Постанова

від 12.07.2023 по справі 757/9341/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8702/2023

Справа № 757/9341/23-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 липня 2023 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , та апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_4 , на ухвалу Печерського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Батрин О.В. в м. Київ 20 березня 2023 року щодо забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

У березні 2023 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість в розмірі 804931,51 доларів США, в тому числі 800000 доларів США заборгованості за договором позики та 4931,51 доларів США - 3 % річних, покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивував тим, що 01 березня 2016 року уклав з відповідачем договір позики в простій письмовій формі, за яким надав відповідачу грошові кошти в сумі 400000 доларів США до 10 грудня 2021 року включно, а відповідач зобов`язався повернути йому 800000 доларів США, однак заборгованість за договором позики ним на даний час не повернуто, в зв`язку з чим з відповідача має бути стягнута вказана сума заборгованості і 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також в березні 2023 року ОСОБА_5 подав заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на 29 об`єктів нерухомого майна (квартири та земельні ділянки), вказуючи, що відповідачу в минулому належало понад 60 об`єктів нерухомого майна, які він відчужував в період з 2016 - 2021 років, і вже в листопаді-грудні 2021 року, тобто безпосередньо в період повернення заборгованості за договором позики, відповідачем відчужувалось належне йому нерухоме майно. Оскільки грошові кошти відповідач не повернув, то дізнавшись про подання позову, з метою убезпечення власного майна, може його також відчужити та/або в інший спосіб переоформити на третіх осіб, що може вкрай ускладнити виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову. Крім того, переважна більшість об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності відповідачу, обтяжені іпотекою та забороною відчуження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924375632224, квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924344832224, квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924284932224, частку квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804148032224, частку квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804084832224, частку квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803909632224, частку квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802567932224, частку квартири АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802542132224, частку квартири АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802523532224, частку квартири АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802491932224, земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:004:0031, загальною площею 0,1617га, за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1789312832224, земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:003:0151, загальною площею 0,0963га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1618243732224, квартиру АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474161532224, квартиру АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474136432224, квартиру АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1473969032224, квартиру АДРЕСА_15 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1448650932224, квартиру АДРЕСА_16 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1446587732224, частину земельної ділянки загальною площею 0,0925 га, за адресою: АДРЕСА_17 кадастровий номер 3222485900:03:008:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039427432224, земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:003:5060 загальною площею 0,0973, за адресою: АДРЕСА_18 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674129832224, квартиру АДРЕСА_19 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, квартиру АДРЕСА_20 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, квартиру АДРЕСА_21 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665035032224, квартиру АДРЕСА_22 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:052:5038 загальною площею 0,0118га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440990632224, за адресою: АДРЕСА_17 , земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:052:5042 загальною площею 0,0384га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440967932224, за адресою: АДРЕСА_17 , земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:052:5041 загальною площею 0,0248га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440837232224, за адресою: АДРЕСА_17 , земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:052:5040 загальною площею 0,0218га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440808832224, за адресою: АДРЕСА_17 , земельну ділянку кадастровий номер 3222485901:01:052:5039 загальною площею 0,0121га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440722932224, за адресою: АДРЕСА_17 , земельну ділянку кадастровий номер 3222485900:03:008:0337 загальною площею 0,0999га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14929432224, за адресою: АДРЕСА_17 .

Особа, яка не брала участі в справі, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просила скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що 02 грудня 2021 року нею з відповідачем ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до якого нею надано відповідачу в позику 7 488 250 грн., що еквівалентно 275000 доларів США, які ОСОБА_6 зобов`язався повернути до 01 листопада 2022 року. Вказані кошти відповідач позичав для розвитку свого будівельного бізнесу, однак станом на 11 квітня 2023 року заборгованість по основній сумі боргу та штрафним санкціям ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 становить орієнтовно 450000 доларів США, крім вказаної суми, є також ряд інших договорів позики на менші суми. Вказувала, що нею періодично надавалось в позику ОСОБА_6 кошти у великих розмірах, які він використовував у своїй підприємницькій діяльності, як правило, будуючи об`єкти на земельних ділянках, які належали ОСОБА_1 або належали їй і ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності. Додатковим доказом наявності постійних фінансових зобов`язань ОСОБА_6 перед ОСОБА_1 на значні суми є і те, що наразі існує велика кількість об`єктів нерухомого майна, які перебувають у їх спільній частковій власності по частці, серед яких квартири за адресою АДРЕСА_17 , квартири АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , земельна ділянка пл. 0,0925 га., кадастровий номер 3222485900:03:008:0289 за адресою АДРЕСА_17 .

