Ухвала від 14.07.2023 по справі 363/906/23

"14" липня 2023 р. Справа № 363/906/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області у складі колегії:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород кримінальне провадження за № 22022101110000639 від 21.11.2022 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 3221882200:21:024:0370, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 22022101110000639 від 21.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , з тих підстав, що ризики, які послугували підставою для обрання запобіжного заходу не відпали та не змінились, у зв`язку із чим просить продовжити запобіжний захід, вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 відсутні.

Захисник адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки необхідності у продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю та покладення обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, з тих підстав, що враховуючи стадію судового провадження, встановлені судом ризики зменшилися та, враховуючи особу обвинуваченого, усім встановленим ризикам зможе запобігти застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора з наведених захисником підстав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

23 грудня 2022 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.02.2023 року.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 лютого 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 17 квітня 2023 року включно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 квітня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 05 червня 2023 року включно.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 24 липня 2023 року включно.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При цьому при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 суд не застосовує ч.6 ст. 176 КК України, як таку, що в контексті обставин цієї справи, особи обвинуваченого та досліджених в суді доказів, суперечать частині другій статті 3, частинам першій, другій статті 8, частинам першій, другій статті 29 Конституції України, оскільки порушує принцип верховенства права та обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність та застосовує зазначені норми Конституції України з наступних підстав.

Конституційний Суд України неодноразово вказував, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи (Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, рішення від 25 червня 2019 року №3-68/2018).

Через встановлене нормативне регулювання обрання запобіжного заходу особам, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, суд, зваживши відповідні ризики, обставини конкретної справи, не може застосувати до вказаних осіб інший, більш м`який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід. Відповідно, запобіжним заходом щодо таких осіб, у разі наявності хоч одного ризику передбачено виключно тримання під вартою, що обґрунтовано на законодавчому рівні лише кваліфікацією злочину, у вчиненні якого вони обвинувачуються, тобто суд позбавлений можливості винести вмотивоване судове рішення та надати належне обґрунтування тримання під вартою, а це не узгоджується з міжнародною практикою.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Корнійчук проти України" від 30 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади; обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).

У рішенні у справі „Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі „Хайредінов проти України" від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).

Отже, встановивши у ч.6 ст. 176 КПК України, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується виключно такий запобіжний захід, як тримання під вартою, законодавець позбавив суд можливості застосовувати до таких осіб більш м`який запобіжний захід, що в контексті обставин цієї справи не відповідає Контитуції України та суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд при вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Тож з огляду на досліджені в суді докази, беручи до уваги стадію кримінального провадження, а саме те, що всі надані прокурором письмові докази судом досліджено, допитано обвинуваченого та майже всіх свідків обвинувачення, окрім двох, явку яких судове засідання прокурор двічі не забезпечив, особу обвинуваченого, який є не судимим, 25.05.2023 року зареєстрував шлюб з своєю співмешканкою ОСОБА_9 , має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_8 , після деокупації Вишгородського району Київської області не змінив місце проживання та продовжив проживати за адресою: АДРЕСА_2 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 3221882200:21:024:0370, суд приходить до висновку що застосування до обвинуваченого безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на положення ч. 6 ст. 176 КК України, без врахування конкретних обставин цієї справи, буде становити невиправдане та непропорційне втручання в право цієї особи на свободу та особисту недоторканість, яке в контексті цієї справи не є необхідним в демократичному суспільстві, а тому подальше утримання ОСОБА_6 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою обвинуваченого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризики, які були встановлені судом при застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальших його продовжень, на даний час зменшилися, тавраховуючи не доведення стороною обвинувачення доцільності на даній стадії кримінального провадження продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за можливе змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який - цілодобовий домашній арешт.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а отже у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, задовольнити клопотання захисника та змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з дня його обрання, тобто до 14 вересня 2023 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 цілодобово залишати житло розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 3221882200:21:024:0370, окрім розумного фактичного часу необхідного для прибуття за викликом суду, перебування в суді та участі в судових засіданнях, надання невідкладної медичної допомоги в закладах охорони здоров`я та в інших невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя чи здоров`я в умовах воєнного стану.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою суду в цьому кримінальному проваджені;

- повідомляти суд про зміну місця проживання;

- носити електронний засіб контролю;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до компетентного органу документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 з-під варти та доставити його за місцем проживання.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Зобов`язати Вишгородське РУП ГУНП в Київській області негайно поставити на облік ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Вишгородське РУП ГУНП в Київській області.

Повний текст ухвали проголошено 14 липня 2023 року о 16 годині 30 хвилин.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Суддя: ОСОБА_2

Суддя: ОСОБА_3