позивачу у реєстрації прав на вказані земельні ділянки з підстав «Розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини» - позивач звернувся до Сарненської РДА, де 30 червня 2020 року отримав копію розпорядження Сарненської РДА №330 від 31 липня 2006 року «Про погодження проекту землеустрою та передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам на території Степанської селищної ради», де у додатку під №420 значилась спадкодавець - ОСОБА_3 .

Крім цього, ОСОБА_1 01 липня 2020 року отримав лист Степанської селищної ради №03/07-281, із якого дізнався, що земельні ділянки, на які він претендує, із зазначеними кадастровими номерами, вже перебувають у власності ОСОБА_2 , відповідно до розпорядження голови Сарненської РДА №206 від 14 квітня 2008 року, в якому були внесені зміни до порядкового номеру власників 421.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що розпорядження №206 від 14 квітня 2008 року винесене внаслідок грубих помилок та призвело до незаконної видачі відповідачеві ОСОБА_2 . Державного акту на землю серії ЯД №270310 щодо земельних ділянок площею 1,4252 га. та 0,941 га.

Позивач вважає, що в даному випадку порушені його права власника земельних ділянок, а саме : органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування винесено акт, яким порушено право особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Просив суд визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації №206 від 14 квітня 2008 року, визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ЯД №270310 щодо належності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,37 га. для ведення особистого селянського господарства за адресою : Рівненська області Сарненський район сщ/рада Степанська та відповідну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновивши строк звернення із цим позовом до суду. Крім цього, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши усі понесені судові витрати з відповідача.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2023 року у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю. Після набрання цим рішенням законної сили - скасовано застосовані ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 08 жовтня 2021 року заходи забезпечення позову ОСОБА_1 у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 1,4252 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5625455700:07:003:0153, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Сарненський район сщ/рада Степанська та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД №270310, виданого 19 травня 2008 року Сарненською районною державною адміністрацією та на земельну ділянку площею 0,941 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5625455700:08:003:0247, що знаходиться за адресою: Рівненська область Сарненський район сщ/рада Степанська та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯД №270310, виданого 19 травня 2008 року Сарненською районною державною адміністрацією.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, неправомірності розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації №206 від 14 квітня 2008 року та подальшого отримання відповідачем Державного акту про право власності на землю, неправомірного отримання земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 … Судом також враховано, що позов заявлено до неналежного відповідача, адже ним оскаржується розпорядження Сарненської районної державної адміністрації та Державний акт, виданий Сарненською районною державною адміністрацією, з огляду на що ОСОБА_2 не може бути належним відповідачем у цьому спорі, оскільки своїми діями жодних прав позивача не порушувала.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представника ОСОБА_1 - адвокат Куль Ілона Василівна оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує, що в порушення в порушення п.1.ч.1 ст.264 ЦПК України судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення правильного вирішення справи, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження обставин виділення відповідачеві саме земельної ділянки, успадкованої позивачем. Доводить, що той факт, що земельна ділянка, успадкована ОСОБА_1 станом на 2006 рік спадкодавці натурі не виділялась та її межі не встановлювались, не виключає підтверджених в ході судового розгляду обставин взяття участі ОСОБА_3 у розподілі земельних ділянок у межах колишнього КСП «Степанське» між власниками земельних часток (паїв) згідно Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Степанське». Незавершення спадкодавцем процедури виділення земельної часки (паю) в натурі (на місцевості) та незавершення процедури формування ділянки як об`єкта цивільних прав не може бути підставою для скасування органом державної влади своїх попередніх рішень, відповідно до яких у спадкодавця виник обсяг майнових прав. Вважає, що місцевий суд безпідставно не взяв до уваги розпорядження Сарненської РДА №330 від 31.07.2006 року «Про погодження проекту землеустрою та передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам на території Степанської селищної ради». Звертає увагу, що це розпорядження в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_3 у визначених масивах та під визначеними номерами є чинним, ніким не скасоване та не змінене. Стверджує, що земельна частка (пай) ОСОБА_3 належить до не витребуваних земельних часток (паїв). Зазначає також, що розпорядженням голови Сарненської РДА від 01.03.2018 року №116 позивачу ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області згідно Додатку, де вказано номери ділянок та номери масивів у Проекті землеустрою ОСОБА_3 .. Додає, що рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ-5600714982020 та №РВ-5600714992020 від 30.06.2020 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, оскільки земельна ділянка вже зареєстрована в системі (площа співпадає на 99 9972% та 99 9958% відповідно), що додатково підтверджено повідомленням Степанської селищної ради №03/07-281 від 01 липня 2020 року. Стверджує, що Сарненська РДА, приймаючи розпорядження №206 від 14.04.2008 року, внесла зміни до порядкового номеру 420 Списку громадян, яким передаються земельні частки (паї) у власність на території Степанської селищної ради, де значиться спадкодавець, а до порядкового номеру 421, тобто Сарненською РДА зміни до порядкового номера 420 не вносились, і фактично одні і ті ж території були закріплені спочатку за спадкодавцем позивача, а згодом за відповідачем. Вважає, що Сарненська РДА не мала права виділяти ОСОБА_2 земельну ділянку в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваного паю спадкодавця позивача, і її розпорядження порушує права позивача, закріплені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Сарненської райдержадміністрації №439 від 20 листопада 1996 року ОСОБА_3 набула право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Степанське» розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що підтверджується копією сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РВ №0116994 від 05 грудня 1996 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НАІ №094858 від 15 березня 2016 року право на вказану земельну частку (пай) передано ОСОБА_4 , від якого це право власності на земельну частку (пай) перейшло до ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 лютого 2018 року серії ННА №313945.