Також кошти надавалися нею в позику дружині відповідача - ОСОБА_7 . Так, 16 вересня 2015 року між ними укладено договір позики в розмірі 100000 грн., в забезпечення виконання якого між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 16 вересня 2015 року, предметом якого є квартира за адресою АДРЕСА_26 . Зобов`язання ОСОБА_7 виконані не були, в результаті чого у неї наявна заборгованість більше 400000 грн.

Починаючи з повномасштабного вторгнення, ОСОБА_6 переїхав за межі України і ухиляється від своїх фінансових зобов`язань.

07 квітня 2023 року з реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо про накладення арешту на квартиру, яка перебуває у неї в іпотеці, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року, а також з сайту судової влади вона дізналася про наявність даної справи. Вказувала, що позов надійшов до суду 09 березня 2023 року після її розмови з ОСОБА_6 , і через декілька днів подано ще два позови про стягнення коштів, де ОСОБА_6 є відповідачем.

Вважала, що позови мають штучний характер, спрямовані на ухилення ОСОБА_6 від виконання взятих на себе зобов`язань та намагання вивести з-під ризику звернення стягнення всю нерухомість, яку він має в Україні.

Вказувала, що оскільки ухвалою від 09 березня 2023 року накладено арешт на квартиру, яка перебуває у неї в іпотеці, а також на квартири, право власності на частку в яких належить їй, вказана справа напряму стосується її прав та інтересів.

Зазначала, що суд не брав до уваги вартість кожного з об`єктів, на які накладено арешт, не аналізувалась вартість даного майна, хоча у випадку детального дослідження цінової політики кожного з об`єктів стало б очевидним, що для забезпечення позову в розмірі 800000 доларів США можна було б обійтися накладенням арешту на майно, яке належить особисто ОСОБА_6 та не пов`язано з правами інших осіб. Натомість накладення арешту на частини по чотирьом об`єктам нерухомого майна, де вона є співвласником, створило негативні передумови у вигляді неможливості відчуження належної їй частки. Майно є неподільним, отже відмежувати частку ОСОБА_1 , яка не обтяжена, є практично неможливим. Крім того, вона не має можливості звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі іпотечного застереження.

Отже, вказаний вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами, а надмірний арешт майна порушує інтереси ОСОБА_1 .

Під час проведення судового засідання 10 квітня 2023 року нею подавались клопотання про вступ у справу як третьої особи, однак у задоволенні цих клопотань було відмовлено, і це додатково свідчить, що навіть після отримання інформації про порушене право ОСОБА_1 судом проігноровано її майнові права як співвласника та іпотекодержателя.

Особа, яка не брала участі в справі, ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, також подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просила скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_19 , та квартиру АДРЕСА_20 та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_5 в цій частині вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, що 23 червня 2016 року та 16 березня 2017 року нею було укладено з ОСОБА_6 договори позики в розмірі 51240 доларів США та 50800 доларів США відповідно, в якості забезпечення виконання зобов`язань по вказаним договорам було укладено договори іпотеки, предметами яких є квартири АДРЕСА_17 та АДРЕСА_27 . Кошти за обома договорами позики повернуті не були, в зв`язку з невиконанням своїх грошових зобов`язань за договорами позики виникла необхідність у позасудовому зверненні стягнення на предмети іпотеки. Разом із тим, при перевірці реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень стало відомо про існування арешту та заборони відчуження на вказані об`єкти нерухомості, внесеного на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року. Накладаючи арешт на вказані квартири, судом першої інстанції істотно порушено її права як іпотекодержателя, оскільки це перешкоджає звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Вказувала, що судом накладено арешт на 29 об`єктів нерухомого майна, що очевидно в декілька разів перевищує вартість заявленого позову, суд жодним чином не брав до уваги вартість арештованих об`єктів, на які накладено арешт.

Також судом не взято до уваги інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Від позивача ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_8 надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в яких позивач просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Посилався на те, що згідно доводів апелянтів, судом першої інстанції нібито не взято до уваги вартість кожного з об`єктів, тобто не аналізувались орієнтовні вартості майна, на яке позивач просив накласти арешт. Ці доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки позивач на прикладі реальних оголошень про продаж нерухомості доводить, що вартості майна відповідача навіть недостатньо для погашення боргу перед ним у разі необхідності реалізації майна в примусовому порядку.

Вказував, що вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають як вимогам чинного законодавства, так і висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду.

Щодо відсутності факту порушення прав та інтересів інших осіб, посилався на те, що у випадку звернення стягнення на арештоване оскаржуваною ухвалою нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці у апелянта, зазначені особи в будь-якому разі отримають кошти у рахунок погашення заборгованості за договором позики та лише після погашення такої заборгованості буде здійснюватися погашення боргу перед іншими кредиторами, вимоги яких не забезпечені іпотекою.

Звертав увагу на існування реальної загрози відчуження відповідачем майна, на яке можливо звернути стягнення для задоволення позовних вимог, оскільки це доведено належними письмовими доказами, а саме інформаційною довідкою з ДРРП від 13 лютого 2023 року з історією, згідно якої відповідач певний проміжок часу до подачі позову відчужував належне йому нерухоме майно, проте гроші не повертав.

Вказував, що заперечуючи правомірність оскаржуваної ухвали, особи, які подали апеляційну скаргу, фактично втручаються у спосіб реалізації позивачем його прав та законних інтересів. Разом з тим, позивач, приймаючи до уваги суть правовідносин, які склалися між сторонами, обставини триваючого правопорушення з боку відповідача, просив суд вжити ефективних, на його думку, засобів забезпечення позову.

Від відповідача ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких відповідач просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з огляду на відсутність порушення їх прав оскаржуваною ухвалою Печерського районного суду м. Києва, вказував, що оскаржувана ухвала жодним чином не впливає на обсяг прав апелянтів відносно переданого йому в іпотеку майна відповідача в справі.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Пасічник О.І. в судове засідання не з`явився, направив клопотання про розгляд апеляційних скарг без його участі.

11 липня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Цермолонським І.М. подано клопотання про призначення експертизи, обґрунтоване тим, що 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Трифоновою Т.А., відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано в позику ОСОБА_6 7 488 250 грн., що еквівалентно 275000 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути до 01 листопада 2022 року, однак станом на даний час не повернув. Також договір позики укладався ОСОБА_1 16 вересня 2015 року з дружиною відповідача - ОСОБА_7 на суму 100000 грн. ОСОБА_1 вважає, що позов в даній справі має штучний характер, спрямований на ухилення ОСОБА_6 від взятих на себе зобов`язань та намагання вивести з-під ризику звернення стягнення всю нерухомість, яку останній має в Україні. Після подання апеляційної скарги представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи і має сумнів щодо підроблення підпису на розписці від 01 березня 2016 року. Оскільки ОСОБА_1 не подавався окремий позов про визнання недійсним договору позики від 01 березня 2016 року (розписки), на вказані обставини вона вимушена посилатись в апеляційній скарзі та просити суд провести експертизи для підтвердження або спростування вказаних обставин. Крім того, є підстави і необхідність для призначення експертизи давності складання документів, оскільки сама розписка ОСОБА_6 на ім?я ОСОБА_5 датується 01 березня 2016 року, однак наведені обставини свідчать про те, що розписка складена нещодавно.

На підставі вищевикладеного просила призначити судову комплексну почеркознавчу експертизу та експертизу давності складання документу, на вирішення якої поставити питання, чи виконано підпис та рукописний текст в оригіналі розписки ОСОБА_6 від 01 березня 2016 року особисто та власноруч ОСОБА_6 , чи відповідає давність виконання розписки ОСОБА_6 від 01 березня 2016 року вказаній на ній даті, а саме 01 березня 2016 року, чи є ознаки пізнішого внесення поправок (дописок) в розписку ОСОБА_6 від 01 березня 2016 року, яка черговість внесення обов`язкових реквізитів документа, зокрема його підписання та написання рукописного тексту, чи могла розписка ОСОБА_6 від 01 березня 2016 року бути створена пізніше 2022 року, чи наявні на розписці ОСОБА_6 від 01 березня 2016 року ознаки штучного створення вказаного документа.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Цермолонський І.М. підтримав заявлене клопотання, представник ОСОБА_3 - адвокат Кузів Р.В. вважав клопотання таким, що підлягає задоволенню, представник позивача ОСОБА_5 адвокат Огулькова А.М. заперечувала проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Заслухавши думку сторін, дослідивши заявлене клопотання та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Разом із тим, виходячи зі змісту клопотання, представник ОСОБА_1 - адвокат Цермолонський І.М. просить призначити експертизу для встановлення обставин, які не є предметом доказування при апеляційному перегляді ухвали про забезпечення позову, а стосуються питань по суті справи.