Наведені докази підтверджують, що ОСОБА_1 набув право на земельну частку (пай) розміром 2,84 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), відповідно до вимог ст.1218 ЦК України, згідно із якою до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Розпорядженням Сарненської районної державної адміністрації№116 від 01 березня 2018 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанської селищної ради, згідно із додатком.

Із додатку до вказаного вище розпорядження №116 від 01 березня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки загальною площею 2,37 га.

Відповідно до наданої суду позивачем технічної документації - її розробку розпочато на підставі угоди №180313-1с від 13 березня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та ПП «Експерт-Рівне-Земля».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказував, що порушено його право на певну земельну ділянку, право на яку він набув в порядку спадкування.

Рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ-5600714982020 та №РВ-5600714992020 від 30 червня 2020 року ОСОБА_5 було відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, оскільки земельна ділянка вже зареєстрована в системі (площа співпадає на 99 9972% та 99 9958% відповідно), що додатково підтверджено повідомленням Степанської селищної ради №03/07-281 від 01 липня 2020 року.

Відповідно до розпорядження голови Сарненської РДА №206 від 14 квітня 2008 року було внесено зміни до розпорядження голови Сарненської РДА №330 від 31 липня 2006 року, а саме : внесено зміни до порядкового номера 421 додатку, затвердженого розпорядженням голови Сарненської РДА від 31 липня 2006 року №330, виклавши його в редакції згідно із додатком даного розпорядження під порядковим номером 1.

Додатком до цього розпорядження є список громадян, яким передаються земельні частки (паї) у власність на території Степанської селищної ради, під номером 1 в якому вказано ОСОБА_2 (площа земельної ділянки - рілля 1,43 га., кормові - 0,94 га).

Відповідно до розпорядження голови Сарненської РДА №330 від 31 липня 2006 року, копія якого надана суду позивачем, дійсно під номером 79 значиться ОСОБА_3 , якій було виділено земельну ділянку, яка за розміром співпадає із земельною ділянкою ОСОБА_2 ..

Вказане розпорядження в частині виділення земельних ділянок ОСОБА_3 у вказаних масивах та під вказаними номерами є чинним та ніким не скасовувалось та не змінювалось.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин виділення власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) земельних ділянок у натурі (на місцевості) регулювалося Законом «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» .

Відповідно до статті 7 цього Закону (в редакції на момент прийняття розпоряджень РДА №330 та №206) Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (далі - Проект землеустрою) розробляється державними та іншими землевпорядними організаціями, які отримали в установленому законом порядку ліцензії на проведення землевпорядних робіт, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. Проект землеустрою зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів, (ч. 2, 5 ст. 7 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»).

Згідно статті 9 цього Закону, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою.

Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування.

Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою та список осіб, які взяли участь у їх розподілі.

Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв). Матеріали щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) зберігаються у відповідній раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

Постановою КМУ від 04.02.2004 року № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» затверджено Порядок регулював процедуру розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)

згідно з проектом землеустрою. Відповідно до пункту 2 Порядку, організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом .

Законом України від «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01.01.2019 року, і яким було внесено зміни до Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно де протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної часта (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, ш: посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідне до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

За наведеного, земельна часка (пай) ОСОБА_3 належить до невитребуваних земельних часток (паїв).