Крім того, ОСОБА_1 не була залучена до участі в даній справі і не заявляла власних вимог щодо визнання правочину недійсним.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд відхиляє заявлене клопотання про призначення експертизи як необґрунтоване.

Також 12 липня 2023 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Цермолонським І.М. подано клопотання про долучення доказів, а саме копію висновку про вартість майна - квартир в АДРЕСА_26 , та АДРЕСА_17 , квартири АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , посилаючись на те, що вказані відомості мають важливе доказове значення для розгляду поданої апеляційної скарги, враховуючи, що вони відображають ринкову вартість майна, яке суд першої інстанції арештував як захід забезпечення позову, і що вказані докази не могли бути подані суду раніше, враховуючи, що оцінку завершено лише 04 липня 2023 року.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Цермолонський І.М. підтримав заявлене клопотання, представник ОСОБА_3 - адвокат Кузів Р.В. вважав клопотання таким, що підлягає задоволенню, представник позивача ОСОБА_5 адвокат Огулькова А.М. заперечувала проти задоволення клопотання про долучення доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Вирішуючи заявлене клопотання про долучення доказів, апеляційний суд виходить із того, що дійсно, ухвала про забезпечення позову постановлена у відсутності ОСОБА_1 і вона не мала можливості надати даний доказ до суду першої інстанції.

Разом із тим, нові докази мали бути приєднані до апеляційної скарги і повинні були подаватися разом із нею, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 356 ЦПК України, чого в даному випадку зроблено не було, клопотання про долучення доказів заявлене лише 12 липня 2023 року через значний час після відкриття апеляційного провадження в даній справі 22 травня 2023 року. При цьому договір про надання послуг з оцінки, виходячи з тексту висновку про вартість майна, ОСОБА_1 укладено лише 30 червня 2023 року.

Враховуючи наведене, оскільки клопотання подане із порушенням процесуальних строків, встановлених ЦПК України, і заявником не доведено неможливості надання нових доказів разом із апеляційною скаргою, апеляційний суд відмовляє в даному клопотанні як необґрунтованому.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_10 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 , звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 , посилався на те, що 01 березня 2016 року уклав з відповідачем договір позики в простій письмовій формі, за яким надав відповідачу грошові кошти в сумі 400000 доларів США до 10 грудня 2021 року включно, а відповідач зобов`язався повернути йому 800000 доларів США, однак заборгованість за договором позики ним на даний час не повернуто, в зв`язку з чим з відповідача має бути стягнута вказана сума заборгованості і 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

На підтвердження даних обставин ним додано до позову копію розписки, датованої 01 березня 2016 року, згідно якої ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 400000 доларів США під будівництво житлових квартирних будинків, зобов`язався повернути 800000 доларів США на 10 грудня 2021 року плюс дві квартири в готовому будинку (а. с. 12).

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_5 просив накласти арешт на 29 об`єктів нерухомого майна (квартири та земельні ділянки), вказуючи, що відповідачу в минулому належало понад 60 об`єктів нерухомого майна, які він відчужував в період з 2016 - 2021 років, і вже в листопаді-грудні 2021 року, тобто безпосередньо в період повернення заборгованості за договором позики, відповідачем відчужувалось належне йому нерухоме майно. Оскільки грошові кошти відповідач не повернув, то дізнавшись про подання позову, з метою убезпечення власного майна, може його також відчужити та/або в інший спосіб переоформити на третіх осіб, що може вкрай ускладнити виконання майбутнього рішення суду в разі задоволення позову. Крім того, переважна більшість об`єктів нерухомого майна, належних на праві власності відповідачу, обтяжені іпотекою та забороною відчуження.

До заяви про забезпечення позову додано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 березня 2023 року № 325706262, згідно якої ОСОБА_6 є власником такого нерухомого майна: 1) квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924375632224, 2) квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924344832224, 3) квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1924284932224, 4) частини квартири АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804148032224, 5) частини квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804084832224, 6) частини квартири АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803909632224, 7) частини квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802567932224, 8) частини квартири АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802542132224, 9) частини квартири АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802523532224, 10) частини квартири АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802491932224, 11) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:004:0031, загальною площею 0,1617га, за адресою: АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1789312832224, 12) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:003:0151, загальною площею 0,0963га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1618243732224, 13) квартири АДРЕСА_12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474161532224, 14) квартири АДРЕСА_13 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1474136432224, 15) квартири АДРЕСА_14 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1473969032224, 16) квартири АДРЕСА_15 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1448650932224, 17) квартири АДРЕСА_16 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1446587732224, 18) частини земельної ділянки загальною площею 0,0925 га, за адресою: АДРЕСА_17 кадастровий номер 3222485900:03:008:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039427432224, 19) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:003:5060 загальною площею 0,0973 га, за адресою: АДРЕСА_18 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 674129832224, 20) квартири АДРЕСА_19 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, 21) квартири АДРЕСА_20 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, 22) квартири АДРЕСА_21 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665035032224, 23) квартири АДРЕСА_28 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, 24) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:052:5038 загальною площею 0,0118га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440990632224, за адресою: АДРЕСА_29 ) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:052:5042 загальною площею 0,0384га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440967932224, за адресою: АДРЕСА_30 ) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:052:5041 загальною площею 0,0248га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440837232224, за адресою: АДРЕСА_31 ) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:052:5040 загальною площею 0,0218га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440808832224, за адресою: АДРЕСА_32 ) земельної ділянки кадастровий номер 3222485901:01:052:5039 загальною площею 0,0121га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 440722932224, за адресою: АДРЕСА_33 ) земельної ділянки кадастровий номер 3222485900:03:008:0337 загальною площею 0,0999га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 14929432224, за адресою: АДРЕСА_17 .

20 березня 2023 року ОСОБА_5 подав до суду клопотання про приєднання доказів, в якому доводив співмірність заходів забезпечення позову заявленим вимогам, вказуючи, що більшість з належних відповідачу об`єктів нерухомого майна обтяжені іпотекою та забороною відчуження, необтяженими є лише 76,15 кв.м. квартир та 0,42 га. землі. Орієнтовна вартість належних відповідачу квартир, не обтяжених іпотекою, складає 46408,09 доларів США, виходячи з середньої арифметичної вартості 1 кв.м. житлової площі в с. Петропавлівська Борщагівка 609,43 долари США. Орієнтовна вартість земельних ділянок, не обтяжених іпотекою, складає 434110,32 долари США, виходячи середньої арифметичної вартості 10336,96 доларів США за 1 сот. землі в с. Петропавлівська Борщагівка. Таким чином, із 804935,51 доларів США заборгованості реально забезпечити за рахунок не обтяженого майна відповідача лише половину позову. В зв`язку з цим вважав, що арешт необхідно накласти і на інші об`єкти відповідача, оскільки, якщо іпотекодержателі скористаються своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки і після такого стягнення залишаться кошти, то з таких коштів в першу чергу має погашатися заборгованість перед позивачем (а. с. 107 - 110 т. 1).

До клопотання додано роздруківки оголошень про продаж квартир та земельних ділянок в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області (а. с. 111 - 115 т. 1).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Крім того, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надано нові докази, а саме копію договору іпотеки від 16 вересня 2015 року, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , за умовами якого в іпотеку ОСОБА_1 передано квартиру АДРЕСА_34 , копію договору позики від 16 вересня 2015 року, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_7 , згідно якого ОСОБА_1 передано у власність позичальникові ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 100000 грн., що еквівалентно 4545,83 долари США, які вона зобов`язалася повернути до 16 березня 2016 року, копію договору позики від 02 грудня 2021 року, ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_1 передано у власність позичальникові ОСОБА_6 7 488 250 грн., що еквівалентно 275000 доларів США, які він зобов`язався повернути до 01 листопада 2022 року, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 квітня 2023 року, згідно якого Одінцова є власником такого нерухомого майна: частини квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1804084832224, частини квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802567932224, частини квартири АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802542132224, частини земельної ділянки загальною площею 0,0925 га, за адресою: АДРЕСА_17 кадастровий номер 3222485900:03:008:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039427432224, право власності на вказане нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1 : в 2019 році на квартири, в 2017 році на земельну ділянку, а також з 16 вересня 2015 року - іпотекодержателем квартири АДРЕСА_35 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, на підставі договору іпотеки, серія та номер 1106, виданого 16 вересня 2015 року приватним нотаріусом КМНО Паракудою І.В.