Статями 125 126 ЗК України передбачено, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувача документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки ж встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до п. 17розділу X Прикінцевих положень ЗК України, сертифікати на право земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю Н натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земель*] частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (а місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до Сертифікату на право на земельну ділянку (пай) серія РВ №011699 громадянка ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) на землю, що. перебувала в колективній власності КСП «Степанське» смт. Степань, Сарненського району Рівненської області, розміром 2,84 умовних кадастрових гектари без визначених меж цієї частки в натурі.

Таким чином, ОСОБА_3 взяла участь розподілі земельних ділянок у межах колишнього КСП «Степанське» між власниками земельних часток (паїв) згідно Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП «Степанське», що підтверджується Розпорядження Сарненської РДА №330 від 31.07.2006 року, отримавши за результатами такого розподілу у власність земельну частку (пай) та за нею закріплено земельну ділянку загальною площею 2,37 га: «рілля» виділена в масиві 31 під порядковим номером 18, площею 1,43 га; «кормові угіддя» виділені в масиві 62 під порядковим номером 11, площею 0,94 га. Проте, формування вказаної ділянки, як об`єкта права власності спадкодавець не завершила, ділянку в натурі не отримала, як і не отримала державний акт про право власності на неї.

15.03.2016 року відповідно до Свідоцтва про праву на спадщину за заповітом право на вищевказану земельну частку (пай) перейшла до батька позивача, ОСОБА_4 , а 17.02.2018 року відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом право на вищевказану земельну ділянку (пай) перейшло до позивача, ОСОБА_1 .

01.03.2018 року №116 Розпорядженням голови Сарнєнської РДА, ОСОБА_1 , було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на території Степанської селищної ради Сарненського району Рівненської області згідно Додатку, де вказано номера ділянок та номера масивів у Проекті землеустрою ОСОБА_3 ..

Рішенням Державного кадастрового реєстратора №РВ-5600714982020 та №РВ- 5600714992020 від 30.06.2020 року позивачу відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельних ділянок, оскільки земельна ділянка вже зареєстрована в системі (площа співпадає на 99 9972% та 99 9958% відповідно), що додатково підтверджено повідомленням Степанської селищної ради №03/07-281 від 01 липня 2020 року.

Виділення відповідачу саме тієї земельної ділянки, яка в результаті розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) колишнього КСП «Степанське» підтверджується рішеннями Державного кадастрового реєстратора №РВ-5600714982020 та №РВ- 5600714992020 від 30.06.2020 року про відмову у внесенні відомостей про земельну ділянку внаслідок співпадіння площ на 99 9972% та 99 9958% земельних ділянок, зареєстрованих за ОСОБА_2 згідно кадастрових номерів, а також фактом співпадіння площ земельних ділянок, номерів масивів, номерів ділянок спадкодавця та ОСОБА_2 згідно розпоряджень Сарненської РДА.

Розпорядження голови Сарненської РДА №206 від 14.04.2008 року було внесено зміни до розпорядження голови Сарненської РДА №330 від 31.07.2006 року, а саме: внесено зміни до порядкового номера 421 додатку (водночас ОСОБА_3 вказна під порядковим номером 420 у додатку), затвердженого розпорядженням голови Сарнєнської РДА від 31.07.2006 року №330, та викладено його в редакції згідно із додатком даного розпорядження під порядковим номером 1.

Цим розпорядженням відповідачу виділено земельну ділянку загальною плащею 2.37 га: «рілля» виділена в масиві 31 під порядковим номером 18 площею 1,43 га; «кормові угіддя» виділені в масиві 62 під порядковим номером 11, площею 0,94 га. Отже, ця земельна частка (пай) повністю співпадає з розподіленою за ОСОБА_3 земельною часткою (паєм).

Приймаючи розпорядження №206 від 14.04.2008 року, Сарненська РДА внесла зміни не до порядкового номеру 420 у Списку громадян, яким передаються земельні частки (паї) у власність на території Степанської селищної ради, де зазначений спадкодавець, а до порядкового номеру 421. Оскільки Сарненською РДА. зміни до порядкового номера 420 не вносились, то фактично одні і ті ж території були закріплені спочатку за спадкодавцем позивача, а згодом за відповідачем.

Виходячи з наведеного, у спадкодавця позивача виник певний обсяг майнових прав щодо розподіленої за нею земельної частки (паю), який перейшов до спадкоємця.