До апеляційної скарги ОСОБА_3 надано нові докази, а саме копії договорів іпотеки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. від 16 березня 2016 року та 23 червня 2016 року, предметом яких є квартири АДРЕСА_17 та АДРЕСА_27 , іпотекодержатель - ОСОБА_3 , іпотекодавець - ОСОБА_6 , витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно по квартирах.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову розглянуто судом першої інстанції за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у останніх не було можливості подати зазначені докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від них, надані заявниками докази приймаються апеляційним судом.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Із наявних в матеріалах заявником доказів вбачається, що ОСОБА_5 звернувся із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики, що вказує на наявність майнового спору між сторонами, і у випадку задоволення позову із відповідача на користь позивача може бути стягнуто грошові кошти в розмірі 804931,51 доларів США, примусове звернення стягнення на які здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», отже позов дійсно може бути забезпечений шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, за рахунок реалізації якого судове рішення може бути виконане в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ст. ст. 177, 178 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

На підтвердження реєстрації за відповідачем нерухомого майна позивач надав інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Оскільки належне відповідачу нерухоме майно як об`єкт цивільних прав не вилучене та не обмежене в обороті, ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

Апеляційний суд враховує, що до заяви про забезпечення позову позивачем надано докази здійснення відповідачем частини належного йому нерухомого майна в листопаді-грудні 2021 року, тобто в період, коли відповідач мав повертати позивачу заборгованість за договором позики.

Отже, припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, є обґрунтованим.

Враховуючи майновий характер позовних вимог, відповідач має об`єктивну можливість розпорядитися належним йому нерухомим майном на власний розсуд, зокрема, відчужити його в будь-який спосіб, що може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів в разі задоволення позову.

Враховуючи наведене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що судом першої інстанції не досліджувались обставини, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду в разі його задоволення.

Крім того, позивач обґрунтував співмірність вартості належного відповідачеві майна, щодо якого він просив вжити заходи забезпечення позову, заявленим вимогам, посилаючись на реальні ринкові пропозиції вартості квадратного метру житлової площі та 100 кв.м. земельної ділянки в с. Петропавлівська Борщагівка Київської області. У додатковому клопотанні від 20 березня 2023 року позивачем зазначено, що більшість з належних відповідачу об`єктів нерухомого майна обтяжені іпотекою та забороною відчуження, необтяженими є лише 76,15 кв.м. квартир та 0,42 га. землі. Оскільки орієнтовна вартість належних відповідачу квартир, не обтяжених іпотекою, складає 46408,09 доларів США, виходячи з середньої арифметичної вартості 1 кв.м. житлової площі в с. Петропавлівська Борщагівка 609,43 долари США, а орієнтовна вартість земельних ділянок, не обтяжених іпотекою, складає 434110,32 долари США, виходячи середньої арифметичної вартості 10336,96 доларів США за 100 кв.м. земельної ділянки в с. Петропавлівська Борщагівка, таким чином, із 804935,51 доларів США заборгованості реально забезпечити за рахунок не обтяженого майна відповідача лише половину позову.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та схожими доводами ОСОБА_3 , що судом не проаналізовано орієнтовну вартість майна, що, на їх думку, свідчить про порушення принципу співмірності.

Зустрічних розрахунків вартості майна, щодо якого ухвалою суду першої інстанції вжито заходи забезпечення позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не наведено і встановленої судом співмірності вжитих заходів забезпечення позову вартості майна та заявленим вимогам таким чином не спростовано, а доводи апеляційних скарг в цій частині зводяться до незгоди з ухвалою суду.