При цьому зміна законодавства щодо порядку формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав згідно статті 79-1 ЗК України (необхідність внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру) що відбулося пізніше, не дає підстав вважати, що права на земельну частку (пай) у відповідних масивах, під відповідними номерами та у конфігурації згідно проекту землеустрою, були набуті позивачем з порушенням вимог закону, чи його права на земельну ділянку, розподілену за спадкодавцем у відповідному масиві, під відповідним номером згідно Проекту землеустрою припинились.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а згідно зі статтею 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 ЗК України (в редакції на моменти прийняття спірного розпорядження) громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність

надання їх у користування.

Таким чином, Сарненська РДА не мала права виділяти ОСОБА_2 земельну ділянку в натурі (на місцевості) за рахунок невитребуваного паюпадкодавця позивача.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу видавався будь-який документ згідно статті 2 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», що посвідчує право на земельну частку пай, а також докази того, що відповідач була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. У випадку не видачі сертифікату про право на земельну частку (пай) внаслідок помилки, відповідачу слід було звернутися до Сарненської РДА із заявою про видачу такого сертифікату або у разі не визнання права звернутися до суду за захистом із позовом про визнання права на земельну частку (пай). Сарненська РДА за відсутності документів передбачених статтею 2 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не мала жодних правових підстав для виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідачу.

Право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю гарантоване статтями 4' Конституції України, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність зг видання актів, які порушують права власників земельних ділянок відповідно до ст.155 Земельного кодексу України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, окрім іншого, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 N1 визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Верховним Судом, у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року) справі № 823/2042/16 викладено правову позицію, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, ще пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Окрім того, спосіб захисту права повинен бути ефективним, а ефективним способом захисту права є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, визнання недійсними та скасування правовстановлюючих документів третіх осіб на земельні ділянки, скасування реєстрації права власності.

Встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, дають підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , їх доведеність належними та достовірними доказами, та необхідність задоволення в повному обсязі.

Згідно частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі/скасування рішення про державну реєстрацію про земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то такі дії мають похідний характер від оскарження рішення про передачу земельної ділянки третім особам, - та скасування такої реєстрації є необхідним для відновлення порушеного права.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1 261 гривень 20 копійок, який підлягає стягненню на його користь із відповідачки.

Окрім цього, апелянтом заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 030,00 грн., які були понесені позивачем на оплату послуг адвоката Куль Ілони Василівни.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу заявником додано: копію Договору про надання правничої допомоги № 15/23 від 15.05.2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Куль Ілоною Василівною; копію Додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 15/23 від 15.05.2023 року; копію Акта виконаних робіт № 1 за від 20.06.2023 року.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу подана до Рівненського апеляційного суду 10 липня 2023 року, тобто у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними і достовірними доказами на суму 6 030,00 грн..

Від інших учасників справи не надходило клопотань, заяв чи заперечень щодо заявленої суми правничої допомоги, а тому вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підгяють до заадоволення.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куль Ілони Василівни задовольнити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області, Степанська селищна рада Сарненського району Рівненської області, Сарненська районна державна адміністрація Рівненської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування Державного акту на земельну ділянку та її державну реєстрацію - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Сарненської районної державної адміністрації №206 від 14 квітня 2008 року.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії та номер: ЯД270310 щодо належності ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,37 га для ведення особистого селянського господарства, адреса: Рівненська область, Сарненський район, Степанська селищна рада.

Припинити право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки з кадастровими номерами 5625455700:08:003:0247 та 5625455700:07:003:0153.

Скасувати рішення індексний номер 45901438 від 12.03.2019 року державного реєстратора Мельник Наталії Михайлівни, Сарненська районна державна адміністрація, Рівненська область про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку

площею 1,4252 га з кадастровим номером 5625455700:07:003:0153.

Скасувати рішення індексний номер індексний номер: 45901438 від 12.03.2019 року державного реєстратора Мельник Наталії Михайлівни, Сарненська районна державна адміністрація, Рівненська область про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,4252 га з кадастровим номером 5625455700:07:003:0153.

Скасувати рішення індексний номер 45899159 від 12.03.2019 року державного реєстратора Мельник Наталії Михайлівни, Сарненська районна державна адміністрація, Рівненська обл. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,941 га з кадастровим номером 5625455700:08:003:0247.

Скасувати рішення індексний номер: 45899159 від 12.03.2019 року державного реєстратора Мельник Наталії Михайлівни, Сарненська районна державна адміністрація, Рівненська область про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,941 га з кадастровим номером 5625455700:08:003:0247.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 261 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 6 030 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року.

Головуючий Н. М. Ковальчук

Судді: С. О. Гордійчук

С. С. Шимків