Відтак, захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачеві нерухоме майно, вжитий ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про порушення їх інтересів внаслідок вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, апеляційний суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 та особа, якою подано апеляційну скаргу, ОСОБА_1 є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, квартири АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802567932224, квартири АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1802542132224, земельної ділянки загальною площею 0,0925 га, за адресою: АДРЕСА_17 кадастровий номер 3222485900:03:008:0289, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1039427432224.

За змістом ухвали Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту вжиті судом лише щодо частини кожного зі вказаних об`єктів нерухомого майна, а в резолютивній частині вказано особисті дані відповідача ОСОБА_6 .

Питання щодо іншої частини майна, власником якого є ОСОБА_1 , судом першої інстанції не вирішувалось.

Доводи апеляційної скарги, що дане нерухоме майно є неподільним і відмежувати частку ОСОБА_1 , яка не обтяжена, від частки ОСОБА_6 , на яку накладено арешт, є неможливим, в зв`язку з чим вона позбавлена можливості відчужити свою частку, не ґрунтуються на вимогах закону, яким не заборонено відчуження ідеальних часток в праві власності без їх виділення в натурі, та відхиляються апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги, що позов у справі № 757/9341/23-ц має штучний характер і спрямований на ухилення ОСОБА_6 від виконання взятих на себе зобов`язань, не підтверджуються будь-якими доказами, є припущеннями та відхиляються апеляційним судом.

Будь-яких доказів, що таке забезпечення позову порушує права співвласника ОСОБА_1 на належне їй на праві власності нерухоме майно, апелянтом не надано.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції ухвалами від 10 квітня 2023 року відмовив ОСОБА_1 в клопотанні про вступ у справу в якості третьої особи, чим проігнорував її майнові права як співвласника та іпотекодержателя, оскільки такі доводи стосуються заперечень проти інших ухвал суду не мають відношення до предмету апеляційного оскарження.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_35 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, квартиру АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, та квартиру АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, враховуючи наступне.

Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 квітня 2023 року, 16 вересня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською І.В. внесено запис про іпотеку № 11201589, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 вересня 2015 року, на підставі договору іпотеки, серія та номер 1106, виданий 16 вересня 2015 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., іпотекодержатель ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_6 , на квартиру за адресою АДРЕСА_26 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224.

Також, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17 травня 2023 року, 23 червня 2015 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською І.В. внесено запис про іпотеку № 15169360, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 червня 2016 року, на підставі договору іпотеки, серія та номер 595, виданий 23 червня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., іпотекодержатель ОСОБА_3 , іпотекодавець ОСОБА_6 , на квартиру за адресою АДРЕСА_37 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224.

16 березня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальською І.В. внесено запис про іпотеку № 13761644, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 березня 2016 року, на підставі договору іпотеки, серія та номер 217, виданий 16 березня 2016 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І.В., іпотекодержатель ОСОБА_3 , іпотекодавець ОСОБА_6 , на квартиру за адресою АДРЕСА_38 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

В постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 903/825/18 вказано, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку». Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу, у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання, має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання. За таких обставин, не зважаючи на те, що скаржник формально не є учасником спірних правовідносин, які випливають з договору позики, проте винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про накладення арешту на заставлене майно боржника очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Аналогічні правові висновки підтримувались Верховним Судом в подальшому, зокрема в постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 727/11529/19 (провадження № 61-3049св20), від 17 серпня 2022 року в справі № 361/3446/21 (провадження № 61-19445св21).

За встановлених в цій справі обставин накладення судом першої інстанції арешту на передане відповідачем в іпотеку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нерухоме майно, що безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя, які у такому випадку позбавляються можливості реалізувати набуте за договорами іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, є безпідставним, оскільки фактично порушує права осіб, яка не є учасниками справи.

Виходячи із наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та скасування ухвали суду першої інстанції в частині задоволення заяви про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_35 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, квартиру АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, та квартиру АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заяви в цій частині про забезпечення позову.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і не підлягає зміні або скасуванню з підстав, зазначених в апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 - задоволенню, а ухвала суду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України - скасуванню в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_35 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, квартиру АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, та квартиру АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, оскільки вона постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з прийняттям в цій частині нової постанови, відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на зазначені квартири.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року скасувати в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_35 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665024732224, квартиру АДРЕСА_36 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665060532224, та квартиру АДРЕСА_27 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 665042332224, та прийняти в цій частині нову постанову, відмовивши в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на зазначені квартири.

В іншій частині ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.